¬≥тал≥й ћикульський

 ќћјЌƒ»– ѕќЋ ”

’удожньо-документальна пов≥сть

Ћ№¬≤¬

УѕЋј…Ф

2003

ЅЅ  84,4 ” –

 ћ 59

 

У омандир полкуФ Ц художньо-документальна пов≥сть. ÷е девТ¤та книга украњнського письменника ¬≥тал≥¤ ≤вановича ћикульського. ¬ н≥й ≥детьс¤ про те, ¤к простий хлопець Ц ¬олодимир ѕадалка Ц з глухого тайгового хутора, маючи великий пот¤г до знань, зробив в≥йськову карТЇру. «ак≥нчивши в≥йськов≥ заклади Ц автомоб≥льне училище, академ≥ю транспорту ≥ тилу, Ц був призначений командиром полку. Ќа пенс≥ю вийшов у званн≥ генерал-майора з посади заступника командувача в≥йськами ѕрикарпатського в≥йськового округу з озброЇнн¤.

 ” пов≥ст≥ показано д≥¤льн≥сть командира полку на дуже важливому ≥ в≥дпов≥дальному етап≥ Ц формуванн≥ новоњ частини Ц автомоб≥льного полку трайлер≥в дл¤ перевезенн¤ танк≥в та ≥нших великовагових гусеничних машин.

¬ н≥й автор розкриваЇ характер ≥ душу оф≥цера, наголошуЇ на його людських ¤кост¤х. Ѕагато м≥сц¤ в≥дведено л≥кв≥дац≥њ насл≥дк≥в катастрофи на „орнобильськ≥й ј≈—, в ¤к≥й брав участь генерал ѕадалка.

” книз≥ розпов≥даЇтьс¤ про генерала п≥сл¤ виходу на пенс≥ю. …ого громад¤нська позиц≥¤ у вир≥шенн≥ проблем, ¤к≥ перед ним ставить житт¤, не втрачаЇ активност≥.

ѕеру ¬≥тал≥¤ ћикульського належать поетичн≥ зб≥рки У—п≥шу до тебеФ (1993), У–осою св≥титьс¤ траваФ (1993), Ућ≥й дух не погаснеФ (1994), У„орнобильФ (1996), У¬ павутинн≥ кам≥нного м≥стаФ (1998), У«елений сигнал на причал≥Ф (2002), а також прозов≥ книги У—ектор є 3. ќф≥цериФ (1997), У—погади про батькаФ (2003).

 

4702640204 Ц 005

ћ ЦЦЦЦЦЦЦЦЦЦЦЦЦЦЦЦЦЦ Ѕез оголошенн¤

2003

ISBN 966Ц7313Ц05Ц0                                 ©¬≥тал≥й ћикульський

 

 

яƒ–ќ ¬≤…—№ ќ¬ќѓ ќ–√јЌ≤«ј÷≤ѓ

јвтор художньо-документальноњ пов≥ст≥ У омандир полкуФ Ц полковник, колишн≥й командир частини, украњнський письменник ¬≥тал≥й ≤ванович ћикульський. ¬≥н прослужив у –ад¤нськ≥й јрм≥њ двадц¤ть девТ¤ть рок≥в, тож глибоко знаЇ командирську долю, житт¤ ≥ працю командира полку.

—л≥д окремо зупинитись на рол≥ командира частини у вс≥й структур≥ «бройних —ил держави. ѕолк Ц основна тактична ≥ адм≥н≥стративна одиниц¤ в арм≥њ.  омандир полку в≥дпов≥даЇ не т≥льки за виконанн¤ бойового завданн¤, але ≥ за матер≥альне, техн≥чне, медичне ≥ ф≥нансове забезпеченн¤ частини. ¬≥д його орган≥заторських зд≥бностей залежить бойова готовн≥сть, в≥йськова дисципл≥на ≥ бойовий дух полку. ¬≥н Ц ¤дро в≥йськовоњ орган≥зац≥њ, навколо ¤кого в певному напр¤мку за його р≥шенн¤м д≥ють служби, п≥дрозд≥ли, парт≥йно-пол≥тичний апарат. ” звТ¤зку з цим п≥дбором командир≥в полк≥в займаЇтьс¤ вище пол≥тичне ≥ в≥йськове кер≥вництво крањни, командувач≥ в≥йськовими округами.

¬ пов≥ст≥ йдетьс¤ про те, ¤к простий хлопець з глухого тайгового хутора (за 180 к≥лометр≥в в≥д ’абаровська ≥ понад 150 Ц в≥д зал≥зниц≥), прагнучи здобути знанн¤, зробив в≥йськову карТЇру. «ак≥нчивши школу, вступив до техн≥куму. ѕ≥зн≥ше, зак≥нчивши в≥йськов≥ заклади Ц автомоб≥льне училище ≥ академ≥ю, пройшовши вс≥ ланки оф≥церськоњ служби, був призначений командиром полку. Ќа пенс≥ю вийшов у званн≥ генерал-майора з посади заступника командувача в≥йськами ѕрикарпатського в≥йськового округу з озброЇнн¤.

¬≥тал≥й ћикульський на живих прикладах розпов≥в у своЇму твор≥ про дит¤ч≥ та юнацьк≥ роки ¬олодимира ѕадалки, про його д≥¤льн≥сть на дуже важливому ≥ в≥дпов≥дальному етап≥ Ц формуванн≥ новоњ частини Ц автомоб≥льного полку трайлер≥в дл¤ перевезенн¤ танк≥в та ≥нших великовагових гусеничних машин. ÷е був перший експериментальний полк в «бройних —илах колишнього —–—–. “акий полк значно п≥двищував бойову готовн≥сть танкових див≥з≥й в танков≥й арм≥њ п≥д час виконанн¤ бойових завдань.

ќсновн≥ напр¤мки зан¤ть командира полку Ц це п≥дб≥р оф≥церських кадр≥в, вивченн¤ њх д≥лових ¤костей. ѕ≥дполковник ѕадалка знав, що оф≥цери полку Ц становий хребет частини. ¬≥д њх профес≥йного р≥вн¤, в≥д њх п≥дготовки залежить усп≥х ¤к п≥д час навчанн¤ особового складу частини (бойова п≥дготовка), так ≥ п≥д час бойовоњ готовност≥.

 јвтор показав, ¤к це вир≥шував ¬олодимир ѕадалка, п≥дбираючи своњх заступник≥в, начальник≥в служб, командир≥в п≥дрозд≥л≥в. ѕ≥дполковник звертав велику увагу на п≥дб≥р ≥ спец≥альну п≥дготовку молодших командир≥в (прапорщик≥в ≥ сержант≥в), а також солдат≥в п≥д час призову на в≥йськову службу. ÷е Ц одна з головних д≥л¤нок в його робот≥. ¬≥н завжди памТ¤тав: в≥д його правильних р≥шень, знань ≥ ум≥нн¤ залежить бойова готовн≥сть частини, бойова п≥дготовка. ѕадалка наголошуЇ на цьому на перш≥й нарад≥ оф≥церського складу. ўоб елементи бойовоњ готовност≥ та навчанн¤ були на сучасному р≥вн≥, в≥н звертаЇ увагу оф≥цер≥в на те, що необх≥дно створити навчально-польову базу, збудувати сховища дл¤ автомоб≥льноњ техн≥ки, склад≥в матер≥альних запас≥в.

јвтор показуЇ характер ≥ душу командира, його профес≥йн≥сть, принципов≥сть, наполеглив≥сть у дос¤гненн≥ поставленоњ мети, водночас наголошуЇ на його людських ¤кост¤х Ц таких ¤к справедлив≥сть, люд¤н≥сть у стосунках з п≥длеглими, пост≥йна турбота про них, про њх с≥мТњ. “аких ¤костей вимагаЇ в≥д своњх заступник≥в, начальник≥в служб, командир≥в п≥дрозд≥л≥в. ќсобливо дбаЇ про те, щоб оф≥цери ≥ прапорщики були забезпечен≥ житлом, речовим, грошовим, продуктовим постачанн¤м. ѕ≥д його пост≥йним контролем були: харчуванн¤ солдат≥в ≥ сержант≥в строковоњ служби, орган≥зац≥¤ караульноњ ≥ парковоњ служби, утриманн¤ казарм, територ≥њ полку, парку автотракторноњ техн≥ки. ѕисьменник бачить командира полку ум≥лим господарником.

ѕ≥дполковник ѕадалка розгорнув велике буд≥вництво перш за все сховищ дл¤ трайлер≥в, склад≥в матер≥альних запас≥в, ≥нших прим≥щень, в≥д ¤ких залежала бойова готовн≥сть полку.

 «а свою сорокал≥тню службу ¤ був командиром полку, див≥з≥њ, командувачем арм≥њ, начальником штабу в≥йськового округу. « власного досв≥ду знаю: багато молодих командир≥в частин захоплювались буд≥вництвом, забуваючи про головне призначенн¤ ц≥Їњ частини.  оли цю частину перев≥р¤ла ком≥с≥¤ з вищих штаб≥в (а бувало: й ≥нспекц≥¤ √енерального штабу), то ви¤вл¤лос¤ ст≥льки недол≥к≥в у д≥¤льност≥ кер≥вництва, що полк одержував незадов≥льну оц≥нку, ≥ тод≥ приймалос¤ р≥шенн¤, що командир не в≥дпов≥даЇ займан≥й посад≥.

ѕ≥дполковник ѕадалка завжди памТ¤тав про головне завданн¤ частини, а тому буд≥вництво ≥ навчанн¤ йшли паралельно. ¬≥н спр¤мовував д≥њ п≥длеглих на ф≥зичний гарт особового складу, на ум≥нн¤ водити трайлери, на спец≥альну, тактико-спец≥альну, вогневу п≥дготовки, на зброю масового ураженн¤. Ќа це використовував непогож≥ дн≥, веч≥рн≥ ≥ н≥чн≥ години.

јвтор показав командира полку ¤к людину самост≥йну, думаючу, ¤ка переживаЇ за вс≥ б≥ди ≥ лиха, що њх приносить його величн≥сть випадок. …ого серце однаково болить ≥ за оф≥цера, ≥ за прапорщика, ≥ за солдата. “ут вони р≥вн≥. ÷е ¤вно видно з розмови ѕадалки з солдатами Ц –оманом ≥ —тепаном, коли вони њхали до Ћьвова. ¬≥н вловлюЇ њхн≥ думки, мр≥њ, вникаЇ в њхн≥ проблеми з тим, щоб допомогти њм ви0р≥шити њх. јвтор показуЇ переживанн¤ командира полку за дол≥ своњх товариш≥в, у ¤ких не склалас¤ в≥йськова карТЇра чи ¤к≥ траг≥чно загинули.

ѕ≥дполковник ѕадалка мислить масштабно. ¬≥н бачить недол≥ки, ¤к≥ ≥снують у «бройних —илах крањни, шукаЇ виходу ≥з скрутного становища. ƒо того ж в≥н в≥рний прис¤з≥, ¤ку дав ¬≥тчизн≥. ÷е людина чест≥, г≥дност≥, правди, сили вол≥. ¬≥н у всьому Ї прикладом дл¤ своњх п≥длеглих.

«а короткий час сформував бойовий автомоб≥льний полк, збудував сховища дл¤ трайлер≥в, склади, автоматизував њх, створив польову навчально-матер≥альну базу, збудував житловий будинок дл¤ оф≥цер≥в ≥ прапорщик≥в, створив гарн≥ умови дл¤ житт¤ в≥йськовослужбовц≥в-строковик≥в так, ¤к цього вимагають статути.

÷е все в≥дзначила ≥нспекторська перев≥рка, ¤ку проводив √енеральний Ўтаб «бройних —ил держави.

¬≥тал≥й ћикульський правдиво, з глибоким знанн¤м справи показав, ¤к √енеральний штаб проводить ≥нспекц≥ю. ƒокладно ≥ посл≥довно розпов≥в про д≥¤льн≥сть командира полку, а також оф≥цер≥в, прапорщик≥в, сержант≥в, солдат≥в.

ѕолк витримав екзамен усп≥шно ≥ одержав добру оц≥нку. ѕрац¤, турботи, старанн≥сть, зусилл¤ всього особового складу частини не пропали даремно. Ѕагато оф≥цер≥в, у тому числ≥ ≥ командир полку, одержали п≥двищенн¤ по служб≥. ѕ≥дполковник ѕадалка став полковником, ≥ його призначено на посаду начальника автомоб≥льноњ служби арм≥њ.

я знав його, будучи командувачем арм≥њ, а пот≥м Ц начальником штабу ѕрикарпатського в≥йськового округу. ћожу сказати: на таких оф≥церах, командирах полк≥в, трималась бойова готовн≥сть ≥ потужн≥сть «бройних —ил —–—–. ¬они на своњх плечах несли основний т¤гар арм≥йського житт¤ ≥ п≥дтримували високий моральний дух частин, див≥з≥й, арм≥й.

 ¬олодимира ћихайловича ѕадалку з часом було призначено начальником автомоб≥льноњ служби ѕрикарпатського округу, ≥, вже будучи на ц≥й посад≥, полковник ѕадалка в≥д≥грав вир≥шальну роль у забезпеченн≥ сектора є 3 (ним оп≥кувавс¤ ѕрикарпатський в≥йськовий округ) транспортними засобами дл¤ евакуац≥њ населенн¤ та с≥льськогосподарських тварин, а також техн≥кою, запасними частинами. «абезпечував в≥йськов≥ частини Ѕ≥лоруського ≥ ѕрибалт≥йського округ≥в техн≥кою та ≥н. “ут же йому було присвоЇно званн¤ генерал-майора.

 ѕоставлен≥ перед ѕадалкою завданн¤ на „ј≈— були виконан≥: над≥йно функц≥онувала ремонтна база, склади безпереб≥йно постачали запасн≥ частини, в≥йськова автомоб≥льна ≥нспекц≥¤ п≥дтримувала пор¤док на шл¤хах. «а активну д≥¤льн≥сть у л≥кв≥дац≥њ насл≥дк≥в чорнобильськоњ катастрофи генерала нагороджено орденом „ервоноњ «≥рки.

ѕ≥зн≥ше ѕадалку було призначено заступником командувача в≥йськами ѕрикарпатського в≥йськового округу з озброЇнн¤. √енерал блискуче справивс¤ з≥ своњми обовТ¤зками ≥ на ц≥й посад≥.

 ¬≥н Ц один з тих перших, ¤к≥ прийн¤ли прис¤гу на в≥рн≥сть ”крањн≥.

” ѕадалки не було безтурботним житт¤ ≥ на пенс≥њ. ∆агуча натура кликала до д≥њ. “о його запрошують перев≥р¤ти УмогильникиФ в чорнобильськ≥й зон≥, то в≥н хвилюЇтьс¤, що накопичен≥ за≥ржав≥л≥ боЇприпаси на складах можуть будь-¤коњ хвилини здетонувати ≥ вибухнути... “ож в≥н разом з одним п≥дприЇмцем орган≥зовуЇ ф≥рму ≥з њх знешкодженн¤ ≥ л≥кв≥дац≥њ.

ѕов≥сть написана квал≥ф≥ковано, переконливо. ¬ н≥й сконцентровано п≥знавальний матер≥ал дл¤ молодих оф≥цер≥в, ¤к≥ мр≥ють про в≥йськову карТЇру.

ƒол¤ геро¤ пов≥ст≥ може служити прикладом дл¤ тих, хто вир≥шив присв¤тити своЇ житт¤ захисту ¬≥тчизни в≥д ворог≥в.

ѕетро √усЇв,

генерал-лейтенант,

колишн≥й начальник штабу

 ѕрикарпатського в≥йськового округу.

10.08.2002

≤

ѕ≥дполковник ¬олодимир ћихайлович ѕадалка сид≥в у своЇму каб≥нет≥ ≥ думав, ¤ких заход≥в вжити дл¤ того, щоб зменшити авар≥йн≥сть автотранспорту на дорогах ѕрикарпатського в≥йськового округу. ћайже щодн¤ тут не обходитьс¤ без надзвичайноњ ситуац≥њ. ƒоводитьс¤ тижн¤ми перебувати у в≥др¤дженн¤х. ¬≥д цих пригод, авар≥й, катастроф голова йде обертом.

ѕадалка Ц начальник в≥йськовоњ автомоб≥льноњ ≥нспекц≥њ. ÷¤ посада не з легких! —к≥льки людських трагед≥й довелось йому побачити! ” всьому треба було роз≥братис¤ ¤к сл≥д Ц визначити, хто винен, а хто н≥, ≥ лише тод≥ писати в≥дпов≥дний наказ.  ому Ц ст¤гненн¤, а ким займетьс¤ прокуратура. Ќе одного начальника вит¤гнув з б≥ди. « ним рахувалис¤ не лише командири полк≥в ≥ див≥з≥й, а й командувач≥ арм≥¤ми, начальники управл≥нь округу. ≤ все тому, що в≥н завжди першим одержував ≥нформац≥ю про надзвичайну ситуац≥ю. ≤ ¤кщо та ситуац≥¤ була без людських жертв, то в≥н не допов≥дав командувачу в≥йськами округу, а сам робив висновки. ќтже, обходилось р≥шенн¤м командира частини чи зТЇднанн¤.  оли ж вм≥шувалась прокуратура, то намагавс¤ бути обТЇктивним: дбав, щоб невинн≥ не постраждали. ј сл≥дчим Ц що? ѓм Ц аби за щось зачепитис¤! “рапл¤лись випадки, коли справжн≥й винуватець ухил¤вс¤ од в≥дпов≥дальност≥. јле ¤кщо вже на м≥сц≥ трагед≥њ побував п≥дполковник ѕадалка, то вс≥ знали: справедлив≥сть в≥зьме верх.

« парк≥в частин ≥ зТЇднань округу щоранку в рейс вирушають тис¤ч≥ машин, а коли починаютьс¤ навчанн¤, особливо арм≥йськ≥, фронтов≥, Ц то й дес¤тки тис¤ч. “од≥ ц≥лими тижн¤ми не доводитьс¤ спати. “а хто спить п≥д час навчань? ¬≥д солдата до командувача в≥йськами округу Ц вс≥ думають про одно: показати високий р≥вень свого ум≥нн¤. —отн≥ тис¤ч в≥йськовик≥в, дес¤тки тис¤ч р≥зноњ техн≥ки перем≥щуютьс¤ з пол≥гона на пол≥гон Ц з ќвруцького, Ќовоград-¬олинського Ц на –≥вненський, а вже зв≥дти Ц на окружний Ц явор≥вський. ≤ це не просте перем≥щенн¤, а виконанн¤ бойових завдань у жорстких умовах складноњ обстановки з застосуванн¤м ¤дерноњ ≥ х≥м≥чноњ зброњ. ѕеред ус≥ма командирами ≥ начальниками стоњть важливе завданн¤: провести навчанн¤ без втрат.

Ќавесн≥ 1975 року р≥зко зб≥льшилась к≥льк≥сть авар≥й ≥ катастроф в автомоб≥льн≥й служб≥. “о в одн≥й, то в друг≥й арм≥њ Ц катастрофи з жертвами. ѕричини ¤сн≥: вод≥њ не одержали повноц≥нних знань у школах ƒ“—јј‘, тому й не справл¤ютьс¤ з керуванн¤м, хоча й пройшли доп≥дготовку в частинах, а цив≥льн≥ порушують правила обгону колон, мчать на велик≥й швидкост≥, не кажучи вже про так≥ р≥дк≥сн≥ випадки в арм≥њ, ¤к пТ¤нство, передача рул¤ комусь ≥ншому чи за наказом командира вињхати в рейс на несправн≥й машин≥ тощо.

ѕ≥дполковник накидав тези плану ≥ вже було приготувавс¤ переписувати њх начисто, щоб в≥ддати друкарц≥, ¤к раптом прозвучав телефонний дзв≥нок.

Ц ¬ас прос¤ть до приймальн≥ командувача, Ц почув голос порученц¤, Ц вас викликаЇ сам...

—хопивши папку з документами ≥ щойно накреслен≥ тези плану, швидко вискочив з каб≥нету.  оли прийшов, там уже сид≥ли начальник управл≥нн¤ кадр≥в та начальник автомоб≥льноњ служби округу. «ахвилювавс¤: Уўо сталос¤?.. „и п≥длегл≥ не допов≥ли?.. „и командувач дов≥давс¤ ран≥ше?.. Ќапевне, щось страшне, ¤кщо прибули ц≥ двоЇ?..Ф

ƒумки напливали одна за одною, серце часто билос¤. Ќачальники також хвилювались: не знали, чого њх викликав командувач. ≤ це непокоњло њх. ” них Ц папки з р≥зними дов≥дками. “аЇмниц¤!.. ўо може бути страшн≥шим? Ўвидше б про все дов≥датись.

ƒвер≥ каб≥нету командувача скрипнули, вс≥ насторожено гл¤нули в њх б≥к. ¬ийшов полковник ≥ запросив:

Ц «аходьте?

 омандувач п≥дв≥вс¤, п≥дходив до кожного, в≥тавс¤, подаючи руку. ¬≥дразу вс≥м стало легше на серц≥, ур≥вноважились њхн≥ думки, просв≥тл≥ло в голов≥.

√енерал розум≥в настр≥й кожного з≥ своњх п≥длеглих, тому заговорив вв≥чливо, нав≥ть весело. ѕоц≥кавивс¤ станом њхнього здоровТ¤, њхн≥ми справами. ’оч ≥ кажуть, що в≥д настрою кер≥вника не залежить х≥д под≥й, але кожний знав, ¤к це впливаЇ на њх вир≥шенн¤.

 омандувач ще раз уважно гл¤нув на п≥длеглих ≥ почав:

Ц ќсь наказ √енерального Ўтабу... …детьс¤ про те, щоб негайно сформувати автомоб≥льний полк трайлер≥в. ћ≥сце його розташуванн¤ Ц Ќовоград-¬олинський. «авданн¤ Ц не з легких, терм≥ни Ц жорстк≥. я покликав вас, щоб спитати, кого призначити командиром полку, ¤к цей полк укомплектувати оф≥церами, особовим складом, техн≥кою, зброЇю. Ќаголошую: головне Ц кого призначити командиром полку? «можете зразу в≥дпов≥сти чи вам треба подумати? ѕрисутн≥ зрозум≥ли: недарма командувач покликав до себе п≥дполковника ѕадалку. ¬≥н добре знав, хто може бути командиром полку. ¬итримавши паузу, звернувс¤ до начальника автомоб≥льноњ служби:

Ц як ви гадаЇте, полковнику?  ого призначити командиром полку? ѕолк п≥дпор¤дкований вам, ≥ вс¤ в≥дпов≥дальн≥сть за нього л¤гаЇ на вас!

Ц „ого далеко ходити? я рекомендую на цю посаду п≥дполковника ѕадалку. ¬≥н Ц зд≥бний орган≥затор, набув досв≥ду за пер≥од командуванн¤ окремим автомоб≥льним батальйоном, зак≥нчив академ≥ю... ¬≥н справитьс¤ з обовТ¤зками командира полку.

Ќачальник автомоб≥льноњ служби давно знаЇ п≥дполковника ѕадалку. ѕросував його по служб≥, доручав йому найв≥дпов≥дальн≥ш≥ завданн¤, ≥ в≥н усп≥шно справл¤вс¤ з ними.

Ц ј що думаЇ начальник управл≥нн¤ кадр≥в? Ц командувач гл¤нув на генерала.

Ц я погоджуюс¤ з начальником автомоб≥льноњ служби.  ращоњ кандидатури в окруз≥ не знайти. « ћоскви можуть прислати такого, що пот≥м будете мати клоп≥т...

Ц ¬ такому раз≥ готуйте поданн¤ до ћоскви на п≥дполковника ѕадалку, ≥ сьогодн≥ Ц мен≥ на п≥дпис! Ц завершив розмову командувач.

Ќ≥хто з присутн≥х не спитав п≥дполковника ѕадалку, чи згоден в≥н з пропозиц≥Їю командувача. “ака дол¤ в≥йськовоњ людини. «а нењ вир≥шують, вона маЇ право т≥льки виконувати завданн¤. ∆итт¤ оф≥цера непередбачене: в≥н не знаЇ, що з ним буде через хвилину Ц ≥ це в мирний час! ј на в≥йн≥? Ќагороди ≥ смерть пост≥йно ход¤ть за ним.

 оли вже вс≥ вийшли з каб≥нету командувача, начальник автомоб≥льноњ служби сказав:

Ц ѕоки не п≥дберемо кандидатуру на начальника автомоб≥льноњ ≥нспекц≥њ округу, будете виконувати подв≥йн≥ обовТ¤зки. ј з ц≥Їњ хвилини старайтесь ¤комога швидше сформувати полк. ¬и командир полку Ц вам ≥ карти в руки. „екаю ваших пропозиц≥й щодо укомплектуванн¤ управл≥нн¤ полку.

¬же в своЇму каб≥нет≥, сид¤чи в кр≥сл≥, ѕадалка зажуривс¤: його охопила тривога Ц це ж ¤кий т¤гар зваливс¤ на його плеч≥! ¬ранц≥ планував одно, а сталос¤... Ћегко сказати Ц сформувати полк. ўо його чекаЇ! Ќервове напруженн¤, стреси, переживанн¤. ’то-хто, а в≥н добре знаЇ, що значить бути командиром полку. ƒехто гадаЇ: йому все п≥днос¤ть на тар≥лочц≥ Ц вс≥ справно виконують його накази... ƒо послуг командира Ц машина, р≥шенн¤ вт≥люЇ штаб, йому дають все найкраще, ¤к≥сне. Ќе знають вони, що бувають хвилини, коли в≥ддав би все за спок≥й, за те, щоб прийти додому ≥ вже б≥льш н≥ про що не думати, спати спок≥йно. Ќе знають вони, що командир полку ≥ ув≥ сн≥ працюЇ: приймаЇ р≥шенн¤, видаЇ накази, контролюЇ њх виконанн¤. “ака командирська дол¤. ќсь ≥ тепер так неспод≥вано в≥н Ц командир полку. ¬елик≥ права, велик≥ обовТ¤зки, а ще б≥льша в≥дпов≥дальн≥сть за тис¤ч≥ п≥длеглих. Ќачальство допоможе, але в нього своњх турбот вистачаЇ. ¬с¤ над≥¤ на самого себе, на своњ зд≥бност≥, ум≥нн¤ орган≥зовувати колектив управл≥нн¤, штаб.  адри! Ќедарма кажуть: кадри вир≥шують усе.

√л¤нув на годинник Ц минуло три години, ¤к вийшли з каб≥нету. ѕерш за все треба вивчити штат ≥ можливост≥ полку. « цього почати. јле й на робот≥ начальника автомоб≥льноњ ≥нспекц≥њ округу ще багато неполадок. ƒумки то розб≥галис¤, то зосереджувалис¤. ѕриходив до ¤когось висновку. —тавало спок≥йн≥ше на душ≥. „≥тк≥ше вимальовувались д≥њ ¤к своњ, так ≥ майбутн≥х п≥длеглих. У«араз треба справитись з тими завданн¤ми, що сто¤ть перед автомоб≥льною ≥нспекц≥Їю округу, викликати заступника, передати йому тези по безавар≥йност≥ на дорогах. Ќехай вчитьс¤ самост≥йно приймати р≥шенн¤ Ц менше буде роботи в мене, в≥н хлопець робот¤щий Ц справитьс¤Ф.

ѕ≥дполковник ѕадалка викликав заступника, передав йому папери з тезами, сказав, чого був у командувача.

Ц “епер тоб≥ доведетьс¤ працювати ≥нтенсивн≥ше. –≥шенн¤ приймай сам. ўось буде не ¤сно Ц звертайс¤ до мене. «розум≥в?

 Ц “ак точно, Ц в≥дпов≥в майор.

 ¬олодимир ћихайлович п≥шов до управл≥нн¤ кадр≥в, уз¤в штат ≥ переписав його в УтаЇмнийФ зошит. ƒумав, з чого почати: Ућабуть, з людей Ц оф≥цер≥в, прапорщик≥в.  ≥ст¤ком послужить д≥ючий батальйон. ¬≥н ≥ буде першим батальйоном. ‘ах≥вц≥в з нього розпод≥лю по трьох ≥ншихФ. ѕрацював до п≥вноч≥. ’оч дружина вже звикла до того, що в≥н часто затримуЇтьс¤ на служб≥, часто буваЇ в непередбачених в≥др¤дженн¤х, але цього весн¤ного дн¤, перед суботою, об≥ц¤в прийти ран≥ше. ўось п≥дказувало йому: прийде розлука Ц мабуть, надовго. ¬же давно не бачив д≥тей. ѓх вихованн¤ перекинув на плеч≥ дружини. ≤нколи охоплювала туга: хот≥лось бачити њх... ј то... ƒ≥ти Ц сироти при живих батьках. ќб≥ц¤в њм прийти додому ран≥ше Ц ≥ на тоб≥ Ц нове призначенн¤. ƒумка раптом зм≥нилас¤: У«нала, що за в≥йськового зам≥ж виходить. “ут не так, ¤к в ≥нших людей. ” мене вона Ц ≥ ф≥нансовий м≥н≥стр, ≥ вихователь д≥тей, ≥ джерело моњх радостей! ƒобре, що Ї м≥ж ними порозум≥нн¤ ≥ злагода. ѕереконавс¤ на ≥нших с≥мТ¤х, де м≥ж ж≥нкою ≥ чолов≥ком нема злагоди. —трашне в них житт¤. ƒ≥ти все бачать, в≥д них н≥чого не приховаЇш. ƒ≥ти Ц найкращий ≥ндикатор на добро ≥ зло.  оли Ї нав≥ть маленька щ≥линка в стосунках м≥ж батьками, то в д≥тей вона стаЇ пр≥рвою. «деб≥льшого з них тод≥ виростають нехристи, лобур¤ки. ƒитина повинна народжуватись бажаноюФ. ÷≥ думки по¤вились ≥ в≥дразу зникли. «нову насунулась нова темна хмара мислей про полк, про те, ¤к його сформувати, укомплектувати, навчити, щоб м≥г виконати поставлен≥ завданн¤. “епер в арм≥њ Ц час нових технолог≥й. Ќа своЇму досв≥д≥ переконавс¤: щоб п≥двищити боЇздатн≥сть танкових див≥з≥й, треба мати потужн≥ трайлери. —ам бачив, ¤к танков≥ див≥з≥њ гримкот≥ли дорогами ”крањни, Ѕ≥лорус≥њ, ѕольщ≥, ¤к танки гусениц¤ми розбивали ц≥ дороги. ÷е було в пер≥од окупац≥њ „ехословаччини. ј ск≥льки пального, моторесурс≥в витрачено неефективно! ј вони так потр≥бн≥ дл¤ бойових д≥й. ѕолк трайлер≥в значно зекономив би ≥ час, ≥ все ≥нше. «а три доби в≥н м≥г би танкову див≥з≥ю перекинути на 1000 к≥лометр≥в, ≥ в≥д цього залежав би потр≥бний результат арм≥йськоњ операц≥њ. ∆итт¤ сучасноњ арм≥њ вимагало формуванн¤ таких частин, ≥ ось √енеральний Ўтаб прийн¤в р≥шенн¤ формувати њх.

≤≤

¬олодимир ћихайлович ѕадалка народивс¤ 9 травн¤ 1937 року на хутор≥ Ѕ≥рському Ѕик≥нського району ’абаровського краю (за 180 к≥лометр≥в в≥д ’абаровська ≥ понад 150 Ц в≥д зал≥зниц≥) Ц у тайз≥.

“айга завжди викликала в ѕадалки асоц≥ац≥њ надзвичайноњ краси: його оч≥ милували л≥си Ц соснов≥, смереков≥, ¤линов≥, осиков≥, березов≥, м≥шан≥, Ц що розкинулись на тис¤ч≥ к≥лометр≥в. ” них Ц завжди сут≥нки, лише де-не-де кр≥зь зелене шатро в≥т пробиваютьс¤ ск≥сн≥ промен≥ сонц¤. Ћ≥совий молодн¤к т¤гнетьс¤ до св≥тла. ’одиш тут, наче по килим≥.

” вс≥ пори року тайга Ц мальовнича. Ќав≥ть узимку, коли всюди Ц лише чорно-б≥л≥ барви та ще й мороз градус≥в за сорок. ј ¤к пересуваЇшс¤ на лижах Ц тебе захоплюЇ краса природи Ц великого скарбу тайги.

¬ цих чудових непрох≥дних л≥сах Ц м≥льйони гектар≥в ¤г≥дник≥в. ј ск≥льки тут ц≥нних зв≥р≥в Ц соболь, б≥лка, горностай. ѓхнЇ хутро ц≥нуЇ весь св≥т. √осподарем тайги Ї ведм≥дь.

Ќа хутор≥ Ц т≥льки в≥с≥мнадц¤ть хат, розкиданих далеко одна в≥д одноњ. ќбТЇмн≥, рублен≥ з грубих ¤линових колод, не дуже висок≥, з р≥зьбленими ганками. «водили њх без жодного цв¤ха. ¬с≥ вони Ц двоповерхов≥. Ќа першому, п≥вп≥двальному, поверс≥ кожноњ хати Ц кор≥вник, конюшн¤, прим≥щенн¤ дл¤ дров, комора. Ќа другому Ц мешкали господар≥. ¬ одн≥й з к≥мнат Ц велика п≥ч з п≥дп≥чч¤м. ” н≥й варили њду дл¤ себе ≥ дл¤ тварин. Ќа тепл≥й печ≥ взимку спала малеча. Ќа горищ≥ збер≥гали запаси с≥на дл¤ худоби. ќтже, виходити надв≥р не було потреби: з горища брали с≥но ≥ зносили його в п≥двал. ј дрова з п≥двалу несли на другий поверх Ц до к≥мнати. ¬олодимирова мати з самого ранку палила в печ≥ так, що њњ тепло трималос¤ ц≥лу добу. ¬ пер≥од великих мороз≥в нагр≥вала ще й невелику зал≥зну грубку (УбуржуйкуФ), трубу ¤коњ було пущено у димох≥д. ” н≥й ц≥лу добу гор≥в вогонь, п≥дтримуючи потр≥бну температуру.

’олодн≥ зими змусили хутор¤н будувати дом≥вки так, щоб вони були над≥йними нав≥ть у найстрашн≥шу пору року. ¬≥кна в них Ц невеличк≥, двер≥ Ц невисок≥, мебл≥ Цсаморобн≥. ѓх майстрували сам≥ господар≥ з дощок ≥ прутт¤.

 ожна хата в≥дзначалас¤ чистотою, хоч ст≥ни в н≥й не поб≥лен≥.

ƒо хутора добирались узимку Ц на сан¤х, а вл≥тку Ц р≥кою на човн≥.

ƒит¤ч≥ роки на все житт¤ запамТ¤талис¤ ¬олодимиру ћихайловичу. Ѕатьки його Ц виходц≥ з сел¤н. Ќа в≥двойованих у тайги клаптиках земл≥ с≥¤ли пшеницю, жито, бур¤ки, моркву, садили картоплю. «аймалис¤ рибальством, мисливством.

Ќа хутор≥ здавна жили старов≥ри, ¤к≥ ще в 17Ц18 стол≥тт¤х утекли в тайгу в≥д пересл≥дуванн¤ царською владою та духовенством. ¬ибирали глух≥ м≥сц¤, куди не могли добратис¤ пересл≥дувач≥. Ќав≥ть у сорокових роках 20-го стол≥тт¤ хутор¤ни не знали, що таке рад≥о, телефон, електричне св≥тло. “≥льки раз на р≥к (вл≥тку) човном добирались до районного центру, щоб купити необх≥дн≥ товари (сокири, нож≥, лопати, мисливську зброю та ≥нш≥ реч≥). Ќ≥хто з них не читав газет, бо й не вм≥ли, не мали звТ¤зку з владою, а влада Ц з ними. ∆или за божими законами старих час≥в ≥ законами природи. „олов≥ча стать, починаючи з семи рок≥в, мала рушниц≥: д≥тей змалку привчали до мисливства. ¬ л≥с ≥ на рибалку без зброњ не вирушали. ¬олод¤ в п≥дл≥тковому в≥ц≥ став мисливцем, ловив рибу вудкою. ¬ дитинств≥ в≥н не знав, що Ї велик≥ м≥ста, зал≥зниц≥, станц≥њ, пот¤ги, автомоб≥л≥. ƒивувавс¤, коли хтось розпов≥дав про л≥таки, що, ¤к птахи, л≥тають у неб≥. ¬≥н йому не в≥рив. ѕтах маЇ крила, махаЇ ними ≥ летить. як неживе т≥ло може л≥тати? ÷е не вкладалось у його в голов≥. Ќе в≥рив, що ≥снують ¤к≥сь автомоб≥л≥ ≥ пересуваютьс¤ дорогами, ¤к≥ прокладен≥ в тайз≥, до того ж Ц швидше в≥д кон¤ чи олен¤. ƒопитувавс¤: Уј ¤к же т≥ машини пройдуть через болото, мочар≥ ≥ тр¤совину, де лише олен≥ ≥ лос≥ можуть пробратис¤? Ќав≥ть к≥нь там не пройдеФ. ѕочуте в≥д старших було дл¤ нього казкою.

” 1942 роц≥ батька вз¤ли в арм≥ю. Ќа в≥йну тод≥ брали чолов≥к≥в не залежно в≥д њх в≥ку, стану здоровТ¤. У¬≥тчизна в небезпец≥Ф Ц це гасло д≥йшло ≥ до глухого хутора Ѕ≥рського. « нього на в≥йну в≥дправилось все чолов≥че населенн¤. ¬≥йськкомати виконували рознар¤дку. Ќа хутор≥ житт¤ проходило так, ¤к ≥ ран≥ше.

...¬≥йна зак≥нчилас¤, а про батька Ц н≥ слова, н≥ п≥вслова. “≥льки в 1945 роц≥ один чолов≥к, ¤кий повернувс¤ з в≥йни ≥нвал≥дом, сказав ¬олодимиров≥й матер≥: У«агинув 2 с≥чн¤ 1943 року в —тал≥нград≥Ф. ¬≥н бачив убитих у тому бою солдат≥в. —еред них був ≥ ћихайло ѕадалка.

” Ѕ≥рському пошти не було Ц ≥ мати в≥дразу не одержала похоронку. ƒовелос¤ њй довго чекати спов≥щенн¤ про смерть свого чолов≥ка: в≥йськкомат не квапивс¤ зробити це вчасно. “≥льки п≥сл¤ багатьох поњздок до ’абаровська ≥ посланих лист≥в до центрального в≥йськового московського арх≥ву прислали матер≥ цей траг≥чний документ.

«а дванадц¤ть к≥лометр≥в в≥д хутора було в≥дкрито початкову школу. ѓњ в≥дв≥дували д≥ти з ус≥Їњ округи. ѕрацювала в н≥й учителька родом з ”крањни: не в≥домо, ¤ким в≥тром занесло њњ туди. ¬она була подвижницею осв≥т¤нськоњ справи. ћолода, красива, осв≥чена. ¬чила школ¤р≥в не т≥льки читати, писати, малювати, рахувати, а й прищеплювала њм любов до знань. ¬се робила дл¤ того, щоб виховати њх пор¤дними, г≥дними званн¤ людини. (¬с≥ вони згодом одержали вищу осв≥ту, стали профес≥оналами своЇњ справи).

¬олод¤ щодн¤ до школи мчав на лижах через тайгу (з рушницею за плечима, з торбою, в ¤к≥й, кр≥м зошита, зшитого з газет, були харч≥ Ц окраЇць хл≥ба, шматочок сала, цибулина, рибина). ¬ставав о пТ¤т≥й годин≥ ранку, сн≥дав Ц ≥ на девТ¤ту встигав на перший урок.

¬ клас≥ вис≥ла велика чорна дошка, на ¤к≥й д≥ти вчилис¤ писати крейдою. ќл≥вц≥в, чорнила, ручок, зошит≥в школ¤р≥ не мали, та й купити все це н≥де було.

ѕ≥сл¤ зак≥нченн¤ початковоњ школи ¬олод¤ разом з мат≥рТю та з молодшими братами перењхав жити на станц≥ю –озТЇднаковку. “ам була семир≥чка, до ¤коњ мати в≥ддала старшого сина ≥ молодших д≥тей. ¬олод¤ дуже швидко зрозум≥в, що т≥ знанн¤, ¤к≥ в≥н здобув у початков≥й школ≥, Ц набагато вищ≥, н≥ж њх мають д≥ти, котр≥ навчались з ним тут, у пТ¤тому клас≥.

¬продовж усього житт¤ в≥н був вд¤чний вчительц≥ з тайги, ¤ка в≥дкрила йому св≥т: навчила працювати з книгою. ÷е допомогло йому стати корисним дл¤ сусп≥льства.

«добут≥ знанн¤ не важк≥, њх легко носити: вони завжди з тобою. Ћюдина вчитьс¤ в≥д народженн¤ до смерт≥, допомагаЇ рухати вперед цив≥л≥зац≥ю, вивчати планету, космос, вийти за меж≥ галактики. ¬се людство колись буде жити, ¤к одна с≥мТ¤, у ¤коњ Ц Їдин≥ соц≥альн≥ закони, конституц≥¤.  ожна людина займе св≥й в≥дпов≥дний щабель у сусп≥льств≥. ¬чителька з тайги навчила д≥тей мислити, анал≥зувати, приймати потр≥бн≥ р≥шенн¤.

Ѕатько, ¤кого ¬олодимир ледве памТ¤таЇ, ум≥в т≥льки читати й писати, а мама так ≥ не навчилась грамоти...(ѕомерла у Ћьвов≥ в 1984 роц≥). ¬она була в≥руючою, любила добрих ≥ мудрих людей. «а св≥й в≥к н≥кого не образила, не потривожила. ¬бол≥вала за своњх молодших син≥в Ц Ћеон≥да, ¤кий тепер живе в ѕетропавловську на  амчатц≥, працюЇ там головним ≥нженером буд≥вельного управл≥нн¤, та ¬≥ктора, ¤кий загинув у 1961 роц≥ п≥д час вибуху в шахт≥ в м≥ст≥ јртем≥.

...—танц≥¤ –озТЇднаковка з њњ паровозами ≥ автомоб≥л¤ми здивувала ¬олодимира своњми зал≥зними Ук≥ньмиФ, ¤ких в≥н н≥коли не бачив. Ќеживе, а рухаЇтьс¤... …ого зац≥кавили ц≥ металев≥ машини. ѕ≥сл¤ урок≥в годинами вистоював б≥л¤ тих паровоз≥в. Ќа нього звертали увагу роб≥тники ≥ кер≥вники депо, придивл¤лис¤, а пот≥м, п≥сл¤ зак≥нченн¤ сьомого класу, вз¤ли на роботу. –адий був, що став ближче до техн≥ки.

«годом хлопцем зац≥кавивс¤ один шофер: розпов≥в йому, ¤к працюЇ машина, з чого вона складаЇтьс¤, навчив керувати автомоб≥лем. ≤ ось ¬олод¤ вперше с≥в за кермо, а поруч з ним Ц наставник. ”в≥мкнув передачу й поњхав. «адоволенню ≥ радост≥ не було меж. ѕриб≥г додому ≥ в≥дразу Ц до матер≥: Ућамо, ¤ сьогодн≥ сам њхав, мен≥ дозволили! Ўофером будуФ. ” в≥дпов≥дь почув: У—инку, вчитис¤ треба, в люди вибиватис¤. ћи Цл≥сов≥ жител≥-старов≥ри. —≥м клас≥в ти зак≥нчив Ц продовжуй осв≥туФ. ¬олодимир прислухавс¤ до материних сл≥в. ÷≥ле л≥то готувавс¤. ¬ступив до техн≥куму механ≥зац≥њ л≥сового господарства.

÷ей навчальний заклад зак≥нчив на в≥дм≥нно. ¬продовж трьох рок≥в вир≥с, став вродливим хлопцем. ¬же й д≥вчата почали загл¤дати на нього. јле мати не в≥дступала в≥д сина з≥ своњми вимогами: Уѕродовжуй навчанн¤!Ф ѕочав готуватис¤ до вступу в ≥нститут.

ќдного разу в≥н прийшов до гуртожитку Ц ≥ чергова подала йому невеличкий пап≥рець. –озгорнув, прочитав: Уѕрибути до в≥йськкоматуФ. „ого ж це його кличуть? ѕро арм≥ю знав т≥льки з книжок та з≥ сл≥в старших людей. “ам, мовл¤в, сувора дисципл≥на, туди набирають лише мудрих та здорових хлопц≥в. —лужити там престижно. ¬ м≥стечку бачив в≥йськових Ц у хромових чобот¤х, у б≥лих кожухах з погонами, п≥дперезан≥ рипл¤чими ремен¤ми.

¬ призначену годину прибув до в≥йськкомату. “ам уже було багато таких юнак≥в, ¤к ≥ в≥н. ѕослали на медогл¤д. ¬≥йськовий л≥кар, голова ком≥с≥њ, перегл¤нувши обТЇктивн≥ дан≥ ≥нших л≥кар≥в, сказав:

Ц « таким здоровТ¤м можна ≥ до училища вступати.

Ц “о вступатимеш до училища? Ц спитав його оф≥цер Ц один з член≥в ком≥с≥њ.

¬олод¤ не спод≥вавс¤ почути це. «розум≥в: тут роздумувати н≥коли Ц р≥шенн¤ треба приймати в≥дразу.

Ц Ќу, то що Ц згоден? Ц знову озвавс¤ член ком≥с≥њ таким голосом, н≥би той уже погодивс¤. ≤ продовжив: Ц ј куди хочеш? Ц оф≥цер пот¤гнувс¤ рукою до папер≥в, ¤к≥ лежали перед ним. Ц “и, ¤ бачу, зак≥нчив техн≥кум механ≥зац≥њ л≥сового господарства, маЇш права вод≥¤... –екомендую тоб≥ „ел¤б≥нське автомоб≥льне училище... “ак ≥ зазначаЇмо... Ц Ќе давши юнаков≥ подумати про своњ дальш≥ плани, в≥н навпроти пр≥звища ѕадалки поставив галочку, а пот≥м написав: У„ел¤б≥нське автомоб≥льне училищеФ. Ц ј завтра, Ц сказав в≥н, Ц одержуй документи, проњзн≥ ≥ вважай, що ти вже курсант.

 “ри роки навчанн¤ в училищ≥ проб≥гли, ¤к один день. ¬олод¤ старавс¤. ÷е пом≥тили його командири. —праву автомоб≥льну вивчив досконало. ” рот≥ завжди був у першому дес¤тку курсант≥в. ” нього в≥рили оф≥цери. ¬≥н не забував, що його батько загинув ≥ що матер≥ потр≥бна допомога. Ќад≥¤тись треба т≥льки на себе. –озум≥в: лише в≥дм≥нне навчанн¤, глибок≥ знанн¤ допоможуть дос¤гти усп≥х≥в у житт≥.

«ак≥нчились випускн≥ ≥спити Ц ≥ молод≥ оф≥цери одержали призначенн¤. ѕадалка просив, щоб його залишили служити тут, дома. јле дол¤ в≥йськовоњ людини Ц не в њњ руках. „отирьох випускник≥в, у тому числ≥ ≥ його, послали служити в ѕрикарпатський в≥йськовий округ (ѕрик¬ќ).

—лужбу почав командиром взводу у м≥ст≥ ’иров≥ Ц в ракетн≥й бригад≥. ѕот≥м перевели до Ѕрюхович≥в (пригород Ћьвова) Ц в окремий автомоб≥льний батальйон на посаду заступника командира роти з техн≥чноњ частини, а п≥зн≥ше став заступником начальника гаража штабу округу. —таранн≥сть, ум≥нн¤ орган≥зувати п≥длеглих, комун≥кабельн≥сть, профес≥онал≥зм Ц все це привернуло до нього увагу начальник≥в.

ѕрослуживши р≥к заступником, в≥н став начальником гаража штабу ѕрик¬ќ. ¬олодимир ћихайлович зрозум≥в: хоч це ≥ висока посада, але без ірунтовних теоретичних знань просуватис¤ по служб≥ не вдастьс¤. ј йому так хот≥лос¤ довести вс≥м, ≥ перш за все самому соб≥, що в нього Ї сили, розум, можлив≥сть керувати масштабн≥ше. ћав пот¤г ¤к до навчанн¤, так ≥ до практичноњ д≥¤льност≥. Ќе раз чув, ¤к оф≥цери з ромбами на груд¤х хизувалис¤: Ући Ц академ≥ки...Ф ѕоводились зверхньо, зневажливо ставились до тих, у кого не було цього значка, отже, це означало, що в≥н не належав до њхнього кола. УЌевже ¤ г≥рший за них, за цих зарозум≥лих, ¤к≥ вважають себе людьми з ¤когось ≥ншого св≥ту?Ф ≤ ѕадалка твердо вир≥шив: Уя вступлю до академ≥њФ. ¬продовж в≥дпусток, св¤т ≥ вих≥дних сид≥в над п≥дручниками не лише з в≥йськових ≥ спец≥альних предмет≥в, а й з математики, ф≥зики, х≥м≥њ, ≥ноземноњ мови. √либше вивчав рос≥йську мову ≥ л≥тературу, нав≥ть в≥рш≥ почав складати.

Ќапружена прац¤ дала своњ плоди. ¬ 1967 роц≥ ¬олодимир ћихайлович вступив до Ћен≥нградськоњ в≥йськовоњ академ≥њ тилу ≥ транспорту.

Ћен≥нград (сучасна назва Ц —анкт-ѕетербург) Ц м≥сто слави, м≥сто-герой, м≥сто пролетарськоњ революц≥њ (тепер кажуть: У∆овтневого переворотуФ). ≤ ось в≥н у ньому. Ќева, вбрана у гран≥т, широк≥ р≥вн≥ вулиц≥ Ц все дихало ≥стор≥Їю. ѕро це в≥н уже знав: начитавс¤ в книжках. “ут жили ≥ творили письменники Ц ѕушк≥н, Ўевченко, Ћермонтов,  ул≥ш, ƒостоЇвський, √оголь, а також учен≥ Ц ѕавлов, ћечн≥ков, ѕопов; на кожному кроц≥ Ц мемор≥альна дошка. ѕадалц≥ приЇмно в≥дчувати, що в≥н тепер ходить вулиц¤ми, ¤кими колись ходили ц≥ велик≥ люди.

¬ Ћен≥нград≥ в≥н Ц уперше. –ан≥ше був у ћоскв≥. ¬≥дв≥дав Ћен≥нську б≥бл≥отеку, ¬еликий ≥ ћалий театри,  ремль, “реть¤ковську галерею, ¬ƒЌ’, обходив ус≥ найвизначн≥ш≥ музењ, ≥нш≥ ≥сторичн≥ памТ¤тки. ћосква Ц старовинне рос≥йське м≥сто, але в≥н бував у ньому проњздом Ц лише тод≥, коли лет≥в л≥таком до ’абаровська (на батьк≥вщину) чи у в≥др¤дженн¤. Ќе раз бував ≥ в  иЇв≥. “епле, лаг≥дне м≥сто, зелене ≥ прив≥тне. «а два роки навчанн¤ в Ћен≥нград≥ в≥льний час в≥ддавав музе¤м, виставкам живопису, в≥дв≥дав ≈рм≥таж. ѕобував ≥ в ѕетропавловськ≥й фортец≥, дуже зац≥кавив його ѕетродворець.  ≥лька раз≥в њздив туди Ц приваблювали фонтани ≥ скульптури, палаци, збудован≥ –астрелл≥. ¬ ≈рм≥таж≥ годинами простоював перед диво-картинами –афаел¤, Ћеонардо-да-¬≥нч≥, –убенса, “иц≥ана, ¬еласкеса, ¬ан √ога. ’одив на зустр≥ч≥ з лен≥нградськими, а також з прињжджими поетами. ѕолюбив поез≥ю Ц рос≥йську, украњнську, заруб≥жну. «ачитувавс¤ творами ѕушк≥на, Ћермонтова, Ўевченка,  отл¤ревського, ≤вана ‘ранка, Ћес≥ ”крањнки, Ѕайрона, Ўексп≥ра, √ете, Ў≥ллера, √юго. ƒл¤ тренуванн¤ памТ¤т≥ сам соб≥ декламував њхн≥ в≥рш≥. ќсобливо подобавс¤ йому УƒемонФ Ћермонтова.

я тот, которому внимала
“ы в полуночной тишине,
„ь¤ мысль душе твоей шептала,
„ью грусть ты смутно отгадала,
„ей образ видела во сне.
я тот, чей взор надежду губит,
я тот, кого никто не любит,
я бич врагов моих земных.
я царь познань¤ и свободы,
я враг небес, ¤ зло природы,
» видишь Ц ¤ у ног твоих!

ѕоез≥¤ Ћермонтова вв≥йшла в його серце, в≥н знав напамТ¤ть багато його твор≥в.

“еб¤ ¤, вольный сын эфира,
¬озьму в надзвездные кра¤:
» будешь ты царицей мира,
ѕодруга перва¤ мо¤.
Ѕез сожалень¤, без участь¤
—мотреть на землю станешь ты,
√де нет ни истинного счасть¤,
Ќи долговечной красоты,
√де преступлень¤ лишь да казни,
√де страсти мелкой только жить,
√де не умеют без бо¤зни
Ќи ненавидеть, ни любитьЕ

“акий молодий, а ¤к писав Ц на вс≥ в≥ки. ѕисав так, н≥би про сучасне житт¤. Ќ≥чого не зм≥нилос¤ в житт≥ людини за ст≥льки л≥т! ’одив на ћойку Ц останню квартиру ѕушк≥на ≥ поклав до узгол≥вТ¤ дивана, на ¤кому помер поет, жив≥ кв≥ти.

ѕрот¤гом двох рок≥в ¬олодимир ћихайлович склав екзамени ≥з загальноосв≥тн≥х предмет≥в.

якось на вокзал≥ ѕадалка зустр≥в генерала Ц начальника автомоб≥льноњ служби ѕрикарпатського в≥йськового округу. –озговорилис¤. ¬ипили по чарц≥.

Ц —лухай, майоре, Ц звернувс¤ до нього генерал, Ц у мене Ї вакантна посада командира окремого автомоб≥льного батальйону. ¬з¤в би тебе туди. якщо згоден, то даю команду на твоЇ призначенн¤. ј вчитис¤... ќформишс¤ на заочне навчанн¤... ѕрактика б≥льше даЇ, н≥ж наука. “ак що Ц раджу...

—пожили ще по одн≥й чарц≥. ѕадалка мовчав. ј генерал знову:

Ц “во¤ мовчанка Ц знак згоди. „ерез тиждень в академ≥њ буде наказ про твоЇ призначенн¤, а тим часом оформл¤йс¤ на УзаочнеФ...

ƒол¤ знову обернула його шл¤х. як ≥ казав генерал, так ≥ вийшло. Ќаписав рапорт начальников≥ академ≥њ, в ¤кому йшлос¤ про переведенн¤ ѕадалки на заочне навчанн¤. ѕрийн¤в окремий автомоб≥льний батальйон, що дислокувавс¤ в ўирц≥ Ц м≥стечку на Ћьв≥вщин≥. ¬продовж чотирьох рок≥в командував тим батальйоном. ¬ив≥в його в передов≥, ≥ за це в 1974 роц≥ ¬олодимира ћихайловича перевели служити в автомоб≥льну службу округу. ƒоручили йому в≥йськову автомоб≥льну ≥нспекц≥ю. —коро й академ≥ю зак≥нчив. ќдержав диплом ≥нженера.

II≤

”правл≥нн¤ ѕрикарпатського в≥йськового округу м≥стилось у квартал≥ м≥ж вулиц¤ми  узнецова (тепер  лепар≥вська) ≥ генерала √рекова. ќдним боком воно примикало до пивного заводу У олосФ, а другим Ц до головного входу готелю У–ос≥¤Ф (тепер У арпатиФ). “ут же була сто¤нка дл¤ автомоб≥л≥в управл≥нн¤ округу. «ањзд на подв≥рТ¤ штабу був з боку вулиц≥ Ѕазарноњ, що т¤глась до  рак≥вського ринку (найб≥льшого у Ћьвов≥) через тильн≥ ворота. “уди вТњжджати мали право т≥льки командувач округом та його заступники. ¬с≥ ≥нш≥ (начальники управл≥нь ≥ в≥дд≥л≥в) прибували до головного входу, вибирались з машин ≥ через вестибюль, в ¤кий виходило в≥кно чергового по штабу, простували до своњх управл≥нь ≥ в≥дд≥л≥в. √енерали проходили через  ѕѕ, не показуючи перепусток, а вс≥ ≥нш≥ Ц обовТ¤зково.

Ћише двоЇ оф≥цер≥в не робили цього Ц комендант штабу ≥ начальник автомоб≥льноњ ≥нспекц≥њ округу п≥дполковник ѕадалка. —олдати њх знали в обличч¤.

Ќа другий день ѕадалка прињхав на службу ран≥ше, н≥ж звичайно. ќ восьм≥й уже був у своЇму каб≥нет≥ ≥ обм≥рковував, з чого почати нове Уход≥нн¤ по мукахФ.

¬ир≥шив спершу п≥ти до управл≥нн¤ кадр≥в: за н≥ч нам≥тив кандидатури своњх заступник≥в Ц з техн≥чноњ частини, начальника штабу. « техн≥чноњ частини хот≥в просити майора –евуцького. “ой був начальником автомоб≥льноњ служби мотостр≥лецького полку в ≤з¤слав≥, а начальником штабу хот≥в уз¤ти одного т¤мущого оф≥цера.

Ќачальник управл≥нн¤ кадр≥в на його пропозиц≥ю щодо заступника з техн≥чноњ частини дав згоду в≥дразу, а щодо кандидатури на начальника штабу сказав:

Ц ƒо нас п≥сл¤ зак≥нченн¤ академ≥њ прибув майор ¬алицький. ÷ей оф≥цер заслуговуЇ на увагу: грамотний, перспективний, його атестували на начальника штабу полку, перед вступом до академ≥њ служив у  ињвському в≥йськовому окруз≥ ( ¬ќ). ÷е погоджено з командувачем ≥ з вашим начальником, так що будемо призначати начальником штабу полку.

Ц якщо вже Ї таке р≥шенн¤, то погоджуюсь. ѕроти начальства... сам≥ розум≥Їте... ¬оно завжди маЇ рац≥ю. “им б≥льше, ми разом навчались в академ≥њ.

ѕ≥дполковник ѕадалка впродовж ц≥лого тижн¤ ходив по каб≥нетах управл≥нь ≥ служб. ”же й папка розбухла в≥д р≥зних документ≥в Ц наказ≥в, нар¤д≥в, накладних. ќдна справа одержати њх, а зовс≥м ≥нша Ц придбати на них ¤к≥сне майно, техн≥ку, зброю ≥ все це доставити в полк. Ќайб≥льше часу витратив на те, щоб вир≥шити питанн¤ в управл≥нн¤х Ц кадр≥в ≥ орган≥зац≥йно-моб≥л≥зац≥йному. ѕриск≥пливо вивчав особов≥ справи командир≥в Ц батальйон≥в, рот, начальник≥в служб.

«ак≥нчувавс¤ призов солдат≥в. ѓздив до в≥йськкомат≥в, п≥дбирав спец≥ал≥ст≥в, особливу увагу звертав на вод≥њв. јдже полк Ц автомоб≥льний! Ќе кожний з них зможе керувати трайлером, на ¤кому Ц танк. ¬≥д них залежатимуть пол≥тична ≥ бойова п≥дготовка, виконанн¤ завдань. ” нього власна методика п≥дбору майбутн≥х новобранц≥в. —початку вивчав карточки, де записано њхн≥ дан≥ Ц р≥к народженн¤, осв≥та, спец≥альн≥сть, хто батьки, але зовс≥м ≥нше, коли посп≥лкуЇшс¤ з кожним, проанал≥зуЇш њхн≥ в≥дпов≥д≥ на своњ запитанн¤.

¬≥д≥браних новобранц≥в шикував у спортзал≥ перед перекладиною ≥ кожного окремо запитував:

Ц ѕр≥звище, ≥мТ¤, по-батьков≥?

Ќовобранець в≥дпов≥дав.

Ц ƒо приладу! Ц командував ѕадалка.

–ахував, ск≥льки раз≥в може п≥дт¤гнутис¤. Ќорма Ц дес¤ть. якщо солдат виконував цю норму, то казав: УЅудеш служити в менеФ. якщо н≥, то в≥дправл¤в до представника в≥йськкомату. ј з кожним з тих, кого в≥д≥брав, продовжував розмову.

Ц « д≥вчатами спав? Ц питав.

Ѕачив, ¤к хлопц≥ червон≥ли в≥д такого запитанн¤. ѕитав, бо знав: коли п≥знав ж≥нку, то це вже претендент на самов≥лл¤.

Ц ј д≥вчину маЇш? Ц продовжував п≥дполковник.

Ц ћаю.

Ц Ќад≥йна?

ќдин в≥дпов≥дав ствердно, другий стискав плечима, червон≥в: не знав, що в≥дпов≥сти.

ѕ≥дполковник ставив ще к≥лька запитань Ц з ф≥зики, математики, автомоб≥льноњ справи, ц≥кавивс¤ профес≥Їю батьк≥в, њх осв≥тою, м≥сцем проживанн¤, прац≥. ≤ останнЇ:

 Ц √ор≥лку пТЇш? Ц дививс¤ просто в оч≥...

ѕриходив до висновку: не зловживаЇ.

 Ѕули й ≥нш≥ випадки Ц молода людина, а вже алкогол≥к чи наркоман. ≤ батьки вир¤джають до в≥йська. “ам, мовл¤в, зробл¤ть з нього людину.

УЌе так-то легко це зробити! —к≥льки вони знищать тоб≥ нерв≥в, УвипТють кров≥Ф! ќдин солдат може таке витворити, що не в одного оф≥цера не т≥льки з≥рки з погон≥в полет¤ть, а й посадаФ.

ћоже, ≥нколи й помил¤вс¤, але, ¤к правило, т≥ новобранц≥, ¤ких в≥н сам набирав, не п≥дводили його. ÷е були справжн≥ захисники в≥тчизни, пор¤дн≥ люди, майстри своЇњ справи. ¬≥н завжди одержував високу оц≥нку тих, що його перев≥р¤ли в бойов≥й ≥ пол≥тичн≥й п≥дготовц≥. ÷е вже п≥зн≥ше дов≥р¤в своњм заступникам ≥ командирам п≥дрозд≥л≥в набирати новобранц≥в.  ом≥сари в≥йськкомат≥в знали його вимоги. јле чомусь було багато випадк≥в, коли в арм≥ю призивали хворих, деб≥л≥в, ¤ких за медичними даними не можна використовувати на в≥йськов≥й служб≥. «доровТ¤ у вс≥х р≥зне, вихованн¤ Ц теж, та й зд≥бност≥ р≥зн≥. Ќе в≥д нац≥ональност≥ це залежить, а в≥д спадковост≥ та умов житт¤. ¬≥дб≥р ≥ селекц≥¤ ≥снують не т≥льки в рослинному ≥ тваринному св≥т≥, а й в людському. јмериканц≥ тому й дос¤гли висот цив≥л≥зац≥њ, що впродовж сотень рок≥в провод¤ть селекц≥ю людей, вс¤ њхн¤ ≥мм≥грац≥йна пол≥тика спр¤мована на те, щоб у крањну потрапл¤ли кращ≥ особистост≥ ≥нших народ≥в. ≤ тому —Ўј Ц найб≥льш цив≥л≥зована крањна.

ѕ≥дбираючи з новобранц≥в майбутн≥х солдат≥в, ѕадалка знав: в≥д його попереднього заходу залежить не т≥льки усп≥шне формуванн¤ частини, але й злитт¤ њњ в Їдиний орган≥зм. ¬она п≥зн≥ше усп≥шно виконаЇ поставлен≥ завданн¤.

ўе в училищ≥, а пот≥м в академ≥њ, в≥н уважно вивчав ≥стор≥ю в≥йськового мистецтва. “ам п≥дкреслювалось, що в≥йни рухали прогрес. Ќайкращ≥ дос¤гненн¤ науки перш за все впроваджувались у в≥йськову справу. ≤нш≥ нац≥њ рахуютьс¤ т≥льки з т≥Їю державою, ¤ка маЇ сильну, оснащену новою техн≥кою ≥ зброЇю, арм≥ю. ќтже, т≥льки таку державу визнавало сп≥втовариство. ≤ тому, виписуючи нар¤ди в службах округу, ѕадалка вимагав найсучасн≥ших зразк≥в зброњ, техн≥ки, майна. ясна р≥ч, оф≥цери, прапорщики, солдати повинн≥ бути гарними спец≥ал≥стами нових зразк≥в техн≥ки ≥ зброњ.

“ож не дивно, що ѕадалка вивчав особов≥ справи оф≥цер≥в, ¤ких направл¤ли в полк, знайомивс¤ з њх атестац≥¤ми, послужними карточками. «нав: людська душа Ц це велика таЇмниц¤...  ожного з них викликав до себе, ц≥кавивс¤ њхн≥ми профес≥йними знанн¤ми, водночас ф≥ксував у своњй памТ¤т≥, що собою ¤вл¤Ї њх пор¤дн≥сть, чесн≥сть, творча ≥н≥ц≥атива. Ѕудучи сам чесним, справедливим, в≥н н≥кому не прощав брехн≥! ” в≥йськов≥й справ≥ вона недопустима. ¬≥д цього залежить житт¤ багатьох! «наючи справжню обстановку, завжди приймеш правильне р≥шенн¤.

—ьогодн≥ Ц гарний, сон¤чний ранок. ѕадалка вир≥шив добиратис¤ до штабу п≥шки. Ћьв≥в потонув у зелен≥ ≥ кв≥тах. ћашини комунальних служб зак≥нчили поливати вулиц≥, ≥ в≥н в≥дчув, ¤к ран≥шн¤ св≥ж≥сть наповнюЇ його груди. …шов, насолоджуючись красою арх≥тектури, парк≥в, кв≥т≥в.

≤ ось перед очима оперний театр, за ним Ц готель УЋьв≥вФ... ѕовернув у б≥к  рак≥вського ринку. «упинивс¤ б≥л¤ пивноњ бочки. ѓх багато на вулиц¤х Ћьвова. Ћьв≥в Цпивне м≥сто: маЇ св≥й власний пивоварний завод, ≥ його пиво славитьс¤ на всю ”крањну. —в≥же, ароматне, п≥нисте, охолоджене, воно гамуЇ спрагу, даруЇ настр≥й. «авжди п≥сл¤ гальби пива в≥дчуваЇш бадьор≥сть ≥ полегшенн¤. ћабуть, воно маЇ л≥кувальн≥ властивост≥.

—ьогодн≥ в≥н останн≥й день у Ћьвов≥. «автра ¬олодимир ћихайлович поњде до Ќовоград-¬олинського. ўе тут, у Ћьвов≥, багато чого залишилось невир≥шеним. јле ¤кнайшвидше треба в≥дправл¤тись у полк: там його чекають нев≥дкладн≥ справи.

ѕадалка глибоко в серц≥ в≥дчував, ¤ким буде його майбутнЇ. ѕолк Ц це т≥льки сходинка в дальш≥й карТЇр≥: в≥н здатний на б≥льше, масштабн≥ше, але дл¤ цього сл≥д показати своњ можливост≥, ум≥нн¤, знанн¤... ¬≥н ще з дитинства над≥¤вс¤ т≥льки на себе, на св≥й розум.

...ѕрибувши до штабу, на контрольно-пропускному пункт≥ ( ѕѕ) зустр≥в майора —олоновича ¬севолода јдамовича. “ой в≥дразу звернувс¤ до нього з запитанн¤м?

Ц Ќу що! ¬же п≥д≥брав соб≥ оф≥цер≥в?

Ц Ќе повн≥стю, але основний к≥ст¤к Ц заступник≥в, командир≥в п≥дрозд≥л≥в Ц уже Ї.

Ц ’очу запропонувати тоб≥ кандидатуру начальника х≥м≥чноњ служби. ѕрињхав з —ахал≥ну майор, добрий оф≥цер, академ≥ю х≥м≥чного захисту зак≥нчив, ¤ разом з ним учивс¤.

Ц √аразд, ¤ не проти. „ерез годину чекаю тебе разом з ним.

–озшукавши в управл≥нн≥ кадр≥в майора «адн≥провського —ерг≥¤ ≤вановича, майор —олонович спитав його:

 Ц “и можеш мен≥ вд≥лити к≥лька хвилин?

 Ц ћожу, Ц в≥дпов≥в той. Ц ј що?

 Ц я знайшов дл¤ тебе посаду начальника х≥м≥чноњ служби в полку трайлер≥в ≥ вже переговорив з його командиром.

≤ ось тепер, ≥дучи разом з майором до каб≥нету п≥дполковника ѕадалки, —олонович продовжував:

 Ц “и хот≥в до ∆итомира, але там поки що нема дл¤ тебе посади. ј Ќовоград-¬олинський Ц близько в≥д ∆итомира. ¬сього Ц година њзди.  омандир полку п≥дполковник ѕадалка Ц в≥домий в окруз≥ оф≥цер. « ним сп≥лкуЇтьс¤ командувач.  ористуЇтьс¤ авторитетом серед кер≥вник≥в обТЇднань. ”м≥Ї ц≥нувати т¤мущих прац≥вник≥в. “и з≥ своЇю працездатн≥стю в нього довго не затримаЇшс¤. „аси в нас важк≥. …де шалена гонка озброЇнь двох систем Ц комун≥стичноњ ≥ кап≥тал≥стичноњ.  ращ≥ ф≥зичн≥ ≥ розумов≥ сили працюють на переозброЇнн¤. ѕолк, ¤ким керуЇ п≥дполковник ѕадалка, саме й формуЇтьс¤ в план≥ п≥двищенн¤ боЇготовност≥ танкових частин. ѕро це св≥дчать досл≥дн≥ навчанн¤. ј те, що в тебе там, на —ахал≥н≥, були неприЇмност≥ з начальством, до уваги не бери. “о Ц випадок. ¬сього в житт≥ передбачити не можна. я знаю тебе, ¤к зд≥бного оф≥цера. ∆итт¤ наше котитьс¤ хвил¤ми Ц то воно на гребен≥ т≥Їњ хвил≥, то стр≥мко падаЇ вниз. Ќовоград-¬олинський Ц гарне м≥стечко, через нього прот≥каЇ р≥ка —луч, у н≥й багато риби. √либинка ”крањни! Ћюди там доброзичлив≥. ѕравда, з квартирами Ц сутужно, але п≥дполковник ѕадалка в б≥д≥ тебе не залишить. ¬се зробить дл¤ того, щоб оф≥цери жили спок≥йно. ¬≥н керував окружним гаражем, командував окремим автомоб≥льним батальйоном. «д≥бний орган≥затор, ум≥Ї працювати з людьми.  ращого м≥сц¤ дл¤ тебе зараз нема. ѕопрацюЇш, а пот≥м буде видно. ¬се залежить в≥д тебе, в≥д твоЇњ прац≥.

 оли вони вв≥йшли до каб≥нету, п≥дполковник ѕадалка гортав особову справу майора «адн≥провського. “а що вона могла йому сказати?  оли ≥ де народивс¤, послужний список, автоб≥ограф≥¤, атестац≥њ, карточка заохочень ≥ ст¤гнень. ” н≥й все абстрактне, нежиттЇве.  раще побачити живу людину. ѕ≥дполковник з першого погл¤ду м≥г розп≥знати њњ Ц потр≥бна вона йому чи н≥. √л¤нувши на «адн≥провського, в≥н подумав: У“акий у полку потр≥бенФ. јле щоб розпочати розмову, запитав:

Ц «ак≥нчили академ≥ю?

Ц “ак.

Ц ѕолк наш Ц окружного п≥дпор¤дкуванн¤... ¬≥н у стад≥њ формуванн¤. –оботи Ц сила-силенна, все треба починати з нул¤. «айматис¤ доведетьс¤ не лише своЇю службою. “реба думати про буд≥вництво. ≤ перш за все Ц автопарку, склад≥в, навчальноњ бази, казарми, каб≥нет≥в, рушничних к≥мнат. ¬се це сл≥д робити в процес≥ бойовоњ п≥дготовки. ѕрац≥ Ц непочатий край. ¬ас беру. ј те, що ви десь ¤к≥сь гр≥хи мали, то Уза одного битого двох небитих даютьФ. ¬и Ц у в≥дпустц≥? ƒе в≥дпочиватимете?

Ц ¬ ∆итомир≥, там Ц моњ батьки.

Ц —починете Ц в≥дразу Ц в полк. ≤ Ц за справи.

 ≤V

ѕ≥дполковник ѕадалка наближавс¤ до Ќовоград-¬олинського Ц мальовничого м≥стечка. ¬ ньому розк≥шн≥ сади, тихеньк≥ вулиц≥, одноповерхов≥ будинки. Ќа берегах р≥ки —луч Ц широк≥ луги. ѕравда, в центр≥ м≥ста, ¤к дань прогресу, висотн≥ буд≥вл≥ Ц одна девТ¤типоверхова ≥ до дес¤ти пТ¤типоверхових. ѓх переважно займали ур¤довц≥, ¤к тепер кажуть, Ц державн≥ службовц≥. ћайже н≥чого тут не зм≥нилос¤ за останн≥ сто рок≥в. Ћюди в основному виживали за рахунок присадибних д≥л¤нок та п≥дроб≥тк≥в в установах ≥ на п≥дприЇмствах. Ѕ≥льш≥сть населенн¤ жила своњм житт¤м Ц вир≥шувала побутов≥ проблеми.

« розвитком цив≥л≥зац≥њ воно одержало св≥тло, рад≥о, телебаченн¤, пресу. ћ≥ська влада не дуже дбала про нього. ¬она б≥льше думала про себе... ¬лада жила сама по соб≥, а жител≥ м≥ста Ц сам≥ по соб≥.

Ѕув червень Ц золота пора року. Ќа базар≥ Ц повно овоч≥в, фрукт≥в, ¤г≥д. Ќа подв≥рТ¤х Ц корови, в≥вц≥, кози, свин≥, кури, гуси, ≥ндики. ¬ хатах не варили, а надвор≥.

ѕолк м≥стивс¤ на п≥вденно-сх≥дн≥й околиц≥ Ќовоград-¬олинського.

ѕерењхавши м≥ст через р≥ку —луч, машина повернула вл≥во, зупинилась б≥л¤ Ѕудинку оф≥цер≥в, що м≥стивс¤ в колишньому панському палац≥. “ут працювала ≥ оф≥церська њдальн¤. ѕадалка раптом в≥дчув голод ≥ сказав вод≥Їв≥:

Ц ’од≥мо перекусимо.

...«а сус≥дн≥м столом сид≥ли в≥йськов≥ Ц старший лейтенант, кап≥тан ≥ прапорщик. –озмовл¤ли про службов≥ справи. Ќар≥кали на неполадки в своњх частинах. ∆урилис¤ тим, що вже к≥лька рок≥в н≥хто не одержував квартир, майже в≥дсутнЇ речове забезпеченн¤.

 —аме говорив прапорщик:

Ц ј ¤ переходжу служити в окружний автомоб≥льний полк трайлер≥в.  омандувати ним тепер буде п≥дполковник ѕадалка. ќце командир! Ц ѕрапорщик прост¤гнув перед собою кулак, виставивши великий палець. Ц Ќезабаром там усе буде Ц ≥ квартири, ≥ служба!

«аворушивс¤ старший лейтенант, ≥ почувс¤ його голос:

Ц я за спец≥альн≥стю Ц автомоб≥л≥ст, прињхав сюди з √рупи –ад¤нських в≥йськ у Ќ≥меччин≥, ще не маю призначенн¤, буду проситис¤ до ѕадалки. —к≥льки доброго наслухавс¤ про нього! ѕор¤дний оф≥цер...

УЅач, уже й тут про мене ход¤ть слухи. ¬они гарн≥. Ц ¬олодимир ћихайлович виходив з њдальн≥ з чудовим настроЇм. Ц “епер поњду в полк, мене там в оч≥ н≥хто не бачив. ÷≥каво, ¤к зустр≥нутьФ.

Ќе здивувавс¤, коли вискочив черговий ≥, подавши команду: У—трунко!Ф Ц ч≥тко допов≥в, що особовий склад п≥дрозд≥л≥в на зан¤тт¤х, що прибули оф≥цери з≥ штабу округу ≥ будуть його представл¤ти особовому складу.

Ќа ш≥стнадц¤ту годину вишикували полк, ≥ заступник начальника автомоб≥льноњ служби округу полковник ѕольщиков представив його присутн≥м. Ќадав слово йому Цвже ¤к командиру полку. ѕадалка розпов≥в свою б≥ограф≥ю, про призначенн¤ ц≥Їњ частини, про т≥ складн≥ завданн¤, що сто¤ть перед ус≥м колективом. √оворив упевнено, р≥шуче, з в≥рою в майбутнЇ. « облич в≥йськових було видно: його розум≥ють, вс≥х чекаЇ напружена прац¤.

ѕровели огл¤д особового складу. —карг ≥ претенз≥й не було. ѕ≥сл¤ стройового огл¤ду командир полку, оф≥цери управл≥нн¤, командири п≥дрозд≥л≥в огл¤нули казарму, њдальню, склади, автопарк. ”се не в≥дпов≥дало вимогам часу. “ам, у штаб≥ округу, це все вигл¤дало в рожевому св≥тл≥, ≥ лише тепер до св≥домост≥ ѕадалки починало доходити, ¤кий великий обс¤г першочергових роб≥т треба виконати. ¬≥н ≥ там знав про це, але тут, на м≥сц≥, коли все перед очима... ўоб полк став на рейки сьогоденн¤, треба докласти багато зусиль ≥ прац≥ до того, що зроблено попередниками.

¬каз≥вок н≥кому не давав, а лише ф≥ксував у голов≥, що треба зробити в першу чергу, а що в другу. ¬≥н давно виробив св≥й принцип керувати п≥длеглими: ставити завданн¤ безпосередн≥м п≥длеглим Ц ≥ не тому, що так вимагав статут, а тому, що так можна дос¤гти усп≥ху.  омандир полку приймаЇ р≥шенн¤, а в житт¤ його впроваджуЇ штаб.  оли ѕадалка проходив територ≥Їю парку, так йому корт≥ло вказати на недол≥ки, нав≥ть посварити недбайливих, проте з досв≥ду знав: позитивних результат≥в це не дасть.  ожний оф≥цер маЇ своњ обовТ¤зки, свою в≥дпов≥дальн≥сть, отже, з них треба вимагати виконанн¤ статут≥в ≥ закон≥в. ƒв≥ доби витратив п≥дполковник на детальну розробку плану першочергових завдань. «годом пров≥в нараду. Ќа н≥й ч≥тко визначив, хто за що в≥дпов≥даЇ. ¬се думав: У„и справл¤тьс¤ вони з≥ своњми обовТ¤зками?Ф Ќараду зак≥нчив словами:

 Ц “овариш≥ оф≥цери! я над≥юсь на вас, на вашу енерг≥ю, ≥н≥ц≥ативу. «апамТ¤тайте: перш за все Ц бойова готовн≥сть ≥ бойова п≥дготовка! —олдат≥в, сержант≥в, прапорщик≥в треба навчити бути готовими до виконанн¤ бойових завдань. јле перш за все треба створити умови дл¤ житт¤ п≥длеглих, привести в робочий стан техн≥ку ≥ зброю, побудувати укритт¤ дл¤ техн≥ки, склади дл¤ майна. ѕитанн¤ Ї?.. Ќема... якщо вс≥ мовчать, то це значить, що все вс≥м зрозум≥ло.

 оли б≥льш≥сть присутн≥х роз≥йшлас¤, а в каб≥нет≥ залишились начальник штабу майор ¬алицький ≥ заступник з пол≥тичноњ частини майор  аспров ≥ ще дехто з оф≥цер≥в, до ѕадалки п≥д≥йшов командир другого батальйону майор Ћазаренко.

Ц “овариш п≥дполковник, дозвольте звернутись.

Ц ўо там у вас?

Ц ћи, командири п≥дрозд≥л≥в, живемо в готел≥, ≥ платимо за це грош≥. ƒобиратись до служби Ц далеко. ƒозвольте нам, поки ми ще не одержали квартир, в≥двести в моЇму батальйон≥ одну к≥мнату дл¤ проживанн¤ командир≥в батальйон≥в ≥ њх заступник≥в, а в третьому Ц майора Ўтогр≥на Ц дл¤ командир≥в рот ≥ взвод≥в... ¬с≥х нас поставити на котлове постачанн¤.

Ц «атверджую. “≥льки в своњй к≥мнат≥ ви Ц старший, а в третьому батальйон≥ Ц призначте сам≥...

Ц ™сть, товариш п≥дполковник, Ц в≥драпортував майор.

ћикола Ћазаренко Ц стрункий, спортивного складу оф≥цер Ц завжди був усм≥хнений. ‘орма личить йому. …ого мова лаг≥дна, насичена гумором, завжди Ц з п≥дтекстом. ћайора любл¤ть солдати ≥ оф≥цери батальйону, ¤кий серед ≥нших п≥дрозд≥л≥в вид≥л¤Їтьс¤ дисципл≥нован≥стю. …ого п≥длегл≥ Ц теж прив≥тн≥ ≥ комун≥кабельн≥, з п≥вслова розум≥ють свого командира. ¬≥н Ц у дружн≥х стосунках з начальниками служб ≥ зав≥дуючими складами.

ћайор Ћазаренко на в≥дм≥нно зак≥нчив автомоб≥льне училище, командував взводом, ротою. ≤ ось тепер, коли йому минуло тридц¤ть чотири роки, в≥н Ц командир батальйону.  омандуЇ ним легко, н≥коли не п≥двищуЇ голосу. …ого п≥дрозд≥л завжди перший Ц ≥ в шикуванн≥, ≥ в бойов≥й п≥дготовц≥, ≥ на робот≥. ћайор дбаЇ про своњх людей. …ому в≥р¤ть, ≥ це головне.

«а своЇ житт¤ майор Ћазаренко зробив багато рац≥онал≥заторських пропозиц≥й Ц удосконалив карбюраторну систему, придумав новий спос≥б дл¤ запуску двигуна трайлера при високих морозах. Ќа його рахунку Ц понад пТ¤тдес¤т р≥зних винаход≥в. ƒома на письмовому стол≥ лежать грамоти, що њх вручили йому за ц≥ рацпропозиц≥њ. ’то приходив до нього в гост≥, той бачив њх. ¬≥н називаЇ це своњм хоб≥.

ћиколу дуже любили ж≥нки Ц мав тонк≥ риси обличч¤. ¬абили чорн≥ виразист≥ оч≥, пухк≥ уста, чорний кучер¤вий чуб. ¬≥д нього струмен≥ла магн≥тна сила, ¤ка прит¤гувала њх до себе. Ѕувало, йде в≥н з оф≥церами вулицею Ц ≥ дв≥-три фрази, кинут≥ ним у б≥к красивих молодих ж≥нок, робили свою справу. ¬они звертали на нього увагу ≥, здаЇтьс¤, п≥шли б за ним туди, куди б њх пов≥в. јле в≥н знав м≥ру в своњх почутт¤х.

ћайор Ћазаренко був жонатий, мав двох д≥вчаток Ц семи ≥ дес¤ти рок≥в. ƒружина його Ц вродлива. ¬≥н знав њй ц≥ну. ј коли запитували њњ, чи не ревнуЇ вона чолов≥ка, в≥дпов≥дала: У уди в≥н в≥д мене д≥нетьс¤? ƒе ж грошей в≥зьме на вихованн¤ д≥тей? “а чи Ї кращ≥ в≥д мене ж≥нки?Ф

ƒругим оф≥цером, ¤кий також чекав в≥дпов≥д≥ командира полку, був майор Ўтогр≥н Ц комбат-3. ÷ей чолов≥к Ц трохи ≥ншого складу ¤к за статурою, так ≥ за характером, Ц рус¤вий, невисокий на зр≥ст, але такий же комун≥кабельний ≥ розторопний, ¤к ≥ Ћазаренко. ¬≥н нав≥ть наполеглив≥ший, н≥ж ћикола. “ам, де Ћазаренко скаже п≥длеглому один раз, то Ўтогр≥н Ц два. …ого справи теж ≥шли непогано. ћав авторитет у п≥длеглих: був до них справедливий. ќбидва зак≥нчили одне ≥ те ж училище. ” цьому учбовому заклад≥ його пр≥звище знав кожний курсант: воно грим≥ло в коридорах, казарм≥, в њдальн≥. ¬≥н користувавс¤ повагою ¤к мотоспортсмен, здобував перш≥сть на мотокросах, у цьому вид≥ спорту був чемп≥оном училища. …ого портрет красувавс¤ на курсантськ≥й дошц≥ пошани. ѕ≥сл¤ зак≥нченн¤ навчанн¤ лейтенантськ≥ дороги Ћазаренка ≥ Ўтогр≥на роз≥йшлис¤. ≤ лише через пТ¤тнадц¤ть рок≥в вони зустр≥лис¤ в ѕрикарпатському в≥йськовому окруз≥ Ц в полку трайлер≥в. як кажуть: У√ора з горою не сходитьс¤, а людина з людиною завжди з≥йдетьс¤Ф.

 оли оф≥цери вийшли з каб≥нету командира полку, комбат-3 запропонував:

Ц ћиколо, цю справу треба обмити.

Ц √аразд, Ц погодивс¤ майор Ћазаренко, Ц але ще запросимо начх≥ма, начозброЇнн¤, замначштабу полку ≥ наших начальник≥в штаб≥в. “и займешс¤ гор≥лкою, а ¤ Ц закускою. ќсь Ц грош≥, а ще тв≥й начштабу нехай запросить згаданих оф≥цер≥в ≥ в≥зьме в них грош≥ на гор≥лку. якщо в магазинах не буде, то хай б≥жить до ресторану.  ≥мнату ¤ вже приготував. ” командира питав дозволу Ц так, дл¤ годитьс¤. ўе пива нехай купить. ” Ќовоград-¬олинському Ц гарне пиво. ѕамТ¤тай, ти в≥дпов≥датимеш за напоњ, а ¤ Ц за харч≥. ўе дам команду, щоб з солдатськоњ њдальн≥ нам вечерю принесли сюди. —к≥льки нас Ц шестеро чи семеро? ƒва комбати, два начштабу, два начслужби ≥ заступник начальника штабу майор  адченко.

 омбати роз≥йшлись.

V

Ѕуло вже близько двадц¤тоњ години, ¤к згадан≥ оф≥цери з≥бралис¤ в казарм≥ Ц навпроти каб≥нету майора Ћазаренка. ¬же солдати повернулис¤ з зан¤ть ≥ кожен по-своЇму використовував св≥й в≥льний час: один писав листа додому, другий читав книжку, трет≥й виконував нар¤д поза чергою. ƒекотр≥ сид≥ли в лен≥нськ≥й к≥мнат≥ ≥ дивилис¤ телерад≥опередачу. ћайор Ћазаренко наказав черговому по батальйону:

Ц Ќ≥кого не пускати в прим≥щенн¤ без потреби, а ¤к подзвон¤ть з управл≥нн¤ полку, то скажи, що комбат Ц на територ≥њ. я з оф≥церами буду вечер¤ти, а ти службу неси пильн≥ше. ѕ≥сл¤ в≥дбою допов≥си в≥дпов≥дальному оф≥церу. Ќе прогав командира полку Ц в≥дразу допов≥дай мен≥.

Ц Ќе п≥дведу, товариш майор, Ц запевнив сержант комбата, Ц усе буде в пор¤дку.

ўе раз пройшовшись по ротах ≥ переконавшись, що службу налагоджено, майор ув≥йшов до к≥мнати, де вс≥ його чекали, ≥ обернув ключ у замку.

Ц ћожна починати, охорона на м≥сц≥, донощик≥в у моЇму батальйон≥ нема. ’то наймолодший? ”с≥ тут Ц майори, т≥льки один кап≥тан, Ц гл¤нув на начальника озброЇнн¤. Ц Ќу, давай, кап≥тане, розливай, Ц звернувс¤ до  узнецова.

“ой наповнив келихи гор≥лкою.

Ќайстар≥ший серед ус≥Їњ компан≥њ Ц майор  адченко. ÷е сорокапТ¤тир≥чний облис≥лий чолов≥к з≥ зморщеним обличч¤м, жовтими в≥д пал≥нн¤ зубами. Ћюбив випити Уна хал¤вуФ. «нав усе про вс≥х... ’одили чутки, що в≥н доносив оперуповноваженому про розмови, ¤к≥, на його думку, були крамолою. ќск≥льки в ц≥й компан≥њ в≥н був старший за в≥ком, то вважав, що маЇ право в≥дкрити веч≥рку. ќгл¤нувши присутн≥х ≥ п≥дн¤вши келих на висоту грудей, почав:

Ц ¬ипТЇмо за нашу оф≥церську дружбу, щоб ми один одного п≥дтримували ≥ в служб≥, ≥ поза нею, Ц голос у  адченка хрипкуватий, грубий... ¬≥н довго командував ротою, на людей дививс¤ зверхньо. ƒумав, що кожен з них може бути ворогом. ” полку майор  адченко в≥дав нар¤дами ≥ любив часом н≥ з того, н≥ з сього порушити граф≥к, начебто це не в≥н так зробив, а сам командир. ƒумав одне, а робив ≥нше. ≤ ось тепер продовжував: Ц ¬ипТЇмо за нашу оф≥церську честь ≥ пор¤дн≥сть.

Ц ƒмитре ≤вановичу, досить, Ц перебив його Ўтогр≥н, Ц уже рука почала терпнути, тримаючи чарку.

”с≥ перехилили келихи й в≥дразу налили знову. “ост проголосив «адн≥провський. ¬≥н зауважив, що командир полку Ц д≥ловий, його не обдуриш. ’оч при ньому служити буде важко... јле в≥н справедливий.

ƒмитро ≤ванович перебив:

Ц ƒл¤ оф≥цера головне Ц честь.

ѕроте «адн≥провський зауважив:

Ц ¬оно то так, але за честь пТють т≥льки тод≥, коли поважають людину.

¬≥н р≥зко п≥дв≥вс¤, ≥ коли вс≥ оф≥цери п≥дн¤ли своњ келихи, додав:

Ц ѕТЇмо за повагу, за знанн¤ ≥ профес≥онал≥зм у своњй справ≥. «а нас, оф≥цер≥в Ц ел≥ту рад¤нського сусп≥льства.

ѕ≥сл¤ «адн≥провського тости проголосили комбати, начальники штаб≥в батальйон≥в. ќстанн≥м зробив це кап≥тан  узнецов:

Ц “овариш≥ оф≥цери, зас≥данн¤ продовжуЇтьс¤. ’оча Ќовоград-¬олинський Ц не –≥о-де-∆анейро, але жити в ньому можна. ¬с≥, хто прийшов у наш полк, Ц люди пор¤дн≥, ≥ тому добре, що комбат-2 попросив ѕадалку поставити њх на котлове постачанн¤. я Ц на краю ф≥нансовоњ безодн≥. “ож давайте... я пропоную п≥дн¤ти ц≥ келихи за наших м≥сцевих –отш≥льд≥в, Ц його ¤зик запл≥тавс¤, обличч¤ стало червоним, Ц ми Уруск≥ЇФ оф≥цери... ми Усам≥ЇФ осв≥чен≥... Ц ¬≥н ще щось пл≥в без звТ¤зку ≥ лог≥ки. ѕ≥дв≥вс¤. ’итаючись, п≥дходив до кожного, хто сид≥в за столом, ц≥лував. Ц я вас люблю, ви моњ друз≥, ¤ радий, радий, що служу тут...

ќб≥йшовши вс≥х, попл≥вс¤ до свого м≥сц¤.

ўе виголошували тости, розпов≥дали анекдоти, не слухаючи один одного, говорили про р≥зн≥ випадки з≥ свого житт¤, виставл¤ючи себе в гарному св≥тл≥.

Ќайб≥льше за вс≥х говорив  адченко.  азав, що начальство його недооц≥нило. ќднокашники давно вже в полковниках ход¤ть, а в≥н Ц майор, скоро й на пенс≥ю виженуть, а ще й д≥ти ¤к сл≥д не влаштован≥. …ого н≥хто не слухав. ќф≥цери з≥брались по двоЇ: «адн≥провський ≥  узнецов журились своњми проблемами, комбати Ц своњми, а начальники штаб≥в батальйон≥в, прислухаючись до комбат≥в, кивали головами, п≥дтверджуючи т≥ чи ≥нш≥ факти. ћайор  адченко встр¤вав то в одну, то в ≥ншу розмову. «ак≥нчував тим, що треба випити за ж≥нок.

Ц  ап≥тане, Ц звернувс¤ в≥н до  узнецова, Ц не виконуЇте своњх обовТ¤зк≥в...  елихи порожн≥.

Ц ™сть, товариш майор, Ц в≥дгукнувс¤  узнецов ≥ схопив останню пл¤шку гор≥лки.

Ц ѕрошу уваги, Ц голосно за¤вив  адченко ≥ почав виделкою стукати в порожню пл¤шку. ј коли вс≥ замовкли, промовив: Ц ѕрошу вз¤ти келихи в руки ≥ п≥двестис¤. ѕропоную випити за прекрасну половину людства.

 оли вс≥ випорожнили своњ чарки,  адченко проковтнув вм≥ст свого келиха, витерс¤ рукавом ≥ за¤вив:

Ц ј тепер ≥ до д≥вчаток поњхати можна... ¬ мене Ї знайом≥...

 ѕ≥сл¤ цих сл≥в майор Ќесторенко Ц начальник штабу другого батальйону, ¤кий колись служив командиром роти в  адченка, Ц пирскнув см≥хом.

Ц  уди-куди? Ц поц≥кавивс¤ Ћазаренко.

Ц ÷е так майор  адченко жартуЇ, Ц см≥¤вс¤ Ќесторенко. Ц ’≥ба ви не знаЇте його дружини? ¬≥н у нењ Ц п≥д каблуком. ¬она Ц огр¤дна ж≥нка, ≥нколи накидаЇтьс¤ на нього з кулаками. я живу з ним по сус≥дству Ц ≥ њњ повчанн¤ чув.

 адченко пропустив ц≥ слова повз вуха.

ќф≥цери перегл¤нулис¤.

Ц ўо? Ќа цьому к≥нець? Ц кинув майор Ўтогр≥н, п≥дн¤вшись з м≥сц¤. ¬≥н гл¤нув на Ќесторенка.

Ц ¬се в пор¤дку, товариш майор, двадц¤ть хвилин Ц ≥ паливо буде на м≥сц≥... –аз п≥шла така пи¤тика Ц р≥ж останн≥й ог≥рок. «акуски в нас досить... —к≥льки вз¤ти пл¤шок? Ц спитав Ќесторенко.

 Ц ƒв≥ Ц на завершенн¤... —кор≥ше! Ц вигукнули хором.

ћайор поб≥г, а оф≥цери порились у своњх вал≥зах Ц ≥ на стол≥ по¤вились: пл¤шка гор≥лки, к≥лька банок тушонки, двол≥тровий слоњк маринованих ог≥рк≥в, копчена ковбаса, сало.

ѕоки р≥зали ≥ серв≥рували ст≥л, приб≥г Ќесторенко з двома пл¤шками гор≥лки в кишен¤х.

√ульн¤ продовжувалась. ”же багато було випито гор≥лки, переговорили про вс≥ завданн¤ в частин≥, хвалили ѕадалку, ганили зампол≥та ≥ парторга. “≥, що сид≥ли за столом, були комун≥стами з чималим парт≥йним стажем. јле вони перш за все вважали себе оф≥церами, захисниками ¬≥тчизни, свого народу, своњх д≥тей, дружин, батьк≥в. ” парт≥ю вступали ради карТЇри. Ќе будучи комун≥стом Ц њњ не зробиш. Ќаполегливо вивчали марксизм-лен≥н≥зм, ≥стор≥ю  ѕ–—, не задумуючись над ц≥Їю ≥деолог≥Їю.

ѕрофес≥¤ оф≥цера асоц≥юЇтьс¤ з наукою, з ус≥м тим кращим, що виробило людство за пер≥од цив≥л≥зац≥њ. ¬они Ц профес≥онали в≥йськовоњ справи високого гатунку, завжди мислили критично.

√ульн¤ набирала оберт≥в. Ћазаренко кидав афоризми: УЅери менше Ц кидай ближчеФ або УЌе бери важке в руки, а дурне Ц в головуФ. «нову пили за ж≥нок. ѕот≥м сп≥вали. ¬ ћиколи Ћазаренка гарний голос. ћайор знав не т≥льки початок п≥сн≥, але й ус≥ њњ слова. ¬иконував њњ ¤к профес≥йний сп≥вак:

 Ц ¬ьетс¤ в тесной печурке огонь,

 на полень¤х смола, как слезаЕ

¬с≥ хором п≥дсп≥вували, кожний старавс¤, але й кожний знав своњ можливост≥. «адн≥провський ≥  узнецов, ¤к≥ не мали слуху, лише тихенько гули. ≤нколи вимовл¤ли т≥ слова, ¤к≥ памТ¤тали, ≥ намагалис¤ вторити в такт Ћазаренку:

 Ц ƒо теб¤ мне дойти нелегко,

 а до смерти Ц четыре шага.

ѕот≥м сп≥вали украњнськ≥ п≥сн≥: У–озпр¤гайте, хлопц≥, кон≥Ф, У—адок вишневий коло хатиФ, Уѓхав козак на в≥йнонькуФ... ¬они вс≥ були украњнц¤ми, виконували т≥ п≥сн≥, що њх знали з дитинства; њх сп≥вали њхн≥ батьки ≥ д≥ди. ¬ њхньому репертуар≥ не було п≥сень на слова сучасних автор≥в, т≥Їњ УпопсиФ, що почала завойовувати еф≥р.

ѕ≥сл¤ 23-оњ години  адченко ≥ Ќесторенко почали збиратис¤ додому. «адн≥провський ≥ Ћазаренко довго умовл¤ли њх залишитис¤ ночувати в казарм≥:

Ц Ѕудете спати на наших л≥жках, а ми п≥демо до казарми на м≥сц¤ солдат≥в, ¤к≥ несуть службу.

“≥ не погоджувались, в≥дпов≥дали:

Ц ўо скажуть наш≥ дружини?.. „екають д≥ти!

”мовл¤нн¤ не допомогли.

¬с¤ весела компан≥¤ проводжала њх до  ѕѕ. “ам поц≥лувалис¤ к≥лька раз≥в ≥ роз≥йшлись.

ѕрот¤гом цього часу п≥дполковник ѕадалка сид≥в у своЇму каб≥нет≥ ≥ перечитував ц≥лу купу р≥зних наказ≥в, постанов, директив, надписував, кому њх виконувати, ≥ думав: У—к≥льки ж цих папер≥в щодн¤ надходить з р≥зних штаб≥в, в≥д п≥длеглих. ѕо кожному треба прийн¤ти р≥шенн¤. ѕапери ц≥ Ц здеб≥льшого проф≥лактичного характеру: планов≥сть повинна бути передбаченою, а тут у них Ц заходи дл¤ заход≥в. —ама система сковуЇ ≥н≥ц≥ативу. –озписано Ц в≥д народженн¤ до смерт≥. ¬ Ќ≥меччин≥ за вс≥х думав фюрер, а в нас Ц парт≥¤. ¬се, кр≥м житт¤, передбачаЇ марксистсько-лен≥нська ≥деолог≥¤Ф.

V≤

Ц “овариш кап≥тан, коли настане к≥нець цим неподобствам? ¬и що, не знаЇте своњх обов'¤зк≥в?  оли н≥ Ц читайте статут. „ерговий по њдальн≥ ¤к вигл¤даЇ? ј м'¤со?.. ћ'¤со повинно бути порц≥онним. ¬аш≥ п≥длегл≥ крадуть у солдат≥в продукти... «лод≥йство процв≥таЇ. Ќа кухн≥ Ц бруд! √л¤ньте на столи! ’≥ба можна с≥дати за них њсти? Ѕ≥льше вимагайте в≥д начальника продслужби, з нар¤ду! ¬и ж ≥нструктуЇте нар¤д по кухн≥. я про це повинен нагадувати? Ц п≥дполковник ѕадалка розсердивс¤. ¬≥н уже к≥лька раз≥в робив зауваженн¤ кап≥тану „ерезовському Ц своЇму заступников≥ з тилу, а той (чи не вм≥в керувати п≥длеглими, чи така в нього натура?) уважно вислуховував командира, але справи не посувались уперед.

„ерезовський вийшов в оф≥цери з надстроковик≥в. «ак≥нчив екстерном училище тилу, служив ад'ютантом у командувача арм≥Їю, ум≥в йому прислуговувати. «а в≥рну службу тому генералов≥, ¤кий п≥зн≥ше став ще б≥льшим начальником, ≥ був призначений заступником командира полку з тилу. ÷е Ц огр¤дний, ф≥зично розвинений, не без розуму, терпеливий, л≥т п≥д сорок, чолов≥к. ќф≥цери заздрили йому: м≥г спок≥йно витримувати нервов≥ вибухи начальства. Ќе розум≥в, що керувати людьми Ц це одна з найскладн≥ших наук, ≥ дл¤ цього треба мати особливий талант.

Ц ” вас Ї начальники служб Ц речовоњ, продовольчоњ, паливно-мастильноњ Ц теж кап≥тани, ¤к ≥ ви. Ќими не керуЇте. я повинен вас страхувати? ¬и Ц начальник тилу полку. ј все буд≥вництво, ремонт прим≥щень, забезпеченн¤ продуктами, пальним переклали на моњ плеч≥! „ому не п≥дберете службовц¤ на посаду начальника квартирно-експлуатац≥йноњ служби? ƒе ваш≥ пропозиц≥њ? ¬ам треба рости, ¤к ≥ вс≥м вашим п≥длеглим. ƒопомагають вам начальники х≥м≥чноњ служби, озброЇнн¤ та ≥нш≥, Ц стишив голос ѕадалка.

 Ц я стараюсь, товариш п≥дполковник. ÷¤ справа дл¤ мене нова, згодом усе налагоджу, Ц виправдовувавс¤ „ерезовський.

ѕ≥зн≥ше кап≥тан скарживс¤ оф≥церам:

Ц  омандир мене сьогодн≥ виховував, мало догану не вл≥пив. ’≥ба ¤ винен, що в друг≥й рот≥ нема п≥дм≥нного фонду чоб≥т? ” мене ж на складах Ц Ї. ƒе ж комбат, ротний, старшина? « них у першу чергу треба вимагати, а то все з мене... ¬ батальйон≥ ще й зампол≥т Ї. ¬≥н командиров≥ все й допов≥даЇ. ” солдата подерлос¤ Ухе-беФ Ц „ерезовський винен, не п≥дшитий ком≥рець Ц знову „ерезовський. „ерговий по њдальн≥ Ц в брудному халат≥ Ц винен „ерезовський! ќтже, що б де не сталос¤ в полку Ц винен кап≥тан „ерезовський. ј де ж ус≥ ≥нш≥ Ц старшини, командири рот, батальйон≥в, де ж комсомольська та парт≥йна орган≥зац≥њ? ѓм би лиш командиров≥ допов≥дати, п≥дбурювати його проти мене, Ц виливав душу „ерезовський.

Ц “овариш кап≥тан, а в першому батальйон≥ солдат на посту заснув. я сам чув, ¤к командир полку в≥дчитав за це начальника штабу Ц чого погано пров≥в ≥нструктаж караулу?.. Ќе все ж д≥стаЇтьс¤ начальников≥ тилу, Ц зауважив кап≥тан  узнецов, ¤кий до посади начальника артозброЇнн¤ полку командував ремонтною ротою.

” т≥й рот≥ половина спец≥ал≥ст≥в Ц прапорщики. ÷е народ своЇр≥дний. « ними треба держати вухо гостро. ’лопц≥ Ц майстерн≥, рац≥онал≥затори. —к≥льки сувен≥р≥в зробили начальству! ¬се в њхн≥х руках ≥шло на лад. јле вони гоноров≥: поважали сам≥ себе. ўе в них була така риса (≥ зв≥дки вона вз¤лась?) Ц усе казенне вважали своњм власним. якщо треба змайструвати щось дл¤ себе, то працювали нав≥ть позаурочно, ≥ все робили з матер≥алу роти. “ака в них власницька психолог≥¤.  узнецов спочатку боровс¤ з цим пережитком кап≥тал≥зму, а пот≥м махнув рукою. “аких махрових д¤дьк≥в не перевиховаЇш. Ќавпаки, той пережиток уз¤в на озброЇнн¤. ј ще коли прочитав Уƒванадц¤ть ст≥льц≥вФ ≥ У«олоте тел¤Ф ≤льфа ≥ ѕетрова, то персонаж ќстап Ѕендер став його кумиром, ≥ в≥н завжди н≥ до ладу, н≥ до прикладу цитував фрази з цих книг. Ѕалагур, любитель чарки, в≥н завжди був орган≥затором заст≥лл¤, знав, де найдешевше можна купити гор≥лку. Уѕанове оф≥цери, зас≥данн¤ продовжуЇмо в...Ф Ц називав кафе або ресторан десь на берез≥ р≥чки. ¬≥н н≥коли не сумував. „асто повторював стандартну фразу: Уўоб не було соромно за прожит≥ роки Ц жити треба сьогодн≥шн≥м днем, бо завтра все те, що в тебе Ї сьогодн≥, може тоб≥ не знадобитис¤Ф. ÷ього в≥н дотримувавс¤ впродовж житт¤. “акоњ думки була ≥ його дружина. ¬она не працювала (оф≥церськ≥ дружини р≥дко коли працюють). ¬иховувала двох д≥тей Ц сина ≥ доньку. …ого зароб≥тку вистачало њм на тиждень. –оздадуть борги ≥ обов'¤зково в день одержанн¤ зарплати вечер¤ють у ресторан≥. ѕот≥м знову позичають грошей чи продають реч≥, ¤ких нажили, коли служили в Ќ≥меччин≥. ¬ полку не було жодноњ с≥м'њ, в ¤коњ вони не позичали б грошей. Ѕувало, позичать у когось одного, щоб заплатити за квартиру, пот≥м Ц у другого, щоб в≥ддати першому. ƒо того ж, вони кохалис¤. Ќазивали одне одного пестливими ≥менами. ¬≥н њњ Ц Ћюсенькою, вона його Ц ¬асилечком. ƒуже любили своњх д≥тей.

 узнецов товаришував з≥ вс≥ма оф≥церами ≥ прапорщиками полку. Ќайближчим його товаришем був майор «адн≥провський.  омандир полку вид≥лив њм каб≥нет на першому поверс≥, ≥ тут часто збирались оф≥цери, щоб в≥двести душу.

ќсь ≥ сьогодн≥ скарживс¤ оф≥церам начальник тилу, ¤к його ла¤в командир за перевитрату бензину: У¬и гадаЇте, ¤кщо л≥тр бензину коштуЇ чотири коп≥йки (а л≥тр газованоњ води Ц ш≥сть коп≥йок), то його можна витрачати безконтрольно? Ќ≥, це добро, ¤ке видобувають у —ургут≥, держав≥ коштуЇ не дешево. ÷е всенародне добро. якби воно було вашою власн≥стю, то ви його на грами м≥р¤ли б. ¬≥домо, що вод≥њ зливають пальне в ¤ри, щоб п≥д≥гнати к≥лометраж до витрат бензину. Ѕудьте мудрими... ≤ ще...  оли ¤, командир полку, перестану збирати недопалки? Ѕ≥л¤ входу до штабу сто¤ть оф≥цери ≥ пал¤ть, плюють... Ќ≥хто не прибере, поки ¤ не зверну на це њхню увагу. —тежити за чистотою на територ≥њ полку Ц це ваш св¤тий обов'¤зок. ¬и повинн≥ виховувати в п≥длеглих акуратн≥сть. я сам палю, але ж ви не бачили, щоб ¤ кинув недопалок. ѕоважайте працю солдат≥в. ÷е нехлюйство закладено в генах багатьох людей. ƒбати про чистоту треба завжди ≥ всюдиФ.

Ц ќт ¤ вам, товариш≥ оф≥цери, про це розпов≥даю, Ц звернувс¤ „ерезовський до «адн≥провського ≥  узнецова, Ц в≥н мен≥ виговорюЇ так, н≥би ¤ сам кидаю там недопалки. ¬≥н маЇ рац≥ю, але ж вихованн¤ Ц це компетенц≥¤ партпол≥тапарату. ќн зампол≥т, майор  аспров, ходить ≥ в вус не дуЇ. ƒобре бути зампол≥том, а ще краще парторгом. „ленськ≥ внески начф≥н збираЇ з получки, бач Ц це в нього парт≥йне дорученн¤, в нар¤ди парторга ≥ комсорга не ставл¤ть, нав≥ть Ц в≥дпов≥дальними за полк. Ќу й посади видумали в арм≥њ. ѕарторг, комсорг... ÷е ж треба бути такими... щоб займати так≥ посади, Ц з≥тхав „ерезовський, Ц думаю, що це з часом минетьс¤, все стане на своњ м≥сц¤.

ўо в≥н мав на уваз≥, важко здогадатись.

„ерезовського аж п≥дносило: в≥н, кап≥тан, з горем навп≥л зак≥нчивши екстерном училище тилу, тепер заступник командира полку, на п≥дполковнич≥й посад≥. јле ж йому ще р≥к до майора, чотири Ц до п≥дполковника. ¬сього п'¤ть рок≥в. ≤нколи у¤вл¤в, особливо вноч≥, ¤к чудовий сон, що зробив щось визначне, начебто в≥н Ц на в≥йн≥ ≥ так орган≥зував забезпеченн¤, що полк здобув перемогу над ворогом.  омандувач арм≥њ викликаЇ... ќрден даЇ йому ≥ п≥дполковнич≥ погони. Ућолодець, „ерезовський, ≥деш на п≥двищенн¤, будеш заступником командира див≥з≥њ з тилуФ. ¬же бачив себе у папас≥... ÷¤ мр≥¤ його зникала Ц ≥ на перший план виступали думки про перевитрати бензину, неприбрану територ≥ю, бруд у њдальн≥ Ц все те, за що ла¤в командир полку. Ўвидше б пройти цю сходинку заступника по тилу ≥ пристосуватис¤ десь у штаб≥. «в'¤зки ж то в нього Ї. —к≥льки рок≥в гнув спину на генерала ≥ його с≥м'ю!

ўоб колишн≥й начальник його не забув, в≥н щороку, њдучи у чергову в≥дпустку, пакував вал≥зу з подарунками ≥ самому начальников≥, ≥ його дружин≥, тещ≥, д≥т¤м. ’ай памТ¤тають, що в≥н ≥снуЇ на св≥т≥.

“епер його думки були так≥: ¤кось утриматись на посад≥, набратись досв≥ду. Ќе св¤т≥ ж горшки л≥пл¤ть. У“реба сьогодн≥ прийти на п≥дйом солдат≥в, перев≥рити, ¤к п≥дрозд≥ли прибирають територ≥ю. —л≥д терп≥ти ≥ мовчати: така вже мо¤ дол¤. я з глухого, забитого села Ц ≥ на так≥й уже посад≥! Ц ¬ипр¤мл¤вс¤. «емл≥ не чув п≥д ногами, не йшов, а б≥г. јж розпирало в≥д поваги до себе. Ц „и м≥г м≥й батько про це мр≥¤ти? ¬ роду ¤ Ц перший оф≥цер. ”с≥ родич≥ Ц сел¤ни-колгоспники. ƒал≥ свого села не вињжджали. √олова колгоспу завд¤ки мен≥ з батьком рахуЇтьс¤, все даЇ, що той попросить. ј мати: У—инку, що ж ти там вже за такий начальник?Ф

¬≥д цих думок „ерезовський зростав у власних очах, ставав поважним, ¤к генерал, у ¤кого довго був ад'ютантом.

ј командир полку ¤кось зустр≥вс¤ з тим генералом ≥ запропонував перекинути „ерезовського на ≥ншу посаду. ≤ одержав в≥дпов≥дь: У¬иховуйте...  адрами розкидаЇтесьФ.

« тих п≥р ѕадалка почав думати, ¤к ≥ ким п≥дсилити тил. УЎтаб на м≥сц≥, техчастина Ц грамотн≥ оф≥цери, начальники служб з обов'¤зками справл¤ютьс¤, завантажую њх ≥ншими справами, а тил Ц м≥й головний б≥ль.  им його п≥дсилити? ƒл¤ впровадженн¤ моњх ≥дей потр≥бн≥ гарн≥ виконавц≥. “од≥ д≥ло п≥деФ. ≤ тепер всюди, де б в≥н не був, шукав людину дл¤ зм≥цненн¤ тилу.  ажуть: У’то шукаЇ, той ≥ знаходитьФ. ѕро свою бол¤чку розпов≥в командиру танковоњ див≥з≥њ генералу ‘айдуну (в≥н пот≥м загинув, будучи радником командувача еф≥опською арм≥Їю).

Ц я тоб≥ рекомендую, Ц порадив той, Ц такого чолов≥ка. ÷е полковник ¬ендров. ¬≥н недавно зв≥льнивс¤ з арм≥њ. ∆иве в Ќовоград-¬олинському. “¤мущий оф≥цер. ” мене був начальником тилу див≥з≥њ. Ќачальником квартирно-експлуатац≥йноњ служби ( ≈—) його признач, дай йому машину Ц ≥ в≥н д≥стане тоб≥ все, що треба. «-п≥д земл≥ вит¤гне. ќсь його телефон.  ращого пом≥чника не знайдеш. ¬≥н хоч ≥ Їврей, але комун≥ст. “ака людина не те, що до  иЇва, а й до ћоскви д≥йде.

Ќа другий день —амуњл ≤сакович ¬ендров уже сид≥в у каб≥нет≥ командира. ѕадалка розпов≥в йому про стан забезпеченн¤ полку ≥ про т≥ завданн¤, ¤к≥ в≥н хоче на нього покласти.

Ц ¬олодимире ћихайловичу, дайте мен≥ три дн≥ Ц подумати, порадитись з дружиною, Ц звернувс¤ до командира ¬ендров. Ц “е, що ви забезпечите мене машиною, Ц це добре. ј ось грош≥ дл¤ ф≥нансуванн¤ буд≥вництва над≥йдуть? ÷е ж не к≥лька тис¤ч, а сотн≥, може, й м≥льйони, карбованц≥в. «авданн¤ складне. „ерез три доби дам в≥дпов≥дь.

¬ендров згоден був на сп≥впрацю з ѕадалкою, але, ¤к людина д≥лова, ¤ка завжди радитьс¤ з дружиною, в≥дпов≥дь про згоду дав через три доби. ўо його ц≥кавило найб≥льше? √рош≥. ј њх в≥н ум≥в використовувати. “ака вже генетика ц≥Їњ нац≥њ.

Ќа ”крањн≥ в к≥нц≥ червн¤ Ц завжди грози ≥ дощ≥. ¬они потр≥бн≥, але не ст≥льки, ¤к у цьому роц≥. Ћило, наче з в≥дра. –оботи на буд≥вництв≥ укритт¤ ≥ в парку припинились. «≥брав п≥дполковник командир≥в п≥дрозд≥л≥в, начальник≥в служб, заступник≥в ≥ сказав: У«авданн¤ таке: програму з пол≥тичноњ п≥дготовки, зброњ масового ураженн¤, автосправи, ≥нших предмет≥в, ¤к≥ не потребують польових навчань, провести в прим≥щенн¤х. Ћюдей п≥д дощем ≥ громом не мучити. «ак≥нчатьс¤ дощ≥ Ц приступити до буд≥вництва ≥ обслуговуванн¤ техн≥ки ≥ зброњФ.

¬продовж тижн¤ лив дощ. —олдати ≥ оф≥цери вивчали теор≥ю, особливу увагу прид≥л¤ли статутам, конспектували твори Ћен≥на, ћаркса ≥ матер≥али чергового ѕленуму ÷   ѕ–—. јле вс≥ скучали за живою роботою. —олдати знали, що за вивченн¤ теор≥њ у в≥дпустку не пуст¤ть, а за перевиконанн¤ плану на буд≥вництв≥, за краще п≥дготовлений трайлер Ц буде наказ про в≥дпустку на батьк≥вщину. “ому вс≥ чекали теплоњ погоди. Ѕуд≥вництво в ц≥лому кульгало, потр≥бен кер≥вник.  омандир придивл¤вс¤ до оф≥цер≥в: кого б призначити начальником? јле щоб це не було на шкоду служб≥. ”критт¤ дл¤ техн≥ки Ц це основа дальших усп≥х≥в. ѕ≥д в≥дкритим небом техн≥ка швидко ржав≥Ї, покриваЇтьс¤ пилюкою ≥ клопот≥в п≥зн≥ше не позбудешс¤. ј ще розкраданн¤ деф≥цитних деталей Ц така вже натура рад¤нськоњ людини. У—к≥льки вовка не годуй Ц а в≥н у л≥с дивитьс¤Ф.

”критт¤ у парку дл¤ бойових машин Ц це ≥ збер≥ганн¤, ≥ охорона, ≥ п≥двищенн¤ бойовоњ готовност≥ полку.

–адивс¤ з заступниками. –екомендували того чи ≥ншого. «упинивс¤ на начальников≥ х≥м≥чноњ служби. ј майору «адн≥провському призначив у пом≥чники кап≥тана  узнецова. Ќе помиливс¤ командир у вибор≥. ќф≥цери Ц д≥лов≥. Ќаказ про њх призначенн¤ писав власноручно, а ¬ендрову доручив ус≥ питанн¤, зв'¤зан≥ з постачанн¤м.

« самого ранку до вечора «адн≥провський ≥  узнецов шукали в п≥дрозд≥лах спец≥ал≥ст≥в буд≥вельноњ справи Ц мул¤р≥в, бетонник≥в, стол¤р≥в, тесл¤р≥в, електрик≥в та ≥нших. ѕеред вечерею вишикували сорок чолов≥к Ц ц≥лу команду.

Ц ’то з вас зак≥нчував буд≥вельн≥ учбов≥ заклади? Ц запитав «адн≥провський.

¬и¤вилось: серед них Ї три ≥нженери ≥ чотири техн≥ки. ¬они й стали мозковим центром буд≥вництва.  омандир вид≥лив њм вагончик Ц ≥ впродовж трьох д≥б вони з≥брали проектну документац≥ю, дов≥дков≥ матер≥али, книги. ѕодали за¤вки на матер≥али та ≥нструменти. Ћюдей розд≥лили на мул¤р≥в, тесл¤р≥в, бетонник≥в. ”клали договори з цементним заводом, з п≥сковим ≥ щебеневим кар'Їрами.

Ќе полк, а буд≥вельний майданчик.

¬ендров опинивс¤ у своњй стих≥њ: њздив по м≥н≥стерствах, ком≥тетах, заводах, орган≥зац≥¤х ≥ п≥дприЇмствах, висиджував у приймальн¤х... „астина одержувала деф≥цитн≥ матер≥али. ¬се було народне ≥ тому чиновники за невелик≥ послуги в≥дпускали все, що йому було потр≥бно. ѕолк за те платив гр≥шми, хоч то були грош≥ державн≥. „иновники перекладали њх з одн≥Їњ кишен≥ в ≥ншу. ¬ендров мотавс¤ сюди-туди Ц  ињв, ћосква, Ћьв≥в.  ожна його поњздка була усп≥шною. ¬агони з цеглою, цементом, п≥ском, деревом прибували на станц≥ю Ќовоград-¬олинського. “ридц¤ть новеньких самоскид≥в одержав ѕадалка з≥ склад≥в округу, ≥ вони ¤к день, так ≥ н≥ч працювали Ц возили з зал≥зничноњ станц≥њ ≥ з карТЇру буд≥вельн≥ матер≥али.

«будували бетонний вузол. «адн≥провський розпод≥лив обовТ¤зки м≥ж особовим складом буд≥вництва, склав граф≥к виконанн¤ роб≥т Ц першочергових ≥ подальших. “есл¤р≥ робили опалубку. –≥с фундамент, а на ньому вже через тиждень мул¤ри клали цеглу. –обота спорилась. ѕрацював конвейЇр. Ќевдовз≥ виросли перш≥ корпуси дл¤ укритт¤ трайлер≥в, визначались ≥ героњ трудових будн≥в.

V≤≤

яка найкраща нагорода дл¤ солдата? Ќе грамота, не медаль чи орден, не грош≥, а в≥дпустка додому. –≥дко хто на першому роц≥ служби отримуЇ њњ. “а й за що? …ому ще не вистачаЇ солдатськоњ мудрост≥, гарту, впевненост≥ у своњх силах, бракуЇ знань. «амало йому порц≥њ каш≥ ≥ масла, дуже часто думаЇ про батьк≥в, сестер, брат≥в, знайомих. ”в≥ сн≥ в≥дчуваЇ, ¤к тепл≥ руки матер≥ глад¤ть його голову, а батьк≥в пасок цв≥гаЇ його по с≥дниц≥ за ¤кусь провину, викликаючи сльози з очей. « часом т≥ло гартуЇтьс¤, душа тверд≥Ї. ёнак стаЇ мужчиною. ÷е щось на зразок розпеченого зал≥за, ¤ке коваль б'Ї на ковадл≥ молотом, а пот≥м у вод≥ гартуЇ. ≤ воно кипить, паруЇ, шипить! ≤ коваль вит¤гаЇ з води уже не м'¤кий, а твердий, м≥цний метал.

«агартована душа солдата Ц готова до великих випробувань: не страшн≥ њй н≥ блискавки, н≥ гр≥м. ќсвоњвши таку науку, в≥н впроваджуЇ њњ в житт¤, його поважаЇ колектив, ц≥нуЇ начальство, ≥ в≥н живе думкою про в≥дпустку: на в≥дм≥нно виконуЇ ф≥зичн≥ вправи, стр≥л¤Ї без промаху, стаЇ профес≥оналом вищого іатунку, вчить молодших в≥д себе, користуЇтьс¤ авторитетом у командир≥в, маЇ багато под¤к ≥ нагород солдатськоњ слави. јле, щоб заслужити в≥дпустку, мусить зробити щось таке, в чому про¤вилис¤ б його см≥лив≥сть, мужн≥сть, профес≥онал≥зм, ≥н≥ц≥атива, героњзм.

–оман ¬ойнович потрапив у команду буд≥вельник≥в, бо мав профес≥ю, ¤ку здобув у в≥дпов≥дному техн≥кум≥. —ереднього росту, рус¤вий, жилавий. Ќародивс¤ на Ћьв≥вщин≥, в явор≥вському район≥, в сел¤нськ≥й родин≥. ¬иховувавс¤ в любов≥ ≥ добр≥. ¬ батьк≥в четверо д≥тей Ц двоЇ хлопц≥в ≥ двоЇ д≥вчат. –оман Ц найстарший. ¬≥н н≥коли не чув сварки м≥ж батьками. …ого р≥дн≥ Ц колгоспники. Ќа трудодн≥ н≥чого не одержували, проте с≥м'¤ намагалась забезпечити себе. “римала худобу, свиней, курей, гусей, обробл¤ла город Ц ≥ це приносило достаток. Ѕатьки н≥чого з колгоспу не брали ≥ д≥т¤м наказували: У„ужого не бер≥ть ≥ н≥кого не б≥йтесьФ. ” сел≥ за розкраданн¤ колгоспного врожаю нер≥дко судили. Ѕувало, десь висловить хтось своЇ незадоволенн¤ д≥¤льн≥стю рад¤нськоњ влади Ц ≥ в≥дразу знайдутьс¤ так≥ люди, що обов'¤зково за¤вл¤ть про це туди, куди сл≥д.

¬ с≥м'њ ¬ойнович≥в панували любов, прац¤ ≥ спок≥й. –оман н≥коли не чув, щоб батько п≥двищував голос на мат≥р, на д≥тей, на р≥дних ≥ близьких, не те щоб руку п≥дн¤ти, хоч дехто паска заслуговував. √оворив: Уѕрац¤ ≥ т≥льки прац¤ принесе добробут ≥ щаст¤Ф. Ќаголошував: Уѕерш н≥ж сказати слово, добре подумайФ. —ам Ц кремезний, а руки Ц ¤к пудов≥ гир≥. ѕрацював у колгоспн≥й буд≥вельн≥й бригад≥. —початку був теслею, мул¤ром, штукатуром, а пот≥м став бригадиром. —ам соб≥ зв≥в хату, хл≥в, викопав льох, посадив сад. —ус≥ди заздрили йому.

Ќа колгоспних зборах виступав р≥дко. якось парторг зав≥в з ним розмову про вступ до лав комун≥стичноњ парт≥њ. ¬с≥л¤ко хвалив його: мовл¤в, в≥н заслуговуЇ бути њњ членом Ц добре ставитьс¤ до роботи. «а його прикладом гарно працюють ≥ його п≥длегл≥. ¬≥н Ц один з тих, хто скоротить шл¤х до комун≥зму, хто навчить людей, ¤к треба працювати дл¤ майбутн≥х покол≥нь. –оман≥в батько слухав-слухав, а пот≥м сказав:

Ц як воно буде колись, ¤ не знаю, але сьогодн≥ хочу жити краще. ƒ≥тей уму-розуму навчити, щоб вони сам≥ соб≥ хл≥б ≥ до хл≥ба заробл¤ли. „ому в нашому сел≥ чимало б≥дних? “а тому, що л≥нуютьс¤ працювати, а достатку хочуть! “акого не буваЇ. Ћедар ≥ працьовитий чолов≥к не можуть однаково жити. ј в нас б≥льше ледар≥в... “а ще й таких, що в чарку загл¤дають.

Ц Ќ≥, Ц заперечив йому парторг, Ц не розум≥Їш ти класовоњ теор≥њ. ќн ћаркс ≥ Ћен≥н науково довели, що наступить такий час, коли м≥н≥стр ≥ проста людина однакову платню одержувати будуть.  ухарка державою керуватиме! –озум≥Їш?

Ц –озум≥ю... Ќа дурн≥в ≥ ледар≥в доведетьс¤ працювати таким, ¤к ¤! ¬важаю: чим дал≥ в≥д пол≥тики, тим краще.

Ц “и, ¬ойновичу, ще не дозр≥в до парт≥њ, Ц зробив висновок парторг.

ѕ≥сл¤ ц≥Їњ розмови в≥н уже не пропонував йому вступати в парт≥ю. “а –оман≥в батько не дуже до цього й прагнув. ќсь таким був –оман≥в батько.

ѕрацьовит≥сть –омана ¬ойновича пом≥тили «адн≥провський ≥  узнецов. —початку в≥н працював у бригад≥ мул¤р≥в, клав кути. —вою норму , а то й п≥втори, виконував за зм≥ну. Ќавчив двох солдат≥в класти кути, ≥ майор «адн≥провський призначив його бригадиром мул¤р≥в. ѕом≥тив його ≥ командир полку: щодн¤ обходив буд≥вництво. —то¤в ≥ дививс¤ на –оманову роботу. ј той старавс¤: вправно ≥ р≥вно клав цеглину за цеглиною, але так, що два п≥дсобники ледве встигали п≥дносити йому розчин.

Ц ’то тебе так навчив? Ц поц≥кавивс¤ ѕадалка.

Ц Ѕатько, товариш п≥дполковник.

Ц √арно навчив.

ѕеред жовтневими св¤тами командир полку на нарад≥ запропонував «адн≥провському:

Ц ћожеш на св≥й розсуд подати з дес¤ть буд≥вельник≥в на заохоченн¤, двох з них Ц на в≥дпустку.

УЅагато достойних Ї серед ц≥Їњ категор≥њ... јле кого ж подати?Ф Ц думав «адн≥провський. ¬≥н вир≥шив: треба з≥брати нараду оф≥цер≥в, прапорщик≥в, солдат≥в-бригадир≥в ≥ пов≥домити њх про це.

Ц ƒв≥ в≥дпустки, два ц≥нн≥ подарунки, дв≥ грамоти ≥ чотири под¤ки, Ц оголосив майор на т≥й нарад≥.

«адумалис¤ вс≥.  ожному хот≥лос¤ назвати свого достойника: щоб поњхав до своњх батьк≥в.

ѕершим подав голос кап≥тан  узнецов:

Ц я пропоную на в≥дпустку –омана ¬ойновича. ¬≥н заслуговуЇ такого заохоченн¤.

Ќ≥хто не заперечив. ¬ир≥шили надати в≥дпустку начальников≥ бетонного вузла. ¬≥н прослужив п≥втора року, добре знаЇ свою справу, дисципл≥нований, працьовитий. «робили все справедливо: за заслуги ≥ працю.

Ќа урочистому з≥бранн≥ в клуб≥ полку зампол≥т зробив допов≥дь, а начальник штабу оголосив наказ, в ¤кому йшлос¤ про заохоченн¤. ѕадалка вручив –оманов≥ в≥дпускний квиток ≥ проњзн≥ документи. “ут же на з≥бранн≥ присвоњли ¬ойновичу званн¤ молодшого сержанта.

” в≥дпустку збирали –омана вс≥Їю ротою. ѕостарались, щоб Устр≥лкиФ на штанах ≥ мундир≥ вигл¤дали, У¤к лезо бритвиФ, золот≥ личка на погонах щоб с¤¤ли, черевики Ц блист≥ли... ј заступник командира взводу, старший сержант —тецюк, позичив –оманов≥ свою дембельську вал≥зу. —ержанти роти скинулись по два рубл≥ дл¤ придбанн¤ подарунк≥в родичам. ¬ойнович в≥дв≥дав магазин м≥стечка. Ѕатьков≥ купив картуз, братам Ц складан≥ ножики, сестрам Ц по флакончику дух≥в. Ќа дорогу старшина видав йому дв≥ коробки сухого пайку. Ќастр≥й у в≥дпускника п≥дн¤вс¤, серце забилос¤, оч≥ рад≥сно св≥тилис¤. Ќарешт≥ зустр≥нетьс¤ з≥ своЇю родиною. « думки не сходила ћар≥¤ Ц сус≥дська д≥вчина. ѕро нењ в листах до нього писали батько ≥ мати Ц хвалили њњ. Ќав≥ть фото прислали. ѕисали: вона стала красунею, вчитьс¤ в дес¤тому клас≥, робот¤ща.  оли в≥н прињжджав з техн≥куму на кан≥кули, то зустр≥чавс¤ з нею, к≥лька раз≥в проводжав њњ додому. ўе тод≥ кинув на нењ оком. ћудра. як проводжали його в арм≥ю, то ћар≥њна ≥ його мати довго переш≥птувалис¤ м≥ж собою. “од≥ ж вони Ц обоЇ посередин≥, а матер≥ Ц по боках Ц сфотографувалис¤. ÷е найдорожча дл¤ –омана св≥тлина. Ќа цьому фото Ц його хата, садок, в ¤кому вид≥л¤лас¤ ¤блун¤. ¬≥н посадив це дерево в дес¤тир≥чному в≥ц≥. ј ¤кий врожай ¤блук вона давала! ¬елик≥, смачн≥.

—тарший сержант —тецюк, ¤кий був черговим по рот≥, п≥д≥йшов до –омана.

Ц ”с≥м в≥дпускникам прибути до чергового по полку на ≥нструктаж, Ц сказав в≥н.

“ого дн¤ чергував кап≥тан  узнецов. …ого пом≥чник вишикував прибулих, перев≥рив њх за списком ≥ допов≥в черговому.

 ап≥тан  узнецов став перед строЇм ≥ почав ≥нструктувати:

Ц Ќу що, голубчики? Ќ≥чого незаконного з полку не вивозите? Ц чи то запитував, чи то наказував в≥н. Ц ¬≥дчин¤йте своњ вал≥зи Ц побачимо, що ви в них склали. ѕодаруночки нареченим чи...

¬с≥ в≥дчинили своњ чемодани.  ап≥тан огл¤нув њх.

Ц «броњ ≥ набоњв нема, запасних частин Ц також. ÷е добре. «ачин¤йте... ј тепер, Ц подав команду: Ц  ру-гом!

”с≥ обернулись.  узнецов продовжував:

Ц Ѕачу, вс≥ Ц ¤к женихи, хоч просто до «ј√—у в≥дправл¤й... ”важно слухайте мене ≥ запам'¤товуйте: перше Ц честь в≥ддавати старшим за званн¤м, друге Ц не вживати алкогольних напоњв. ’то це зробить Ц не доњде до м≥сц¤ призначенн¤. Ќа ходу не палити, не хул≥ганити, берегти державну таЇмницю. «найте: баз≥ка Ц знах≥дка дл¤ шпигуна. ƒо д≥вчат не приставати. ƒо таких молодц≥в, ¤к ви, вони сам≥...

 ап≥тан  узнецов не договорив: з≥ штабу вийшов командир полку.

Ц —трунко! Ц скомандував кап≥тан. Ц “овариш п≥дполковник, проводжу ≥нструктаж в≥дпускник≥в.

 омандир прив≥тавс¤ з вишикуваними, оц≥нив њх п≥дготовку ≥ сказав:

Ц Ѕереж≥ть честь полку. «найте: ви Ц воњни ел≥тноњ частини, захисники ¬≥тчизни. ѕо вас будуть судити про всю арм≥ю. я спод≥ваюсь, що нав≥ть поза частиною, без нагл¤ду командир≥в, ви г≥дно будете поводитись. ¬≥рю: не п≥дведете мене.  ап≥тане, в≥дпускайте њх. ј ви, молодий чолов≥че, Ц звернувс¤ до –омана, Ц вирушаЇте до Ћьвова? я теж туди збираюсь... ѕропоную вам њхати з≥ мною. ¬≥дправимось через годину. Ќес≥ть свою вал≥зу до моЇњ машини ≥ чекайте мене там. „ерез п'¤ть годин будемо на м≥сц≥.

ѕ≥дполковник п≥шов до штабу, а –оман поб≥г до казарми, щоб попрощатис¤ з товаришами. „ерез двадц¤ть хвилин в≥н уже сид≥в на задньому сид≥нн≥ машини. ƒумав: У„ому командир бере мене з собою? якщо дл¤ того, щоб п≥днести йому щось, то це м≥г би зробити ≥ шофер. ћен≥ ж треба було б ще поњхати до м≥ста. јле ц¤ пропозиц≥¤ св≥дчить про його дов≥ру до менеФ.

—аме тепер почув голос пом≥чника чергового: той наказав йому б≥гти до каб≥нету командира.

–оман поб≥г. ƒвер≥ каб≥нету були в≥дчинен≥, ≥ в≥н побачив, ¤к ѕадалка складав у вал≥зу пакунки. «ачинивши њњ, сказав:

Ц Ѕер≥ть усе ≥ нес≥ть до машини. ÷е подарунки Ц д≥т¤м ≥ дружин≥. ¬и на дес¤ть дн≥в њдете, а ¤ Ц на два.

—олдат служить два роки, а оф≥цер Ц найменше двадц¤ть п'¤ть. якщо порахувати, що доба маЇ двадц¤ть чотири години, то оф≥цер спить с≥м, прийом њж≥, туалет займають три години, а чотирнадц¤ть Ц служба. ’то з цив≥льних так в≥ддаЇтьс¤ робот≥? ¬се житт¤ командир в≥ддаЇ держав≥. “ридц¤ть в≥дсотк≥в оф≥цер≥в не доживають до свого б≥олог≥чного к≥нц¤. “ака дол¤ цих людей Ц вони њњ вибрали сам≥. ѕадалка вже близько дес¤ти гарн≥зон≥в об'њздив. –≥к, два Ц ≥ на нове м≥сце.

 омандир зупинивс¤ б≥л¤ чергового, сказав, ¤к до нього додзвонитис¤, коли в≥н прињде до Ћьвова. ѕов≥домив, що зам≥сть нього тут залишаЇтьс¤ начальник штабу.

Ц якщо виникне ¤кась надзвичайна под≥¤ Ц в≥дразу дзвони мен≥. ѕоки доберусь Ц п≥дтримуй зв'¤зок по рац≥њ.

ћашина ѕадалки Ц новенька, обкатана, працюЇ без зрив≥в, в≥дчуваЇ кожний рух вод≥¤.

«а м≥стом зупинилис¤ Ц ≥ за руль с≥в командир. ¬≥н любив швидку њзду. –оман гл¤нув на сп≥дометр Ц сто к≥лометр≥в на годину. “≥льки мигот¤ть дерева та телефонн≥ стовпи. «≥ свистом прол≥тають зустр≥чн≥ машини. ѕадалка Ц весь увага, напружений.

Ц ÷е ¤ так спочиваю п≥сл¤ турбот про житт¤ полку. Ћише п≥сл¤ сорокал≥тнього в≥ку починаЇш розум≥ти, ¤ким складним воно Ї сьогодн≥, Ц сказав так, щоб почули –оман ≥ вод≥й.

“≥ кивають головами Ц а в кожного в душ≥ Ц неспок≥й.  омандир не в≥дриваЇ очей в≥д дороги, а вод≥й ≥ –оман занурились у своњ мр≥њ.

ћашина зр≥вн¤лас¤ з першими будинками –≥вного. Ќезадовго командир зупинив њњ б≥л¤ споруди з червоноњ цегли.

Ц ’од≥мо, Ц в≥дкривши дверц¤та, кинув –оманов≥ ≥ вод≥Їв≥.

 Ѕ≥л¤ масивноњ брами зупинилис¤.

Ц „екайте мене тут, Ц ≥ в≥дчинив двер≥ до одн≥Їњ з к≥мнат.

„ерез хвилину повернувс¤, сказав:

 Ц ’од≥мо, Ц ≥ в≥н першим ув≥йшов до прим≥щенн¤, де на стол≥ сто¤в ¤щик, збитий з обструганих дощок. Ц Ѕер≥ть його ≥ нес≥ть до машини!

’оч вод≥й ≥ –оман були ф≥зично розвинен≥, але вони ледве зрушили той ¤щик з м≥сц¤. Ќасилу донесли його до машини.

Ц ÷е погрудд¤ мого друга, генерала, Ц промовив журливо ѕадалка. Ц ƒе т≥льки в≥н не служив, у ¤ких перипет≥¤х не був! ¬оював з китайц¤ми, був у „ех≥њ, ≈ф≥оп≥њ... јле скр≥зь його кул≥ обминали. ј ось тут у мирний час загинув в автокатастроф≥. …ого У¬олгуФ ударив зустр≥чний самоскид: шофер Ц живий, т≥ оф≥цери, ¤к≥ сид≥ли ззаду, Ц жив≥, а генерал на м≥сц≥ помер. Ћюдина не знаЇ, коли ≥ де зак≥нчитьс¤ њњ житт¤. ¬се вир≥шуЇ випадок... ќдн≥ живуть до глибокоњ старост≥, ≥нш≥ вмирають у розкв≥т≥ сил ≥ здоров'¤... ’оч кажуть: УЅереженого Ѕог бережеФ. јле, мабуть, треба в≥рити ≥ таким словам: Уўо кому дол¤ накреслила, того не минутиФ.

—погади про друга вплинули на п≥дполковника. ¬≥н соб≥ пригадував: У«ванн¤ генерала отримав у сорок рок≥в. ѕ≥сл¤ академ≥њ √енерального штабу командував див≥з≥Їю, був радником ћ≥н≥стра оборони в ≈ф≥оп≥њ. ѕерспективний оф≥цер Ц ≥ ось нещасний випадок! ¬≥д дол≥ не втечеш. «алишилась молода дружина, д≥ти, ¤к≥ ще не стали на ноги. ¬≥н передчував свою загибель. ѕам'¤таю, ¤к ми сид≥ли в номер≥ готелю Ц д≥лились думками з приводу того, що об≥ц¤в ЅрежнЇв, Ц лише два терм≥ни бути генсеком. ” статут≥ парт≥њ так зазначено, а ¤к д≥йшло до справи, то ≥ в статут≥ записали: видатна особист≥сть може бути ≥ понад два строки. …ого, ЅрежнЇва, вже й трет≥й строк зак≥нчуЇтьс¤. Ѕуде генсеком, поки смерть не забере на той св≥т. ќсь ¤ка вона, демократ≥¤ тотал≥тарна. ¬ладу не в≥ддають, а виборюють. ƒемократ≥¤ сили, насильства. ѕарадокс! јле це так. «араз житт¤ не погане. ћожна терп≥ти. јле вол≥, вол≥ хочетьс¤!  ожна людина мр≥Ї про¤вити себе не п≥д каблуком влади, а в своб≥дному демократичному св≥т≥. ѕарт≥¤ проголосила: У¬се дл¤ народуФ. јле вона не створюЇ умов дл¤ того, щоб цей народ переконавс¤, побачив, на що в≥н здатний! ∆ивуть люди у кл≥тц≥... Ќе в золот≥й, не в ср≥бн≥й, а в зал≥зн≥й. ’л≥ба накидали њм ≥ кажуть робити те, що вел¤ть. ¬сюди затхл≥сть, не вистачаЇ кисню... ќй, ¤к хочетьс¤ св≥жого пов≥тр¤, вдихнути його на повн≥ груди ≥ полет≥ти...  л≥тку замкнуто...  оли ж розсиплетьс¤ цей створений на насильств≥ мур? „и настануть ¤к≥сь зм≥ни? „и доживу ¤ до них? „и буде так, ¤к з генералом? ∆ив, творив, над≥¤вс¤... “епер його нема. ¬ипадок!Ф ≤ ось в≥н, п≥дполковник ѕадалка, везе погрудд¤ свого друга, виконуЇ товариський обов'¤зок. ј що ¤к з ним таке станетьс¤?

√енерал був справжн≥м другом. ÷е Ц людина високих почутт≥в. ѕодумав: Уўо ц≥ молод≥ хлопц≥ Ц –оман ¬ойнович ≥ вод≥й Ц знають про чолов≥чу дружбу, випробувану роками, про допомогу один одному в важку хвилину?Ф

ѓхали. –озк≥шна природа ”крањни розв≥ювала сум. —тавало приЇмно ≥ рад≥сно. ѕ≥дполковник ≥ солдати вже не думали про службу. —тепан, вод≥й, стежив за дорогою, ¤ка була то р≥вною, ¤к стр≥ла, то петл¤ла, ¤к зм≥¤, пагорбами. «алишалис¤ позаду м≥стечка ≥ села. „и Ї десь у св≥т≥ так≥ чудов≥ м≥сц¤, таке чисте пов≥тр¤, голубе небо ≥ ласкаве сонце, такий пом≥рний ≥ лаг≥дний кл≥мат, що даруЇ спок≥й? « пол≥в уже з≥брали врожай. „орн≥ють переоран≥ ниви, на ¤ких ходили, шукаючи поживи, ворони, грач≥ ≥ довгоног≥ бусли. Ќа деревах вис≥ли ¤блука ≥ груш≥. ѕривертали увагу хати ≥ будинки Ц то б≥л≥, то розмальован≥ р≥зними кольорами. „орноњ фарби не було. ”крањнц≥ не любл¤ть њњ. Ѕагато чорноти зас≥ло в њхн≥й ≥стор≥њ. „орноземи ≥ природа приваблювали поневолювач≥в. Ќе завжди украњнц≥ могли перед ними висто¤ти.

«а в≥кном автомоб≥л¤ Ц зустр≥чн≥ машини, стада кор≥в, гурти гусей, качок. Ќа кожному подв≥р'њ видн≥лис¤ кури, ≥ндики, гуси, порос¤та, кози, тел¤та. ÷≥ птахи ≥ тварини допомагали люд¤м виживати. ѕ'¤ть дн≥в, а то й ц≥лий тиждень, Ц прац¤ на державу. “акого рабства ще не знали в≥ки. « колгосп≥в т≥кали до м≥ста. ќдним з таких перевалочних пункт≥в була арм≥¤. ѕ≥сл¤ нењ р≥дко хто повертавс¤ в село. якщо не ≥нститут (хто в≥дслужив Ц приймали поза конкурсом), то новобудови, м≥л≥ц≥¤, п≥дприЇмства (робоч≥ руки потр≥бн≥ скр≥зь).

ќсь уже й ƒубно.  оли минули його, командир звернувс¤ до —тепана:

Ц “об≥ вже недовго залишилось служити, через м≥с¤ць Ц додому. ўо ж думаЇш робити п≥сл¤ демоб≥л≥зац≥њ? “и гарний шофер, м≥г би ≥ в арм≥њ залишитись Ц надстроково чи в школу прапорщик≥в п≥ти!

Ц ќ н≥, товариш п≥дполковник, знаю ¤ ваше житт¤. Ќе подобаЇтьс¤ воно мен≥. я людина Ц домашн¤. ’от≥в би мати в≥рну дружину, д≥тей, р≥дне об≥йст¤, город. як воно буде, не знаю. ¬ мене Ї наречена. як демоб≥л≥зуюсь ≥ прињду додому Ц в≥дразу оженюсь. –обоче м≥сце вже приготували в автоколон≥. Ўофером буду. «будую будинок, посаджу сад. –озведу худобу, свиней, птицю. ќф≥цери, товариш п≥дполковник... Ц —тепан задумавс¤, п≥дбираючи слова. Ц ѕро що вони говор¤ть? ѕро званн¤, посади, ≥нколи про пол≥тику. Ќ≥коли жодним словом не обмовилис¤ про працю на земл≥. я з вами вже р≥к служу ≥ не бачив у вас н≥ в≥дпочинку, н≥ радост≥... ¬се турботи ≥ турботи. ¬и завжди перебуваЇте в напруженн≥. —≥м'њ своЇњ не бачите. ¬ам це подобаЇтьс¤? “акого житт¤ ¤ не хочу. я Ц ≥нша людина. Ћюблю спок≥й ≥ затишок. ” вас Ц масштаби... ј моЇ щаст¤ Ц с≥м'¤, земл¤. ∆ити хочу дл¤ дружини, дл¤ д≥тей, батьк≥в, д≥дус¤ ≥ бабус≥. ћи Ц украњнська родина. Ќам Ц не до влади. ¬и ось командуЇте мною, оф≥церами. ј ¤ не можу ≥ншими керувати. я не вм≥ю примушувати людей виконувати роботу. я сам соб≥ господар, своЇю стежкою ходжу. ј ≥нших на нењ направл¤ти... Ќ≥, не зможу. ќн прапорщики Ц ≥ то кимось командують. я Ц ваш шофер ≥ в мене одна п≥длегла Ц машина. Ќею ¤ ≥ керую! як покерую, так ≥ поњде. “ут усе в≥д мене залежить. ÷е не п≥длегл≥ люди. ¬они щось не так зробл¤ть, а ти за них в≥дпов≥дай. Ќ≥, не хочу бути ан≥ прапорщиком, ан≥ оф≥цером.

ѕадалка здивувавс¤ такою за¤вою солдата. ¬≥н нав≥ть не припускав, що Ї люди, ¤к≥ н≥коли не мр≥ють про майбутню кар'Їру. ÷≥ слова вод≥¤ наштовхнули його на думку, що щаст¤ Ц не лише в багатств≥, в кар'Їр≥. ¬оно може бути в тому, коли в тебе Ї гарна с≥м'¤ Ц дружина, розумн≥ д≥ти. ј командир полку Ц весь у служб≥, його душа ≥ серце в≥ддан≥ њй. ÷ього солдата-вод≥¤ вибрав сам. ‘≥зично розвинений, досконало знаЇ свою справу, готовий виконати все, що в≥н накаже йому, н≥коли не порушить статут. ѕадалка дов≥р¤в —тепанов≥ б≥льше, н≥ж дружин≥. ¬ машин≥ не раз в≥в розмову не дл¤ ушей ≥нших. ¬од≥й слухав. «авжди мовчав. «нав одне слово Ц УЇстьФ. ≤ ось тепер, через р≥к служби при ньому, почув його ≥нтимн≥ думки. Ќ≥коли не м≥г подумати, що вихований ним, в≥дданий йому солдат зовс≥м не так, ¤к в≥н, ставитьс¤ до служби в арм≥њ. —тепан просто в≥дбував цей т¤гар у в≥йську зг≥дно з законодавством ≥ до оф≥цер≥в ставивс¤ не ¤к до вищоњ ел≥ти сусп≥льства, а ¤к до людей, що живуть не за христи¤нськими законами. ƒл¤ нього вищими Ї не ≥деолог≥¤, атрибути держави, а с≥м'¤. ∆ити дл¤ нењ, на його думку, важлив≥ше, н≥ж служити в «бройних силах, робити там кар'Їру, мати усп≥х. ќбовТ¤зок оф≥цера Ц служити Ѕатьк≥вщин≥, в≥ддати за нењ житт¤. ¬≥н задоволений, що служить, займаючи все вищ≥ посади, отримуючи званн¤, тим, що може наказувати ≥ншим , командувати сотн¤ми, тис¤чами, м≥льйонами солдат≥в, посилати њх на бойню за ≥деали, далек≥ в≥д розум≥нн¤ простоњ людини. ј —тепанов≥ цього не треба. Ћюбов ≥ в≥рн≥сть дружини дл¤ нього важлив≥ш≥ за вс≥ посади ≥ з≥рки на погонах. ¬≥н не хоче мати владу над ≥ншими. “ак живе б≥льш≥сть населенн¤ земноњ кул≥. Ќе вс≥ можуть бути генералами, м≥н≥страми, президентами Ц людьми слави. ”правл¤ти в≥йськами Ц велике мистецтво. ѕеремога у в≥йн≥ Ц важлива державна под≥¤.  ерувати об'Їднанн¤ми Ц ось до чого прагне оф≥цер. ј дл¤ цього потр≥бн≥ науков≥ знанн¤. ” в≥йськов≥й справ≥ наука ≥ мистецтво Ц нерозд≥льн≥. ѕеремога Ц це рад≥сть не т≥льки полководц¤, але й народу, держави. «добутки письменника Ц це здобутки одн≥Їњ людини, а перемога у в≥йн≥ Ц сотень тис¤ч, м≥льйон≥в людей.

ƒорогу переходило стадо кор≥в Ц ≥ вод≥й р≥зко загальмував. ¬олодимир ћихайлович стрепенувс¤. “ак≥ думки народжувалис¤ в нього не раз, але так гостро не поставали.  орови переходили шосе пов≥льно, перевалюючись з боку на б≥к, Ц чорно-б≥л≥, м'¤сист≥, з великими рогами ≥ вим'¤м. Ућабуть, багато молока дають, Ц подумав ѕадалка. Ц «а стадом Ц двоЇ пастух≥в на кон¤х, вбран≥ в х≥м≥чн≥ в≥йськов≥ комплекти. —ело од¤гаЇ арм≥¤. Ўапки, чоботи, бушлати Ц все на сел¤нах в≥йськове. ƒещо сини привоз¤ть п≥сл¤ демоб≥л≥зац≥њ, а б≥льш≥сть Ц крадене. ѕрињду Ц посилю контроль за складами. ¬ полку теж, мабуть, прапорщики крадуть ≥ продають сел¤нам. Ц √л¤нув у дзеркало ≥ побачив, що –оман др≥маЇ. Ц ѕевно, стомивс¤..Ф

Ц –омане, Ц звернувс¤ до солдата, Ц а ти що думаЇш п≥сл¤ демоб≥л≥зац≥њ робити?

Ц ўо робити? Ц ширше в≥дкрив оч≥ хлопець, Ц у мене з д≥да-прад≥да вс≥ Ц буд≥вельники. ћо¤ дорога веде на будову. “ато хоче, щоб ¤ п≥сл¤ арм≥њ до ≥нституту вступив. ” наш≥й с≥м'њ його вол¤ Ц закон. ¬≥н голова.  аже: Ући з мамою так вир≥шилиФ. ќбоЇ вони не мають вищоњ осв≥ти ≥ дуже хочуть, щоб њх д≥ти здобули њњ. ћен≥ ще п≥втора року служити, а там... готуватис¤ треба. “≥ хлопц≥, котр≥ добре в≥дслужили, п≥льги мають при вступ≥.

–оман мить помовчав, пот≥м продовжив:

Ц ѕ≥сл¤ арм≥њ легше вступити Ц без конкурсу. ’арактеристику треба гарну заслужити. я стараюс¤, товариш п≥дполковник.

Ц —тарайс¤, ¤ ≥ майор «адн≥провський твоЇю службою задоволен≥.

ѕ≥сл¤ ц≥Їњ розмови ѕадалка знову задумавс¤: У” кожного Ц своЇ бажанн¤ ≥ сво¤ мета, а коли Ї мета ≥ людина њњ добиваЇтьс¤, то це добре. ÷≥ моњ солдати Ц творч≥ люди чи н≥?  ожна хвилина њхнього житт¤ в≥дкриваЇ њм нов≥ перспективи. ўе к≥лька дн≥в тому н≥ вони, н≥ ¤ не думали, що будемо њхати разом. ’лопц≥ в≥дкрили мен≥ своњ таЇмниц≥. ÷е Ц не с≥ра маса: у них Ї радост≥ ≥ бол≥, ут≥хи й обуренн¤. ќбидва мисл¤ч≥. Уякщо ¤ мислю, значить Ц ¤ живуФ, Ц командиров≥ запамТ¤тались слова древнього вченого. Ќайб≥льшу насолоду, задоволенн¤ в≥д прац≥ отримуЇ творча особист≥сть, коли вона зробить в≥дкритт¤. ” справжнього майстра художнього слова кожний р¤док Ц в≥дкритт¤. ј командир-управл≥нець! ¬≥н щогодини, щодн¤ приймаЇ р≥шенн¤, в≥д ¤ких залежить не т≥льки його житт¤, а й житт¤ багатьох п≥длеглих. ќсь вони, два солдати-украњнц≥, виховувались в однакових умовах Ц ≥ шл¤хи њхн≥ схож≥. ј, бач, п≥зн≥ше вони стануть р≥зними. ќдин буде шоферувати, другий стане ≥нженером. јле головне: обидва бачать своЇ майбутнЇ в труд≥. –обота Ц це той стрижень њхн≥х гарних план≥в до добра ≥ щаст¤. ¬с≥ ми Ц люди земл≥, ≥ т≥льки в прац≥ дос¤гнемо добробуту. јле дл¤ одних Ц це —≥з≥ф≥в труд, дл¤ ≥нших Ц рад≥сть. ќдному дл¤ цього потр≥бн≥ будинок, дружина, д≥ти, тепло, св≥тло, харч≥, прац¤, а ≥ншому Ц думати про все людствоФ.

Ќе вглед≥ли, ¤к опинились б≥л¤ Ћьвова.

Ц ƒе тоб≥ краще з≥йти? Ц ѕадалка гл¤нув на –омана.

Ц Ќа автобусн≥й б≥л¤  рак≥вського ринку.

Ц –ушай туди, Ц обернув голову до вод≥¤.

 оли –оман з≥йшов ≥ вод≥й розвернувс¤, ѕадалка вир≥шив загл¤нути на базар: щось купити дружин≥ ≥ д≥т¤м, гл¤нути, що там продаЇтьс¤, ¤к≥ ц≥ни на продукти ≥ промислов≥ товари. Ћюбив пор≥внювати, ¤к≥ вони в р≥зних рег≥онах ”крањни. ‘≥ксував це у своЇму щоденнику.  оли знаходив в≥льну хвилину, перегл¤дав написане ним. У“≥льки при —тал≥н≥ ц≥ни знижувались, а п≥зн≥ше п≥двищувались. ” п≥дручниках пол≥тичноњ економ≥њ зазначалос¤, що з п≥двищенн¤м продуктивност≥ прац≥ ц≥ни на товари виробництва повинн≥ знижуватис¤, а на практиц≥ Ц все навпаки... ўось тут не теФ. …ому хот≥лось роз≥братис¤, в чому причина.

Ѕазар вирував. ” його центральному зал≥ на прилавках Ц повно ¤ловичини, свинини. ѕродавц≥ Ц м≥сцев≥ сел¤ни Ц в≥дпускали товар дешевше, а перекупниц≥, дор≥дн≥ пан≥, почували себе господар¤ми базару, називали ц≥ну на дес¤ть-пТ¤тнадц¤ть в≥дсотк≥в вищу. —ел¤ни квапились до автобуса, електрички, тому намагались швидше все розпродати, а перекупниц¤м сп≥шити н≥куди. –озТњдутьс¤ сел¤ни Ц тод≥ покупц≥ њхн≥й товар розберуть, ще й д¤куватимуть. Ќепродане покладуть на збер≥ганн¤ в холодильники. ¬ окремих р¤дах лежали кури, крол≥, гуси, ≥ндики, качки, ≥нша живн≥сть. ¬ молочному в≥дд≥ленн≥ Ц молоко, сметана, сири, творог. ѕор≥вн¤но з ≥ншими,  рак≥вський базар славивс¤ своЇю дешевизною. ” Ћьвов≥ с≥м великих базар≥в, а малих Ц безл≥ч. ѕройшовс¤ ¬олодимир ћихайлович пом≥ж р¤дами, поц≥кавивс¤ ц≥нами на мТ¤со, сало, молочн≥ продукти. Ќа фруктових р¤дах купив лимон≥в, мандарин≥в, шоколаду, баночку червоноњ ≥кри. ¬од≥й вийшов з машини, вз¤в у ѕадалки покупки, склав њх на заднЇ сид≥нн¤.

Ц ѓдь до —портивного клубу арм≥њ (— ј), Ц звернувс¤ до шофера командир, Ц скажу, щоб тебе там пом≥стили, пот≥м в≥двезеш мене додому ≥ чекай мого дзв≥нка. ’арчуватис¤ будеш у њдальн≥ — ј, ¤кщо њж≥ буде мало, то в ¤щику бери консерви, ковбасу, хл≥б. ¬≥дпочивай.

---

ƒал≥       ”гору