¬≤“јЋ≤… ћ» ”Ћ№—№ »…

 

Ћ≤ ¬≤ƒј“ќ–»

 

Ћ№¬≤¬

УѕЋј…Ф

2005

 

 

ЅЅ  84,4 ” –

      ћ 59

 

 УЋ≥кв≥даториФ Ц четверта прозова книга ¬≥тал≥¤ ≤вановича ћикульського. ¬ н≥й ≥детьс¤ про солдат≥в, оф≥цер≥в, генерал≥в Ц л≥кв≥датор≥в насл≥дк≥в чорнобильськоњ катастрофи, щоб вр¤тувати сотн≥ тис¤ч  людей.  нига написана на реальних фактах. “ут Ц фотодокументи, на ¤ких зображен≥  л≥кв≥датори цього страшного лиха: генерал-полковник ѕ≥калов (помер у 2001 роц≥), генерал-лейтенант  ёхновець (помер у 2000 роц≥), генерал-лейтенант –≥затд≥нов (живе у Ћьвов≥), генерал-майори —люсаренко, √рубий, ѕадалка (помер у 2004 роц≥), “итаренко (тепер начальник головного управл≥нн¤ з надзвичайних ситуац≥й Ћќƒј), полковники Ц Ѕиков, Ћитвиненко, ∆уков, Ћатишевський, “руновський (помер у 1996 роц≥),  рамаревський, ѕлоск≥н (помер у 2002 роц≥), —олонович, јвраменко (помер у 2001 роц≥) та ≥нш≥. ” твор≥ Ц фотозн≥мки, що показують процес л≥кв≥дац≥њ рад≥оактивного зараженн¤ ≥ насл≥дки, ¤к≥ натворила ц¤ б≥да.  јвтор змушуЇ читача думати над проблемами ¤дерноњ безпеки, над њх вир≥шенн¤м на планетарному р≥вн≥.

ѕеру ¬≥тал≥¤ ћикульського належать поетичн≥ зб≥рки У—п≥шу до тебеФ (1993), У–осою св≥титьс¤ траваФ (1993), Ућ≥й дух не погаснеФ (1994),  У„орнобильФ (1996), У¬ павутинн≥ кам≥нного м≥стаФ (1998), У«елений сигнал на причал≥Ф (2002), У¬ об≥ймах житт¤Ф (2004), а також прозов≥ книги У—ектор є 3. ќф≥цериФ (1997), У—погади про батькаФ (2003). У омандир полкуФ (2003).

 

 

    4702640004 Ц 005  

ћ_______________________ Ѕез оголошенн¤                                               

            2005

 

ISBN 966-7313-19-0                                                         © ¬≥тал≥й ћикульський, 2005

 

 

1. „ј≈— (березень, 1986).

 

 

 

ƒ«¬ќЌ» „ќ–ЌќЅ»Ћя

 

 оли ми сьогодн≥ чуЇмо слово У„орнобильФ, ф≥льми жах≥в здаютьс¤ нам дит¤чими колисковими. јдже в нашому дом≥ поселивс¤ незваний г≥сть, ¤кий пост≥йно псуЇ нам настр≥й.  ¬≥н сидить у наш≥й квартир≥ й не посп≥шаЇ до себе. ћи нав≥ть не у¤вл¤Їмо, ск≥льки лиха  в≥н принесе нам, ¤ких неспод≥ванок чекати в≥д нього...

¬же скоро двадц¤ть рок≥в, ¤к трагед≥¤ „орнобил¤ опалила нашу землю. јле  чи все ми знаЇмо про нењ? „имало Ї наукових праць, ц≥кавих ≥ гострих газетних та журнальних статей, а от глибокого осмисленн¤ трагед≥њ, гадаю, ще немаЇ. ” Ћьв≥вському видавництв≥ УѕлайФ вийшла книга нарис≥в та пов≥стей полковника х≥м≥чних в≥йськ у в≥дставц≥ ¬≥тал≥¤ ћикульського УЋ≥кв≥даториФ, ¤ка даЇ змогу  перегорнути ще одну нев≥дому стор≥нку найб≥льшоњ у св≥т≥ катастрофи.

јвтор добре знаЇ житт¤ воњн≥в-х≥м≥к≥в, у св≥й час зак≥нчив ¬≥йськову академ≥ю х≥м≥чного захисту, багато рок≥в свого житт¤ в≥ддав арм≥њ. јвар≥¤ на „орнобильськ≥й атомн≥й електростанц≥њ („ј≈—) стала дл¤ багатьох  воњн≥в найб≥льшим випробуванн¤м за всю њхню службу. ¬ нарис≥ У¬они були першимиФ, ¤кий  в≥дкриваЇ книгу, наголошено: Уќдними з перших, хто п≥шов назустр≥ч б≥д≥, були воњни-х≥м≥ки, особливо оф≥цери. ј ще ран≥ше, ставши на шл¤х х≥м≥чноњ служби, вони усв≥домили: в њхньому житт≥ може статис¤ так, що доведетьс¤ виконувати св≥й обовТ¤зок у надзвичайних обставинах, ¤к цього вимагаЇ прис¤га. „орнобиль засв≥дчив: виконали. ÷≥ люди не вважали себе геро¤ми. ƒл¤ них це була щоденна прац¤, ¤к сел¤нина Ц в пол≥, токар¤ Ц б≥л¤ верстата, вченого Ц в лаборатор≥њ. ѕовторюю: вони були першими в боротьб≥ з таЇмничим св≥товим злом (така специф≥ка њхньоњ роботи)...  „ерез злочинну халатн≥сть вони повинн≥ були йти вперед дл¤ пор¤тунку сотень тис¤ч людей. ” р¤дах оф≥цер≥в, прапорщик≥в, сержант≥в ≥ солдат≥в х≥м≥чних в≥йськ було б≥льше таких, ¤ких не брав страх...Ф

“ема участ≥ арм≥йських частин у боротьб≥ з насл≥дками чорнобильського лиха була заборонена. “ому з такою ц≥кав≥стю читаЇтьс¤ ц¤ книга про л≥кв≥датор≥в-чорнобильц≥в сектора є 3. ўо ж це за таЇмничий сектор? ¬≥н був визначений р≥шенн¤м ур¤довоњ ком≥с≥њ у перших числах травн¤ 1986 року, а в≥дпов≥дальн≥сть за л≥кв≥дац≥ю насл≥дк≥в чорнобильськоњ авар≥њ  в сектор≥ є 3 покладено на ѕрикарпатський в≥йськовий округ. „и не найважчу роботу в сектор≥ виконував 39-й полк х≥м≥чного захисту (ѕ’«), ¤ким командував п≥дполковник ¬.ћ. Ћитвак  (в майбутньому генерал-лейтенант Ћитвак Ц начальник х≥м≥чних в≥йськ ”крањни. Ќин≥ Ц на пенс≥њ). ѕолк пров≥в розв≥дку 10-ти тис¤ч к≥лометр≥в маршрут≥в, а також дезактивац≥ю майже 30 с≥л ≥ селищ.

—отн≥ оф≥цер≥в, прапорщик≥в, солдат≥в пройшли хрещенн¤ „орнобилем. ÷¤ авар≥¤ под≥лила њх житт¤ на два пер≥оди. ≤ вони вже н≥коли не забудуть своњх драматичних випробувань. ÷е Ц генерали ѕ≥калов, ёхновець, Ћитвак, –≥затд≥нов, √усЇв, —люсаренко, ѕадалка,  азм≥рчук, √рубий, полковники Ц “руновський, Ћатишевський, Ўматов, —олонович, Ѕиков, Ўацьких, Ћьовушк≥н, ∆уков, п≥дполковники Ц —таф≥Їнко, јвраменко, ќзер¤н та ≥нш≥ оф≥цери... ƒобре, що автор книги називаЇ дес¤тки ≥мен тих, хто йшов у пекло, не думаючи про насл≥дки, бо так вел≥в њм в≥йськовий обовТ¤зок, так вел≥ла сов≥сть. √≥рко знати, що ще багато оф≥цер≥в ≥ солдат≥в не забезпечен≥ нормальними побутовими умовами, пенс≥¤ми, л≥ками.

јвтор книги полем≥зуЇ з тими, хто хот≥в би применшити насл≥дки катастрофи в „орнобил≥. УЌа м≥й погл¤д, пише в≥н, Ц найб≥льше ”крањну обд≥лено в „орнобил≥. ” вс≥х своњ проблеми, але чорнобильськ≥ проблеми Ц загальнопланетн≥. ќсь ≥ ходить ”крањна з прост¤гненою рукою до багатих д¤дечк≥в ≥ просить: Уѕодайте на „ј≈—...Ф Ќе подають. Ќавпаки, ћј√ј“≈, де¤к≥ заруб≥жн≥ крањни применшують насл≥дки катастрофиФ.

¬≥тал≥й ћикульський стверджуЇ, користуючись авторитетними джерелами, що дан≥ ћј√ј“≈ зменшують справжню картину в к≥лька дес¤тк≥в раз≥в, украњнц≥в заспокоюють тим, що не треба будувати необх≥дну к≥льк≥сть кл≥н≥к дл¤ чорнобильц≥в, будувати житло, оздоровлювати, бо дл¤ цього потр≥бн≥ грош≥. Ќе виконали своњх об≥ц¤нок. Ќе дали грошей. ”крањна самотужки справл¤Їтьс¤ з цими проблемами.

” пов≥ст≥ У—ектор є 3Ф Ц розпов≥дь про колишнього начальника сектора, в минулому Ц кер≥вника х≥м≥чних в≥йськ ѕрик¬ќ генерал-майора —люсаренка ќлекс≥¤ ¬олодимировича . ј дол¤ його складалас¤ нелегко: п≥д час в≥йни втратив батьк≥в, виховувавс¤ в дит¤чому будинку. јле з юних л≥т поставив мету бути корисним люд¤м. ≤ жив за цим принципом. —аме тому в найстрашн≥ш≥ дн≥ „орнобильськоњ катастрофи в≥н ви¤вивс¤ людиною на своЇму м≥сц≥, найефективн≥ше орган≥зовував роботу в≥йськових частин ≥ п≥дрозд≥л≥в.

÷≥кава пов≥сть Уƒол¤, обпечена „орнобилемФ, в ¤к≥й особливе м≥сце займаЇ участь генерал-майора ѕадалки ¬олодимира ћихайловича в л≥кв≥дац≥њ авар≥њ на „орнобильськ≥й ј≈—. ¬≥н на другий день п≥сл¤ вибуху атомного реактора був уже там Ц орган≥зовував евакуац≥ю населенн¤. « небезпечноњ зони за перший тиждень було евакуйовано сорок тис¤ч чолов≥к населенн¤ ≥ ш≥стдес¤т тис¤ч гол≥в худоби.

ѕ≥зн≥ше, в≥н вн≥с чималий вклад у справу л≥кв≥дац≥њ насл≥дк≥в чорнобильськоњ катастрофи: своЇчасно забезпечував частини ≥ п≥дрозд≥ли майном, запасними частинами, транспортом, ≥ншою техн≥кою, орган≥зував ремонтну базу. ѕ≥д його кер≥вництвом в≥йськова автомоб≥льна ≥нспекц≥¤ встановила над≥йний пор¤док на шл¤хах сектора є 3 чорнобильськоњ зони. “ут в≥н показав себе ум≥лим орган≥затором, дбайливим кер≥вником, знаючим спец≥ал≥стом.

√енерал-майор ѕадалка брав активну участь у л≥кв≥дац≥њ насл≥дк≥в авар≥њ, коли був на посад≥ заступника командувача в≥йськами ѕрикарпатського в≥йськового округу з озброЇнн¤. ¬ результат≥ отримав значну дозу рад≥ац≥њ. …ому визначили другу категор≥ю чорнобильц¤.

 нига УЋ≥кв≥даториФ не залишаЇ читача байдужим, бо торкаЇтьс¤ проблем, ¤к≥ хвилюють вс≥х. —правд≥, захист людей в≥д еколог≥чних б≥д, насамперед Ц в≥д насл≥дк≥в чорнобильського лиха бентежить кожного ≥ хвилюватиме ще не одне прийдешнЇ покол≥нн¤. Ќа жаль, економ≥ка перебуваЇ в криз≥, що ще б≥льш поглиблюЇ цю проблему. ÷¤ книга написана людиною, ¤ка добре знаЇ, про що пише, не байдужа до болю сотень тис¤ч людей ≥ намагаЇтьс¤ привернути до непростих питань збереженн¤ житт¤ на планет≥ увагу м≥льйон≥в земл¤н. јле багато хто хот≥в би забути про насл≥дки лиха, приспати нас казочками про те, що н≥чого страшного не сталос¤.

—талос¤! Ќа цьому наголошуЇ автор ц≥кавоњ, дуже потр≥бноњ люд¤м книги Ц УЋ≥кв≥даториФ.

ќдними з перших, хто п≥шов назустр≥ч б≥д≥, були воњни-х≥м≥ки, особливо оф≥цери. ј ще ран≥ше, ступивши на шл¤х х≥м≥чноњ служби, вони усв≥домили: у њхньому житт≥ може статис¤ так, коли доведетьс¤ виконувати св≥й обовТ¤зок, ¤к цього вимагаЇ прис¤га. „орнобиль засв≥дчив, що Ц виконали. ÷≥ люди не вважали себе геро¤ми. ƒл¤ них це була щоденна прац¤, ¤к сел¤нина в пол≥, токар¤ Ц б≥л¤ верстата, вченого Ц в лаборатор≥њ. ѕовторюю: вони були першими в боротьб≥ з таЇмничим св≥товим злом (така специф≥ка њхньоњ роботи). ќкрем≥ з них, звичайно, мали своњ слабост≥: ≥нколи њм здавалос¤, що не зберутьс¤ з силами у круговерт≥ нервового та ф≥зичного напруженн¤. „ерез злочинну халатн≥сть, байдуж≥сть, некомпетентн≥сть ≥нших вони повинн≥ були ≥ти вперед дл¤ спас≥нн¤ тис¤ч ≥ тис¤ч людей. ¬ р¤дах оф≥цер≥в, прапорщик≥в, сержант≥в ≥ солдат≥в х≥м≥чних в≥йськ було б≥льше таких, ¤ких не брав страх.

          —ектор є 3 визначений р≥шенн¤м ур¤довоњ ком≥с≥њ у перших числах травн¤ 1986 року, в≥дпов≥дальн≥сть за л≥кв≥дац≥ю насл≥дк≥в чорнобильськоњ катастрофи покладено на ѕрикарпатський в≥йськовий округ (ѕрик¬ќ). «а пер≥од ≥снуванн¤ сектора є 3 тут побував весь особовий склад х≥м≥чних частин ≥ п≥дрозд≥л≥в округу, а декотр≥ оф≥цери ≥ прапорщики побували тут к≥лька раз≥в. ѕо-р≥зному складалас¤ њхн¤ дол¤ п≥зн≥ше. ќдн≥ служать у «бройних силах ”крањни, ≥нш≥ Ц на заслуженому в≥дпочинку, а ще ≥нш≥ уже не живуть. ’ай земл¤ буде њм пухом!

...Ѕюро перепусток штабу ѕрик¬ќ. « ранку до вечора тут пот≥к людей. ≤дуть до штабу, щоб вир≥шити своњ проблеми, розпов≥сти про своњ негаразди. јкуратно од¤гнений, п≥дт¤гнутий, середнього росту, моложавий чолов≥к даЇ вказ≥вку старшин≥ виписати перепустку. ÷е комендант штабу Ц полковник ∆уков ¬алер≥й ћихайлович .

 ≤ ось ¤ в його каб≥нет≥. Ќам н≥¤к не вдаЇтьс¤ розпочати бес≥ду: безперервно дзвонить то один, то другий, то трет≥й телефон. «аход¤ть люди. ќдним в≥н спок≥йно, аргументовано в≥дмовл¤Ї у њхньому проханн≥, ≥ншим, уважно прочитавши документ, в≥дразу п≥дписуЇ...

Ќарешт≥ ≥ м≥ж нами завТ¤залась розмова.

26 кв≥тн¤ 1986 року м≥н≥стр оборони —–—– проводив збори з командним складом «бройних —ил. ”правл≥нн¤ цив≥льноњ оборони округу, де ¬алер≥й ћихайлович в≥дпов≥дав за х≥м≥чну службу, забезпечувало орган≥зац≥ю збор≥в. ”ранц≥ перед шикуванн¤м в≥н почув, що в оф≥цер≥в та генерал≥в не сход¤ть з уст слова У„орнобильФ, УѕрипТ¤тьФ, ус≥ метушатьс¤, шукають чогось. Ќарешт≥ знайшли. ÷е була шк≥льна карта. Ќа н≥й ви¤вили те, що њх тривожило. Ўикуванн¤ пройшло без напруженн¤ ≥ вказ≥вок. ¬и¤вл¤Їтьс¤, йшлос¤ про авар≥ю на „орнобильськ≥й ј≈—, вона й перевернула з н≥г на голову думки кер≥вництва.

Ќа другий день збори зак≥нчилис¤, ≥ оф≥цери повернулис¤ до штабу виконувати своњ обовТ¤зки, т≥льки настр≥й у них був не такий, ¤к завжди. „ому командуванн¤ мовчить, не ставить завдань?

” перших числах травн¤ в управл≥нн≥ в≥дбулис¤ парт≥йн≥ збори, на ¤ких ¬алер≥й  ћихайлович сказав: Ући тут розгл¤даЇмо другор¤дн≥ питанн¤, а п≥д боком глобальна авар≥¤, нам треба њхати в „орнобильФ. —аме тепер прийшла директива √енерального штабу орган≥зувати оперативну групу (ќ√), ¤ка б керувала частинами в сектор≥ є 3. ѕершу ќ√ очолив генерал-майор √. ћ. Ѕо¤ров. 8 травн¤ ц¤ група прилет≥ла в ќвруч, а зв≥дти колоною, ¤ку сформували на баз≥ 23-њ танковоњ див≥з≥њ, вирушила в напр¤мку ѕрипТ¤т≥. ѓњ завданн¤ Ц знайти Учист≥Ф райони дл¤ розм≥щенн¤ новоприбулих частин.

—пекота нестерпна. ѕ≥т струмками ст≥каЇ по т≥лу. —онце було в зен≥т≥. «давалос¤, воно заповз¤лось спалити все живе на земл≥. ƒуби, бер≥зки, ¤лини, вбран≥ у весн¤н≥ шати, стали кволими. Ќазустр≥ч колон≥ йшли б≥женц≥ з вал≥зами, торбами, рюкзаками.  олона зупинилас¤ б≥л¤ трьох автобус≥в з б≥женц¤ми, ¤к≥ розм≥стилис¤ на в≥дпочинок. ќдн≥ об≥дали, ≥нш≥ журливо розмовл¤ли. Ќа обличч¤х Ц смуток ≥ непевн≥сть. ¬они розпов≥ли в≥йськовим, що в м≥стах ≥ селах Ц пан≥ка, переполох, люди кидають господарства, майно ≥ т≥кають в нев≥дом≥сть. ѕопросили оф≥цер≥в зам≥р¤ти ступ≥нь зараженн¤ автобус≥в. ј коли т≥ зробили це, вс≥ ахнули... —тр≥лка рад≥ометра зашкалила. —туп≥нь зараженн¤ такий високий, що й вод≥њ покинули автобуси ≥, схиливши голови, п≥шли ¤кнайдал≥ в≥д лиха. (÷≥ автобуси сто¤ли на узб≥чч≥ ще три м≥с¤ц≥, а пот≥м њх в≥дт¤гли до УмогильникаФ).

як св≥дчать дан≥, було переселено 116 тис¤ч чолов≥к Ц з≥ 150 населених пункт≥в, а витрати на компенсац≥ю њхнього майна становила 800 м≥льйон≥в карбованц≥в, ≥ все ж найб≥льших збитк≥в в≥д авар≥њ зазнала ”крањна. „ерез п≥вроку вироб≥ток електроенерг≥њ знизивс¤ на 2,5 м≥ль¤рда к≥ловат-годин щом≥с¤ц¤, зн¤то з землекористуванн¤ б≥льше ¤к на 24 тис¤ч гектар≥в орноњ земл≥. ¬ перший день госп≥тал≥зовано 237 чолов≥к, з них 28 загинуло. «а пТ¤ть м≥с¤ц≥в п≥д час л≥кв≥дац≥њ насл≥дк≥в авар≥њ понад 75 тис¤ч в≥йськових одержали дозу рад≥ац≥њ до 25-ти бер≥в, а б≥льше 25-ти бер≥в одержали близько 2-х тис¤ч арм≥йського контингенту.

Ќаступив веч≥р. —онце почало опускатис¤ в хащу л≥су. ƒовг≥ т≥н≥ дерев перес≥кали шосе. Ќа одн≥й ≥з гал¤вин зам≥р¤ли р≥вень рад≥ац≥њ Ц в≥н був допустимий. Уќсь тут ≥ розм≥стимос¤Ф, Ц скомандував старший колони. ¬иставили охорону, повечер¤ли, а коли вранц≥ знов зам≥р¤ли рад≥ац≥ю, ви¤вилось, що вона б≥льш ¤к в 10 раз≥в вища допустимоњ. Ўвидко з≥бралис¤ Ц ≥ покинули це м≥сце.

—ело ƒ≥брова ѕол≥ського району зустр≥ло дивною тишею. ¬оно сто¤ло на меж≥ 30-к≥лометровоњ зони ≥ було УчистеФ. ƒо нашого прињзду д≥тей вивезли ≥з села, ≥ шк≥льн≥ прим≥щенн¤ в≥ддали п≥д штаб. 9-го травн¤ прибув вузол звТ¤зку. ќрган≥зували ц≥лодобове чергуванн¤, ≥ закип≥ла робота. ѕерш за все вз¤лис¤ за розв≥дку маршрут≥в ≥ район≥в розташуванн¤ частин.  ерував розв≥дкою полковник ёр≥й Ѕорисович “руновський, ¤кий пройшов важкий шл¤х оф≥цера. ( омандував ротою, батальйоном, полком, був радником командира див≥з≥њ в ≈ф≥оп≥њ в пер≥од бойових д≥й. ѕомер 1996 року). ѕолковник “руновський не вилазив з машини, спав три-чотири години на добу. ¬≥н сам розв≥дав ≥ нан≥с на карту рад≥ац≥йн≥ пол¤, визначив маршрути з найменшими р≥вн¤ми рад≥ац≥њ.

 оли формували першу ќ√, начальник х≥м≥чних в≥йськ округу полковник √. —. ёхновець запропонував уз¤ти до њњ складу полковника —олоновича ¬севолода јдамовича . ¬≥н дав йому таку оц≥нку: Уќф≥цер грамотний, маЇ досв≥д роботи на заражен≥й м≥сцевост≥, приймаЇ нестандартн≥ р≥шенн¤, профес≥йний орган≥заторФ.

√рупа оф≥цер≥в, ¤ку очолював генерал Ѕо¤ров (в н≥й був ≥ полковник —олонович), вилет≥ла вертольотом до „орнобил¤ дл¤ уточненн¤ завдань. ѕеред посадкою дв≥ч≥ облет≥ли четвертий блок. –еактор УдихавФ.  артина страшна: арматура покороблена, металоконструкц≥њ згор≥ли, бетон розплавлений, видн≥ютьс¤ чорн≥ провалл¤, з ¤ких вил≥тали аерозольн≥ хмари з потужною рад≥ац≥йною д≥Їю. —початку ц≥ хмари пливли на п≥вн≥ч, пот≥м Ц на зах≥д. якби в перш≥ години вони пронеслись над м≥стом ѕрипТ¤ттю, то все населенн¤ одержало б рад≥ац≥йн≥ ураженн¤ з≥ смертельними насл≥дками. Ѕог милував. Ќаселенн¤ м≥ста евакуювали 27-го кв≥тн¤ Ц 44 тис¤ч≥ чолов≥к на 1142-х автобусах ≥ на 240-а бортових автомоб≥л¤х. ќдночасно рад≥оактивне зараженн¤ м≥сцевост≥, обТЇкт≥в ≥ водних джерел в≥дбулос¤ за рахунок горизонтального перенесенн¤ ≥ ос≥данн¤ рад≥оактивних опад≥в, а частина аерозол≥в проникла в нижн≥ шари тропосфери ≥ вразила крањни на побережж≥  Ѕалт≥йського мор¤. ‘он рад≥ац≥њ там в 10 Ц 100 раз≥в зб≥льшивс¤.

ѕолковник —олонович був мозковим центром у справ≥ використанн¤ х≥м≥чних в≥йськ, в прийн¤тт≥ р≥шень, звТ¤заних з дезактивац≥Їю м≥сцевост≥, дор≥г, с≥л, ≥ м≥ст. ¬≥н перший запропонував збудувати УмогильникиФ дл¤ захороненн¤ уражених рад≥ац≥Їю обТЇкт≥в, майна, грунту, см≥тт¤. ≤ зд≥йснив це на практиц≥. ѕ≥д його кер≥вництвом провели дезактивац≥ю таких населених пункт≥в, ¤к ¬≥льча, Ѕуда-¬арович≥, ЌадтогаЇвич≥, ќсип≥вка, ’ристин≥вка. «будували УмогильникиФ б≥л¤ селищ ѕол≥ське, ¬≥льча, ¬арович≥, ќльшанка, —тара  расниц¤, ƒеркач≥, «ал≥сс¤, ¬олодимир≥вка. Ќе було частини ≥ п≥дрозд≥лу, де не побував би ¬севолод јдамович. Ћюди, ¤к≥ працювали на заражен≥й м≥сцевост≥, не в≥дчували пр¤моњ небезпеки, ≥ тому доводилось проводити велику роботу Ц розТ¤снювати заходи безпеки, правдиву рад≥ац≥йну обстановку. ј ск≥льки р≥зних ≥нструктаж≥в, показових навчань пров≥в цей оф≥цер. ѕолковник —олонович перебрав дозу опром≥ненн¤, часто хвор≥в, визначили йому другу групу ≥нвал≥дност≥. …ого нагороджено орденом У«а службу –одинеФ 3-го  ступен¤. ј згодом зв≥льнивс¤ з арм≥њ, працював начальником штабу цив≥льноњ оборони ун≥вермагу УЋьв≥вФ, зараз на пенс≥њ.

” 1995 роц≥ помер п≥дполковник —таф≥Їнко ¬≥ктор –од≥онович, в≥н теж один з перших очолював в≥йськову автомоб≥льну ≥нспекц≥ю у сектор≥ є 3 . ÷е був труд¤га-виконавець, ум≥в напол¤гати на своЇму. ¬≥н з тих, що Уживуть не дл¤ себеФ. ƒе б, в ¤к≥й зон≥, при ¤ких р≥вн¤х рад≥ац≥њ не скоњлось порушенн¤, в будь-¤ку пору в≥н Ц там. Ќа дорогах у сектор≥ завжди був пор¤док.

ѕост≥йно сто¤ла гарна погода. Ќа неб≥ Ц н≥ хмаринки. —пекота викликала нестерпну спрагу. ∆одноњ краплини дощу. –≥ки обм≥л≥ли, джерела повисихали, а в криниц¤х зникла вода. Ћист¤ пожовкло, а на вулиц¤х с≥л ≥ хутор≥в то тут, то там мертв≥ собаки, коти, кури. «ате пилу... –ад≥оактивний пил маЇ високу активн≥сть, п≥двищену прониклив≥сть, властив≥сть накопичуватис¤ в м≥кропорах р≥зних поверхонь. ѕрацювали в захисних костюмах, респ≥раторах. ј те, що не було дощу, мало своњ плюси ≥ м≥нуси. ѕлюс Ц рад≥оактивн≥ частки лет≥ли дал≥ в≥д сектора, розв≥ювалис¤ в атмосфер≥; м≥нус Ц пил не давав можливост≥ працювати ≥ њздити колонами. “ому дороги ≥ шл¤хи л≥таки обприскували  УбардоюФ Ц розчином, ¤кий скр≥плював частки грунту ≥ стримував розповсюдженн¤ пилу. ¬сюди сто¤ли щити з написами: УЌа обочину не вињжджатиФ. ¬с≥ почали серйозн≥ше ставитис¤ до небезпеки. Ѕ≥л¤ школи росли 15-метров≥ топол≥. ѓх мили щодн¤, а проте р≥вн≥ рад≥ац≥њ на них не зм≥нювались. ¬ декотрих солдат≥в ≥ оф≥цер≥в, ¤к≥ не дотримувались правил безпеки Ц не од¤гали б≥лизни (особливо кальсон≥в), ходили без чоб≥т, на т≥л≥ зТ¤вилис¤ виразки, рад≥ац≥йн≥ оп≥ки, пухлини. ј т≥, що ходили без головних убор≥в, почали лис≥ти. ” п≥дрозд≥лах встановили сан≥тарн≥ пропускники. ¬ них дв≥ч≥ на день особовий склад приймав душ.

’очетьс¤ висв≥тлити ще одну проблему. —олдат≥в строковоњ служби в полках ќ√ було дуже мало. ѓх шкодували ≥ не брали з собою, за вин¤тком ¤кихось особливо п≥дготовлених спец≥ал≥ст≥в. ќсновною масою особового складу частин були приписники, або, ¤к вони сам≥ себе називали, Ц УпартизаниФ.  „имало призвано насп≥х. “ут ви¤вилось багато таких, ¤ких за станом здоровТ¤ або через с≥мейн≥ обставини чи з ≥нших причин не можна було призивати. ¬вели закони воЇнного часу, ≥ в≥йськкомати виконували план. Ѕрали вс≥х п≥др¤д на два м≥с¤ц≥.  оли п≥шов другий м≥с¤ць служби ≥ вони дов≥далис¤, що тут њм доведетьс¤ пробути п≥вроку, почалос¤ брод≥нн¤. ѓх хвилювали р≥зн≥ домашн≥, побутов≥ проблеми. Ќе налагоджений ≥ дозиметричний контроль. ” дов≥дники, що розрахован≥ на оц≥нку боЇздатност≥ людини ≥ становили при однократному опром≥ненн≥ 50 бер≥в, житт¤ внесло поправку Ц 25 бер≥в. ¬с≥х, хто одержав б≥льше 25-ти, в≥дправл¤ли додому. Ѕагато кому з л≥кв≥датор≥в хот≥лось одержати цю дозу. ” командуванн¤ частини зТ¤вилас¤ проблема: не допустити переопром≥ненн¤ особового складу, а в кого доза дос¤гла 25 бер≥в, того не посилати в зону, використовувати на м≥сц≥.

ƒозиметри ƒ ѕ- 50, ¤кими був забезпечений особовий склад, в „орнобил≥ не спрацювали. ¬они не ф≥ксували малих р≥вн≥в рад≥ац≥њ. “ому дози визначалис¤ розрахунковим методом в залежност≥ в≥д зони, де працювала людина. ¬же пот≥м забезпечили дозиметрами ≤ƒ-11, ƒ -02. ѕерших л≥кв≥датор≥в на виконанн¤ завдань посилали у склад≥ п≥дрозд≥л≥в, ≥ кожного наказом не оформл¤ли. ≤ тепер тим першим важко довести свою причетн≥сть до прац≥ в зонах з високими р≥вн¤ми рад≥ац≥њ. ¬ арх≥вах цього нема. ¬же пот≥м кожний вих≥д чи вињзд у зону ф≥ксували в наказах. ≤ т≥, що прибули п≥зн≥ше, ви¤вились в кращому становищ≥.

Ќе було скарг лише на харчуванн¤. √одували добре, своЇчасно. «а цим стежили особливо.

ѕ≥сл¤ того, ¤к минув м≥с¤ць ≥ вже в значноњ к≥лькост≥ оф≥цер≥в стали перевищуватись допустим≥ дози, декотр≥ в≥дкрито питали: У оли ми зв≥дси поњдемо?Ф ƒе в кого опухали пальц≥, к≥стки ставали мТ¤кими, ¤к в немовл¤ти. јнал≥зу кров≥ н≥кому не робили, ≥ люди бо¤лис¤ лейкем≥њ. ѕро¤вл¤лис¤ ≥нш≥ ознаки ураженн¤ променевою хворобою. ¬ багатьох в≥д рад≥оактивного йоду губи ≥ респ≥ратор були син≥ми. ¬же пот≥м на захист УщитовидкиФ давали морську капусту.  ер≥вництво зробило висновки. –озгорнули медсанбат, прислали перел≥к хвороб, при ¤ких не можна там знаходитись. ¬≥йськкомати почали зам≥нювати людей, ¤ких призвали насп≥х, а також опром≥нених.. ћедики брали анал≥з кров≥ ≥ видавали на руки карточки з результатом. ¬елику роботу пров≥в у цьому напр¤мку полковник ¬. ќ.  рамаревський. Ѕагатьом в≥н збер≥г здоровТ¤.

ѕолковник ∆уков в≥в обл≥к доз рад≥ац≥њ у сектор≥ є 3 прот¤гом двох м≥с¤ц≥в. «ам≥нити його не було ким. Ћедве знайшли оф≥цера, ¤кий став на його м≥сце. ÷е був п≥дполковник ќ. ¬. Ќовиков. ¬алер≥й ћихайлович ∆уков нагороджений орденом У«а службу –одинеФ 3-го ступен¤.

... оли ¤ прийшов в управл≥нн¤ х≥м≥чних в≥йськ ѕрик¬ќ (тепер воно називаЇтьс¤ управл≥нн¤м рад≥ац≥йного, х≥м≥чного ≥ б≥олог≥чного захисту Ц –’Ѕ«), то запитав: У—к≥льки у вас чорнобильц≥в?Ф ¬≥дпов≥ли Ц 2/3 особового складу управл≥нн¤. ≤ назвали. ѕершими були полковники ќ. —. Ўацких, ё. ћ. Ћьовушк≥н. ” „орнобил≥ були  оф≥цери ¬. ќ.  азм≥рчук, ™.ћ. Ўматов, √. ѕ. ќзер¤н, ё. ¬. јвраменко, √. Ѕ.  орзанов, ™. ¬. √аврилко.

ѕолковник  Ўацких ќлекс≥й —ерг≥йович пробув у „орнобил≥ з 28 кв≥тн¤ по 18 травн¤ 1986 року.

÷е один з орган≥затор≥в л≥кв≥дац≥њ насл≥дк≥в авар≥њ в сектор≥ є 3. ѕро себе розпов≥даЇ мало, б≥льше Ц про ≥нших. Уѕерший удар чорнобильськоњ авар≥њ прийн¤ла на себе х≥м≥чна служба 23-њ танковоњ див≥з≥њ, ¤ка базувалас¤ в ќвруч≥. ÷е њњ п≥дрозд≥ли рад≥ац≥йно-х≥м≥чноњ розв≥дки першими почали вим≥рювати р≥вн≥ рад≥ац≥њ та ступ≥нь зараженн¤ м≥сцевост≥ та обТЇкт≥в. –ад≥ац≥йна обстановка р≥зко зм≥нювалас¤ за рахунок м≥грац≥њ рад≥онукл≥д≥в аеролог≥чним та метеоролог≥чним шл¤хами, а також транспортними засобами. Ќа найнебезпечн≥ших маршрутах вели розв≥дку п≥дполковник ¬иноградов та майор ћастикашФ. ѕолковник Ўацких 28-го кв≥тн¤ сформував два загони л≥кв≥датор≥в Ц один в≥дправив в ќраноЇ, другий Ц у ян≥в. « другим поњхав сам Ц вести розв≥дку маршруту. ¬≥в розв≥дку в район≥ „ј≈—, брав контрольн≥ проби ≥ в≥дправл¤в на анал≥з до —емипалатинська. ¬ наукових закладах ”крањни нема прилад≥в, ¤к≥ б визначали рад≥оактивний склад викид≥в нукл≥д≥в. Ќаостанку похвалив в≥тчизн¤ний рад≥ометр ƒѕ-5, ¤кий витримав ус≥ випробуванн¤ авар≥њ. « часом ќлекс≥й —ерг≥йович був призначений начальником штабу управл≥нн¤ –’Ѕ« ѕрик¬ќ, тепер на пенс≥њ.

ѕолковник  Ћьовушк≥н ёр≥й ћихайлович Ц старший оф≥цер з оперативноњ роботи управл≥нн¤ –’Ѕ« округу.

У1 травн¤ до мене прињхали батьки. —ид≥ли за столом. ƒзв≥нок у двер≥. —олдат. ƒопов≥даЇ: У¬ас внизу чекаЇ машина. Ћет≥тимете в „орнобильФ. „ерез пТ¤ть хвилин в≥дправилис¤ в аеропорт. ѕрилет≥ли в  оростень, де начальник х≥м≥чних в≥йськ (Ќ’¬) округу поставив завданн¤ вести пов≥тр¤ну розв≥дку.

ћ≥й вертол≥т не був дл¤ цього обладнаний. ¬ийшов з цього становища так: привТ¤зав зонд ƒѕ-5 до шас≥, пульт закр≥пив у каб≥н≥. Ќад контрольною точкою спускалис¤ на 50 метр≥в висоти, проводили зам≥ри. –езультати зам≥р≥в передавали в ∆итомир, де полковник  —. ≤. Ўвед, проанал≥зувавши, наносив њх на карту. «а добу л≥тали по чотири рази, в пов≥тр≥ перебували 10 Ц 12 годин на добу. ѕов≥тр¤на розв≥дка велась над м≥сцев≥стю, де неможливо вести наземну. ƒивишс¤ кр≥зь ≥люм≥натор униз Ц ≥ дивуЇшс¤ крас≥ природи: темно-зеленим л≥сам, кв≥тучим гал¤винам, чистим джерельним р≥чкам. ¬се таке прекрасне, ≥ не хочетьс¤ в≥рити, що над цим ус≥м вируЇ гр≥зна невидима смерть. ѕорожн≥ села, покинут≥ селища та п≥дн¤та колонами машин кур¤ва нагадували про лихо. 29-го травн¤ мене зам≥нили, а через день вертол≥т розбивс¤ з ек≥пажем. ћожливо, народивс¤ в сорочц≥Ф. ѕолковник Ћьовушк≥н нагороджений медаллю У«а боевые заслугиФ. “епер на пенс≥њ.

ѕолковник Ўматов ™вген ћихайлович Ц начальник х≥м≥чних в≥йськ «ахќ .

 У« 30.08 по 30.09. 1987 року весь наш другий курс јкадем≥њ х≥м≥чного захисту, Ц розпов≥даЇ полковник, Ц скерували на стажуванн¤ в „орнобиль. ѕризначили командиром батальйону 25-го полку х≥м≥чного захисту Ѕ≥лоруського в≥йськового округу в селище ’войники. ќсобовий склад УпартизаниФ, оф≥цери на 60 в≥дсотк≥в Ц теж УпартизаниФ. ќф≥цери жили у ф≥нських будиночках, солдати Ц в наметах. Ѕатальйон в основному займавс¤ дезактивац≥Їю с≥л. «н≥мали соломТ¤н≥ покр≥вл≥, зам≥нювали шифером. —палювали стару загорожу  ≥ ставили нову, п≥д грунтов≥ води встановлювали УзамкиФ, будували над криниц¤ми дахи, зр≥зували уражений грунт, вивозили його в УмогильникиФ.

“≥льки-но виконаЇмо р¤д роб≥т, реактор УдихнеФ Ц ≥ все по-новому. ѕродуктивн≥сть прац≥ Ц низька. якось дивно, боремось з атомом на р≥вн≥ лопати, скрепера, ј–—а. –учна прац¤ в атомний в≥к. “од≥шн¤ техн≥ка не призначена дл¤ вир≥шенн¤ завдань по л≥кв≥дац≥њ авар≥њ. ’оча майбутнЇ Ц за енергетикою атома, але треба удосконалювати реактор, розробити жорсткий багатоступеневий його захистФ.

я спитав ™вгена ћихайловича: Уякщо буде ще один такий „орнобиль, Ц чи справитьс¤ ”крањна з ним?Ф ѕолковник опустив оч≥. Ќа ”крањну потрапив з «акавказз¤. Ћьв≥вська область Ц батьк≥вщина дружини ≥ д≥тей. “ому й написав рапорт про переведенн¤ до Ћьвова. ƒозволили.

ѕ≥дполковник јвраменко  ёр≥й ¬олодимирович (помер в 2003 роц≥) Ц старший оф≥цер в≥дд≥ленн¤ озброЇнн¤ управл≥нн¤ –’Ѕ« округу. ¬ „орнобиль прињхав 11 липн¤ 1986 року ≥ був призначений командиром взводу дозиметричного контролю, ¤кий чергував на сам≥й станц≥њ.

У¬звод Ц 26 чолов≥к: ш≥сть Ц строковоњ служби, решта Ц УпартизаниФ, Ц каже п≥дполковник. Ц ѕерший раз чергував з≥ взводом у н≥ч з 12-го на 13-те липн¤ з 20.00 вечора до 8.00 ранку. ≤ так через 1,5 доби пост≥йно. «а 19 чергувань одержав дозу 25 бер≥в. Ўикував взвод, проводив ≥нструктаж, ставив завданн¤, видавав дозиметри ≥ засоби захисту. ѕрибували на „ј≈—, спускалис¤ в п≥дземний пункт управл≥нн¤.

Ќа ст≥н≥ пункту вис≥ла здоровенна карта „ј≈—, на ¤к≥й нанесено 420 контрольних пункт≥в.  ожне в≥дд≥ленн¤ на розв≥дувальн≥й машин≥ вело розв≥дку. Ќа контрольних пунктах визначало р≥вн≥ рад≥ац≥њ ≥ передавало мен≥. —тар≥ дан≥ витирав, нов≥ записував, пот≥м цю ≥нформац≥ю в≥дправл¤в до  иЇва, ¤кий давав дозв≥л на проведенн¤ дезактивац≥њ, визначав райони ≥ к≥льк≥сть часу дл¤ роботи. Ѕули так≥ д≥льниц≥, де людина могла працювати 2 Ц 3 секунди. ¬≥днесла лом, кинула Ц ≥ назад. Ѕули м≥сц¤, де люди працювали близько 1,5 години. „асто до нас прињжджав Ќ’¬ округу полковник √. —. ёхновець. —ам в≥в розв≥дку маршруту до реактора, ц≥кавивс¤ проблемами взводу, при необх≥дност≥ вживав заход≥в. ¬ „орнобил≥ вс≥ ставилис¤ до справи так, ¤к на в≥йн≥: чесно, правдивоФ.

 ¬продовж останн≥х девТ¤ти рок≥в п≥дполковник јвраменко свого житла не мав. ”се жив на догов≥рних та найманих квартирах. ” Ћьвов≥ житло винаймав.

ћайор   ќзер¤н √еннад≥й ѕавлович Ц начальник в≥дд≥лу озброЇнн¤ –’Ѕ« округу (1999).

¬ „орнобил≥ командував взводом рад≥ац≥йноњ розв≥дки, пот≥м Ц спецобробки. ѕ≥дйом щоранку о пТ¤т≥й годин≥, на виконанн¤ завдань Ц 18 годин разом з њдою, на сон Ц пТ¤ть годин. “ак п≥втора м≥с¤ц¤. ќдержав дозу 25 бер≥в, ≥ в зону б≥льше не брали. Ќе думав про насл≥дки переопром≥ненн¤. “≥льки тепер зрозум≥в, ¤к це важливо. Ќа ”крањн≥ ш≥сть таких станц≥й, ¤к „орнобильська. ћожлив≥ авар≥њ.  ер≥вництво повинно б≥льше дбати про х≥м≥чн≥ в≥йська. «а „орнобиль нагороджений грамотою м≥н≥стра оборони —–—–.

ѕолковник Ћатишевський ¬олодимир ≤ванович. ѕ≥д час л≥кв≥дац≥њ чорнобильськоњ трагед≥њ був начальником розв≥дувально-оперативного в≥дд≥лу ќ√ сектора є 3. Ћюдина спок≥йна, розсудлива, в≥н з тих, про кого кажуть: У—≥м раз≥в в≥дм≥р¤Ї, один раз в≥др≥жеФ. „орнобиль дов≥в, що сьогодн≥ людина мусить бути озброЇна глибшими теоретичними знанн¤ми, щоб б≥льш точно розраховувати своњ можливост≥, сили, щоб уникнути д≥њ рад≥ац≥њ.

«а словами полковника, проведена робота по дезактивац≥њ с≥л, селищ була непотр≥бною. Ћюдей все одно зв≥дти веселили, ≥ вони б≥льш туди не повернулись.  оли вивозили њх, то всел¤ли њм в≥ру, що вони повернутьс¤, що ц≥ села набудуть свого попереднього вигл¤ду, що щебетатимуть дит¤ч≥ голоси, цв≥стимуть сади, земл¤ родитиме ≥ буде годувати людей. „ому в зон≥ щодн¤ працювало так багато людей Ц понад двадц¤ть тис¤ч? ўоб через дес¤тир≥чч¤ побачити мертв≥ села, запущен≥ пол¤, чорн≥ л≥си ≥ заросл≥ шл¤хи? ўоб виселен≥ люди б≥льше не повернулись до р≥дних хат, своњх господарств? Ѕолюча скорбота за батьк≥вщиною та невимовний б≥ль й дос≥ живуть в њх душах. УѕамТ¤таю, Ц розпов≥даЇ ¬олодимир ≤ванович, Ц за четвертим заходом вз¤лис¤ дезактивувати одне село. ѕрињжджаЇ генерал арм≥њ ¬аренников, кричить: У„ому Ї рад≥ац≥¤?Ф ¬≥дпов≥даю: У¬четверте проводимо дезактивац≥ю до допустимих норм. „ерез день усе в≥дновлюЇтьс¤Ф. Ќайважчу роботу виконував 39-й полк х≥м≥чного захисту ѕрик¬ќ, ¤ким командував ¬≥ктор ћитрофанович Ћитвак. (¬ майбутньому  ¬. ћ. Ћитвак Ц генерал-лейтенант, начальник х≥м≥чних в≥йськ ћ≥н≥стерства оборони ”крањни. «ак≥нчив јкадем≥ю √енерального Ўтабу —–—–, до 1995-го року Ц начальник х≥м≥чних в≥йськ ѕрик¬ќ). ¬≥н брав на себе найв≥дпов≥дальн≥ш≥ завданн¤. ѕро це св≥дчить те, що близько двадц¤ти чолов≥к особового складу полку нагороджен≥ медал¤ми та орденами. ѕолк пров≥в розв≥дку дес¤ти тис¤ч к≥лометр≥в маршрут≥в, а також дезактивац≥ю майже тридц¤ти с≥л ≥ селищ.

ўе раз хочетьс¤ наголосити, що найб≥льший т¤гар л≥кв≥дац≥њ насл≥дк≥в чорнобильськоњ трагед≥њ л≥г на х≥м≥чн≥ в≥йська ѕрикарпатського,  ињвського та Ѕ≥лоруського в≥йськових округ≥в. “од≥ х≥м≥чними в≥йськами керував генерал-полковник ¬олодимир  арпович ѕ≥калов. 26-го кв≥тн¤ в≥н знаходивс¤ на явор≥вському пол≥гон≥ Ц на зборах. ”ранц≥, одержавши ≥нформац≥ю про авар≥ю на „орнобильськ≥й ј≈—, в≥н дав вказ≥вки х≥м≥чним в≥йськам на л≥кв≥дац≥ю насл≥дк≥в авар≥њ. ”же надвеч≥р генерал орган≥зовував рад≥ац≥йну розв≥дку, дозиметричний контроль та ≥нш≥ заходи рад≥ац≥йного забезпеченн¤. ¬ н≥ч на 27 кв≥тн¤, висадивши ек≥паж, сам с≥в за важел≥ розв≥дувально-х≥м≥чноњ машини (–’ћ ) ≥, протаранивши ст≥ну 4-го блоку, поњхав до реактора.

„ому зробив це? “реба було знати конкретну рад≥ац≥йну обстановку, визначити ступ≥нь небезпеки, щоб прийн¤ти р≥шенн¤ на проведенн¤ дезактивац≥њ, зупинити випром≥нюванн¤ реактора. Ќа нього л¤гала велика в≥дпов≥дальн≥сть. ÷≥лу н≥ч з≥ своњми п≥длеглими виробл¤в пропозиц≥њ, консультувавс¤ з ученими, а вранц≥ ур¤дова ком≥с≥¤ на њх п≥дстав≥ приймала р≥шенн¤. Ќе вс≥ його пропозиц≥њ було прийн¤то, ≥ це п≥зн≥ше дало про себе знати. √енерал-полковник ѕ≥калов за героњзм, про¤влений ним у справ≥ л≥кв≥дац≥њ насл≥дк≥в чорнобильськоњ авар≥њ, нагороджений «олотою з≥ркою √еро¤ –ад¤нського —оюзу. ¬≥н командував х≥м≥чними в≥йськами  понад двадц¤ть рок≥в. «а його наст≥йною вимогою створено частини зас≥канн¤ ¤дерних вибух≥в, п≥дсилено новою техн≥кою п≥дрозд≥ли спец≥альноњ обробки. ¬≥н напол≥г, щоб учбов≥ заклади зб≥льшили випуск оф≥цер≥в. јле в≥ддан≥сть своњй справ≥ самого генерала не могла зам≥нити загальноњ неп≥дготовленост≥ населенн¤ до д≥й в умовах рад≥ац≥йного зараженн¤.

Ћюдство по-новому оц≥нюЇ авар≥ю на „орнобильськ≥й ј≈—, ¤ка сколихнула планету. јле можна сказати, що ц¤ катастрофа ви¤вила хворобу системи, що доживала своњ останн≥ години в ≥стор≥њ. ¬она показала неосв≥чен≥сть, некомпетентн≥сть верхн≥х ешелон≥в  влади, њх байдуж≥сть до людини. ћарксистсько-лен≥нська ≥деолог≥¤ знищила христи¤нську мораль. ѓњ пров≥дники не думали ≥ не гадали, що ≥стина пробТЇтьс¤ через мури омани. ¬она стала оп≥умом, ¤кий прот¤гом дес¤тил≥ть отруював св≥дом≥сть багатьох людей св≥ту. ѓњ догми впливали не т≥льки на соц≥ально-пол≥тичн≥ науки, але й на математику, ф≥зику, ≥стор≥ю, природознавство. ¬она не сприйн¤ла генетики, к≥бернетики та ≥нших сучасних наук ≥ цим завдала великоњ шкоди людству. ¬она народила систему, а останн¤ Ц чорнобильську трагед≥ю. —ама природа п≥дштовхнула цю систему до загибел≥. ѕро це св≥дчить зб≥льшенн¤ останн≥м часом землетрус≥в, катастроф, авар≥й, ≥нших еколог≥чних трагед≥й у природ≥. Ќац≥њ ≥ народи задихалис¤ в неприродному дл¤ них середовищ≥. ѓм хот≥лос¤ соц≥ально-пол≥тичних, морально-етичних зм≥н в уклад≥ житт¤.

јле в т≥ часи влада спов≥дувала Унайпрогресивн≥шуФ ≥деолог≥ю, ≥ думок фах≥вц≥в не сприймала, тому й р≥шенн¤ њњ були не т≥льки нерозумн≥, а й злочинн≥. Ќайб≥льшими страдниками у ц≥й епопењ стали украњнський народ, земл¤ ”крањни. “епер ус≥ зрозум≥ли, що людство д≥литьс¤ не т≥льки на класи експлуататор≥в ≥ пригноблених, але й на с≥р≥ посередност≥ ≥ ¤скрав≥ таланти, що планета Ц це Їдиний д≥м дл¤ вс≥х земл¤н, що у вс≥х негараздах розум повинен брати верх, а в л≥кв≥дац≥њ загальнопланетноњ б≥ди участь мус¤ть брати вс≥. јле ”крањна з чорнобильською б≥дою залишилась сама. „орнобильську ј≈— будував УЇдиний рад¤нський народ п≥д кер≥вництвом Унаправл¤ющей и руковод¤щейФ, п≥д крилом Устаршого братаФ. “о чому ж Устаршому братуФ не вз¤ти трохи витрат на закритт¤ „ј≈—? “ут-то Уденежки врозьФ, ¤к любив говорити колишн≥й рос≥йський президент ™льцин. –ос≥¤ не менш винна в причинах авар≥њ, н≥ж ”крањна.

¬се ми д≥лимо: територ≥њ, „орноморський флот, валютн≥ запаси (де ”крањну обд≥лено), але, на м≥й погл¤д, найб≥льше ”крањну обд≥лено в „орнобил≥. ” вс≥х своњ проблеми, але чорнобильськ≥ проблеми Ц загальнопланетн≥. ќсь ≥ ходить ”крањна з прост¤гненою рукою до багатих д¤дечк≥в ≥ просить: Уѕодайте на закритт¤ „ј≈—, ¤ка шкодить всьому св≥тов≥Ф. Ќе подають. Ќавпаки. ≤ ћј√ј“≈, ≥ ≥нш≥ крањни принижують, зменшують насл≥дки катастрофи. «а¤вл¤ють: У...”крањна уражена рад≥ац≥Їю, але не дуже. „орнобильц≥, ¤к≥ одержали дози рад≥ац≥њ... вмирають природною смертю. ƒан≥ ћј√ј“≈ зменшують ≥стину в 10, а то ≥ в 100 раз≥в, коригують њњ на користь кого?.. «аспокоюють: не треба будувати необх≥дну к≥льк≥сть кл≥н≥к дл¤ чорнобильц≥в... ≥ в≥дсел¤ти њх не потр≥бно, бо дл¤ цього т≥льки ”крањн≥ необх≥дно дати б≥льш ¤к 12  м≥ль¤рд≥вФ. (У омсомольска¤ правдаФ в≥д 21.09.1991 Ућ≥жнародна маф≥¤ ≥снуЇФ). ¬ ц≥й же газет≥ в≥д 5 травн¤ 1989 року в статт≥ УЌавколо саркофагаФ зазначалос¤: У...„ому наша крањна перетворюЇтьс¤ не т≥льки в ¤дерне звалище, а ≥ в пол≥гон дл¤ випробуванн¤ зах≥дних ф≥рм? ...«ах≥дн≥ крањни хорон¤ть своњ ¤дерн≥ в≥дходи ¤кнайдал≥ в≥д дому Ц в крањнах третього св≥ту. ∆урнал≥сти ≥ вчен≥ називають це злочином проти населенн¤ цих крањн.  олишн≥й —–—–, в тому числ≥ й ”крањна, забирали рад≥оактивн≥ в≥дходи з тих заруб≥жних ј≈—, на ¤к≥ поставл¤ли ¤дерне паливо. √енеральний директор ћј√ј“≈ ’. Ѕл≥де, а з ним ≥ р¤д в≥дпов≥дальних прац≥вник≥в атомних в≥домств запевн¤ють, що проблеми рад≥оактивн≥ в≥дходи не створюють. “о чому ж вони не хорон¤ть њх у себе, а в≥дправл¤ють ¤кнайдал≥ в≥д своњх громад¤нФ?

÷≥ св≥дченн¤ ще раз п≥дтверджують злочини колишньоњ системи проти своњх сп≥вв≥тчизник≥в. ј чи не робитьс¤ це й тепер? ≤ чому ц≥ держави не допоможуть ”крањн≥?

” книз≥ У„орнобиль Ц дн≥ випробуваньФ (–ад¤нський письменник,  ињв, 1988 р≥к) нема жодного слова про працю воњн≥в-х≥м≥к≥в. “о була заборонена тема. ћен≥, колишньому командиру х≥м≥чноњ частини, добре в≥домо, ¤к важко було служити х≥м≥кам. Ќе милували њх н≥ начальство, н≥ преса, тому й хочу, щоб тепер≥шн≥ владн≥ структури звернули увагу на цей р≥д в≥йськ.

Ќа завершенн¤ скажу, ¤к ¤ вперше дов≥давс¤ про чорнобильську трагед≥ю. ¬ н≥ч з     25-го на 26-е кв≥тн¤ ¤ був черговим по штабу 28 корпусу ѕѕќ. ƒесь на початку шостоњ задзвонив телефон.

Ц “оваришу полковник, вас просить  ињв, Ц допов≥в мен≥ пом≥чник.

Ц ¬≥тал≥й, це ти? Ц чую голос начальника х≥м≥чноњ служби  ињвськоњ арм≥њ ѕѕќ, Ц у тебе в район≥ „орнобил¤ частини ≥ п≥дрозд≥ли Ї?

Ц ¬ чорнобил≥ нема. јле Ї в район≥ ќвруча,  оростен¤, Ќародич≥в.

Ц “ож слухай: на атомн≥й станц≥њ, що в „орнобил≥, вибухнув реактор. ¬ибух наземний. ѕотужн≥стю до 300 к≥лотонн. ѕриймай р≥шенн¤.

“рубка замовкла. я поб≥г до каб≥нету, вит¤г ≥з сейфу карту. –озгл¤нувши њњ, подумав: Ућожливо, моњ п≥дрозд≥ли, ¤к≥ знаход¤тьс¤ в районах ќвруча,  оростен¤, Ќародич≥в, потрапили п≥д рад≥ац≥йн≥ опадиФ. я в≥дразу подзвонив у т≥ п≥дрозд≥ли, звел≥в перев≥рити р≥вн≥ рад≥ац≥њ. ƒопов≥ли, що все в норм≥. –озпор¤дивс¤, щоб проводили рад≥ац≥йний контроль. ќ восьм≥й прињхав командир корпусу, ¤ допов≥в йому.

Ц ¬ир≥шуй вс≥ питанн¤ з начальником штабу, Ц неохоче кинув мен≥ в≥н.

я написав розпор¤дженн¤ ≥ п≥шов до начальника штабу. “ой уважно прочитав його, але свого п≥дпису не поставив.

Ц „ого пан≥куЇш, з≥ штабу арм≥њ н≥¤ких п≥дтверджень не маЇмо. ћожливо, ц¤ ≥нформац≥¤ не Ї достов≥рна.

Ц Ќ≥, в≥рю ¤ њй, ≥ зла ми н≥кому не зробимо, ¤кщо зд≥йснимо ц≥ заходи... я несу за це в≥дпов≥дальн≥сть, ≥ дивно, що ви цього не розум≥Їте.

ѕрийшов до каб≥нету, написав шифровку ≥ в≥дправив за своњм п≥дписом. „ерез де¤кий час пролунали дзв≥нки в≥д начальник≥в х≥м≥чних служб частин корпусу. УЌе вс≥ командири розум≥ють важлив≥сть ваших вказ≥вок! „ому не за п≥дписом командира та начальника штабу?Ф  ўо було робити? ƒовелось по телефону по¤снювати про насл≥дки.

ћинуло чотири дн≥. –≥зн≥ чутки поширювалис¤ серед населенн¤, але владн≥ структури ≥ преса мовчали. Ћише в середин≥ травн¤ командир дозволив мен≥ вињхати в п≥дрозд≥ли, щоб перев≥рити стан рад≥ац≥йного захисту.

«розум≥ли вс≥, в тому числ≥ ≥ верхн≥ ешелони влади, що авар≥¤ на „ј≈— в≥дкрила нову, страшну епоху в ≥стор≥њ людства.

 

Ќј ѕ≈–≈ƒќ¬≤… ” ћ»–Ќ»… „ј—

 

„орнобильська катастрофа 1986 року тривожить памТ¤ть усього людства, вона гостро поставила питанн¤ про можлив≥сть нашого ≥снуванн¤. Ќайб≥льш чутлив≥ до безм≥рноњ б≥ди, зрозум≥ло, т≥, хто безпосередньо брав участь у л≥кв≥дац≥њ насл≥дк≥в авар≥њ чи поб≥чно в≥дчув њњ д≥ю на соб≥, р≥дних ≥ знайомих.

ѕ≥сл¤ публ≥кац≥њ моњх нарис≥в у газет≥ Ујрм≥¤ ”крањниФ про чорнобильц≥в до мене звернулис¤ читач≥ з питанн¤ми: хто був першим орган≥затором операц≥њ, повТ¤заноњ з л≥кв≥дац≥Їю лиха? „и ц≥ люди ще жив≥? ѕросили назвати њхн≥ пр≥звища.

ќф≥цери добре знають, ¤к складно спланувати, орган≥зувати ≥ провести арм≥йську чи фронтову операц≥ю нав≥ть з метою навчанн¤. ј ¤кщо це робитьс¤ в умовах рад≥оактивного забрудненн¤, в обмежен≥ строки, з ризиком дл¤ себе ≥ дл¤ п≥длеглих? “ож ¤ке це велике напруженн¤ розумових, ф≥зичних, матер≥альних сил, ¤ка в≥дпов≥дальн≥сть! “ут потр≥бн≥ профес≥йн≥сть, знанн¤ справи, самов≥ддан≥сть, ум≥нн¤ оперативно приймати правильн≥ р≥шенн¤, ставити конкретн≥ завданн¤ ≥ дос¤гати њх виконанн¤. ÷≥ вс≥ ¤кост≥ повинн≥ мати генерали ≥ оф≥цери  штабу. Ќедаремно званн¤ УгенералФ, УполковникФ так високо ц≥нуЇтьс¤ у вс≥х арм≥¤х св≥ту. ўоб одержати ц≥ званн¤, треба провчитись б≥льше двадц¤ти рок≥в: дес¤ть у школ≥, чотири в училищ≥, пТ¤ть в академ≥њ, три Ц в академ≥њ √енерального штабу.

ќтже, плануванн¤, орган≥зац≥ю ≥ виконанн¤ л≥кв≥дац≥њ насл≥дк≥в авар≥њ в „орнобил≥ можна пор≥вн¤ти з проведенн¤м фронтовоњ операц≥њ ≥з застосуванн¤м  ¤дерноњ чи х≥м≥чноњ зброњ. Ќевизначен≥сть ≥ нестандартн≥сть обстановки, неп≥дготовлен≥сть пол≥тичного кер≥вництва, наукових кадр≥в, забезпечувальних служб ≥ населенн¤ до д≥й в тих умовах призвели до невиправданих жертв, матер≥альних затрат. јле т≥льки-но командуванн¤ в≥йськових округ≥в одержало завданн¤ на л≥кв≥дац≥ю насл≥дк≥в авар≥њ Ц справа зрушила з м≥сц¤.

ƒо тих, хто першим приймав р≥шенн¤ в ѕрикарпатському в≥йськовому окруз≥ щодо л≥кв≥дац≥њ насл≥дк≥в чорнобильськоњ авар≥њ, належать генерали ¬. ЅЇл≥ков, ѕ. √усЇв, –. –≥затд≥нов,  ¬. ѕадалка, √. Ѕо¤ров, полковники ¬. Ћатишевський, √. ёхновець, ќ.  очетков, ћ. Ѕиков, ћ. ≤саков, ѕ. Ћитвиненко, ¬. —олонович, ќ. ¬иговський та ≥нш≥.

« генерал-майором  Ѕо¤ровим √ригор≥Їм ћихайловичем (на той час заступником командувача ѕрик¬ќ з цив≥льноњ оборони) ¤ домовл¤вс¤ зустр≥тись к≥лька раз≥в. Ќе виходило. ѕроте одного разу, вз¤вши слухавку, почув знайомий голос: У¬≥тал≥ю ≤вановичу, ¤ готовий до розмови про „орнобиль. ѕрињжджай до штабу цив≥льноњ оборони зал≥зничного району м≥ста ЋьвоваФ.

√ригор≥й ћихайлович розпов≥даЇ про т≥ важк≥ ≥ сумн≥ дн≥ пов≥льно, виважено, обдумуючи кожне реченн¤:

Ц 26 кв≥тн¤ 1986 року о шост≥й годин≥ ранку б≥л¤ њдальн≥ зустр≥чаю чергового √енерального штабу генерал-лейтенанта ћиколу „орнопТ¤това. (√енеральний штаб на явор≥вському пол≥гон≥ проводив збори командного складу колишньоњ –ад¤нськоњ јрм≥њ). Уяк справи у «бройних —илах великоњ могутньоњ держави?Ф Ц Уѕогано, Ц в≥дпов≥в в≥н, Ц проте б≥льш н≥чого тоб≥ сказати не можуФ.

≤ не сказав. ј це м≥й при¤тель, однокашник, вчилис¤ разом у Ћен≥нградському в≥йськовому училищ≥, служили на ƒалекому —ход≥. ¬ њдальн≥, куди ¤ щойно прийшов, генерал арм≥њ јлтун≥н (в той пер≥од Ц начальник ÷ив≥льноњ оборони —–—–) в≥дв≥в мене в б≥к: УЌедобр≥ в нас з тобою справи, Ѕо¤ров: у „орнобил≥ вибухнув реактор. ѕодзвони своЇму Уколез≥Ф в  ињв, в≥н тоб≥ розпов≥сть докладн≥шеФ.

√енерал арм≥њ був схвильований: У—к≥льки раз≥в допов≥дав ÷  ≥ –ад≥ ћ≥н≥стр≥в, що ј≈— не можна будувати б≥л¤ великих м≥ст. ј про цю „орнобильську персонально на √енерального виходив. Ќе послухали... Ц махнув рукою: Ц —п≥шу на вертол≥т. ¬ „орнобиль...Ф

«бори зак≥нчились, ≥ ¤ поњхав додому. Ќе встиг розд¤гнутис¤ Ц телефонний дзв≥нок. Ќачальник штабу округу, генерал-лейтенант ѕ.√усЇв: Уя дл¤ тебе знайшов роботу. –≥шенн¤м командувача генерала арм≥њ ЅЇл≥кова тебе призначено начальником оперативноњ групи (ќ√)  сектора є 3. √рупа вже в ќвруч≥. Ќа Ћьв≥вському л≥товищ≥ чекаЇ вертол≥т. Ќегайно вил≥тай в розпор¤дженн¤ генерала арм≥њ √ерасимова. ѕолки ц≥Їњ групи вирушили зал≥зницею в райони дислокац≥њ. “воЇ завданн¤ зустр≥ти ≥ розташувати частини, л≥кв≥дувати на територ≥њ сектора є 3 насл≥дки вибуху чорнобильського реактораФ.

„ерез дв≥ години ¤ вже був у „орнобил≥. ¬ приймальн≥ генерала арм≥њ √ерасимова сид≥ли заступники командуючих з цив≥льноњ оборони  ињвського та Ѕ≥лоруського округ≥в. –озмова була короткою. ¬ручили кальку ≥з завданн¤м Ц на н≥й ор≥Їнтовне розташуванн¤ частин, маршрути веденн¤ рад≥ац≥йноњ розв≥дки, райони спец≥альноњ обробки. –озписавс¤ за них в книз≥ ≥ п≥шов шукати своњх оф≥цер≥в. ƒивували розгублен≥сть кер≥вництва, метушн¤, суперечлив≥сть ≥нформац≥њ. я розум≥в, що вс≥, в≥д верхн≥х ешелон≥в влади до командира взводу, вперше зустр≥лис¤ з таким не визначеним ≥ нев≥домим ворогом. —пустивс¤ в центральний зал ј≈—. ¬ ньому за периметром розм≥стилис¤ м≥сцев≥ служби. ƒо кого з них не п≥дходив Ц н≥хто так ≥ не м≥г змалювати реальну картину под≥й. √одинник показував другу годину ноч≥.

¬ийшов ≥з оф≥церами на вулицю. Ќебо сумне, сонне, з≥рки не св≥т¤ть Ц блимають. Ћюди мл¤в≥. Ќе люди Ц а т≥н≥, ¤к≥сь мертв≥ постат≥. “≥льки й руху Ц що снують автобуси та б≥гаЇ м≥л≥ц≥¤. ¬≥дбулас¤ ¤кась незрозум≥ла евакуац≥¤. ƒо школи, де ми вир≥шили трохи в≥дпочити, йшли п≥шки. ѕеред входом зустр≥в нас з жал≥бним скавучанн¤м худий, обл≥злий пес. ўось у ньому було вже неприродне. ћабуть, добре опром≥нивс¤. ƒивл¤чись на нього, ¤ подумав: У“рапилось щось страшне, що не вписуЇтьс¤ в рамки здорового глузду. ћоже, й мене з часом чекаЇ дол¤ того обл≥злого, н≥кому не потр≥бного пса?!.Ф

√енерал на хвилину замовк, пот≥м продовжував: Уя бойовий оф≥цер, командував полком, див≥з≥Їю, пройшов јфган≥стан Ц н≥коли в складних ситуац≥¤х не розгублювавс¤, а тут у своњх р≥шенн¤х був не впевнений. ÷¤ в≥йна з невидимим противником дл¤ багатьох була незрозум≥лою ≥ незвичною. “≥льки розд¤гнувс¤, ¤к приб≥г посильний: У¬ас генерал арм≥њ ЅЇл≥ков кличеФ.

≤ду на вузол звТ¤зку.

Ц “оваришу Ѕо¤ров, де ваше  ѕ? ¬ам доручили таку важливу справу, а ви ... як можна керувати частинами без командного пункту?

Ќ≥чого конкретного ¤ тод≥ не в≥дпов≥в.  ѕ повинен був привезти ≥ розгорнути полковник Ўептинський. јле в≥н заблукав, ледве не влаштував командний пункт п≥д сам≥с≥ньким реактором, а там високий р≥вень рад≥ац≥њ. я негайно розпор¤дивс¤ перем≥стити  ѕ у безпечне м≥сце ≥, коли його розгорнули, викликав командир≥в частин. ¬они прибули з пТ¤ти округ≥в Ц ≈стон≥њ, Ћатв≥њ, –остова,  раснодара ≥ наш полк Ц з —амбора. “≥льки поставив њм завданн¤ Ц входить черговий, пов≥домл¤Ї, щоб ¤ негайно прибув до штабу кер≥вництва дл¤ уточненн¤ завдань. “ак≥ уточненн¤ йшли через кожн≥ 4 Ц 5 годин, ми ледве встигали наносити обстановку на карти, доводити њњ до п≥длеглих.

Ќаш окремий ≥нженерний батальйон штаб кер≥вництва ћќ в≥др¤див проводити спецобробку дамби на р≥чц≥ ѕрипТ¤ть. ѕрињхали, а там рад≥ац≥¤ понад 500 млр/год. Ѕатальйон виконуЇ наказ. јле, коли штаб кер≥вництва зрозум≥в, що там працювати неможливо, минув час... ћене звинуватили в тому, що особовий склад ц≥Їњ частини  одержав висок≥ дози. –оз≥братись у ситуац≥њ прилет≥в маршал —околов. ¬≥н по-людськи усв≥домив цю трагед≥ю,  об≥йшовс¤ без крику, без доган. ¬≥дтак перев≥рив х≥д виконанн¤ завдань, ¤к≥ ми виконали непогано, проте карти не були належно оформлен≥. ћаршал дав строк усунути недол≥ки, що й було швидко зроблено.

¬чен≥ придумали розчин, ¤кий, на догоду њм, пропагував сам маршал. ѕровели показове навчанн¤. Ќаче все добре. якщо тим розчином обробл¤ти буд≥вл≥, техн≥ку, ≥нш≥ споруди, то повинна утворюватис¤ пл≥вка, ¤ка поглинаЇ рад≥онукл≥ди. «а моњм дорученн¤м привезли з сектора є 1 в≥с≥м машин цього розчину. ѕочали обробл¤ти, ¤к раптом пом≥тили, що пл≥вка утворювалас¤ т≥льки на скл≥ ≥ на обличч¤х людей. Ќа всьому ≥ншому УвходилаФ в матер≥ал разом з рад≥онукл≥дами. ѕот≥м њњ н≥чим не в≥дмиЇш. ѕомучились, помучились Ц ≥ на цьому винаход≥ поставили хрест. ѕ≥зн≥ше все обробл¤ли традиц≥йними розчинами.

¬ той же час хочу звернути увагу на високу в≥дпов≥дальн≥сть, оперативн≥сть ≥ орган≥зован≥сть командуванн¤ округ≥в, √енерального штабу, в≥д ¤кого справами „орнобил¤ оп≥кувавс¤ маршал јхромеЇв. Ќаш≥ за¤вки виконувались вс≥ма швидко ≥ ¤к≥сно. ÷е стосуЇтьс¤ ≥ людських резерв≥в, ≥ матер≥ально-техн≥чного забезпеченн¤. “ехн≥ка, майно, прилади, продукти харчуванн¤ Ц все надходило вчасно. ¬исновок: тод≥ ще комора ≥з стратег≥чними запасами в держав≥ була повною. „и Ї це тепер в незалежн≥й ”крањн≥? „и розум≥Ї кер≥вництво, що без стратег≥чних запас≥в вона ≥снувати не може? “од≥ дл¤ л≥кв≥дац≥њ насл≥дк≥в трагед≥њ ур¤д не шкодував н≥ мТ¤са, н≥ масла, н≥ ≥нших запас≥в.

’очу в≥дзначити орган≥зован≥сть, дисципл≥нован≥сть, в≥ддан≥сть прис¤з≥ особового складу частин. ѕрацювали ц≥лодобово. ÷е њм, першим л≥кв≥даторам, за житт¤ треба ставити памТ¤тники. ћайже вс≥ вони Ц д≥ти роб≥тник≥в ≥ сел¤н; синк≥в чиновник≥в, парт≥йних бонз там ¤ не зустр≥чав. ѕод≥бний ентуз≥азм ≥ самопожертвуванн¤ ¤ бачив т≥льки в јфган≥стан≥. «гадую такий факт: окремий заг≥н з ∆итомирщини, майже чотириста чолов≥к, п≥сл¤ зак≥нченн¤ свого строку попросивс¤, аби його залишили в зон≥ дл¤ подальшоњ прац≥. ÷е були справжн≥ патр≥оти.

Ўтаб м≥й працював також ц≥лодобово.  ожного дн¤ треба було записати в наказ≥ до восьми тис¤ч чолов≥к, кр≥м  того Ц завданн¤ частинам, намалювати карти, кальки, в≥дправити розпор¤дженн¤, донесенн¤.  оп≥тка ≥ виснажлива прац¤. ƒобре ≥ вд¤чне слово хочу зараз сказати оф≥церам ƒуднику, —олоновичу, Ћатишевському, ‘ролову, √оловатюку, Ћитвиненку, ∆укову, Ўумилу, “руновському, Ћитваку, ‘ом≥ну, ≤сакову, ¤к≥ своЇю невтомною працею вр¤тували багатьох людей.

ћинув час. „имало мною передумано, проанал≥зовано. √адаю: було зроблено чимало помилок Ц вважали, що з л≥кв≥дац≥Їю насл≥дк≥в авар≥њ впораЇмось за два м≥с¤ц≥. Ѕуло нав≥ть р≥шенн¤ √енерального штабу призивати у в≥йсько людей з округ≥в на два м≥с¤ц≥. Ќе справились з цим ≥ залишили особовий склад на невизначений терм≥н. —еред призваних на в≥йськову службу людей почалос¤ брод≥нн¤, пог≥ршилась дисципл≥на. ÷ей контингент працював ш≥сть м≥с¤ц≥в. ’то винен у цьому прорахунку? ¬инних тепер нема. Ќав≥що брали в зону приписну молодь, солдат≥в строковоњ служби? “епер у цих людей с≥мейн≥ трагед≥њ Ц не народжуютьс¤ зовс≥м або народжуютьс¤ д≥ти з в≥дхиленн¤ми. Ќ≥хто  за це не в≥дпов≥даЇ.

¬ „орнобил≥ основне р≥шенн¤ приймало парт≥йне кер≥вництво, проте кожне в≥домство працювало окремо, ¬≥йсько, м≥л≥ц≥¤, медицина, буд≥вельники варилис¤, ¤к кажуть, у власному соку. “ому багато було дублюванн¤, повторюванн¤. “овкли воду в ступ≥. ≤ нер≥дко.

„имало завинили ≥ вчен≥: зробили прорахунки в строках л≥кв≥дац≥њ насл≥дк≥в авар≥њ Ц  думали, що об≥йдутьс¤ шапкозакиданн¤м. Ќе об≥йшлось, не враховували малих р≥вн≥в рад≥ац≥њ.  рапл¤ кам≥нь точить. “ож ≥ мал≥ р≥вн≥ рад≥ац≥њ уражають важлив≥ органи людини. Ќавчали њх зовс≥м не тому, що потр≥бно на ц≥й Ув≥йн≥Ф. ќсь приклади: мили сухий асфальт Ц через годину п≥шов дощ. Ќав≥що? ѕроводили спецобробку с≥л по к≥лька раз≥в, щоб люди там жили, а пот≥м њх висел¤ли. Ќав≥що? Ќе враховували наведену рад≥оактивн≥сть: техн≥ку миють день, два, три Ц ступ≥нь ураженн¤ не зм≥нюЇтьс¤ Ц це працюЇ вона, наведена рад≥оактивн≥сть.

¬ перш≥ дн≥, виконуючи план, в≥йськкомати призивали на службу людей ненавчених, пр¤мо в≥д станка ≥ плуга. ƒалек≥ в≥д знанн¤ закон≥в рад≥ац≥њ, вони л≥зли в пекло, не розум≥ючи, ¤ку шкоду робл¤ть дл¤ свого здоровТ¤: в зон≥ зривали ≥ њли уражен≥ рад≥ац≥Їю плоди, пили уражен≥ воду, молоко; не дотримувались елементарних правил безпеки, тому тепер серед чорнобильц≥в так багато хворих ≥ померлих. ѕот≥м в округах орган≥зовували навчанн¤ ≥ присилали п≥дготовлених солдат≥в ≥ оф≥цер≥в. јле це пот≥м. Ѕуло все Ц крад≥жки, пи¤цтво (думали, що гор≥лка вр¤туЇ в≥д рад≥ац≥њ), р≥зн≥ аморальн≥ вчинки.

„орнобиль ви¤вив ус≥ генетичн≥ хвороби кожного л≥кв≥датора, вс≥ бол¤чки були висв≥тлен≥ рад≥ац≥Їю, ¤к рентгеном. ѕроменева хвороба далась взнаки кожному, хто там був. ™ ≥ ≥нше ¤вище: по¤вилис¤ Учорнобильц≥Ф, ¤к≥ ≥ не Унюхали порохуФ, не були там: виписали соб≥ посв≥дченн¤ першоњ категор≥њ, отримують значн≥ пенс≥њ, користуютьс¤ великими п≥льгами.

Ќа зак≥нченн¤ нашоњ розмови скажу, що не було загальноњ стратег≥њ л≥кв≥дац≥њ насл≥дк≥в катастрофи.

¬≥д себе, ¤к автора цього нарису, хочу додати: минаЇ двадц¤ть рок≥в з моменту, коли вибухнув реактор, а ц≥Їњ стратег≥њ не вироблено й дос≥. ѕогано вчимос¤...

√енерал Ѕо¤ров помер у 2003 роц≥. ’ай земл¤ йому буде пухом.

√енерал-лейтенант √усЇв ѕетро ≤ванович (у минулому начальник штабу ѕрик¬ќ) зак≥нчив “юменське п≥хотне училище, академ≥ю ≥мен≥ ‘рунзе, академ≥ю √енерального штабу —–—–, командував ротою, батальйоном, полком, див≥з≥Їю, корпусом, арм≥¤ми Ц 13-ю –≥вненською та 20-ю в Ќ≥меччин≥, зараз на пенс≥њ, проживаЇ у Ћьвов≥.

Ц ѕетре ≤вановичу, а чому це ви у Ћьвов≥ залишилис¤? ¬ашого р≥вн¤ кер≥вники ос≥дають, ¤к правило, у ћоскв≥? ¬и ж рос≥¤нин?

Ц “ак, серед генерал≥в, ¤к≥ були начальниками штабу округу, лише ¤ один тут на пенс≥њ Ув≥дпочиваюФ, та ще генерал арм≥њ ЅЇл≥ков на Ћичак≥вському цвинтар≥. (¬ 1999 роц≥, за р≥шенн¤м м≥ськоњ влади, кост≥ генерала арм≥њ ЅЇл≥кова перепоховали в ≥ншому м≥сц≥. Ќа тому м≥сц≥, де був похований ЅЇл≥ков, поховали хлопц¤, ¤кий загинув у „ечн≥, воюючи на боц≥ чеченських партизан≥в).  ј чому залишивс¤? ѕричин багато. ѕерше Ц д≥ти тут поженилис¤, внук≥в народили. я Ц рос≥¤нин, а внуки Ц украњнц≥. ÷≥ зелен≥ пагони розмовл¤ють украњнською мовою, ≥ ѕрикарпатт¤ Ц њхн¤ Ѕатьк≥вщина. Ѕ≥льшу частину житт¤ ¤ прожив на ”крањн≥ Ц люблю њњ, особливо древн≥й Ћьв≥в. ¬ п≥сл¤воЇнний час це було Ївропейське м≥сто, спод≥ваюсь, що м≥сцева влада з часом зробить з нього справжн≥й економ≥чно-культурний центр ™вропи, м≥сто буде жити за св≥товими стандартами. я вже опанував украњнську мову.

Ц ¬и були одним з перших, хто прийн¤в р≥шенн¤ стосовно л≥кв≥дац≥њ насл≥дк≥в чорнобильськоњ авар≥њ? ¬≥дпов≥дали за боЇздатн≥сть округу, проте ≥ нин≥ перш≥сть щодо забрудненн¤ тримають ∆итомирська, ¬≥нницька, –≥вненська, ¬олинська област≥, а вони розташован≥ на територ≥њ ѕрик¬ќ?

Ц 26 кв≥тн¤ запамТ¤тав на все житт¤. ¬ранц≥ по ¬„ одержав ≥нформац≥ю про авар≥ю, допов≥в командуючому генералу арм≥њ ЅЇл≥кову. “ой в≥дразу розпор¤дивс¤: сформувати оперативну групу, розгорнути до повного воЇнного штату полк х≥м≥чного захисту та ≥нш≥ п≥дрозд≥ли, орган≥зувати посилену рад≥ац≥йну розв≥дку на територ≥њ округу. ¬ажк≥ були т≥ дн≥. ѕрацювали без в≥дпочинку. “иждень не виходив, памТ¤таю, з каб≥нету. “ри рази на добу дзвонив у ћоскву Ц допов≥дав про стан в≥йськ та рад≥ац≥йну обстановку на територ≥њ округу, пот≥м п≥дтверджував письмово.

Ќачальник штабу Ц основний виконавець р≥шень командуючого, а генерал ЅЇл≥ков вимогливий кер≥вник. «г≥дно з обовТ¤зками мен≥ випали основн≥ турботи: п≥дб≥р оперативних груп сектора ≥ своЇчасна њх зам≥на: щоденний зб≥р ≥нформац≥њ про обстановку, анал≥з њњ ≥ виробленн¤ пропозиц≥й дл¤ прийн¤тт¤ оптимального р≥шенн¤; влаштуванн¤ ≥ забезпечен≥сть вс≥ма матер≥альними засобами частин сектора є 3; ≥нформац≥¤ сус≥д≥в ≥ кер≥вних орган≥в про зм≥ни обстановки на територ≥њ округу ≥ сектора є 3; багато чого ≥ншого Ц всього не перел≥чити.

я був разом з генералом арм≥њ ¬аренниковим орган≥затором науково-досл≥дноњ групи вчених, ¤к≥ вивчали повед≥нку рад≥онукл≥д≥в, забезпечував њх д≥¤льн≥сть. „асто мен≥ доводилось розбирати р≥зн≥ скарги, особливо п≥сл¤ того, ¤к зб≥льшили оклади в пТ¤ть раз≥в. —каржилис¤ люди ≥ на  несвоЇчасне оформленн¤ документ≥в про перебуванн¤ у м≥сц¤х з високими р≥вн¤ми рад≥ац≥њ.

 оли ми зрозум≥ли, що л≥кв≥дувати насл≥дки авар≥њ неможливо не т≥льки за два-три м≥с¤ц≥, але й за п≥вроку, що частинам у сектор≥ доведетьс¤ зимувати, то постали нов≥ завданн¤: будувати зимовий таб≥р. “од≥ ¤ прийн¤в р≥шенн¤ вс≥ частини з≥брати в одне м≥сце ≥ заздалег≥дь спорудити необх≥дн≥ прим≥щенн¤. « розум≥нн¤м поставились до цього начальники род≥в в≥йськ округу, проте особливе навантаженн¤ випало тилу,  ≈” та автомоб≥льн≥й служб≥. ƒобр¤че довелос¤ попот≥ти генералам  отову, ѕадалц≥, полковнику ¬иговському. « цим завданн¤м справились своЇчасно, ≥ до приморозк≥в особовий склад частин був розм≥щений у теплих прим≥щенн¤х. ¬≥йськове командуванн¤ розум≥ло ≥ все робило дл¤ того, щоб зменшити вплив рад≥ац≥њ на л≥кв≥датор≥в. “ак, ћ≥н≥стерством оборони було закуплено в Ќ≥меччин≥ три Ѕј“и з дистанц≥йним управл≥нн¤м. я був орган≥затором њх випробуванн¤ ≥ хочу наголосити, що наша ≥нженерна служба п≥д кер≥вництвом генерала  очеткова освоњла њх в коротк≥ строки. ƒивуЇ, чому в≥тчизн¤н≥ науковц≥ не створили њх ран≥ше? ўодо зам≥ни особового  складу частин, то можу в≥ддати належне патр≥отизму людей: њхали добров≥льно, за власним бажанн¤м ≥з ус≥х областей ѕрикарпатського округу Ц а це п≥в-”крањни. ¬ наш≥й нац≥њ генетично закладено почутт¤ подвигу, самов≥дданост≥ справ≥. ѕравда, були й так≥, що не хот≥ли њхати: шукали р≥зн≥ причини, д≥ставали дов≥дки. “а це Ц одиниц≥.

Ц ј ¤к ви думаЇте, тепер в ”крањнськ≥й арм≥њ Ї той патр≥отизм, що був колись?

Ц “епер молод≥ люди ≥ндив≥дуал≥сти. Ѕудуть добре платити Ц поњдуть. ¬се вир≥шують грош≥. Ќа м≥й погл¤д, того патр≥отизму, що був у рад¤нськ≥й арм≥њ, зараз немаЇ.

Ц „ому?

Ц Ќема ≥деолог≥њ патр≥отизму: одн≥ декларац≥њ. ¬≥рн≥сть Ѕатьк≥вщин≥ треба виховувати в утроб≥ матер≥, в ¤слах, дит¤чих садках, школах. я особисто готовий п≥ти до молодого покол≥нн¤ передавати св≥й досв≥д, проте мене н≥хто не запрошуЇ. ќдним духом ситий не будеш. “реба створювати умови. ƒе¤к≥ пол≥тики нин≥ виховують ненависть один до одного. Ќав≥що це майбутн≥м покол≥нн¤м? ƒивуЇ пол≥тика держави стосовно в≥йськових пенс≥онер≥в.

¬ сорок першу аудитор≥ю, де ми вели розмову, зайшли два воњни. Ќе звертаючи уваги на нас, вони голосно розмовл¤ли м≥ж собою, а пот≥м почали УгратиФ на п≥ан≥но, причому вичавлювали з нього так≥ звуки, що њх було чути на далеку в≥дстань. Ќагравшись вдосталь, вони п≥шли, а ѕетро ≤ванович т≥льки хитав головою.

Ц “реба вже мати державну ≥деолог≥ю вихованн¤. ¬ арм≥ю повинн≥ йти не т≥льки ф≥зично, а й духовно здоров≥ люди. я хочу, щоб ”крањна мала сильну сучасноозброЇну, профес≥йну арм≥ю. Ѕагато нац≥ональностей живе на теренах нашоњ держави. ќднак вона одна дл¤ вс≥х, ≥ треба вм≥ти не т≥льки жити в н≥й, але й захищати њњ. я переконаний, що ”крањнська арм≥¤ виживе ≥ буде одним ≥з найсильн≥ших аргумент≥в нашоњ державност≥.

ѕолковник  ≤саков ћикола јрхипович Ц в минулому начальник служби в≥йськ ѕрик¬ќ. ƒовгим ≥ нелегким шл¤хом торував до ц≥Їњ посади: зак≥нчив  ињвське вище загальнов≥йськове училище. ѕот≥м Ц командир взводу, роти, батальйону, начальник штабу полку, працював у штабах арм≥њ ≥ округу. “епер на пенс≥њ. ѕроживаЇ у Ћьвов≥.

Ц 27-го кв≥тн¤ мене викликав командуючий округом генерал арм≥њ ЅЇл≥ков. ѕоставив завданн¤: спланувати евакуац≥ю 23-њ танковоњ див≥з≥њ. я того ж дн¤ вињхав до ќвруча. ѕроте довелось займатис¤ не т≥льки евакуац≥Їю зТЇднанн¤, а й орган≥зац≥Їю служби рад≥ац≥йного захисту, створити наземну ≥ пов≥тр¤ну рад≥ац≥йн≥ розв≥дки, шукати Учист≥Ф райони дл¤ розташуванн¤ частин, ¤к≥ прибували. ≤ так до 12 травн¤.

” серпн≥ 1986 року мене знову в≥др¤дили до „орнобил¤ Ц начальником штабу сектора є 3 . ѕробув ¤ там два з половиною м≥с¤ц≥, ≥ записали мен≥ в посв≥дченн¤ 10 бер≥в.  ожний день мого перебуванн¤ в „орнобил≥ був насичений под≥¤ми: то в УчистомуФ район≥ зТ¤вилас¤ Упл¤маФ в високими р≥вн¤ми рад≥ац≥њ, то треба л≥кв≥дувати пожежу на третьому енергоблоц≥ ј≈—, то налагодити звТ¤зок з постом (пости давали ≥нформац≥ю про р≥вн≥ рад≥ац≥њ через кожн≥ чотири години). ясна р≥ч, хвилюЇшс¤, бо не знаЇш, що там сталос¤. Ѕагато сил також доводилось витрачати на влаштуванн¤ зимових квартир в район≥ села –адч≥, а пот≥м на перењзд туди частин. јле це поб≥чн≥ справи. ћоЇ основне завданн¤ Ц зб≥р ≥нформац≥њ, њњ анал≥з, п≥дготовка пропозиц≥й начальнику сектора, доведенн¤ наказ≥в до п≥длеглих ≥ контроль за њх виконанн¤м.

–ад≥ац≥¤ ви¤вила вс≥ людськ≥ хвороби Ц ¤вн≥ ≥ таЇмн≥. ¬с≥ т≥, що мали слабке здоровТ¤, були пригн≥чен≥, замкнут≥, ¤к≥сь скручен≥, незважаючи на те, що медики дв≥ч≥ на тиждень перев≥р¤ли загальний стан, кров людей. ” багатьох лейкоцитоз за два-три тижн≥ перевищував норму.

ќсобовий склад сектора виконував своњ обовТ¤зки сумл≥нно, нав≥ть жертовно. Ѕула велика в≥дпов≥дальн≥сть кожного за долю майбутн≥х покол≥нь, був високий патр≥отизм солдат≥в ≥ оф≥цер≥в. Ѕагато зусиль у л≥кв≥дац≥ю насл≥дк≥в чорнобильськоњ авар≥њ доклали генерал-майор ¬олодимир „ерних, полковники ¬≥ктор –уденко, ћикола Ўишко, ¬олодимир —авчук, ѕетро ѕетрун≥н, ќлександр ≤саЇв, п≥дполковник ¬Т¤чеслав ƒелюк≥н.

“епер з л≥кв≥датор≥в зн≥мають п≥льги. «наход¤тьс¤ кер≥вники, ¤к≥ говор¤ть: У¬ас туди посилали москал≥, то з них ≥ питайте, а значок чорнобильський Ц значок ≥мперськийФ. ѕ≥сл¤ таких розмов важко буде посилати людей на л≥кв≥дац≥ю ¤коњсь катастрофи. Ќе дай, Ѕоже, щоб вона трапилас¤ знову!

√енерал-майор   азм≥рчук ¬асиль ќлександрович Ц в минулому начальник в≥йськ рад≥ац≥йно-х≥м≥чного, б≥олог≥чного  захисту (–’Ѕ«) ѕрик¬ќ. «ак≥нчив в≥йськове х≥м≥чне училище в —аратов≥, академ≥ю х≥м≥чного захисту в ћоскв≥; пройшов јфган≥стан ≥ „орнобиль. —еред п≥длеглих ≥ кер≥вництва користуЇтьс¤ авторитетом ¤к  профес≥онал ≥ спец≥ал≥ст високого класу.

¬ пер≥од авар≥њ на „ј≈— проходив службу в √оловному командуванн≥ в≥йськ ѕ≥вденно-«ах≥дного напр¤мку (м.  ишин≥в) на посад≥ старшого оф≥цера управл≥нн¤ в≥йськ –’Ѕ« (тод≥ х≥м≥чних в≥йськ), а згодом начальника штабу Ц заступника начальника х≥м≥чних в≥йськ √оловного  омандуванн¤ ѕ≥вденно-«ах≥дного (√  ѕ«) напр¤мку.

ƒо 4-го травн¤ 1986 року кер≥вництвом л≥кв≥дац≥њ насл≥дк≥в чорнобильськоњ авар≥њ займалась ÷ив≥льна ќборона —–—–, а з цього дн¤ л≥кв≥дац≥ю насл≥дк≥в трагед≥њ було покладено на ћ≥н≥стерство ќборони (ћќ) —–—–  . Ѕезпосередньо Ц на √оловнокомандувача в≥йськами ѕ≥вденно-«ах≥дного напр¤мку генерала арм≥њ √ерасимова ≤. ќ. “од≥ на баз≥ нашого штабу була сформована перша ќперативна √рупа  (ќ√) ћќ —–—–. ƒо складу ќ√ вв≥йшло управл≥нн¤ х≥м≥чних в≥йськ на чол≥ з начальником управл≥нн¤ генерал-майором ∆ир¤ковим ё.«. ѕолковник  азм≥рчук в ќ√  займав посаду заступника, а згодом ≥ начальника оперативного управл≥нн¤ х≥м≥чних в≥йськ ≥ знаходивс¤ в рад≥ац≥йн≥й зон≥ з 4-го по 31-е травн¤.

Ц ѕочну з того, Ц каже ¬асиль ќлександрович, Ц що про „орнобиль написано багато, але все на р≥вн≥ пропагандистському, аг≥тац≥йному. Ѕезл≥ч сл≥в, а д≥ла... ѕравда, Ї вже  й ћ≥н≥стерство у справах захисту населенн¤ в≥д насл≥дк≥в авар≥њ на „орнобильськ≥й ј≈—, працюють ≥нститути, лаборатор≥њ, проте р≥зких зм≥н у справ≥ л≥кв≥дац≥њ насл≥дк≥в не сталос¤, Їдиноњ програми д≥й щодо „орнобильськоњ ј≈— не вироблено. ”крањна набула великого досв≥ду, але, щоб його позитивно використати, потр≥бн≥ грош≥, ¤ких немаЇ. Ћюди знев≥рилис¤ в повноц≥нному житт≥ ≥ прац≥, живуть у пост≥йному страху перед новими б≥дами. Ќе виконуютьс¤ державн≥ гарант≥њ щодо соц≥ального захисту чорнобильц≥в.  ажу це дл¤ того, щоб в≥дпов≥дн≥ органи пол≥пшили п≥дтримку тих, кого уразила стих≥¤, посилили виховну роботу проти чорнобильського синдрому серед населенн¤. “е, що непродумано будували атомн≥ станц≥њ, в майбутньому дл¤ ”крањни може мати серйозн≥ насл≥дки. ƒо цього треба готуватис¤ заздалег≥дь. ќсь приклад: ¤кщо з еп≥центру (’мельницька ј≈—) намалювати коло рад≥усом 30 км, то в цю тридц¤тик≥лометрову зону потрапл¤ть так≥ м≥ста, ¤к —лавута ≥ ќстрог. Ћ≥кв≥дац≥¤ насл≥дк≥в тут ви¤витьс¤ важчою, н≥ж в чорнобильськ≥й зон≥. ѕрогнозувати повед≥нку станц≥њ ≥ людей треба тепер, а не тод≥, коли нагр¤не лихо.

÷ив≥льна оборона колишнього –ад¤нського —оюзу, ви¤вл¤Їтьс¤, не була п≥дготовлена до завдань, звТ¤заних з л≥кв≥дац≥Їю насл≥дк≥в чорнобильськоњ авар≥њ, тому вже в перш≥ дн≥ ц≥ завданн¤ були покладен≥ на «бройн≥ —или —–—–, а кер≥вництво ними доручили оперативн≥й груп≥ генерала арм≥њ √ерасимова, в ¤к≥й був ≥ ¤. “од≥ нам довелось напружено працювати. Ќа м≥й погл¤д, з завданн¤м упоралис¤. Ќе буду критикувати тод≥шн≥х можновладц≥в, науковц≥в, але мушу сказати, що й тепер з≥ всього того хаосу  висновки зроблено не повн≥стю.

Ћ≥кв≥дац≥¤ насл≥дк≥в чорнобильськоњ катастрофи при д≥ючому реакторов≥ Ц це та сама в≥йна, що ≥ в јфган≥стан≥, проте б≥льш п≥дступна ≥ невизначена. «акони њњ передбачають поразки ≥ перемоги, втрати ≥ здобутки. “ут необх≥дн≥ глибок≥ знанн¤, передбачлив≥сть, високий профес≥онал≥зм. ƒо цього треба заздалег≥дь готуватис¤. ¬ той пер≥од цього не розум≥ли н≥ цив≥льне, н≥ в≥йськове кер≥вництво. ѕрацювали за ≥деолог≥чним шаблоном; наука не мала вироблених рекомендац≥й, ¤к д≥¤ти в таких умовах; приймалис¤ р≥шенн¤ непродуман≥, а ≥нколи ≥ злочинн≥.

¬друге ¤ був у „орнобил≥ в серпн≥ 1986 року, коли займав посаду начальника штабу х≥м≥чних в≥йськ ќ√ ћќ —–—–, що працювали в уражен≥й зон≥. “од≥ механ≥зм л≥кв≥дац≥њ насл≥дк≥в працював ч≥тко ≥ планово.

¬ ѕрикарпатському в≥йськовому окруз≥ (ѕрик¬ќ) полковник  азм≥рчук проходив службу в 1992 Ц 1993 роках на посад≥ начальника х≥м≥чних в≥йськ 38-оњ арм≥њ (м. ≤вано-‘ранк≥вськ), а з 1993 по 1998 р≥к Ц на посад≥ начальника х≥м≥чних в≥йськ ѕрик¬ќ. ¬ цьому ж роц≥ був призначений заступником начальника штабу ѕрик¬ќ Ц начальником орган≥зац≥йно-моб≥л≥зац≥йного управл≥нн¤. « ц≥Їњ посади вийшов на пенс≥ю.

¬асиль ќлександрович учасник бойових д≥й в јфган≥стан≥, нагороджений орденом У„ервона «≥ркаФ, орденом У«а службу Ѕатьк≥вщин≥Ф 3-го ступен¤ за виконанн¤ завдань по л≥кв≥дац≥њ насл≥дк≥в на „ј≈—.

ѕолковник Ѕиков ћикола ¬асильович Ц в минулому начальник штабу х≥м≥чних в≥йськ ѕрик¬ќ. «ак≥нчив —аратовське училище х≥м≥чних в≥йськ. —лужив на посадах командира взводу, роти, батальйону, в штабах округу, √рупи в≥йськ в Ќ≥меччин≥. Ќачальником сектора є 3 призначений у березн≥ 1987 року. ѕ≥сл¤ виходу на пенс≥ю працював у штаб≥ цив≥льноњ оборони Ћьв≥вськоњ област≥ пом≥чником начальника штабу з моб≥л≥зац≥йноњ роботи. “епер працюЇ пом≥чником директора одного льв≥вського заводу з цив≥льноњ оборони.

–озгл¤даЇмо фотозн≥мки, в ¤ких в≥дбито весь уклад чорнобильського житт¤ в сектор≥, згадуЇмо його в≥д п≥дйому до в≥дбою: п≥дйом о 5.00, сн≥данок о 6.00, розв≥д на роботи о 7.00, початок роботи о 8.00, об≥д на м≥сц¤х роботи. ¬ертаЇмос¤, коли смеркаЇ. ¬ечер¤Їмо, готуЇмось до наступного дн¤. ¬≥дпочинок дл¤ солдат≥в з 23.00, дл¤ оф≥цер≥в Ц значно п≥зн≥ше. “ак щодн¤.

Ц як≥ роботи ми виконували? ѕроводили дезактивац≥ю с≥л, самоњ станц≥њ. Ѕуло холодно, сн≥жно, мерзли руки  ≥ ноги, проте люди не жал≥лись, працювали самов≥ддано. Ќа станц≥њ зн≥мали штукатурку ¤к всередин≥ прим≥щень, так ≥ зовн≥. ѕил неймов≥рний. ¬се це збирали в м≥шки, вантажили на машини, вивозили до Умогильник≥вФ.

¬ селах ≥ м≥стечках мили осел≥, дороги до нест¤ми. –ад≥ац≥йна розв≥дка була пост≥йною: понад тридц¤ть пост≥в спостереженн¤ стежили за повед≥нкою рад≥онукл≥д≥в. ѕрацювали дванадц¤ть Ц чотирнадц¤ть годин на добу. ѕеред командуванн¤м частин, оф≥церами штабу ¤ ставив основне завданн¤ Ц берегти людей в≥д переопром≥ненн¤, повн≥стю виконувати заходи безпеки. “ому за весь пер≥од мого командуванн¤ не було надзвичайних под≥й. «а це вд¤чний оф≥церам ¬≥ктору  ардашу, ¬асилю јлЇксЇЇву, ёр≥ю ™мель¤ненку, ¬олодимиру Ћатк≥ну, √еннад≥ю «ахарову, ќлекс≥ю  узьменку.

„и витримаЇ ”крањна нову чорнобильську катастрофу? —ама Ц н≥! Ќа сто в≥дсотк≥в упевнений, що без допомоги св≥тового товариства   не витримаЇ.

” Ћьв≥вськ≥й област≥ запаси моб≥л≥зац≥йного резерву не оновлюютьс¤: дегазац≥йних ≥ дезактивац≥йних компонент≥в нема, техн≥ка застар≥ла; грош≥ на переконсервац≥ю нав≥ть того майна, що Ї, вид≥л¤ютьс¤ недостатньо. ўоб вир≥шити найболюч≥ш≥ проблеми цив≥льноњ оборони, треба п≥дн¤ти увагу до них на м≥сцевому, обласному та державному р≥вн¤х.

ѕолковник  Ћитвиненко ѕетро ѕетрович Ц в минулому секретар ¬≥йськовоњ ради ѕрик¬ќ. «ак≥нчив ∆итомирське вище командне зен≥тно-артилер≥йське училище. —лужив командиром взводу, батарењ, у в≥йськкоматах та в управл≥нн≥ округу, одним з перших склав прис¤гу на в≥рн≥сть ”крањн≥. “епер на пенс≥њ.

«устр≥лис¤ ми у Ћьв≥вському окружному госп≥тал≥, де ѕетро ѕетрович л≥кувавс¤ в≥д хвороб, ¤ких так багато маЇ кожний оф≥цер п≥сл¤ зак≥нченн¤ служби.

Ц 26 кв≥тн¤ ув≥йшло в моЇ житт¤ ¤к день печал≥, рекв≥Їм-попередженн¤, скорбота за тими, кого чорнобильська катастрофа викреслила з сьогоденн¤. “од≥ ¤ працював начальником моб≥л≥зац≥йного в≥дд≥ленн¤ управл≥нн¤ цив≥льноњ оборони ѕрик¬ќ. ¬ моњ обовТ¤зки входило комплектувати особовим складом частини цив≥льноњ оборони округу. “ому перше, що ми зробили, Ц в≥дмоб≥л≥зували пожежну роту ≥ в≥дправили њњ у склад≥ полку х≥м≥чного захисту. ј п≥сл¤ був в≥др¤джений до  оростен¤ дл¤ орган≥зац≥њ евакуац≥њ танковоњ див≥з≥њ; там одержав наказ: не зањжджаючи до Ћьвова, негайно в≥дбути в розпор¤дженн¤ генерал-майора Ѕо¤рова на посаду заступника начальника штабу сектора є 3. ѕробув там липень ≥ серпень, одержав дозу 12 бер≥в. ѕрацював ц≥лодобово, на сон витрачав 3 Ц 4 години, ўоденно маса папер≥в, ¤к вниз Ц частинам, так угору Ц кер≥вництву. «а добу вињжджав 2 Ц 3 рази в штаб ќ√ ћќ —–—–  Ц уточнювати завданн¤ чи з донесенн¤ми. „асто доводилос¤ бути на м≥сцевост≥ з високими р≥вн¤ми рад≥ац≥њ: проводити рекогносцировку чи постановку завдань частинам.

“акоњ спеки, що була в т≥ м≥с¤ц≥, не памТ¤таю за все житт¤; ми вс≥ буквально молилис¤, щоб випав дощ. ўоправда, л≥таки ≥ вертольоти поливали дороги, прибивали пилюку, та це мало захищало в≥д рад≥ац≥њ. —олдати, нав≥ть декотр≥ оф≥цери, не розум≥ли серйозност≥ њњ впливу на орган≥зм. ÷е тепер, ¤к минуло двадц¤ть рок≥в ≥ вс≥ бол¤чки вил≥зли назовн≥, ми зрозум≥ли свою легковажн≥сть. „асто прињжджали в частини гост≥ Ц кер≥вники район≥в з художньою самод≥¤льн≥стю ≥ подарунками з тих областей, зв≥дки призивавс¤ особовий склад. Ѕ≥да зблизила кер≥вництво ≥ маси: все робилос¤ дл¤ того, щоб швидше подолати лихо Ц кожний на своЇму м≥сц≥ працював з повною в≥ддачею сил. Ѕули так≥ випадки серед солдат≥в ≥ оф≥цер≥в, коли п≥сл¤ медичного огл¤ду њх сл≥д було в≥дправл¤ти до л≥карн≥, а вони не хот≥ли њхати з УпередовоњФ. ¬≥дправл¤ли њх силом≥ць. «а це повинн≥ тепер д¤кувати начальнику медичноњ служби сектора полковнику  рамаревському.

Ўтаб наш був згуртований: його душею ≥ мозком був начальник штабу п≥дполковник ¬алер≥й ‘ом≥н (в майбутньому Ц генерал-майор, перший заступник начальника √енерального штабу «бройних —ил ”крањни). Ѕагато сил в≥ддали л≥кв≥дац≥њ насл≥дк≥в трагед≥њ командир полку х≥м≥чного захисту п≥дполковник ¬≥ктор Ћитвак (в майбутньому Ц генерал-лейтенант, начальник х≥м≥чних в≥йськ ћќ ”крањни. Ќин≥ в≥н Ц на пенс≥њ), п≥дполковник ≤ван ѕТ¤тк≥н (вињхав до –ос≥њ), майор —ерг≥й ћ≥щенко Ц тод≥ старший пом≥чник коменданта м≥ста Ћьвова та багато ≥нших оф≥цер≥в. Ќе в≥дставали в≥д них прапорщики ≥ солдати.

√енерал-лейтенант запасу –≥затд≥нов –афкат √абдрахманович зак≥нчив у 1950 роц≥ танкове училище, пот≥м Ц академ≥ю бронетанкових в≥йськ та √енерального штабу (вс≥ заклади Ц з золотою медаллю). —лужив на посадах командира взводу, роти, батальйону, полку, див≥з≥њ, начальника штабу арм≥њ, ѕ≥вн≥чноњ групи в≥йськ, заступником командуючого в≥йськами ѕрик¬ќ з озброЇнн¤, заступником головнокомандуючого в≥йськ ѕ≥вденно-«ах≥дного напр¤мку.

—орок два роки в≥ддав в≥н арм≥њ. ƒружина Ћ≥л¤ Ќабиулл≥вна впродовж цього часу була пор¤д ≥з –афкатом √абдрахмановичем. ¬иростили двох син≥в Ц –оберта ≥ ћарата. ќбидва оф≥цери. √енерал залишивс¤ жити у Ћьвов≥.

√енерал-лейтенант говорить:

 Ц я татарин, з акцентом розмовл¤ю рос≥йською мовою, проте тод≥ н≥хто не докор¤в мен≥, навпаки Ц запрошували на гостину, допомагали сприймати украњнську культуру. я прийн¤в громад¤нство ”крањни.

 26-го кв≥тн¤ перебував у  ишинев≥. «нав: п≥д  иЇвом щось трапилось, проте оф≥ц≥йно н≥хто мен≥ не пов≥домл¤в. 3 травн¤ була нед≥л¤, ≥ ¤  вињхав на рибалку. –аптом по рац≥њ викликають у штаб. √лавком, генерал арм≥њ √ерасимов, оголосив: форма од¤гу Ц повс¤кденна, њдемо працювати в  ињвський округ. ќб 11.00 ¤ вже сид≥в у штаб≥  ињвського округу ≥ роздумував над чорнобильською под≥Їю. ¬раз дзв≥нок. У¬и заступник √лавкома з озброЇнн¤?ФЦ У“акФ. Ц Уя Ц ћасол, голова ƒержплану ”–—–. “ерм≥ново потр≥бен листовий свинецьФ. Ц УЌав≥що?Ф Ц питаю. Ц Уƒл¤ п≥дсиленн¤ захисту особового складу в танках, Ѕ“–, вертольотах в≥д проникаючоњ рад≥ац≥њФ.

ѕоњхав ¤ по базах ÷ентру ≥ на одн≥й з них ви¤вив запаси свинцю. Ќаказав завантажити дес¤ть  јћј«≥в, пот≥м в≥дправив њх на  ињвський завод з ремонту бронетанковоњ техн≥ки. “ам з≥брав ≥нженер≥в, ¤ким поставив завданн¤ скласти кресленн¤ щодо захисту.

Ќаступного дн¤ ми перењхали в прим≥щенн¤ „орнобильського райвиконкому ≥ працювали там без сну ≥ в≥дпочинку до 8 травн¤ п≥д кер≥вництвом голови ур¤довоњ ком≥с≥њ ≤вана —илаЇва. Ќаради в≥н починав о 23-й годин≥ вечора, зак≥нчував о друг≥й ноч≥. ѕот≥м м≥н≥стри ≥ √лавком ставили завданн¤ п≥длеглим, а о сьом≥й ранку знову збирались на нараду. “ак щодн¤. ÷е перевтомлювало людей. Ќа перев≥рку виконанн¤ завдань часу не вистачало. ѕ≥зн≥ше ур¤довою ком≥с≥Їю керував заступник √олови –ади ћ≥н≥стр≥в —–—– ¬орон≥н. ѕри ньому було впор¤дковано управл≥нн¤ л≥кв≥дац≥Їю насл≥дк≥в, отже, зТ¤вилос¤ б≥льше часу дл¤ в≥дпочинку та контролю за виконанн¤м завдань. ѕробув ¤ в „орнобил≥ до 30 травн¤, набрав дозу 16 бер.

ƒругий раз, з 29-го жовтн¤ по 30-е грудн¤, ¤ був кер≥вником оперативноњ групи ћќ —–—–. ” листопад≥ р≥зко похолодало,  випав сн≥г, р≥чки вкрилис¤ льодом, у ¤мах ≥ канавах вода замерзла. ќдного разу ¤ переходив ¤кусь глибоку ¤му, вкриту льодом. Ћ≥д тр≥снув, ¤ проваливс¤, при цьому зламав л≥ву руку ≥ ребро, захвор≥в двосторонн≥м запаленн¤м леген≥в. ƒвадц¤ть д≥б пролежав у  ињвському госп≥тал≥. ¬идужавши, знову приступив до виконанн¤ обовТ¤зк≥в  начальника ќ√ ћќ —–—–.

Ќа „орнобиль працювала вс¤ держава: дороги  були забит≥ колонами машин з р≥зних республ≥к Ц з майном, буд≥вельними матер≥алами, техн≥кою. ¬се найкраще в≥дправл¤ли до „орнобил¤. ћи не були готов≥ працювати в умовах рад≥оактивного забрудненн¤, ≥ тому вчились на ходу з перенапруженн¤м сил, зайвими втратами, плутаниною в р≥шенн¤х. –ад¤нський —оюз намагавс¤ винести цю катастрофу на своњх плечах, але йому не все вдалос¤. Ќа м≥й погл¤д, ”крањна самотужки з такою катастрофою зараз не справитьс¤. “епер, коли живеш у нових вим≥рах, оц≥нюючи минуле, розум≥Їш, ¤к≥ то були справжн≥ люди, що не шкодували житт¤ дл¤ вр¤туванн¤ планети в≥д рад≥оактивного забрудненн¤.

15 березн¤ 1997 року в газет≥ У”р¤довий курТЇрФ ¤ прочитав: У” 1996 роц≥ видавництво УЌаукова думкаФ видало книгу У„орнобильська трагед≥¤. ƒокументи ≥ матер≥алиФ. Ѕ≥льш≥сть документ≥в ≥ матер≥ал≥в опубл≥ковано вперше, оск≥льки ран≥ше вони мали гриф УтаЇмноФ. ÷е своЇр≥дний банк знань та ≥нформац≥њ про природу цього катакл≥зму, небувалого за своњми масштабами в ≥стор≥њ людства. ƒокументальна ≥нформац≥¤ висв≥тлюЇ потенц≥йну загрозу, що жевр≥Ї п≥д УшкаралупоюФ нашвидкуруч ≥ не досить над≥йного саркофага. —л≥д зазначити, що книжка обірунтовуЇ необх≥дн≥сть допомоги ”крањн≥ з боку зах≥дних держав у приборканн≥ цього рад≥ац≥йного монстраФ.

√адаю, коментар≥ зайв≥.

‘ах≥вц≥ вважають, що л≥кв≥дац≥ю насл≥дк≥в чорнобильськоњ катастрофи умовно можна розд≥лити на три етапи: гострий (з 26 кв≥тн¤ по листопад 1986 року); л≥кв≥дац≥¤ очевидних насл≥дк≥в авар≥њ (1987 Ц 1990); довготерм≥нов≥ планов≥ заходи, спр¤мован≥ на зниженн¤ впливу негативних чинник≥в на житт¤ потерп≥лих людей та наступних покол≥нь (починаючи з 1991 року).

ћинуло б≥льше двадц¤ти рок≥в Ц житт¤ стало ≥ншим. “од≥ люди жили з над≥Їю на краще житт¤, тепер ц¤ над≥¤ покидаЇ нас. ”мирають не т≥льки чорнобильц≥, але й ≥нш≥ жител≥ ”крањни. ўо ж буде дал≥? ¬≥дпов≥д≥ не дасть нав≥ть Ѕог.

ѕерших два етапи до м≥н≥муму звели зниженн¤ рад≥оактивних викид≥в з реактора, зменшили психолог≥чне напруженн¤ населенн¤. ÷ього дос¤гнуто дорогою ц≥ною. « числа л≥кв≥датор≥в гострого пер≥оду 237 Ц було госп≥тал≥зовано з д≥агнозом гостроњ променевоњ хвороби; 29 пожежник≥в ≥ сп≥вроб≥тник≥в станц≥њ невдовз≥ померли, двоЇ загинуло п≥д час вибуху та пожеж≥. « тих, що потерп≥ли внасл≥док авар≥њ, за останн≥х девТ¤тнадц¤ть рок≥в померло понад 300 тис¤ч чолов≥к.

¬ 1986 Ц 1990 роках через зону пройшли майже 650 тис¤ч чолов≥к, у тому числ≥ за перших два роки Ц 200 тис¤ч.

ѕочаток третього етапу л≥кв≥дац≥њ насл≥дк≥в авар≥њ (1991) зб≥гс¤ з розпадом —–—– ≥ ”крањна залишилас¤ сам на сам з проблемами, що њх викликав „орнобиль. “епер нам самим доводитьс¤ дбати про безпеку ≥ вир≥шувати дальшу долю особливо небезпечного  обТЇкту   У”критт¤Ф, мати справу з зоною в≥дчуженн¤, 800-ма м≥сц¤ми похованн¤ рад≥оактивних в≥дход≥в, так званих Умогильник≥вФ, споруджених у гостр≥й фаз≥ авар≥њ без належноњ проектноњ проробки. ¬ них тимчасово захоронено тис¤ч≥ тонн елемент≥в зруйнованого реактора ≥ рад≥оактивних уламк≥в буд≥вельних конструкц≥й, техн≥ку, забруднений грунт, з≥браний п≥д час дезактивац≥њ територ≥њ. Ќебезпечними Ї ≥ надзвичайно Угар¤ч≥Ф д≥л¤нки у дес¤тик≥лометров≥й зон≥ „ј≈—. “ак, на л≥вобережн≥й частин≥ заплави р≥ки ѕрипТ¤т≥ на д≥л¤нц≥ в к≥лька квадратних к≥лометр≥в знаходитьс¤ понад 14 тис¤ч кюр≥ стронц≥ю-90, б≥льш ¤к 700 кюр≥ плутон≥ю, ¤к≥ на випадок ≥нтенсивноњ повен≥ могли б бути змит≥ у ƒн≥про, ≥ лише тринадц¤тик≥лометрова дамба захищаЇ джерело водопостачанн¤ тридц¤ти м≥льйонам чолов≥к в≥д забрудненн¤. ¬еличезн≥ територ≥њ в 74-х районах 12-ти областей  ”крањни забруднен≥ цез≥Їм-137 понад один кюр≥ на квадратний к≥лометр, що становить с≥м в≥дсотк≥в територ≥њ, 15 Ц л≥с≥в, 5 Ц с≥льськогосподарських уг≥дь площею 3400 квадратних к≥лометр≥в. « об≥гу вилучено 180 тис¤ч гектар≥в орних земель, 157 тис¤ч гектар≥в л≥с≥в.

ѕравонаступник —–—– Ц –ос≥йська федерац≥¤ у дальших роботах на територ≥њ ”крањни та њх ф≥нансуванн≥ з вересн¤ 1991 року участ≥ не бере.

”крањна тепер сама оп≥куЇтьс¤ 3 200 000-ми потерп≥лих, в тому числ≥ 350 000 учасник≥в л≥кв≥дац≥њ насл≥дк≥в авар≥њ.

Ќа дальшу соц≥ально-економ≥чну реаб≥л≥тац≥ю забруднених територ≥й  ≥ потерп≥лих потр≥бн≥ величезн≥ кошти ≥ матер≥альн≥ ресурси. ≤з сказаного вище видно, що л≥кв≥дац≥¤ насл≥дк≥в авар≥њ важким т¤гарем л¤гла на плеч≥ економ≥ки ”крањни, ¤ка лише в≥д авар≥њ зазнала пр¤мих збитк≥в на суму, що перевищуЇ дес¤ть м≥ль¤рд≥в долар≥в —Ўј.

ўо ж зробила ”крањна, щоб подолати чорнобильську кризу (це кр≥м того, що було зроблено в пер≥од першого етапу л≥кв≥дац≥њ насл≥дк≥в): у 1987 Ц 1988 роках побудовано 3074 присадибних ≥ 25 багатоповерхових будинк≥в, 201 обТЇкт культурно-побутового призначенн¤, торг≥вл≥, звТ¤зку, комунального господарства, зд≥йснювалос¤ буд≥вництво ≥ реконструкц≥¤ шл¤х≥в.

” перш≥ роки незалежност≥ ”крањни (1991 Ц 1995) на забруднених територ≥¤х при зниженн≥ реальних обс¤г≥в буд≥вельноњ програми зроблено нав≥ть б≥льше, н≥ж при —–—–. ” цих районах побудовано 15,1 тис¤ч≥ одиниць житла, шк≥л та дошк≥льних заклад≥в на 34 тис¤ч≥ м≥сць, л≥карень на 2000 л≥жок, пол≥кл≥н≥к та амбулатор≥й на 6,5 тис¤ч≥ чолов≥к, 4,5 тис¤ч≥ к≥лометр≥в газопровод≥в низького тиску, 1,7 тис¤ч≥ к≥лометр≥в водогон≥в, 900 к≥лометр≥в шл¤х≥в. ” п≥вн≥чн≥ райони ∆итомирськоњ, ¬олинськоњ, –≥вненськоњ областей прокладено 443 к≥лометри газопровод≥в високого тиску. «а ц≥ ж роки було переселено 11,8 тис¤ч≥ с≥мей ≥з зони обовТ¤зкового в≥дселенн¤ та 10,2 тис¤ч≥ Ц з зони добров≥льного в≥дселенн¤.

Ѕагато зроблено ”крањною в план≥ вир≥шенн¤ чорнобильських проблем, але ще б≥льше треба зробити ≥ головне Ц про¤вити турботу про учасник≥в л≥кв≥дац≥њ насл≥дк≥в авар≥њ ≥ вс≥х тих, хто так чи ≥накше постраждав в≥д нењ.

—п≥лкуюс¤ з людьми, ¤ких називають чорнобильц¤ми. ¬они р≥зн≥ за в≥ком, посадами, що њх займали колись ≥ тепер, зароб≥тками ≥ пенс≥¤ми, але в ус≥х Ї те загальне, що обТЇднуЇ њх, Ц чорнобильська б≥да. ¬они м≥чен≥ атомом ≥ спов≥дують нову в≥ру майбутнього Ц косм≥чну. „орнобильська трагед≥¤  пог≥ршила житт¤ б≥льшост≥ потерп≥лих. ќсь вони, ц≥ люди, перед вами, м≥й читачу, Ц њх позначила печать   „орнобил¤.

ѕолковник  ’арчук ¬асиль ≤ванович народивс¤ в сел≥ ѕол≥сс¤  остоп≥льського району –≥вненськоњ област≥. Ѕатьки Ц сел¤ни, все житт¤ працювали в колгосп≥. ѕомерли в 1986 роц≥. ѕолковник маЇ трьох сестер ≥ двох брат≥в. Ѕрати Ц шахтар≥, живуть у ƒонбас≥. ќдна сестра Ц у ¬оркут≥, дв≥ ≥нш≥ Ц в р≥дному сел≥. ¬асиль ≤ванович Ц наймолодший. «ак≥нчив середню школу, ≥нститут, працював на виробництв≥, а там Ц арм≥¤: курси оф≥цер≥в, в≥йськово-пол≥тична академ≥¤ в ћоскв≥. ѕройшов ус≥ ступен≥ служби: зампол≥т роти, батальйону, полку, заступник начальника пол≥тв≥дд≥лу спецчастин ѕрик¬ќ. ѕеред виходом на пенс≥ю був заступником начальника шпиталю 1120 з виховноњ роботи. “епер на пенс≥њ.

¬ „орнобил≥ з 26-го жовтн¤ по 10-е грудн¤ 1986 року працював заступником начальника сектора є 3 по пол≥тичн≥й частин≥.  Ќачальником сектора є 3  тод≥ був начальник х≥м≥чних в≥йськ ѕрик¬ќ генерал-майор ёхновець √еннад≥й —тепанович.

¬асиль ≤ванович завжди акуратний, на брюках Ц стр≥лки. якось ¤ запитав у нього: У’то це так гарно прасуЇ?Ф Ц У—ам, самФ, Ц коротко в≥дпов≥в в≥н. ѕолковник Ц не з тих зампол≥т≥в, ¤к≥ з ранку до вечора говорили про кер≥вну роль парт≥њ та про здобутки соц≥ал≥стичного змаганн¤. ¬≥дзначавс¤ працьовит≥стю, розсудлив≥стю. ѕоважав ≥нших ≥ його поважали, н≥коли не висовувавс¤ поперед ус≥х, але й не в≥дставав в≥д ≥нших. …ого р≥шенн¤ завжди були виваженими. Ќачальство поважав, але н≥коли не втрачав г≥дност≥. ѕ≥длегл≥ ≥ начальство на служб≥ називали його ¬асилем ≤вановичем, а не товаришем полковником. ƒотримувавс¤ правила: слово Ц ср≥бло, а мовчанн¤ Ц золото.

ѕолки сектора є 3 проводили дезактивац≥ю заплави р≥ки ѕрипТ¤т≥, м≥ста ѕрипТ¤т≥, а один полк скидав рад≥оактивн≥ уламки з покр≥вл≥ реактора четвертого блоку. ѕрацювали з шостоњ до двадц¤ть другоњ години щодн¤. Ќедосипали. ѕогода ос≥нн¤, приморозки... ј в грудн≥ випав сн≥г. ’оч ≥ зак≥нчували буд≥вництво саркофага, проте реактор викидав рад≥ац≥ю, в р≥зних м≥сц¤х њњ р≥вн≥ дос¤гали в≥д 0,1 до 1,0 рентгена на годину. ¬асиль  ≤ванович пом≥тив: Учист≥Ф д≥л¤нки миттю засел¤ли пташки, перш за все ворони. ƒивуЇ њх чутлив≥сть до рад≥ац≥њ.

ѕолковник ’арчук в≥дпов≥дав за моральний стан, дисципл≥ну, в≥дпочинок в≥йськовослужбовц≥в сектора є 3. «а весь час його перебуванн¤ тут надзвичайних под≥й не сталос¤. —оц≥ал≥стичне змаганн¤ ≥ дозв≥лл¤ проходили на високому р≥вн≥. ¬их≥дних дн≥в не мали. ѕрињжджали лектори, ансамбл≥, сп≥ваки ≥ письменники Ц виступали в Убойових пор¤дкахФ п≥дрозд≥л≥в. Ќа жовтнев≥ св¤та з≥ вс≥х округ≥в привезли подарунки солдатам, оф≥церам. ѕро усп≥хи передовик≥в говорили по рад≥о, писали в газетах. ¬с≥ робоч≥ м≥сц¤ було рад≥оф≥ковано, в палатках встановлено телев≥зори.  ожна рота мала пох≥дну лен≥нську к≥мнату. ¬ частинах функц≥онували б≥бл≥отеки: в них Ц не т≥льки твори св≥тових класик≥в, а й сучасних украњнських письменник≥в, пер≥одика Ц журнали, газети.

Ц Ќабрав ¤ дозу, Ц каже ¬асиль ≤ванович, Ц 21,9 бера, б≥льше не можна було. ’то набирав 25 бер≥в, тому виплачували велику грошову компенсац≥ю. Ќагородили мене ур¤довою √рамотою –ижкова ≥ дали грошову допомогу 250 карбованц≥в. ѕочуваю себе добре. ƒумаю, що вс≥ т≥ страхи щодо переопром≥ненн¤ переб≥льшено. „орнобильц≥в тепер значно б≥льше, н≥ж ран≥ше. ≤ це тому, що сучасний в≥тчизн¤ний принцип рад≥ац≥йного захисту пол¤гаЇ в тому, щоб нараховувати ¤комога б≥льшу дозу, аби перел¤кати вс≥х ≥ таким чином вирвати у зубож≥лоњ держави хоч ¤к≥-небудь крихти Ц плату за страх. ≤нколи читаю в часописах так≥ небилиц≥, що мене, досв≥дченого в цих справах, страх бере: собаки Ц ¤к слони, коти Ц ¤к тигри, пацюки Ц ¤к собаки. Ћ¤кають людей. Ќав≥що друкують таку фальш? ѕрийшов до висновку, що чорнобильська трагед≥¤ Ц не проста техн≥чна авар≥¤, а пересторога жител¤м планети.

«  ондратенком ћиколою ƒмитровичем ¤ знайомий уже чимало рок≥в. Ќародивс¤ в≥н у 1934 роц≥ в сел≥ ¬ищий Ѕулатець, що на ѕолтавщин≥. ѕ≥сл¤ зак≥нченн¤ школи навчавс¤ в Ћен≥нградському в≥йськовому ≥нженерному училищ≥. ѕ≥сл¤ хрущовського реформуванн¤ арм≥њ (1960) зак≥нчив пол≥техн≥чний ≥нститут у √руз≥њ. ѕрот¤гом двадц¤ти рок≥в будував зал≥зниц≥. ќстанн≥ роки перед пенс≥Їю працював головним ≥нженером механ≥зованоњ колони є119 в м≥ст≥ —трию. “епер на пенс≥њ. ¬≥н автор багатьох поетичних зб≥рок, член ”крањнськоњ јсоц≥ац≥њ письменник≥в, учасник л≥кв≥дац≥њ насл≥дк≥в авар≥њ на „ј≈—.

” своњх творах змальовуЇ под≥њ, учасником ¤ких був сам. « великим болем у серц≥ у в≥рш≥ УѕамТ¤тайтеФ ћикола ƒмитрович напише:

я був там, де згуба (в дн≥ л≥та гар¤ч≥).“акого дов≥ку не бачить, не чуть!
ƒе нав≥ть мужчини в≥д розпачу плачуть,
ƒе трави сив≥ли в≥д гор¤, ¤к чуб.
я згадую й нин≥ ту чорну годину.
„орнобильськ≥ дзвони нас кликали в путь,
≤ тис¤ч≥ Ц ринулись в пагубний круг.
...Ќакрили, забили: здоровТ¤ ж Ц згубили!
“и њх, ”крањно, тепер не забудь!

¬л≥тку 1986 року в≥н, ¤к головний ≥нженер —трийськоњ мехколони є 119, за вказ≥вкою тресту, з  иЇва в≥дправивс¤ на рекогносцировку траси в зон≥ „ј≈—. “о п≥шки, то автобусом упродовж дн¤ обстежували трасу, нам≥чали карТЇри, м≥сц¤ сто¤нок. ¬ зон≥ њх зустр≥ли патрульн≥ пости, колюча проволока. ¬сюди покинут≥ села, забит≥ дошками в≥кна хат, заросл≥ бурТ¤нами подв≥рТ¤ ≥ величезн≥, уражен≥ рад≥ац≥Їю сон¤шники. « заростей на прибулих дивилис¤ здичав≥л≥ собаки, коти, кури.

¬ одному з в≥рш≥в поета читаЇмо:

ѕосл≥пли в≥д б≥ди осел≥
¬ тривожн≥м кол≥ згубних чар.
—тоњть „орнобиль ¤к анчар
(отруйне дерево пустел≥).

ј саме м≥сто „орнобиль зустр≥ло дорожник≥в привидами авар≥йних команд.

 ондратенко розпов≥дав:

Ц ѕевно, ми добре нахапалис¤ рад≥ац≥њ, бо горло сушило, наче з похм≥лл¤. ¬ечер¤ли у велик≥й њдальн≥ безплатно Ц на талони. ’очу сказати, що тод≥ ≥ п≥зн≥ше годували нас добре. ќбслуговували њдальню бригади кухарок, ¤к≥ прињжджали сюди на зм≥ну (здаЇтьс¤, на пТ¤тнадц¤ть д≥б) з р≥зних м≥ст ”крањни. “епер думаю: ¤к нерац≥онально використовувались людськ≥ ресурси Ц там, де можна об≥йтись трьома, посилали восьмеро. ј ск≥льки трапл¤лось випадк≥в, коли люди, направлен≥ в зону в≥йськкоматами, ≥ншими орган≥зац≥¤ми, простоювали через в≥дсутн≥сть тут фронту роб≥т, одержуючи рад≥ац≥ю. ƒо реч≥, трасу, ¤ку ми так ретельно вивчали, насипати не довелось: той вар≥ант було в≥дкинуто.

¬друге ћикола ƒмитрович побував у зон≥ в грудн≥ 1986 року. …ого мехколона насипала дорогу до тимчасового мосту через р≥чку ѕрипТ¤ть (околиц¤ „орнобил¤), а перед цим насипали станц≥йн≥ пут≥ дл¤ нового м≥ста енергетик≥в Ц —лавутича. ƒо м≥сц¤ роб≥т важка техн≥ка мехколони (екскаватори, бульдозери, скрепери, самоскиди та ≥н.) йшла своњм ходом. Ѕуло засн≥жено ≥ холодно, люди замерзали, але старались ¤к≥сно ≥ вчасно виконати завданн¤. ¬с≥ Ц в≥д чорнороба до кер≥вника Ц в≥дчували в≥дпов≥дальн≥сть, обовТ¤зок.

Ц я був основним орган≥затором роб≥т, Ц говорить  ондратенко, Ц проводив геодезичн≥ вим≥ри, узгоджував з кер≥вництвом району м≥сц¤ земл¤них карТЇр≥в, орган≥зовував житло ≥ харчуванн¤ п≥длеглих, заправку техн≥ки паливно-мастильними матер≥алами ≥ особливо дбав про техн≥ку безпеки та дозиметричний контроль. якщо хтось одержував б≥льшу в≥д нормативноњ дозу Ц в≥дправл¤в додому. ¬ самому „орнобил≥ бував досить часто, оск≥льки виконан≥ роботи п≥дписував у в≥дд≥л≥ кап≥тального буд≥вництва „ј≈—. ¬ражало безладд¤: виконувались роботи, в ¤ких потреби не було. ѕросто так Ц щоб зад≥¤ти людей ≥ техн≥ку.

Ќаступного разу (вл≥тку 1987 року) ћикола ƒмитрович з≥ своњм буд≥вельним п≥дрозд≥лом насипав дороги до станц≥њ ѕромивочноњ на правому берез≥ ƒн≥пра, а також трасу зал≥зниц≥ ян≥в Ц „ерн≥г≥в. ќсь що тод≥ в≥н писав у щоденнику: УЅригада, що складалас¤ з двадц¤ти чолов≥к (њњ очолював  алинович ≤ван), забастувала. Ћюди не хот≥ли њхати в зону, вимагали, щоб њм предТ¤вили карту рад≥ац≥йного забрудненн¤ м≥сцевост≥ та забезпечили засобами ≥ндив≥дуального захисту. ¬имоги були справедлив≥, ≥ ¤ поњхав до  иЇва, щоб вир≥шити цю проблему. ƒещо удалось зробити. я напол≥г, щоб на обТЇкти з≥ мною поњхав представник тресту з рентгенметром. «а участю бригадира ≥ к≥лькох механ≥затор≥в ми зробили зам≥ри рад≥ац≥њ. Ќа в≥дкритих м≥сц¤х пол≥в забрудненн¤ було невелике, а в посадках, кущах Ц чимале. Ќарешт≥ конфл≥кт розвТ¤зали. ћехан≥затори приступили до роботи ≥ десь через м≥с¤ць дорогу було збудовано. “реба сказати, що нав≥ть на станц≥њ Ќедотич≥, в район≥ буд≥вництва м≥ста енергетик≥в —лавутича, було, ≥ досить значне, рад≥ац≥йне забрудненн¤, особливо м≥ж деревами ≥ кущамиФ.

ѕоет Ц частий г≥сть на заходах ¬≥йськово-патр≥отичного клубу творчих зустр≥чей У√олосФ ”крањнськоњ јсоц≥ац≥њ письменник≥в у Ћьвов≥. ¬иступаючи перед во¤ками Ћьв≥вського та —трийського гарн≥зон≥в «ах≥дного оперативного командуванн¤, в≥н неодноразово наголошував, що „орнобиль Ц проблема не лише ”крањни, але й ус≥Їњ планети; розпов≥дав њм про людей, ¤к≥ приборкали планетарну катастрофу, про њх самов≥ддан≥сть у важк≥й прац≥, про буд≥вельник≥в-дорожник≥в, ¤к≥ виконали значний обс¤г роб≥т. «а два з половиною м≥с¤ц≥ 1986 року вони побудували автодорогу «елений ћис Ц „орнобиль завдовжки 38 к≥лометр≥в, зал≥зобетонний м≥ст через р≥ку ”ж завдовжки 300 метр≥в, зробили 104 к≥лометри п≥дТњзд≥в до населених пункт≥в, площадки площею 55 тис¤ч квадратних метр≥в, багато ≥нших буд≥вль.

Ц јле майже скр≥зь, Ц наголошував ћикола ƒмитрович, Ц де мен≥ доводилось бувати, роботи не в≥дзначались точним розрахунком, ¤к≥стю. Ћюдських ресурс≥в не шкодували, отож ≥ маЇмо тепер результат: двадц¤ть в≥дсотк≥в бюджету ≥де на „орнобиль ≥ вже б≥льш ¤к чотири м≥ль¤рди долар≥в п≥шло на соц≥альну реаб≥л≥тац≥ю в≥с≥мсот тис¤ч ос≥б, ¤к≥ постраждали внасл≥док авар≥њ.

„и вс≥ вони д≥йшли до потерп≥лих?

ѕолковник “итаренко ќлекс≥й ‘едорович (з часом отримав званн¤ генерал-майора) Ц начальник управл≥нн¤ з питань надзвичайних ситуац≥й та цив≥льного захисту населенн¤ Ћьв≥вськоњ област≥ сид≥в у каб≥нет≥ ≥ вивчав документи ранковоњ пошти, визначав завданн¤ п≥длеглим,  визначаючи терм≥ни њх виконанн¤.

ƒе¤к≥ папери складав в окрему папку дл¤ детального ознайомленн¤. ÷е в≥н мав нам≥р робити п≥сл¤ того , ¤к ус≥ службовц≥ п≥дуть додому. ƒумки тод≥ ¤сн≥ш≥, виважен≥ш≥. 30 Ц 40 документ≥в потрапл¤Ї щодн¤ до управл≥нн¤: багато Ц з центральних державних в≥домств Ц вказ≥вки, ≥нструкц≥њ, поради, вимоги, а ще б≥льше знизу Ц ≥нформативний матер≥ал, зв≥ти про виконанн¤ вказ≥вок ≥ сила-силенна скарг. “епер на ”крањн≥ скарги в мод≥. ѕрезидент нар≥каЇ на ¬ерховну –аду, а ¬ерховна –ада на ѕрезидента, на заруб≥ж. √ромад¤ни скаржатьс¤, що њм не дають пенс≥й, зарплати, нар≥кають, що п≥льги лише на папер≥. ≤ нащо цих п≥льг наплодили? ’очуть бути добрими перед народом . ѕроте державна казна задовольнити њх не в змоз≥. Ќа газ, на воду, на електроенерг≥ю, на св≥тло, телефон Ц п≥льги. ¬с≥ розум≥ють, що це Ц дорога в пекло. Ќайб≥льше паперових п≥льг мають чорнобильц≥ Ц хто пробивн≥ший, той щось ≥ одержуЇ, особливо той, хто в близьких стосунках з розпод≥лювачем п≥льг, можновладцем. “ис¤ч≥ таких лист≥в приходить до управл≥нн¤ в≥д чорнобильц≥в. У—под≥ваютьс¤ люди, Ц каже “итаренко, Ц що ми вир≥шимо њх б≥ди. —каржатьс¤: не мають житла, н≥ за що купити л≥к≥в, пут≥вок на оздоровленн¤, нар≥кають на погане ставленн¤ до них м≥сцевоњ влади: не виконуЇ своњх об≥ц¤нок. „итаЇ ќлекс≥й ‘едорович так≥ листи Ц серце кровТю обливаЇтьс¤. ј можливост≥ його невелик≥. ¬≥н маЇ своњ клопоти: ≥ сам квартири у Ћьвов≥ не маЇ вже понад р≥к. ƒвоЇ д≥вчаток-школ¤рок у ƒрогобич≥ без його оп≥ки живуть. ƒружина њх виховуЇ. ƒол¤ в≥йськових Ц жити без с≥мТњ. ќт ≥ в≥н Ц послужить два-три роки ≥ на нове м≥сце вирушаЇ. ќдержить квартиру Ц ≥ знову покидаЇ њњ. ƒружина дор≥каЇ: У” цив≥льних:   чолов≥ки ¤к чолов≥ки... я Ц наче соломТ¤на вдова ≥ д≥ти Ц нап≥всиротиФ.

Ќародивс¤ ќлекс≥й ‘едорович у 1957 роц≥ в сел≥ ћац≥њвка  алузького району на „ерн≥г≥вщин≥. „ерез с≥м м≥с¤ц≥в п≥сл¤ його по¤ви на св≥т с≥мТ¤ перењхала в село —ари √ад¤цького району на ѕолтавщин≥. “ут в≥н ≥ зак≥нчив середню школу.

ѕолтавщина! „и Ї десь ще такий благодатний, чар≥вний куточок на ”крањн≥? …ого родюч≥ земл≥ могли б прогодувати людей вс≥Їњ держави.

Ѕатьки полковника “итаренка Ц вже пок≥йн≥. Ѕатько працював у нафторозв≥дц≥ Ц њздив по всьому —–—–. ”продовж двадц¤ти дн≥в був на робот≥, пот≥м дес¤ть Ц дома. ћалий ќлекс≥й вважав св¤том, коли в≥н зТ¤вл¤вс¤  додому. ƒопомагав йому господарювати, засвоював його запов≥ти. У“реба бути справедливим, Ц казав в≥н, Ц чемним, любити працюФ. ћати Ц колгоспниц¤. Ћюбов до батьк≥в назавжди залишилась у серц≥ ќлекс≥¤. ¬они теж любили свого сина, але були вимоглив≥ до його вихованн¤.

ўе не встигне сонце кинути золот≥ промен≥ на пол¤ ≥ луги, а батько з синами вирушав рибалити. —ам завз¤тий рибалка, в≥н ≥ д≥тей привчив до цього ремесла. ѕо дороз≥ розпов≥дав њм про своњх друз≥в, ¤к≥, ¤к ≥ в≥н сам, трудились у нафторозв≥дц≥. ¬се це в≥дкладалось у душ≥ ќлекс≥¤ тими пластами, ¤к≥ впливали на формуванн¤ його характеру.

Ћюдей батько под≥л¤в на буд≥вник≥в ≥ руйнач≥в. ѕоважав тих, що будують: це завд¤ки њм розвинулась цив≥л≥зац≥¤. ”крањнську нац≥ю впродовж в≥к≥в руйнували татари, рос≥¤ни, пол¤ки, турки, угорц≥ ≥ жиди. –уйнували њњ душу, генетику, села, м≥ста. “а п≥сл¤ кожноњ руйнац≥њ вона в≥дбудовувалась ≥ розвивалась. ќтже, це нац≥¤ буд≥вник≥в у ¤коњ Ї майбутнЇ.

ќсь в≥дкрилась р≥чка ѕсьол, пов≥¤ло прохолодою. Ѕатько ступав обережно, поважно, наче не земл¤ була п≥д ногами, а щось живе, н≥жне. …ого оч≥ гор≥ли вогнем добра ≥ щаст¤: насолоджувавс¤ навколишньою красою. Ќа берегах р≥ки зд≥ймалис¤ верби, берези, топол≥. ¬ глибинах ѕсьолу вод¤тьс¤ соми, щуки, окун≥, л¤щ≥, плотва, ≥нша риба. ¬ очеретах Ц царство птах≥в ≥ жаб. Ќат≥шившись природою, наловивши риби, “итаренки повертались додому, де њх чекали мати ≥ ситна вечер¤.

—≥мейна рада прийн¤ла р≥шенн¤: ќлекс≥й вступатиме до в≥йськового училища. „отири роки навчанн¤ промайнули швидко. ¬ипуск. ќдержав направленн¤ служити командиром взводу в ƒалекосх≥дному в≥йськовому окруз≥. —початку служив у ѕриморТњ, а пот≥м Ц на  урилах. „ерез три роки прибув на р≥дну ”крањну Ц в полк, що дислокувавс¤ в знаменитих Ћубнах. «годом дов≥рили роту, а пот≥м ≥ штаб мотостр≥лкового батальйону.

ѕро чорнобильську трагед≥ю дов≥давс¤ через знайомих: чутки, що вибухнув реактор, роз≥йшлис¤ дуже швидко. ј вже через к≥лька дн≥в в≥дмоб≥л≥зований див≥з≥йний медсанбат послали до „орнобил¤. ќголосили моб≥л≥зац≥ю приписник≥в ≥ дл¤ ≥нших полк≥в див≥з≥њ. «догадувалис¤: дл¤ „орнобил¤. —аме тепер дружина “итаренка знаходилас¤ в л≥карн≥, а на його руках Ц дв≥ маленьк≥ доньки. –оботи Ц багато, часу Ц мало. ƒовелось викликати на допомогу тещу.

¬ друг≥й половин≥ травн¤ полк вивели на пол≥гон. —олдат≥в строковоњ служби зам≥нили приписниками, провели бойову злагоджен≥сть, ≥ полки маршем (повз  ињв) прибули в √омельську область (Ѕ≥лорус≥¤).

Ѕатальйон, ¤ким командував “итаренко, розм≥стивс¤ в район≥ села —авич≥ Ц на кордон≥ 30-к≥лометровоњ зони Ц ≥ одержав завданн¤ огородити периметр ц≥Їњ зони завдовжки 27 к≥лометр≥в., щоб у забруднену рад≥онукл≥дами м≥сцев≥сть не могли проникнути люди, тварини, не допустити мародерства в селах, з ¤ких терм≥ново вивезено людей. ќгорожа ¤вл¤ла собою прикордонну систему У—калаФ: через кожн≥ три метри по периметру Ц стовпи, через 15 сантиметр≥в Ц колючий др≥т. ¬с≥ стовпи закр≥плювались бетоном. Ѕули випадки, коли планували залишити село в зон≥, а пот≥м поступала команда переробити огорожу так, щоб вона була поза зоною. «авданн¤ виконали достроково Ц за три тижн≥. ѕрацювали в три зм≥ни. —ус≥ди в строк не вклалис¤ (через заболочен≥сть м≥сцевост≥), то погнали огорожу њм назустр≥ч ≥ разом з ними замкнули систему. –≥вн≥ рад≥ац≥њ на ц≥й м≥сцевост≥ становили 20 Ц 30 м≥л≥рентген на годину. Ѕагато хто не розум≥в, що рад≥ац≥¤ Ц цей невидимий ворог Ц також с≥¤тиме пов≥льну смерть упродовж рок≥в.

≤гноруючи засоби захисту, працювали т≥льки в респ≥раторах, ¤к≥ псувалис¤ за два Ц три дн≥ прац≥ в них. «ам≥нити њх було н≥чим Ц спека ≥ пилюка доконували людей. “ому довелось прийн¤ти таке р≥шенн¤: з≥ склад≥в цив≥льноњ оборони в покинутих селах вилучати респ≥ратори ≥ користуватис¤ ними. Ѕ≥льш≥сть солдат≥в-приписник≥в призвано з с≥л Ц саме в пору косовиц≥ трав. Ќе заготуЇш с≥на Ц худоба залишитьс¤ без корм≥в.  орова в сел≥ годуЇ с≥мТю, а червневий день годуЇ р≥к. УѕартизаниФ рвалис¤ на загот≥вку с≥на. ѕрацювали на сов≥сть, вдв≥ч≥-трич≥ перевищували норму. —олдати говорили: Уякщо таке лихо напало на”крањну, то все зробимо дл¤ того, щоб нашим д≥т¤м ≥ внукам добре жилос¤Ф. ѕрацювали, вибиваючись ≥з сил, допомагаючи один одному. ¬≥йськовий закон товариства був дл¤ них св¤тим Ц Усам помирай, а товаришу помагайФ. «агальнолюдська б≥да обТЇднала вс≥х незалежно в≥д посад ≥ звань: не мали в≥дпочинку, перекур≥в, не шкодували себе. –озум≥ли: працюють на людство планети.

¬сю огорожу 30-к≥лометровоњ зони по периметру було розбито на д≥льниц≥ Ц 30 к≥лометр≥в.  ожну з них обслуговувала застава. „ерез колючий др≥т пустили м≥крострум, п≥дключили сигнал≥зац≥ю, б≥л¤ огорож≥ по периметру збудували дорогу; постаралис¤ на сов≥сть Ц так, щоб у зону не могли проникнути н≥ тварина, н≥ людина. –оботу прийн¤ли прац≥вники м≥л≥ц≥њ. якщо й мали м≥сце недол≥ки, то њх тут же усували. ќгорожу (п≥сл¤ њњ готовност≥) порушували по 30 Ц 40 раз≥в на добу. Ќа м≥сце порушенн¤ в≥дразу прибували на бетеерах контролери ≥ затримували порушник≥в. —еред них були й мародери з награбованим добром.

ѕриписники роботу виконали, а додому њх не в≥дпускали. ¬и¤вилось, що це питанн¤ може вир≥шити т≥льки √енеральний штаб. ўо було робити? Ћюди привели себе в пор¤док, в≥дпочили ≥ приступили до виконанн¤ нового завданн¤.

ќтже, кер≥вництво ≥ ур¤дова ком≥с≥¤ не виконали своЇњ об≥ц¤нки. Ћюди розхвилювалис¤ ≥ командуванню батальйону довелось багато попрацювати, щоб њх заспокоњти.

Ќове завданн¤ Ц це дезактивац≥¤ селищ, що знаходилис¤ в зон≥. «а в≥дд≥ленн¤ми, взводами закр≥плювали певн≥ вулиц≥, квартали, де вони зд≥ймали верхн≥й шар грунту, покр≥вл≥ буд≥вель ≥ вивозили в УмогильникиФ. ¬ окремих хатах залишилис¤ спиртн≥ напоњ, ≥ любител≥ зеленого зм≥¤ шукали њх, прибирали до рук.  омандуванню це зайвий клоп≥т. ƒовелос¤ посилити нагл¤д за любител¤ми алкоголю. ј ще роз≥йшовс¤ слух, що гор≥лка виводить рад≥онукл≥ди. “ак це чи не так, але з часом алкоголь було введено в рац≥он харчуванн¤. ¬идавали перед прийн¤тт¤м њж≥. ќлекс≥й ‘едорович щодо цього мав свою думку Ц мовл¤в, кер≥вництво це робить дл¤ того, щоб притупити псих≥ку л≥кв≥датор≥в... ўоб не л¤кало њх те чорнобильське видовище... —правд≥, п≥сл¤ вживанн¤ алкоголю люди ставали слухн¤н≥шими, готов≥ були виконати будь-¤ке завданн¤, не думаючи про своЇ здоровТ¤. ѕерш за все це стосувалос¤ вод≥њв, ¤к≥ евакуювали населенн¤, худобу, майно. Ћюди репетували. √олодн≥, недоЇн≥ к≥лька д≥б корови несамовито ревли, собаки завивали... —трашний суд... ¬иконали й це державне замовленн¤ Ц дезактивац≥ю населених пункт≥в.

—олдати налаштувалис¤ на УдембельФ. ” вал≥зи ≥ рюкзаки поскладали реч≥, чекають... јле не так робилос¤, ¤к гадалос¤.  ѕрињхали державн≥ ем≥сари ≥ поставили нове завданн¤: в≥д непроханих УгостейФ ≥ мародер≥в в≥дгородити м≥сто ѕрипТ¤ть.

 оли “итаренко прибув туди, то був здивований: сто¤ть акуратн≥, неповторноњ арх≥тектури одно-дво-триповерхов≥ будинки (шибки перших поверх≥в вибито), тихо, ¤к в могил≥, ≥ на цьому фон≥ надзвичайна чистота. –айський куточок ”крањни! јле не чути сп≥ву птах≥в. Ќа вулиц¤х х≥ба що ≥нколи зустр≥неш м≥л≥ц≥онер≥в в респ≥раторах ≥ захисних костюмах. ¬они Ц ¤к привиди в цьому безлюдному м≥ст≥.

÷е завданн¤ виконували вже не з таким натхненн¤м, ¤к ран≥ше, а просто так, з обовТ¤зку перед своњми людьми ≥ ¬≥тчизною, проте виконали ≥ його в строк.

Ѕули й тут проблеми: не вистачало стовп≥в, скоб, дроту. ƒовелос¤ шукати це на м≥сц≥ або виробл¤ти самим. ѕ≥драхували дози: в≥д 17 до 25 бер≥в.

Ц ѕора нам додому, Ц хвилювались УпартизаниФ, Ц ми вже три норми виконали... ƒози одержали так≥, що й ж≥нки нас не приймуть... ≤нших моб≥л≥зовуйте... Ќехай кожний в цьому пекл≥ побуде.

ƒопов≥ли кер≥вництву, ≥ нарешт≥ почули таке: тих, у кого дози перевищують 17 бер≥в, в≥дправити ≥з зони. Ќа њх м≥сце в≥йськкомати призвали новий контингент. Ћюди швидко стали в стр≥й, навчилис¤ працювати не г≥рше за Устарик≥вФ.

—олдати приходили ≥ в≥дходили, а оф≥цери ≥ прапорщики залишилис¤ в п≥дрозд≥лах Ц приймали це поповненн¤, вчили його, хоч дози рад≥ац≥њ в них не перевищували граничних меж. ќсновний принцип њхнього навчанн¤ такий: роби так, ¤к ¤. ¬они вели за собою людей. ќф≥церський корпус держави Ц це не т≥льки ел≥та арм≥њ, а й нац≥њ, к≥ст¤к, на ¤кому тримаютьс¤ мТ¤зи сусп≥льства. —илу арм≥њ визначають оф≥цери-профес≥онали. ѓх знанн¤ ≥ в≥ддан≥сть прис¤з≥ важко переоц≥нити.

—под≥вались, що п≥сл¤ виконанн¤ цього завданн¤ батальйон в≥дправл¤ть на м≥сце пост≥йноњ дислокац≥њ. јле цього не сталос¤. ћенш загартован≥ во¤ки в≥дчули головний б≥ль, слаб≥сть у т≥л≥, њх нудило до блюванн¤... Ќе знали вони тод≥, що њх чекають ще важч≥, страшн≥ш≥ випробуванн¤...

Ѕ≥л¤ четвертого реактора, ¤кий вибухнув, нагромадилось багато ц≥нних матер≥ал≥в (дошки, скло, кутник, бетонн≥ плити, труби, кольоров≥ метали тощо), автомашин, ≥ншоњ техн≥ки, ¤к≥ були уражен≥ рад≥ац≥Їю ≥ мали висок≥ ступен≥ зараженн¤. ¬се це розкрадалос¤ ≥ вивозилос¤. “ому й виникла потреба обгородити цю промислову площадку ≥ вз¤ти њњ п≥д охорону. —пецп≥дрозд≥ли не справились з цим завданн¤м: не мали досв≥ду. “ому на вир≥шенн¤ його кинули л≥н≥йний мотостр≥лковий батальйон “итаренка. ¬се ускладнювалось ще й тому працювали на в≥дстан≥ 100 Ц 300 метр≥в в≥д жерла реактора, де р≥вн≥ рад≥ац≥њ с¤гали в≥д 10 до 50 рентген≥в на годину. ¬они нер≥вном≥рно розпод≥л¤лись на територ≥њ: на одному м≥сц≥ Ц 15 рентген≥в на годину, на другому Ц 30, на третьому Ц 45, на четвертому Ц знову 10. Ѕ≥льше дес¤ти хвилин тут працювати не можна, одержали б дози, ¤к≥ зашкодили б здоровТю. ј необх≥дно розвезти на м≥сц¤ стовпи, викопати дл¤ них ¤ми, забетонувати, прот¤гти ≥ закр≥пити др≥т. ƒл¤ цього потр≥бний точний посекундний розрахунок на вид роботи. ƒоводили його до виконавц≥в Ц ≥ боже борони, щоб хтось зап≥знивс¤. Ќа цьому конвейЇр≥ вс≥ д≥¤ли злагоджено ≥ в≥дпов≥дально. “реба в≥ддати належне цим мужн≥м, профес≥йним люд¤м Ц патр≥отам ¬≥тчизни. ¬же коли робота п≥дходила до к≥нц¤ ≥ сили покидали њх, а строки натискали, “итаренко вишикував своЇ в≥йсько ≥, по¤снивши складн≥сть обстановки, сказав:

Ц якщо Ї добровольц≥, то нехай вийдуть з≥ строю.

¬ийшло чолов≥к сорок, в тому числ≥ й с≥мнадц¤ть солдат≥в строковоњ служби. “од≥ старшина ‘едор≥в, старий вусатий прапорщик, п≥дступив до молодих ≥ наказав:

Ц  иш, хлопц≥, в стр≥й! ¬ам ще треба батьками бути!..

—олдати строковоњ служби знову стали на своњ м≥сц¤   ≥ вс≥ УпартизаниФ, ¤к≥ ран≥ше коливалис¤, поповнили р¤ди тих, що йшли у зону. ўе раз провели розрахунки, уточнили граф≥к роб≥т, п≥дготували засоби захисту ≥ вз¤лис¤ за роботу. «ак≥нчили њњ через к≥лька годин. “итаренко допов≥в кер≥вництву, що завданн¤ виконано в строк.

÷е були люди того славного покол≥нн¤, з ¤кого треба брати приклад. ≤ дуже дивно стаЇ, коли тепер зустр≥чаютьс¤ люди з п≥дробленими документами л≥кв≥датор≥в. ¬они ще й хвал¤тьс¤, що там не були, а папери мають Ц вони њм дають право одержувати висок≥ п≥льги. ј таких Ї багато. « себе виход¤ть чорнобильц≥, дов≥давшись про це. ÷е наруга над тими мертвими ≥ живими, що вр¤тували людство в≥д ди¤вольського атома. Ѕагато л≥кв≥датор≥в, ¤к≥ заслуговують п≥льг, народноњ шани, моральноњ ≥ матер≥альноњ п≥дтримки держави, залишилис¤ непом≥ченими.

–оти батальйону працювали ≥ на самому реактор≥ Ц очищали поверхи в≥д рад≥оактивних уламк≥в, р¤тували вс≥х, кого нав≥дало це горе. ÷е богатир≥ Ц така њм випала дол¤ Ц незалежно в≥д њх вол≥. ¬ипала, щоб зберегти людство. Ѕ≥льш≥сть з них вже попрощалас¤ з б≥лим св≥том. ѓхн≥ душ≥ там, у космос≥, дивл¤тьс¤ на сьогоденн¤ ”крањни Ц ≥ сумно њм ...

” друг≥й половин≥ серпн¤ 1986 року √енеральний штаб звел≥в в≥дправити див≥з≥ю на зимн≥ квартири в м≥сто Ћубни. –етельно готувалис¤ до маршу: проводили дезактивац≥ю техн≥ки, майна, сан≥тарну обробку особового складу п≥дрозд≥л≥в. УћиЇш, миЇш машину Ц нема рад≥ац≥њ, а коли висохла Ц такий же самий ступ≥нь забрудненн¤Ф, Ц скаржилис¤ вод≥њ. ¬продовж двох тижн≥в мили чистили все до блиску, щоб пройти контрольн≥ пости зони.

Ќаступив довгожданий день. 4-го вересн¤ орган≥зованою колоною машин повернулис¤ в р≥дн≥ м≥сц¤.

Ѕатальйон “итаренка за висок≥ показники в робот≥ по л≥кв≥дац≥њ насл≥дк≥в чорнобильськоњ авар≥њ було нагороджено ѕерех≥дним червоним прапором.  ” Ћубнах див≥з≥ю зустр≥чали тис¤ч≥ жител≥в м≥ста, грав в≥йськовий оркестр. Ќа будинках Ц прапори, на вулиц¤х Ц столи з питвом ≥ њжею, настр≥й у людей п≥днесений. “≥шатьс¤ вс≥ во¤ки тому, що повернулис¤ жив≥-здоров≥, а њх дружини ≥ д≥ти Ц тому, що дочекалис¤ њх.

ѕолковник “итаренко одержав дозу рад≥ац≥њ 23,2 бера. Ѕули в нього розлади з≥ здоровТ¤м п≥сл¤ прибутт¤ з зони, але згодом усе налагодилос¤.

ѕ≥сл¤ „орнобил¤ зак≥нчив академ≥ю ‘рунзе в ћоскв≥. ѕо зак≥нченню Ц начальник штабу полку, командир бригади цив≥льноњ оборони, ≥ ось тепер Ц начальник управл≥нн¤ з питань надзвичайних ситуац≥й ≥ цив≥льного захисту населенн¤ Ћьв≥вськоњ облдержадм≥н≥страц≥њ. —прав в управл≥нн≥ багато ≥ доводитьс¤ працювати, ¤к-то кажуть, в≥д зор≥ ≥ до зор≥.

…ого памТ¤ть заф≥ксувала вс≥х образи л≥кв≥датор≥в. ѓх не забути... јле хай краще шануЇ цих героњв держава Ц памТ¤тниками, матер≥альною допомогою.

ѕамТ¤тайте, люди, про чорнобильську трагед≥ю Ц це велика пересторога земл¤нам на шл¤ху розвитку цив≥л≥зац≥њ, ≥ ще думайте про нашу ”крањну, ¤ка вз¤ла на себе вс≥ труднощ≥, звТ¤зан≥ з л≥кв≥дац≥Їю лиха.  Ќас тепер 47 м≥льйон≥в... думайте, щоб найближчим часом нас не стало набагато менше.

” двер≥ каб≥нету полковника постукали. ¬они легко в≥дчинилис¤ Ц на пороз≥ сто¤ла гарна, молода ж≥нка. Уƒозвольте, ќлекс≥ю ‘едоровичу, Ц принесла документи на п≥дписФ.

¬ ц≥й ж≥нц≥ було щось таке, що окутуЇ теплом, випром≥нюЇ добро. ѕриваблива зовн≥шн≥сть, стрункий ≥ гнучкий стан, чиста украњнська мова. ѓњ оч≥ викликали дов≥ру ≥ бажанн¤ сп≥лкуватис¤. ÷е √алина ћарТ¤н≥вна јндр≥њв з в≥дд≥лу у справах захисту населенн¤ в≥д насл≥дк≥в чорнобильськоњ катастрофи. –ан≥ше у цьому в≥дд≥л≥ працювало четверо чолов≥к, тепер Ц троЇ;  керуЇ ним —тепан —тепанович —оловей. …ого п≥длегл≥ Ц службовець по оздоровленню чорнобильц≥в ™вген √ригорович —оловей ≥ √алина. ¬она займаЇтьс¤ п≥льгами ≥ обл≥ком. ќп≥куютьс¤ вони 14,5 тис¤чами чорнобильц≥в Ћьв≥вськоњ област≥: з них Ц першоњ категор≥њ (це в основному ≥нвал≥ди першоњ ≥ другоњ групи) 925 чолов≥к, другоњ Ц ш≥сть тис¤ч, третьоњ Ц понад дв≥ тис¤ч≥. ™ ще 4300 д≥тей-чорнобильц≥в, ¤к≥ вимагають особливоњ уваги. ” Ћьвов≥ проживаЇ 5700 чорнобильц≥в.

” Ћьв≥вськ≥й област≥ Ї окрема категор≥¤ людей, ¤к≥ мали справу з атомом: вони брали участь у атомних випробуванн¤х.

¬≥дд≥л Ц це державна установа.  р≥м нењ, обласне управл≥нн¤ юстиц≥њ зареЇструвало понад двадц¤ть орган≥зац≥й, ¤к≥ оп≥куютьс¤ чорнобильц¤ми. ÷е УЋьв≥вське обласне товариство учасник≥в л≥кв≥дац≥њ насл≥дк≥в авар≥њ на „ј≈—Ф, УќбТЇднанн¤ сп≥лки ≥нвал≥д≥в „орнобил¤Ф, У—оюз „орнобиль ”крањниФ, Ујсоц≥ац≥¤ орган≥в внутр≥шн≥х справ Ц учасник≥в л≥кв≥дац≥њ насл≥дк≥в авар≥њ на „ј≈—Ф, У ‘онд „орнобильФ, Ујсоц≥ац≥¤ Уƒ≥ти „орнобил¤ Ћьв≥вщиниФ, У‘онд панс≥онату матер≥ ≥ дитини жертв чорнобильськоњ катастрофиФ, “овариство Ућатер≥ „орнобил¤Ф та ≥нш≥. ¬с≥х не перел≥чити.

УЌав≥що њх ст≥льки, Ц питаю √алину. ¬она стискаЇ плечима, Ц ƒемократ≥¤. Ќам пишуть ст≥льки скарг, що вже вс≥ полички зайн¤т≥ ними. „орнобильська пут≥вка коштуЇ 700 гривень, на вс≥х не вистачаЇ. “≥, що не њдуть на оздоровленн¤, одержують компенсац≥юФ. У—к≥льки?Ф Ц У—≥мдес¤т гривень. Ќавантаженн¤ на нас велике. ÷ей маленький компТютер , Ц показуЇ на шафу, Ц заповнений повн≥стю, на потужн≥ший немаЇ грошей. ќформл¤Їмо документац≥ю в≥д руки. ўоб забезпечити витрати на п≥льги ≥ компенсац≥ю вс≥х чорнобильц≥в, потр≥бно 13 м≥льйон≥в гривень, а одержали т≥льки чверть згаданоњ суми. ќтак ≥ живемоФ.

я зрозум≥в: коментар≥ тут зайв≥.

√енерал-майор √рубий ќлександр якович. ¬≥н був заступником командувача ѕрикарпатським в≥йськовим округом з цив≥льноњ оборони. ¬ коло його обовТ¤зк≥в входила ≥ орган≥зац≥¤ л≥кв≥дац≥њ насл≥дк≥в чорнобильськоњ авар≥њ.

Ќародивс¤ ќлександр якович у 1931 роц≥ в родин≥ хл≥бороб≥в у сел≥ “¤гун ≤л≥нецького району на ¬≥нниччин≥. Ѕатько, будучи на фронт≥ ¬еликоњ ¬≥тчизн¤ноњ в≥йни, демоб≥л≥зувавшись, помер. —иротами залишились пТ¤теро маленьких д≥тей. ћатер≥-колгоспниц≥ (прожила 85 рок≥в) важко було утримувати ≥ виховувати њх. Ќевтомна прац¤ ≥ велика любов до них допомагали њй долати труднощ≥, ¤к≥ упали р¤сним дощем на њњ долю. Ќе покладаючи рук, вона томилась на колгоспних нормах. ¬иживали за рахунок городу ≥ корови. ƒ≥ти змалечку трудилис¤ Ц з ранку до п≥знього вечора. “≥льки-но обр≥й починаЇ червон≥ти, а шестир≥чний —ашко вже виган¤Ї на пасовисько свою Ћас≥йку. „ерез р≥к був пастухом ≥ чужоњ худоби. ¬≥н старший серед д≥тей ≥ вже задумувавс¤, ¤к вижити с≥мТњ. ¬с≥л¤ко допомагав матер≥ по господарству, своњм прикладом захоплював молодших. ƒес¤тир≥чним хлопчиком разом мат≥рТю ходив обробл¤ти колгоспн≥ пол¤, але навчанн¤ в школ≥ не покидав.

¬оЇнне ≥ п≥сл¤воЇнне дитинство —ашка ≥ його молодших брат≥в та сестер було важким ≥ суворим. ¬они п≥знали те, чого наступн≥ молод≥ покол≥нн¤ не могли нав≥ть у¤вити. «малку в≥дчули, що таке холод ≥ голод. ј коли подоросл≥шали Ц стали справжн≥ми патр≥отами своЇњ ¬≥тчизни .

ѕ≥сл¤ семи клас≥в —ашко вступив до Ћьв≥вського зал≥зничного рем≥сничого училища. «ак≥нчивши його, подавс¤ до Ћьв≥вського зал≥зничного техн≥куму, де провчивс¤ один р≥к: нестатки змусили покинути цей учбовий заклад. ¬≥н обрав соб≥  ињвське в≥йськове зен≥тно-артилер≥йське училище. «ак≥нчив його усп≥шно. як молодий лейтенант, продовжуЇ службу на ƒалекому —ход≥. “ам в≥н Ц командир взводу, роти. Ќевдовз≥ ќлександр якович стаЇ слухачем бронетанковоњ академ≥њ в ћоскв≥. –оки навчанн¤ минули швидко.

∆итт¤, ¤к бурхлива р≥ка, неслось через пороги под≥й. ѕ≥сл¤ навчанн¤ Ц командир батальйону, заступник командира полку, командир полку, начальник штабу ≥ командир див≥з≥њ, заступник командувача сороковою арм≥Їю. «аймаючи цю посаду, воював в јфган≥стан≥ два роки ≥ в≥с≥м м≥с¤ц≥в. ѕ≥сл¤ јфгану призначили заступником командуючого ѕриволзьким округом. ≤ ось пора збиратись на пенс≥ю. ѕопросивс¤ на Ѕатьк≥вщину. ѕроханн¤ задовольнили, направили до Ћьвова Ц заступником командуючого в≥йськами ѕрикарпатського в≥йськового округу з цив≥льноњ оборони.

ѕро авар≥ю на чорнобильськ≥й ј≈— дов≥давс¤ вранц≥ 27 кв≥тн¤ 1986 року, коли був заступником командуючого ѕриволзьким в≥йськовим округом, а вже на трет≥й день разом з полковником —люсаренком формував 175-й окремий заг≥н л≥кв≥дац≥њ насл≥дк≥в чорнобильськоњ авар≥њ. –озм≥стили його в сел≥ ≤ванков≥ на кордон≥ тридц¤тик≥лометровоњ зони. ўом≥с¤ц¤ вил≥тав на допомогу загонов≥, контролював його роботу. ѕо сут≥ працював у зон≥, а вважалось, що не був там. Ќ≥хто в т≥ часи про п≥льги не думав. ќдне в голов≥ генерал тримав Ц ¤кнайкраще виконати доручену справу.

« 1-го лютого по 6-те березн¤ 1987 року ќлександра яковича призначили начальником оперативноњ групи особливоњ зони, в ¤ку входила вс¤ атомна станц≥¤ ≥ прилегл≥ до нењ територ≥њ. —аме тут гн≥здилис¤ найвищ≥ р≥вн≥ рад≥ац≥њ. ѕ≥д його кер≥вництвом працювало понад пТ¤ть тис¤ч особового складу ≥ до п≥втори тис¤ч≥ р≥зноњ техн≥ки. ”р¤дова ком≥с≥¤ зобовТ¤зала його в≥дпов≥дати за безпеку третього енергоблоку ≥ так званого Урудого л≥суФ. –адниками в нього були вчен≥ з науково-досл≥дних ≥нститут≥в –ос≥йськоњ федерац≥њ ≥ ”крањни. ќсоблив≥ проблеми виникли п≥д час дезактивац≥њ даху енергоблок≥в в≥д рад≥оактивного граф≥ту та ≥нших рад≥оактивних речовин, що њх викинуло жерло реактора. “уди посилали т≥льки добровольц≥в. ѕеред тим, ¤к в≥дправити њх, збирали ≥нформац≥ю про р≥вн≥ рад≥ац≥њ, робили точний п≥драхунок, ск≥льки можна перебувати на т≥й чи ≥нш≥й д≥л¤нц≥, щоб одержати дозу, ¤ка не перевищувала б 25-ти бер≥в. ÷ей терм≥н вбирав у себе 3 Ц 4 хвилини. ƒобровольц≥ п≥дн≥малис¤ на дах, скидали дв≥-три лопати рад≥оактивних речовин ≥ щодуху повертались. ѕот≥м њх в≥дправл¤ли в частину, а там до шпиталю на обстеженн¤ ≥ Ц додому. Ћюди м≥н¤лис¤ щодн¤ ≥ це завдавало великого клопоту командуванню оперативноњ групи.

 ожний, хто працював у т≥й страшн≥й, незрозум≥л≥й борн≥ з невидимим ворогом на одному подиху, пройшов випробуванн¤ на мужн≥сть ≥ ст≥йк≥сть, показав в≥дм≥нну виучку, загартован≥сть, висок≥ морально-психолог≥чн≥ ¤кост≥. Ћюди працювали з почутт¤м в≥дпов≥дальност≥, з натхненн¤м: три хвилини Ц ≥ жодноњ секунди б≥льше. УЅ≥льшеФ Ц це вже поза шкалою безпеки житт¤. ¬се в≥дбувалось узимку, п≥д час шквального в≥тру ≥ пекельноњ рад≥ац≥њ, ¤ка пронизувала т≥ло ≥ метал. ќп≥сл¤ люди хвор≥ли: њх нудило, бол≥ла голова, п≥двищувавс¤ тиск, гнобила слаб≥сть.

Ц ѕамТ¤таю такий випадок, Ц розпов≥дав генерал, Ц треба було зам≥нити використане ¤дерне паливо на третьому енергоблоц≥, а п≥дходи, ¤кими ран≥ше п≥двозили св≥же паливо, забетонували та ще й таким бетоном, що його треба було х≥ба розбити в≥дб≥йним молотком. “ож оцей бетон необх≥дно було зн¤ти, прокласти зал≥зничну кол≥ю ≥ тод≥ вже вагонетками завезти ¤дерне паливо. ¬осьмеро добровольц≥в вз¤лис¤ за цю справу. „ергувалис¤ таким чином: четверо працюють Ц четверо в≥дпочивають. «ам≥сть того, щоб вийти з ураженоњ зони, вони сид≥ли тут же пор¤д. ” нам≥чений строк зак≥нчили роботу. ѕ≥д час об≥ду њм дали додаткову порц≥ю оселедц≥в. ¬они добре ними поласували. ѕриходить до мене л≥кар ≥ допов≥даЇ: У“оваришу генерал, в≥с≥м чолов≥к Ц т≥, що на бетон≥ працювали, Ц отруњлись, можливо, оселедц¤миФ. ўо було мен≥ робити? ѕрийшов ¤ до них, а вони бл≥д≥, вс≥ рвуть, тремт¤ть. ¬икликаю УшвидкуФ ≥ в≥дправл¤ю на обстеженн¤ до шпиталю. ¬и¤вилось: у них променева хвороба. ѕорушили м≥ри безпеки з тим, щоб швидше виконати завданн¤, ≥ набрались рад≥ац≥њ... « атомною енерг≥Їю не жартують. ÷ей випадок ≥ дл¤ них, ≥ дл¤ всього особового складу був г≥рким уроком.

“ехн≥ка, прилади, з ¤кими працювали, часто ламалис¤, ≥ тому все л¤гало на руки солдат≥в, прапорщик≥в, оф≥цер≥в. ”чен≥ казали мен≥: Уякби не твоњ солдати, ¤к≥, ризикуючи житт¤м ≥ здоровТ¤м, руками збирали рад≥оактивн≥ уламки, то н≥¤ких завдань н≥хто не виконав би. ѕостраждали б не т≥льки ”крањна, –ос≥¤, Ѕ≥лорус≥¤, а й багато ≥нших державФ.

ўодн¤ прињжджали кер≥вники ур¤ду, парт≥њ, ≥ мен≥ доводилось супроводжувати њх, а це забирало багато часу; ц≥лими дн¤ми ¤ перебував то на четвертому, то на третьому енергоблоках Ц розпов≥дав, показував њм, ¤к виконуютьс¤ т≥ чи ≥нш≥ завданн¤.

ƒозу мен≥ записали 28 бер≥в, ¤ став ≥нвал≥дом-чорнобильцем першоњ категор≥њ. ѕ≥льг маю багато, проте вони н≥чого не дають, ≥ не т≥льки мен≥, але ≥ вс≥м чорнобильц¤м.  ористуютьс¤ п≥льгами т≥, що там (генерал показав пальцем угору) знаход¤тьс¤ Ц б≥л¤ розпод≥льник≥в чи при влад≥. —карги не допомагають. я член –ади ветеран≥в-чорнобильц≥в, У—оюзу „орнобильФ, ≥ ми вважаЇмо, що ур¤д ”крањни, ¬ерховна –ада повинн≥ зробити все дл¤ тих людей, ¤к≥ св≥домо йшли на самопожертву, про¤вили героњзм. –обот¤ги в≥д плуга ≥ станка повинн≥ одержати допомогу в≥д держави.

¬ „орнобил≥ було справжнЇ Їднанн¤ арм≥њ ≥ народу.

«авершую цей нарис про генерала √рубого словами ѕрезидента ”крањни на конференц≥њ крањн-донор≥в з питань реал≥зац≥њ проекту У”критт¤Ф в Ќью-…орку 20 листопада 1997 року: У—тавши жертвою страшноњ катастрофи, ”крањна маЇ повне моральне право звернутис¤ до св≥тового сп≥втовариства з закликом до п≥дтримки ≥ допомоги. ƒопомоги не т≥льки њй, а й, повторюю, вс≥м, самим соб≥Ф.

’очетьс¤ в≥рити, що це зверненн¤ не залишитьс¤ без в≥дгуку.

«вол≥кати, в≥дкладати на пот≥м уже не можна. якщо сьогодн≥ св≥т не прислухаЇтьс¤ до цих застережень, розраховуватис¤ доведетьс¤ ≥ нам, ≥ нащадкам.

” даному раз≥ дуже слушними здаютьс¤ слова мудрого цар¤ —оломона:  

Ќе стримуй добра потребуючому,
 оли в сил≥ твоЇњ руки це вчинити.
Ќе кажи своњм ближн≥м:
У≤ди, та знову прийди,
ј завтра ¤ дам,
 оли маЇш з собою.

–≥зн≥ думки висловлювали на початку 2000-го року про чорнобильську трагед≥ю фах≥вц≥, але н≥хто з них не може заперечити, що з того дн¤ людство почало новий в≥дл≥к часу. ќдн≥ з них переб≥льшували величину лиха, ≥нш≥ Ц применшували. ѕроте найб≥льш профес≥йно оц≥нюють лихо медики:  вони мають справу вже з насл≥дками впливу рад≥ац≥њ на здоровТ¤  людини. ” звТ¤зку з цим наводжу думки спец≥ал≥ст≥в, а також тих, хто безпосередньо брав участь у л≥кв≥дац≥њ насл≥дк≥в чорнобильського лиха.

ќсь думки в≥домого вченого Ц академ≥ка, х≥рурга Ц ћиколи јмосова.

У“е, що скажу, викличе немалий оп≥р багатьох людей. я в≥дразу за¤вив, що оприлюднена шкода в≥д катастрофи переб≥льшена в к≥лька раз≥в. —казати про це вголос через р≥к п≥сл¤ катастрофи було неможливо Ц закидали б кам≥нн¤м. “епер це зовс≥м ¤сно, ¤ пересв≥дчивс¤ на анал≥з≥ ≥ фактах. ќсь ≥ ком≥с≥¤ ћј√ј“≈ п≥сл¤ вивченн¤ картини констатувала: в≥дселень зроблено втрич≥ б≥льше, н≥ж треба було. ≤ збитки  не лише пр¤м≥ Ц на р¤туванн¤, л≥кв≥дац≥ю, саркофаг, але й в≥д нашоњ непродуманост≥. ¬думайтес¤: в сум≥ на „орнобиль держава витрачаЇ ш≥сть в≥дсотк≥в бюджету. «вичайно, не вистачаЇ на науку, осв≥ту, медицину. “им б≥льше, що ц≥ кошти не завжди йдуть за призначенн¤м.

ўо сталос¤? —першу сусп≥льну думку п≥д≥гр≥ли письменники. ƒо них приЇдналис¤ пол≥тики, хто змикитив, що на цьому можна зробити карТЇру: ой, нас отруњли, знищили! ѕот≥м на цю вудку потрапили й л≥кар≥, тим б≥льше, що квал≥ф≥кац≥њ в ц≥й справ≥ небагато. «а вченими посп≥шили кер≥вники л≥карень. Ќауково-досл≥дним ≥нститутам в≥дкрилис¤ можливост≥ чорнобильського фонду. У¬се погано, давай-давай, сл≥д закупити те й теФ. ≤ ось цей маховик розкрутивс¤ так, що тепер його не зупинити. Ќарод бунтуватиме: ¤к це так! Ћюди нал¤кан≥, без к≥нц¤ хвор≥ють ≥ все списують на „орнобиль. јле коли Ц по правд≥, то ц≥ захворюванн¤ на девТ¤носто в≥дсотк≥в Ц психогенного походженн¤. —правжн≥ медики про це знають, проте в русл≥ сусп≥льноњ ≥нерц≥њ мовчать. јле ¤сн≥сть з „орнобилем доведетьс¤ внести, оск≥льки в≥н Ц непосильна ноша дл¤ держави, дл¤ людей Ц непосильне навантаженн¤ на псих≥ку.

яка ж реальна загроза? ¬ центр≥ досл≥джень ћ≥н≥стерства охорони здоровТ¤ все п≥драховано, ¤ особисто ц≥ дан≥ отримав, коли став народним депутатом —–—–. ясно, що серед л≥кв≥датор≥в Ї жертви, потерп≥л≥. јле, за п≥драхунками м≥жнародноњ рад≥ац≥йноњ науки, вс≥ ≥нш≥ постраждали не дуже. ÷е п≥втора випадку раку на сто тис¤ч населенн¤  иЇва ≥ навколишньоњ територ≥њ. ≤нш≥ причини онкозахворювань провокують триста випадк≥в. Ќа т≥ ж сто тис¤ч населенн¤ сто чолов≥к помираЇ в≥д раку леген≥в чи шлунка, викликаного пал≥нн¤м. Ќавпаки, реклама цигарок Ц ¤кнайкращаФ.

“рохи ≥нший напр¤мок думок у звТ¤зку з ц≥Їю проблемою маЇ один з орган≥затор≥в л≥кв≥дац≥њ насл≥дк≥в чорнобильськоњ б≥ди генерал-лейтенант у в≥дставц≥ –афкат –≥затд≥нов. ” одному з≥ своњх нарис≥в в≥н писав:

У—л≥д сказати, що от≥ дес¤тиЦ ≥ тридц¤тик≥лометров≥ зони Ц пон¤тт¤ в≥дносн≥, коли йдетьс¤ про в≥дпов≥дн≥ документи дл¤ одержанн¤ п≥льг. Ќебезпечну, а то й смертельну дозу рад≥ац≥њ можна було одержати ≥ за њх межами, нав≥ть на територ≥њ, ¤ку начебто вже очистили в≥д рад≥онукл≥д≥в. ”се залежало в≥д ситуац≥њ. «а весь пер≥од роботи в чорнобильськ≥й  зон≥ сумарна доза опром≥нюванн¤ в мене становила 16 бер≥в. ћ≥жнародн≥ норми, встановлен≥ дл¤ атомник≥в, Ц значно вищ≥. “ому дехто з чиновник≥в порушуЇ питанн¤ про в≥дм≥ну п≥льг чорнобильц¤м, за¤вл¤ючи, що н≥чого страшного немаЇ. јле хто працював у зон≥, а не прињжджав на к≥лька дн≥в, щоб зробити в≥дм≥тку у в≥др¤дженн≥, той мене п≥дтримаЇ: п≥льги потр≥бн≥, ¤к пов≥тр¤. Ќе варто заздрити п≥льгам чорнобильц≥в, ¤к≥ рано чи п≥зно стають ≥нвал≥дами. ’то знаЇ, чи в≥дома к≥льк≥сть померлих в≥д чорнобильського променевого впливу (а чи ведетьс¤ така статистика?). ¬≥домо лише, що трагед≥¤ торкнулас¤ житт¤ м≥льйон≥в людей Ц тих, ¤к≥ брали участь у л≥кв≥дац≥њ авар≥њ, ¤к≥ жили на забруднен≥й територ≥њ, споживали продукти, вироблен≥ в зон≥, ¤ких евакуйовано чи переселено. ∆одна людина не може бути спок≥йна за майбутнЇ своњх д≥тей та онук≥в. √оловний ворог зараз Ц не зовн≥шнЇ рад≥ац≥йне випром≥нюванн¤, а вплив ≥зотоп≥в, що потрапл¤ють в орган≥зм разом з њжею чи водоюФ.

Ѕагаторазов≥ обстеженн¤ людей, ¤к≥ брали участь у л≥кв≥дац≥њ насл≥дк≥в авар≥њ, а також жител≥в забруднених територ≥й, св≥дчать про порушенн¤ њх здоровТ¤: почаст≥шали захворюванн¤ орган≥в диханн¤, кровооб≥гу, нервовоњ системи. „орнобильц≥ не знають, що день прийдешн≥й њм готуЇ?

 ожна людина, ¤ка брала участь у л≥кв≥дац≥њ насл≥дк≥в трагед≥њ, по-своЇму бачила цю б≥ду, тому ¤ зустр≥вс¤ з орган≥заторами медичного забезпеченн¤ чорнобильського лиха Ц полковниками медичноњ служби ѕетром ѕлоск≥ним ≥ ¬алентином  рамаревським.

ќдним з найвв≥члив≥ших оф≥цер≥в управл≥нн¤ з надзвичайних ситуац≥й Ћьв≥вськоњ облдержадм≥н≥страц≥њ був заступник начальника управл≥нн¤ полковник ѕлоск≥н ѕетро ¬асильович. (ѕомер у 2003 роц≥).

Ќародивс¤ в≥н у м≥стечку —вал¤в≥ «акарпатськоњ област≥ в с≥мТњ в≥йськовослужбовц¤. “ут же зак≥нчив школу з золотою медаллю. …ого батько п≥сл¤ зв≥льненн¤ з арм≥њ працював на парт≥йн≥й ≥ рад¤нськ≥й робот≥, мати Ц медичний прац≥вник. ўе в школ≥ ѕетро мр≥¤в бути л≥карем, тому й вступив на в≥йськовий факультет медичного ≥нституту в м≥ст≥ √орькому. “ам готували л≥кар≥в дл¤ в≥йськово-морських сил.

У« приЇмн≥стю згадую про навчанн¤ в ≥нститут≥, Ц розпов≥даЇ ѕетро ¬асильович. Ц“ут були гарн≥ викладач≥. ¬они мали глибок≥ знанн¤. Ѕ≥льш≥сть з них брала участь у л≥кв≥дац≥њ еп≥дем≥й не т≥льки в —–—–, але й в јнгол≥, ¬ТЇтнам≥,  орењ.

≤нститут ¤ зак≥нчив з в≥дзнакою, але чомусь був призначений начальником медичноњ служби полку цив≥льноњ оборони п≥д  арагандою. « тих п≥р вс¤ мо¤ служба пройшла у в≥йськах цив≥льноњ оборони.

ѕро чорнобильську катастрофу дов≥давс¤ з газет, але то була часткова ≥нформац≥¤, ¤ка не давала можливост≥ по-справжньому оц≥нити це лихо. я саме перебував на —емипалатинському ¤дерному пол≥гон≥. ѕот≥м зрозум≥в, що це за б≥да, подав рапорт поњхати до „орнобил¤. “а начальство не задовольнило його. Ќа л≥кв≥дац≥ю авар≥њ з пол≥гону не посилали. «годом мене перевели до м≥ста ”стьЦ ам≥ногорська Ц служити начальником медичного в≥дд≥лу —х≥дно- азахстанськоњ област≥. «в≥дти, вже ¤к спец≥ал≥ста, що мав досв≥д у л≥кв≥дац≥њ насл≥дк≥в катастроф природного ≥ техногенного походженн¤ (а ¤ брав участь у л≥кв≥дац≥њ насл≥дк≥в землетрусу в ¬≥рмен≥њ, зсув≥в Ц в јлма-јт≥, повеней ≥ пожеж на ƒалекому —ход≥), в листопад≥ 1987 року мене послали в чорнобильську зону. ÷е Ц другий етап л≥кв≥дац≥њ насл≥дк≥в авар≥њ, основним завданн¤м ¤кого було зак≥нчити зведенн¤ саркофагу над четвертим блоком, зн¤ти грунт завглибшки 20 Ц 40 сантиметр≥в на забруднених територ≥¤х ≥ захоронити його в УмогильникахФ, а також дезактивувати прим≥щенн¤ в селах ≥ м≥стах зони ≥ в м≥ст≥ ѕрипТ¤т≥. ћене призначили начальником медичноњ служби оперативноњ групи —–—–. √рупа знаходилась у самому „орнобил≥. ¬ моњ обовТ¤зки входило: забезпечити функц≥онуванн¤ медичних служб сектор≥в, контроль за њх роботою, а також орган≥зац≥ю м≥р безпеки п≥д час роботи в зон≥ ≥ безпосередньо на четвертому реактор≥.  р≥м цього ¤ ≥ моњ п≥длегл≥ проводили наукову роботу. “ак , медичною академ≥Їю ”крањни було розроблено протирад≥ац≥йний препарат УентеросгельФ, ¤кий звТ¤зував рад≥онукл≥ди ≥ виводив њх з орган≥зму. ¬ипробовували його д≥ю на особовому склад≥ в≥йськових частин. ¬ивчали м≥грац≥ю рад≥онукл≥д≥в в≥д реактора до ≥нших територ≥й. ѓх переносили не т≥льки вода, пов≥тр¤, а й жив≥ заражен≥ ≥стоти. Ќаприклад, чапл¤ зТњдала жабу ≥ в≥дл≥тала в ≥нш≥ крањни. Ћос≥ ≥ зайц≥ споживали заражену рослинн≥сть, њх зТњдали вовки, ¤к≥ з часом по¤вл¤лись у незаражених районах. ƒуже гарними ≥ндикаторами рад≥ац≥њ, њњ впливу на орган≥зм, були жаби ≥ тритони. ѕо них моњ сп≥вроб≥тники вивчали стан орган≥зму в≥д д≥њ рад≥онукл≥д≥в, генетичн≥ зм≥ни, що в≥дбувалис¤ в ньому. ¬ ∆итомир≥ було створено науково-досл≥дну станц≥ю, ¤ка займалась вивченн¤м цих проблем у тваринному ≥ рослинному св≥т≥, визначала в≥к ≥зотоп≥в, м≥грац≥ю рад≥оактивних речовин в ≥нш≥ област≥ ”крањни.

ƒл¤ досл≥дженн¤ д≥њ рад≥онукл≥д≥в на орган≥зм людини науковц≥ ”крањни створили апарат п≥ назвою У—≥чФ. « його допомогою проводили д≥агностику променевоњ хвороби. ™ в орган≥зм≥ так≥ тканини, ¤к≥ мають здатн≥сть накопичувати в соб≥ рад≥оактивн≥ елементи, особливо к≥стки. ћоњ п≥длегл≥ пропустили через цей апарат весь особовий склад частин. якщо ви¤вл¤ли, що доза перевищуЇ норму, то в≥дправл¤ли на л≥куванн¤ до шпиталю  ињвського округу. “ам було спец≥альне рад≥ац≥йне в≥дд≥ленн¤.

ƒл¤ вивченн¤ медичноњ обстановки ¤ часто вињжджав у села ≥ м≥ста зони, в в≥йськов≥ частини. ≤ прийшов до висновку, що найб≥льш уражена рад≥ац≥Їю була ∆итомирська область. ѕ≥вн≥чна њњ частина входила в зону в≥дчуженн¤.

¬ св≥домост≥ людей ц¤ зона повТ¤зуЇтьс¤ з шаленими дозами рад≥ац≥њ ≥ неможливого проживанн¤ на н≥й упродовж дес¤тк≥в ≥ сотень рок≥в. “епер вона становить 2044 квадратних к≥лометр≥в ≥ визначена не за дозовим критер≥Їм, а за допом≥жним показником щ≥льност≥ забруднених грунт≥в рад≥оцез≥Їм. Ќов≥тн≥ дан≥ за нормованими р≥чними дозами опром≥ненн¤ жител≥в с≥льських м≥сцевостей св≥дчать про те, що с≥мдес¤т в≥с≥м в≥дсотк≥в територ≥њ зони в≥дчуженн¤ придатн≥ дл¤ сучасного контрольованого освоЇнн¤ за умови, ¤кщо активно зд≥йснюватиметьс¤ рад≥ац≥йний контроль ≥ ¤кщо буде обмежено споживанн¤ с≥льгосппродукт≥в м≥сцевого виробництва. ÷≥ досл≥дженн¤ було проведено в ∆итомирськ≥й област≥. ¬они св≥дчать, що земл≥ можуть бути повернен≥ њхн≥м господар¤м, ≥ в багатьох селах вони вже використовуютьс¤. ƒл¤ цього потр≥бно зламати стар≥ стереотипи ≥ наполегливо працювати на цих територ≥¤х з метою њх реаб≥л≥тац≥њ ≥ поверненн¤ люд¤м. —права за державною волею. ј ту частину м≥сцевост≥, ¤ка не придатна дл¤ господарюванн¤, сл≥д використати ¤к досл≥дний центр дл¤ св≥товоњ сп≥льноти: широко в≥дкрити двер≥ дл¤ досл≥джень ус≥м зац≥кавленим  державам. “епер лише ”крањна розвТ¤зуЇ це ун≥кальне завданн¤. ƒосв≥ду, ¤кого вона набула, не маЇ жодна крањна св≥ту. ¬ „орнобил≥ зосереджено масу проблем Ц наукових, виробничо-технолог≥чних, орган≥зац≥йних, економ≥чних, соц≥альних тощо. Ѕайдуж≥сть крањн «аходу може дорого коштувати людству, бо це проблеми всепланетарн≥, ≥нтернац≥ональн≥ ≥ розвТ¤занн¤ њх не терпить звол≥кань.

” моЇму п≥дпор¤дкуванн≥ було два медичн≥ батальйони ≥ медичний склад. «абезпеченн¤ медичними препаратами ≥ л≥ками йшло через  ињвський в≥йськовий округ. «а¤вки, ¤к≥ ¤ подавав, виконувались швидко ≥ в повному обс¤з≥. ¬ батальйонах працювали найкращ≥ спец≥ал≥сти-медики, багатьом вони вр¤тували житт¤, особливо в ос≥нньо-зимовий пер≥од, коли на променеву хворобу накладались гостр≥ респ≥раторн≥ захворюванн¤.

÷≥й авар≥њ можна було б запоб≥гти. ¬ ≥нших же крањнах, ¤к≥ використовують атомну енерг≥ю, трагед≥й на такому р≥вн≥ не було. ” нас спрацював фактор безв≥дпов≥дальност≥, халатност≥.  омун≥стична система господарюванн¤ себе не виправдала.

’очу звернути увагу на таку недугу, ¤к рад≥офоб≥¤. ¬она була не т≥льки серед ненавчених, призваних з УгражданкиФ солдат ≥ оф≥цер≥в, а й серед науковц≥в, нав≥ть л≥кар≥в, ≥ межувала з бо¤гузтвом. ¬ одних вона миналас¤, а в ≥нших Ц н≥. ћен≥ довелось в≥дправити з зони одного свого заступника в званн≥ полковника. ¬≥н так бо¤вс¤ за своЇ житт¤, що не м≥г виконати н≥¤кого завданн¤.

Ќовоприбул≥ з р≥зних областей –ад¤нського —оюзу не були п≥дготовлен≥ до виконанн¤ своњх обовТ¤зк≥в в рад≥ац≥йн≥й зон≥, тому мен≥ довелос¤ орган≥зовувати курси спец≥ал≥зац≥њ дл¤ них, на що витрачавс¤ дорогоц≥нний час. ѕ≥сл¤ них люди продуктивно включалис¤ в роботу.

Ѕули особи, що њхали сюди за романтикою, полоскотати соб≥ нерви в екстремальних, ¤к вони гадали, ситуац≥¤х. јле тут потр≥бна була виснажлива, круглодобова, без в≥дпочинку, робота. „ерез два-три тижн≥ романтика минала: час ставив усе на своњ м≥сц¤, ≥ т≥ ж сам≥ люди вже по-≥ншому дивились на своЇ перебуванн¤ в зон≥, в≥дпов≥дально ставились до своЇњ справи.

ѕробув ¤ в „орнобил≥, на л≥кв≥дац≥њ насл≥дк≥в авар≥њ, два строки Ц понад с≥м м≥с¤ц≥в. «аписали мен≥ дозу Ц пТ¤ть бер≥в. “од≥ ми не звертали уваги на одержан≥ дози: не знали, що будуть п≥льги, Ц працювали на користь в≥тчизни, людства. Ќе шкодували власного житт¤, намагалис¤ помТ¤кшити удар УмирногоФ атома, ¤комога швидше л≥кв≥дувати насл≥дки катастрофи. ÷≥ люди, ¤к≥ про¤вили в т≥ дн≥ справжн≥й героњзм, залишились на узб≥чч≥ соц≥альних реформ, ¤к≥ тепер проводить держава. ѓхн≥ бол≥ ≥ проблеми н≥кого не хвилюють. ”с≥ т≥ люди, ¤к≥ пройшли через пекло жахливих час≥в, ст≥йко ≥ мужньо перенесли вс≥ б≥ди, тепер Ц непотр≥бн≥ можновладц¤м. ѕри сьогодн≥шн≥х економ≥чних негараздах, при в≥дсутност≥ соц≥ального захисту вони живуть значно г≥рше, н≥ж того заслужили...Ф

ѕро полковника медичноњ служби  рамаревського ¬алентина ќлександровича мен≥ розпов≥дали, ¤к про одного з активних оф≥цер≥в, ¤кий п≥клувавс¤ про здоровТ¤ л≥кв≥датор≥в. ÷е Ц полковники ¬олодимир Ћатишевський, ѕетро Ћитвиненко, ¬севолод —олонович.

¬алентин ќлександрович в≥в непримиренну боротьбу з чиновниками р≥зних ранг≥в Ц р≥шуче в≥дстоював справедлив≥сть, ставав на захист солдат≥в ≥ оф≥цер≥в, опром≥нених рад≥ац≥Їю. „орнобильська авар≥¤ визначила дальший його шл¤х.

¬ колишньому –ад¤нському —оюз≥ в оф≥ц≥йних пов≥домленн¤х масштаби катастрофи були окреслен≥ 32-а загиблими ≥ 220-а потерп≥лими в≥д великих доз опром≥ненн¤. Ќ≥би й не було сотень тис¤ч людей, ¤к≥ л≥кв≥дували насл≥дки атомного полумТ¤, вр¤тували в≥д не передбаченого монстра м≥льйони населенн¤,  природу, культуру ”крањни, ≥ не т≥льки ”крањни.

¬алентин ќлександрович на Ћьв≥вщин≥ став одним ≥з орган≥затор≥в У—оюзу „орнобильФ Ц орган≥зац≥њ, основним завданн¤м ¤коњ Ї захист потерп≥лих, хворих, ≥нвал≥д≥в. —ьогодн≥ в≥н працюЇ заступником голови Ћьв≥вськоњ обласноњ орган≥зац≥њ У—оюзу „орнобильФ. ” н≥й Ц понад дес¤ть тис¤ч член≥в, з ¤ких тис¤ча дв≥ст≥ Ц ≥нвал≥ди „орнобил¤.

«устр≥лис¤ ми в прим≥щенн≥ ц≥Їњ установи, ¤ке м≥ська влада в≥ддала буд≥вельникам на знос, бо на цьому м≥сц≥ планувалось будувати вх≥д до п≥дземного трамва¤.  оли стало ¤сно, що кошт≥в на буд≥вництво нема, вона в≥ддала його чорнобильц¤м, ≥ т≥ своњми силами в≥дремонтували його, зробивши придатним дл¤ роботи.

—иджу в каб≥нет≥ полковника, ≥ в≥н висловлюЇ своњ думки про планетарну б≥ду, до ¤коњ з часом додалис¤ пол≥тичн≥, економ≥чн≥ ≥ соц≥альн≥ негаразди. ™ трагед≥њ, що не залежать в≥д вол≥ ≥ св≥домост≥ людей, ¤к от землетруси, цунам≥, повен≥, зсуви, а чорнобильська Ц виникла за волею ≥ св≥дом≥стю годованц≥в системи.

Уўо ¤ можу сказати про себе, Ц каже ¬алентин ќлександрович. Ц Ќародивс¤ в м≥стечку —кладовську, ¤ке маЇ ц≥каву ≥стор≥ю. –ос≥йська ≥мператриц¤  атерина переселила повсталих козак≥в з «апор≥жж¤ в безводн≥ херсонськ≥ степи, нав≥ть заборонила копати колод¤з≥, чим змусила њх возити воду волами за ш≥стдес¤т верст. ¬ижили козаки. ћоњ предки Ц козацького роду. ƒ≥ди моњ колись працювали б≥л¤ коней у пана —адовського, а тато ≥ мама Ц в колгосп≥.

я перший з нашоњ родини одержав вищу осв≥ту. —початку зак≥нчив медичний ≥нститут, а пот≥м Ц командний факультет в≥йськово-медичноњ академ≥њ. ¬ арм≥њ служив на р≥зних посадах. ” 1986 роц≥ був головним еп≥дем≥ологом ѕрикарпатського в≥йськового округу. 26 кв≥тн¤ того ж року, будучи у в≥дпустц≥ (в≥дпочивав у батьк≥в), по рад≥о почув, що в „орнобил≥ на атомн≥й станц≥њ виникла авар≥¤. я так ≥ сказав своњм братам ≥ плем≥нникам: У÷е вже по мою душу дзвон¤тьФ.  оли повернувс¤ до Ћьвова, то детальн≥ше роз≥бравс¤ в ситуац≥њ. “од≥ велик≥ нар≥канн¤ були на роботу медичноњ служби в сектор≥ є 3. я зголосивс¤ перед кер≥вництвом поњхати в зону на посаду начальника медичноњ служби оперативноњ групи сектора. ≤нструктаж повинен проводити командуючий округом, а оск≥льки його тод≥ не було на м≥сц≥, то ми ц≥лий тиждень тин¤лис¤ коридорами штабу ≥ лише 25 червн¤ вилет≥ли на м≥сце призначенн¤.

ћене вразило те, що там не було ч≥ткоњ орган≥зац≥њ прац≥ ≥ пор¤дку. Ќа станц≥ю, на реактор, м≥г потрапити кожний, хто цього забажав би, ≥ тому дехто пошепки казав: У÷е ¤кась диверс≥¤Ф. ¬ селах, через ¤к≥ ¤ проњжджав, приголомшувала гн≥тюча  тиша на фон≥ буйства ≥ розкв≥ту рослинност≥. ќбл≥зл≥ коти ≥ собаки, побачивши людину у в≥йськов≥й форм≥, так ≥ б≥гли до нењ, але т≥кали в≥д цив≥льних, бо т≥ њх в≥дстр≥лювали.

Ќевизначен≥сть у р≥шенн¤х, недосв≥дчен≥сть у справах кер≥вництва призвели до невиправданих ≥ духовних затрат.

 оли в≥дсел¤ли людей, то казали: це лише на к≥лька дн≥в або на два-три тижн≥, а ви¤вилос¤ Цназавжди. Ѕули випадки, коли одне ≥ те ж село перегороджували навп≥л дротом. ќдна його половина вважалас¤ непридатною дл¤ проживанн¤, а друга Ц придатною. —ел¤ни цього не розум≥ли. “реба в≥дзначити: добре те, що д≥тей було вивезено в незаражен≥ райони. ¬ селах залишились люди старшого в≥ку. —ело без д≥тей Ц мертве село. ∆ител≥ перебували в стан≥ напруженого оч≥куванн¤.

∆итт¤ Ц завжди житт¤ Ц бо в н≥м-то правда,
¬оно н≥коли не пробачить зради...

“ак писала в одн≥м ≥з своњх в≥рш≥в в≥дома украњнська поетеса ћар≥¤ ¬акалюк-ƒорошенко. ÷¤ зрада ви¤вилась в некомпетентност≥ можновладц≥в, у њх байдужост≥ до власного народу, особливо до жител≥в цього рег≥ону.

ўо мене одного разу здивувало, Ц акцентував м≥й сп≥вбес≥дник, Ц то це вес≥лл¤ в сел≥ ¬≥льч≥, на ¤ке мене запросили. ÷е Ц ¤к у ѕушк≥на: Уѕир во врем¤ чумыФ. ќсобливе вес≥лл¤. ћолод≥ ≥ гост≥ сто¤ли посеред безлюдного села ≥ клан¤лись пекучому сонцю, ¤ке зан≥м≥ло, усам≥тнилос¤, вказувало на недоречн≥сть цього вес≥лл¤. ѕрисутн≥ вели себе так, н≥би востаннЇ живуть на св≥т≥ Ц не сп≥вали, а кра¤ли своњ серц¤. ћайбутнЇ њх не ц≥кавило, завтрашнього дн¤ не ≥снувало дл¤ них.

ќгл¤даючись на пережите, передумане, анал≥зуючи його, пригадую... Ц ¬алентин ќлександрович зупин¤вс¤, п≥дбирав слова. Ц «вичайн≥ люди... ¬они спочатку не розум≥ли, що сталос¤, пот≥м до св≥домост≥ приходило, що це б≥да, Ц але ¤к≥ њњ масштаби, ¤к вона вплине на њхнЇ житт¤, не усв≥домлювали, а вже оп≥сл¤, на м≥й погл¤д, сталось найстрашн≥ше: вони впали в розпач Ц зрозум≥ли, що њх кинуто напризвол¤ще: вони н≥кому не потр≥бн≥. ўо њх чекаЇ? –озум≥ли: що Ц перед ними Ц щось страшне, небезпечне...

—початку ур¤довц≥ впевнено за¤вл¤ли: Уѕроведемо дезактивац≥ю Ц ≥ ви повернетес¤  до своњх дом≥вокФ. јле не так сталос¤, ¤к бажалос¤.

ƒезактивац≥¤ Ц важкий, трудом≥сткий процес: усуненн¤ рад≥оактивних речовин з прим≥щень, з м≥сцевост≥, споруд, од¤гу, продовольства, води. ƒл¤ сел¤н Ц це к≥лькаразове митт¤ Ц в≥д стр≥хи до дол≥вки р≥дноњ хати. —першу жител≥ с≥л особовий склад п≥дрозд≥л≥в, ¤к≥ проводили дезактивац≥ю, зустр≥чали з хл≥бом-с≥ллю, ¤к визволител≥в у пер≥од ¬еликоњ ¬≥тчизн¤ноњ в≥йни. “а коли рад≥оактивн≥ дощ≥ знову забруднили село, вони вже не допускали до своњх осель л≥кв≥датор≥в. Ѕувало, кидалис¤ на них з криком: Уѕ≥сл¤ вашоњ обробки стел≥ провалюютьс¤, ст≥ни пл≥сн¤в≥ють... Ќе треба шкодити... Ќам зимувати тут!..Ф —аме тод≥ ≥ одержували солдати ≥ жител≥ дози рад≥ац≥њ, ¤к≥ не ф≥ксувалис¤. 

   Ѕагато було героњчного, подвижницького, але ще б≥льше Ц головот¤пства, непродуманост≥. —олдат ≥ оф≥цер≥в, ¤ких призвали з запасу, не питали, чи хочуть вони њхати на л≥кв≥дац≥ю авар≥њ, чи дозвол¤Ї њм на це здоровТ¤, забирали вс≥х п≥др¤д. —отн≥ тис¤ч людей в≥д≥рвали в≥д нормального життЇвого ритму ≥ вс≥х, не захищених, кинули в жерло рад≥ац≥њ. ’≥ба можна назвати засобами захисту марлеву повТ¤зку чи той же респ≥ратор.? Ћюди опром≥нювались б≥льше, н≥ж це можна було... ¬се робилос¤ на УураФ. —отн≥ солдат≥в кидали туди, де могли упоратис¤ й дес¤ть чолов≥к. Ѕули м≥сц¤, де заборон¤лос¤ перебувати б≥льше дес¤ти хвилин, проте там працювали годинами. √оловне Ц виконати наказ, завданн¤, бо так вир≥шило кер≥вництво. ѕравда, окрем≥ начальники думали про людей. ќдним з них був генерал-майор √ригор≥й Ѕо¤ров, ¤кого мен≥, коли в≥н переопром≥нивс¤, довелось на носилках в≥дправити до шпиталю ≥м. Ѕурденка. ¬≥дТњжджаючи, в≥н просив командир≥в: УЅереж≥ть людейФ.

Ќа долю л≥кв≥датор≥в третього сектора випали найважч≥ завданн¤. ѓм довелось знешкоджувати рад≥ац≥ю в промислов≥й зон≥ станц≥њ, на р≥ц≥ ѕрипТ¤т≥ ≥ в багатьох населених пунктах тридц¤тик≥лометровоњ зони. Ќайб≥льше Умогильник≥вФ рад≥оактивних речовин знаходилось саме на територ≥њ цього сектора.

ћен≥, ¤к начальников≥ медичноњ служби, доводилось стикатис¤ з дуже дивними речами. “од≥ найб≥льш обТЇктивн≥ дан≥ про дозу опром≥ненн¤ людини м≥г дати анал≥з кров≥. Ќа його основ≥ медики визначили б одержану дозу рад≥ац≥њ ≥ на ск≥льки нею уражений орган≥зм. “≥ дозиметри, ¤к≥ видали особовому складу з недоторканого запасу (Ќ«), були неприродн≥ дл¤ використанн¤.  онтроль за дозами опром≥ненн¤ був умовним ≥  не в≥дпов≥дав д≥йсност≥, та й тепер в≥н Ц не на профес≥йному р≥вн≥. –ахували дози колективним методом ≥ записували у в≥йськов≥ б≥лети опосередкован≥ дан≥, хоч у пов≥тр≥ й на земл≥ р≥вн≥ рад≥ац≥њ були р≥зн≥.  оли кер≥вництво збагнуло, що ан≥ за м≥с¤ць, ан≥ за два насл≥дк≥в авар≥њ не л≥кв≥дувати, то вдалос¤ до ≥нших У≥горФ: людей почали затримувати понад об≥ц¤ний строк.

” кожного Ц сво¤ правда ≥ в кожного Ц св≥й „орнобиль. ј вт≥м, хочу наголосити, що перш≥ л≥кв≥датори в травн≥ Ц серпн≥ 1986 року зробили те, чого людство не збагнуло. ¬они прикрили своњми т≥лами його, вр¤тувавши в≥д загибел≥. ћен≥ пощастило: ¤ був учасником того масового патр≥отизму, ≥нтернац≥онал≥зму. “епер ц≥ слова затоптано, а тод≥ т≥ хлопц≥ з р≥зним р≥внем осв≥ти, культури, р≥зних нац≥ональностей з≥ вс≥х республ≥к колишнього –ад¤нського —оюзу зрозум≥ли, що б≥да Ц одна на вс≥х, що вона Ц не т≥льки тут, але ≥ в њхн≥х осел¤х, в њхн≥х с≥мТ¤х, ≥ вони вс≥, ¤к один, на одному порив≥, вибиваючись ≥з сил, працювали у св¤та ≥ вих≥дн≥ Ц без в≥дпочинку. —учасники ≥ нащадки повинн≥ в≥ддати њм належне.

...як гр≥м з ¤сного неба, зТ¤вивс¤ наказ маршала —околова. ќтже, ви¤вл¤Їтьс¤, що цих людей, виснажених ф≥зично ≥ морально, ¤к≥ в≥дпрацювали вже по два м≥с¤ц≥, треба затримати ще на чотири м≥с¤ц≥. ѓх обманули, ≥ вони в≥дчули себе в≥дпрацьованим матер≥алом. ¬се п≥шло шкереберть. ѕочалис¤ пТ¤нки, самоволки, ≥нш≥ порушенн¤ дисципл≥ни: шукали будь-¤кого приводу, щоб вирватись ≥з зони, придумували соб≥ хвороби, просто симулювали, щоб не працювати, скаржилис¤ на променеву хворобу. ќдержану ними дозу м≥г визначити т≥льки анал≥з кров≥, але в нас не було в≥дпов≥дноњ апаратури дл¤ вир≥шенн¤ ц≥Їњ проблеми, до того ж, у лаборатор≥њ медичноњ роти не було жодного спец≥ал≥ста, ¤кий м≥г би зробити цей анал≥з. ¬≥йськкомати таких людей не призивали. ” звТ¤зку з цим хочу сказати, що ш≥стдес¤т в≥дсотк≥в солдат≥в ≥ оф≥цер≥в, призваних ≥з запасу, не в≥дпов≥дали своЇму призначенню. ўодн¤ старш≥ начальники викликали мене на УкилимФ, вимагали дати ≥нформац≥ю про к≥льк≥сть хворих променевою хворобою. “а ¤ не м≥г давати дутих показник≥в по захворюванню в≥д рад≥ац≥њ. «а це мене увечер≥ зн≥мали з посади, а вранц≥ знову призначали, бо ж треба було комусь вир≥шувати поточн≥ справи, до того ж терм≥нов≥. «годом, на мою вимогу, начальник медичноњ служби ѕрикарпатського в≥йськового округу генерал —авчук прислав спец≥ал≥ст≥в до лаборатор≥њ. ўодн¤, з шостоњ до сьомоњ ранку, сотн≥ людей здавали кров на обстеженн¤. Ћаборанти працювали круглодобово Ц без в≥дпочинку.

“епер ц≥ спец≥ал≥сти не мають статусу чорнобильц≥в, тому що знаходилис¤ поза тридц¤тик≥лометровою зоною, хоч кров дл¤ анал≥зу брали безпосередньо на робочих м≥сц¤х Ц у зон≥.

¬ цей же час особовий склад частин, виснажений важкою працею, в≥дмовивс¤ виконувати поставлен≥ завданн¤, вважаючи себе обманутим. Ћюди с≥дали на траву, клали голову м≥ж кол≥на, в≥дмовл¤лис¤ в≥д њж≥. ÷е т¤глос¤ впродовж к≥лькох дн≥в. “од≥ командуванн¤, парт≥йн≥ органи почали д≥¤ти Ц викликали обласних в≥йськових ком≥сар≥в, заступник≥в гол≥в облвиконком≥в, посадили њх перед призваними з запасу солдатами ≥ оф≥церами, вимагали, щоб кожен з них висловив своњ вимоги: кому треба с≥но заготувати, д≥тей забезпечити дит¤чим садком, дружинам виплатити зароб≥тну плату тощо... ј в≥дтак ц≥ кер≥вники в≥дправл¤лись до своњх областей, вир≥шували вимоги ≥ повертались знову в частини Ц допов≥дали про результати своЇњ роботи на м≥сц¤х. ÷е трохи погасило напруженн¤ серед л≥кв≥датор≥в, але вс≥х пристрастей не вгамувало.

Ќа третьому м≥с¤ц≥ перебуванн¤ в зон≥ люди реально почали хвор≥ти, ≥ завд¤ки моњй наполегливост≥ було орган≥зовано ком≥с≥ю, ¤ка провела медичний огл¤д особового складу в п≥дрозд≥лах. јле ж це повинн≥ були зробити в≥йськкомати в пер≥од призову! ўе велику помилку вони зробили: послали на л≥кв≥дац≥ю насл≥дк≥в чорнобильськоњ авар≥њ призовник≥в в≥ком в≥д 25-ти до 40-а рок≥в. ќтже (а це саме репродуктивний в≥к), так було порушено генетичний фонд ”крањни ≥ не т≥льки... ÷е в≥д≥бТЇтьс¤ ще не на одному покол≥нн≥. “реба було посилати в небезпечну зону чолов≥к≥в в≥ком в≥д 45-ти до 60-ти рок≥в.

я хот≥в би акцентувати увагу ще на одному момент≥ Ц не було названо хвороб, на п≥дстав≥ ¤ких ком≥с≥њ визначали неприродними людей дл¤ роботи в умовах рад≥оактивного зараженн¤. я про це писав допов≥дн≥ записки нав≥ть до ћ≥н≥стерства оборони —–—–, ≥ т≥льки 22 липн¤ 1986 року вийшла директива √енерального штабу з перел≥ком хвороб, на п≥дстав≥ ¤ких можна було визначити тих, ¤ким заборон¤лос¤ перебувати ≥ працювати на забруднен≥й рад≥ац≥Їю територ≥њ.

«а результатами обстеженн¤, в≥с≥мсот чолов≥к≥в Ц солдат≥в ≥ оф≥цер≥в Ц з частин третього сектора було в≥дправлено додому. ÷е викликало велике незадоволенн¤ в кер≥вник≥в округ≥в ≥ в≥йськкомат≥в. јле насл≥дком цього протисто¤нн¤ був наказ ћ≥н≥стра оборони —–—–, в ¤кому зазначалось, що гранична доза опром≥ненн¤ перебуванн¤ на заражен≥й м≥сцевост≥ становить 25 бер≥в. ѕрактично таку дозу у в≥йськовий б≥лет не записували.

“ому, коли тепер визначають статус чорнобильц¤ за цим критер≥Їм, то це Ц ф≥кц≥¤. «аписан≥ дози не в≥дпов≥дають д≥йсност≥: в одних вони Ц вищ≥, в ≥нших Ц нижч≥. ” звТ¤зку з цим ми зараз маЇмо проблеми.  ≥льк≥сть чорнобильц≥в, що стають ≥нвал≥дами, Ц все зростаЇ. ÷е люди, ¤ким до ш≥стдес¤ти рок≥в. ќстанн≥м часом понад ш≥стдес¤т ос≥б п≥шли з житт¤.

¬ частини сектора почали приходити нов≥ л≥кв≥датори. ¬ медицин≥ Ї так званий психолог≥чний синдром. ¬≥н пол¤гаЇ в тому, що коли людина вперше приходить на виконанн¤ роб≥т в екстремальних умовах, то дотримуЇтьс¤ вс≥х заход≥в безпеки. ÷е продовжуЇтьс¤ один-два тижн≥, а коли бачить, що н≥¤ких порушень в орган≥зм≥ не в≥дбуваЇтьс¤, то працюЇ, не захищаючись в≥д рад≥ац≥њ, хоч добре знаЇ, що пот≥м, через багато рок≥в, рад≥онукл≥ди вплинуть на њњ здоровТ¤. ƒивн≥ люди: поки гр≥м не вдарить Ц мужик не перехреститьс¤.

Ќа дах третього реактора посилали т≥льки добровольц≥в, ≥ в≥д них не було в≥дбою. ј чому? “ому, що це була Їдина можлив≥сть одержати дозу ≥ поњхати додому. √енерал арм≥њ Ћушев запропонував побудувати пол≥гон (реактор номер три в м≥н≥атюр≥, з ¤кого скидали рад≥оактивн≥ уламки) ≥ на ньому тренувати добровольц≥в, але ур¤довц≥ на це не п≥шли: мовл¤в, нав≥що витрачати зайв≥ кошти на цю будову, адже людськ≥ резерви в держав≥ Ц невичерпн≥ ≥ людське житт¤ Ц н≥чого не варте. Ѕрали не знанн¤ми, досв≥дом, а людським житт¤м. ѕри робот≥ на реактор≥ були зм≥ни Ц по пТ¤тнадц¤ть секунд. ўо можна зробити за цей час? ѓм записували пТ¤ть бер≥в. “аких людей називали б≥ороботами. ’оч там нав≥ть електронн≥ роботи з япон≥њ ≥ Ќ≥меччини виходили з ладу: електрон≥ка не справл¤лас¤ з рад≥ац≥Їю.

¬ 1986 роц≥ ц≥ люди були геро¤ми, а тепер вони вимагають п≥льг. ™вропа вважаЇ, що ”крањна штучно переб≥льшуЇ результати авар≥њ, вона ор≥ЇнтуЇтьс¤ на допов≥д≥ ћј√ј“≈, ¤ка не хоче, та й не маЇ права, казати правду, тому що ф≥нансуЇтьс¤ корпорац≥¤ми, ¤к≥ використовують атомну енерг≥ю. ћј√ј“≈ захищаЇ њхн≥ ≥нтереси. ¬она ж не розповсюдила ≥нформац≥ю про те, що могло б статис¤ в травн≥ 1986 року! ўоб зменшити викиди рад≥онукл≥д≥в в атмосферу, було прийн¤то р≥шенн¤ Ц закидати з вертольот≥в жерло реактора п≥ском, свинцем, граф≥том. ¬ертольотчики скинули в отв≥р монстра пТ¤ть тис¤ч тон цих матер≥ал≥в. ѕроте реакц≥¤ не припинилас¤, а йшла з великим вид≥ленн¤м тепла. ѕ≥д реактором, дл¤ його охолодженн¤, знаходилась штучна водойма. ¬иникла загроза ос≥данн¤ вс≥Їњ скинутоњ маси плюс вага д≥ючого реактора в цю водойму. якби це в≥дбулос¤, то ставс¤ б вибух в тис¤чу ’≥рос≥м ≥ вс¤ ™вропа стала б тридц¤тик≥лометровою зоною. “ерм≥ново треба було в≥дкачати воду. ÷ю роботу в надзвичайно екстремальних умовах виконали буровики ”крањни, значний обс¤г ¤коњ випав на долю нафтовик≥в з ƒолини ≥ Ѕорислава.

 оли вже воду в≥дкачали, той резервуар заповнили бетоном, ¤кий круглодобово готували два бетонн≥ заводи. “≥льки п≥сл¤ останньоњ машини з бетоном, ¤кий залили в пробурену шпару, люди з ур¤ду, науковц≥ Ц вс≥, хто розум≥в значенн¤ ц≥Їњ проблеми, з полегшенн¤м з≥тхнули. Ќебезпеку великомасштабного вибуху було зупинено. ћожу сказати, що було л≥кв≥довано небезпеку, ¤ка загрожувала ≥снуванню ”крањни ¤к держави, ≥ не т≥льки њњ...

ќсь про це не говор¤ть ≥ не пишуть науковц≥ ћј√ј“≈. „омусь виг≥дно њм принижувати роль ”крањни в л≥кв≥дац≥њ насл≥дк≥в авар≥њ. ’очетьс¤ нагадати представникам «аходу про катастроф≥чн≥ насл≥дки авар≥њ, про ф≥нансовий та моральний т¤гар, ¤кий л≥г на плеч≥, головним чином, ”крањни. “епер чорнобильська проблема дл¤ св≥товоњ сп≥льноти втратила свою гостроту ≥ нагальн≥сть. ћоже, це й добре дл¤ одноњ людини Ц помТ¤кшувати траг≥чн≥ спогади, Ц але не дл¤ ур¤д≥в зах≥дних держав.

„и потр≥бна атомна енергетика? ќднозначно Ц потр≥бна. «апоб≥гти катастроф≥ було можливо. ¬она створена людьми, ¤ких виховала система безв≥дпов≥дальност≥, безд≥¤льност≥. “а ≥ тепер багато чого залишилось без зм≥н.

√адаю, що вибухом у „орнобил≥ зак≥нчивс¤ певний етап розвитку атомноњ енергетики, без ¤коњ людству не об≥йтись. ≤ було б дуже символ≥чно, ¤кби в „орнобил≥ не т≥льки впала полинна з≥рка, а й на ”крањн≥ були збудован≥ нов≥ атомн≥ станц≥њ з сучасними технолог≥¤ми захисту Ц п≥д землеюФ.

 

—≈ “ќ– є 3

ѕов≥сть

1. Ќј„јЋ№Ќ»  —≈ “ќ–ј є 3

...™ люди, ¤к≥ ще з дитинства кохаютьс¤ в ≥стин≥, прагнуть робити добро, не можуть бути спок≥йними, ¤кщо справа, до ¤коњ вони причетн≥, не йде на лад. ƒо таких людей належить ≥ колишн≥й начальник сектора є 3, колишн≥й начальник х≥м≥чних в≥йськ ѕрик¬ќ генерал-майор —люсаренко ќлекс≥й ¬олодимирович.

…ого дол¤ не в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д дол≥ багатьох л≥кв≥датор≥в чорнобильськоњ катастрофи. ѕокол≥нн¤ цих людей Ц особливе. ѓм  чимало довелось передумати, аби зрозум≥ти, що в систем≥, ¤ка ≥снувала, можна над≥¤тись т≥льки на себе, на свою працю, на св≥й розум. „есн≥сть, пор¤дн≥сть, профес≥онал≥зм, знанн¤ ц≥ люди ставили вище в≥д парт≥йних, ≥деолог≥чних комплекс≥в. “ому працювали не на ≥деолог≥ю, а на свою ¬≥тчизну, на св≥й народ. ¬≥ра в те, що вони служать Ѕатьк≥вщин≥, була нар≥жним каменем њхнього житт¤. ¬они були цементуючим матер≥алом в арм≥њ. “ак≥ не цуралис¤ чорноњ роботи, ÷е на њхн≥й прац≥ паразитували бездари, нероби, протекц≥он≥сти Ц вс¤ та нечисть, ¤коњ так багато розвелос¤ в рад¤нському сусп≥льств≥, ≥ в арм≥њ також. ÷е довела чорнобильська трагед≥¤.

ќлекс≥¤ ¬олодимировича ¤ знав не один дес¤ток рок≥в. ƒороги наш≥ то сходились, то розходились. ћи вчилис¤ разом у ћосковськ≥й академ≥њ х≥м≥чного захисту, служили в √руп≥ рад¤нських в≥йськ у Ќ≥меччин≥. ѕ≥зн≥ше зустр≥чалис¤ то в ћоскв≥, то в —оч≥. ≤ нарешт≥ дол¤ нас звела у Ћьвов≥. ¬ цьому м≥ст≥ ¤ був начальником х≥м≥чноњ служби корпусу ѕѕќ, а в≥н начальником х≥м≥чних в≥йськ округу.

ўе в академ≥њ ¤ зауважив, ¤к наполегливо в≥н в≥ддаЇтьс¤ навчанню. “овариш≥ по-доброму заздрили йому, слухаючи м≥ркуванн¤ про ту чи ≥ншу проблему, його ум≥нню комун≥куватис¤ з людьми, рахуватис¤ з чужими думками, ¤кщо в них було рац≥ональне зерно.

¬≥йськова академ≥¤ х≥м≥чного захисту Ц особливий заклад. ” н≥й були зосереджен≥ кращ≥ науков≥ сили —–—–, п≥д њњ крилом працювало чимало ≥нших науково-досл≥дних ≥нститут≥в, ¤к≥ займалис¤ сучасною зброЇю масового ураженн¤ ≥, особливо, захисту в≥д ц≥Їњ зброњ. я ц≥нував ≥ тепер ц≥ную викладач≥в академ≥њ, њхню методику викладанн¤, високий, масштабний р≥вень знань. ” них було чому повчитис¤. я гадаю: такого р≥вн¤ академ≥й на планет≥ не ≥снуЇ. Ќавчалис¤ в академ≥њ пТ¤ть з лишн≥м рок≥в. ¬она готувала фах≥вц≥в вищого р≥вн¤. ÷ьому спри¤ло ще й те, що виб≥р слухач≥в тут був особливий. ¬ академ≥ю вступити було важко: конкурс великий. ¬ступники повинн≥ були волод≥ти не лише глибокими знанн¤ми, але й ум≥ти анал≥тично мислити. Ќе вс≥, звичайно, витримували.

¬себ≥чн≥ знанн¤ точних наук, наполеглива прац¤ в лаборатор≥¤х ≥ б≥бл≥отеках, на пол≥гонах формували оф≥цера х≥м≥чних в≥йськ. 

¬ипускники академ≥њ Ц справжн≥ профес≥онали Ц заслуговували великоњ поваги.

„имало арм≥йських кер≥вник≥в, ¤к≥ не мали достатнього р≥вн¤ х≥м≥чних знань, ставились до цього роду в≥йськ зневажливо. „орнобиль дов≥в, на чиЇму боц≥ правда. “а, на жаль, це дл¤ багатьох стало величезною трагед≥Їю. «рештою, ще в академ≥њ ми зрозум≥ли, що наш≥ дозиметричн≥ прилади Ц недосконал≥: не ф≥ксують малих доз рад≥ац≥њ, зате ≥деолог≥¤ була спр¤мована на здобутт¤ перемоги ≥дей комун≥зму на вс≥й планет≥ будь-¤кими способами ≥ методами.  омун≥сти, мовл¤в, н≥ перед чим   не спин¤тьс¤, ¤кщо нав≥ть доведетьс¤ знищити половину людства.

’очетьс¤ ще раз наголосити: генерал-майор —люсаренко завжди був зразком чест≥ ≥ г≥дност≥.

¬ дит¤ч≥ роки натерп≥вс¤ принижень, зневаги. ” воЇнному лихол≥тт≥ втратив батьк≥в. ƒовелос¤ блукати по задв≥рках разом з ≥ншими обездоленими. ћ≥л≥ц≥¤ виловила ≥ в≥дправила безпритульних малюк≥в у дит¤чий будинок м≥ста  ременц¤ “ерноп≥льськоњ област≥. ÷ей заклад м≥стивс¤ у мальовнич≥й м≥сцевост≥ Ц недалеко в≥д гори Ѕона, на ¤к≥й знаходились залишки камТ¤них ст≥н старовинноњ фортец≥ ≥ р≥с дивовижний л≥с. ¬ихованц≥ дит¤чого будинку проводили тут своЇ дозв≥лл¤. ÷е була њхн¤ Їдина рад≥сть. Ћ≥с вабив д≥тей, ≥ вони не раз т≥кали сюди з урок≥в. ќлекс≥й не любив н≥мецькоњ мови, вважав њњ фашистською, тому й чекав цього уроку, щоб шмигнути в л≥с ≥ в≥двести там душу.  ласний кер≥вник не раз виловлював д≥тей ≥ в≥дпроваджував до класу.

¬чител≥ тут були р≥зн≥, але найб≥льше запамТ¤тавс¤ јрсен≥й ‘едорович Ц справжн≥й педагог, людина осв≥чена, в≥ддана своњй справ≥. ¬≥н з≥ вс≥х сил намагавс¤ навчити д≥тей розумному, доброму, в≥чному. ќлекс≥й запамТ¤тав тут ще одну гарну людину. ÷е була ћар≥¤ “имоф≥њвна. ѓњ називали хаз¤йкою, вона пост≥йно жила в к≥мнат≥ пор¤д з прим≥щенн¤м вихованц≥в. ¬арила њм њсти, вчила прибирати к≥мнати, про¤вл¤ла до них материнське почутт¤. ÷е були п≥сл¤воЇнн≥ голодн≥ роки, харчували дуже погано, д≥т¤м завжди хот≥лос¤ њсти. «ав≥дуючому дит¤чим будинком дуже мало в≥дпускали грошей на закуп≥влю продукт≥в.  омори були порожн≥. √одували УбаландоюФ: супом, в ¤кому плавали два-три шматочки картопл≥, к≥лька зернин пшона. ўаслив≥ т≥ д≥ти, ¤к≥ мали пор¤д ¤кихось родич≥в. “≥, хоч ≥ р≥дко прињжджали, але щось привозили Ц п≥дхарчовували своњх, допомагали матер≥ально. јле таким, ¤к ќлекс≥й, розраховувати на це не доводилось. « од¤гом теж не краще було. ¬игл¤дали об≥рванц¤ми. ќд¤г ≥ взутт¤ ремонтували сам≥. Ќе житт¤, а каторга. ќлекс≥й дв≥ч≥ т≥кав, але м≥л≥ц≥¤ знаходила ≥ приводила назад.

“ак минали роки. ўоб трохи заробити грошей, взимку р≥зали ≥ рубали дрова, вл≥тку та восени косили траву, копали картоплю, розвантажували вагони з цементом, вуг≥лл¤м та ≥ншими вантажами. ѕ≥д час л≥тн≥х кан≥кул працювали на цегельному завод≥, на загот≥вл≥ зерна. ∆ебрацтво та злидарство не в≥дступали в≥д ќлекс≥¤ до повнол≥тт¤.

ќдного разу, п≥зно ввечер≥, коли виховател≥ роз≥йшлис¤, хлопчаки-девТ¤тикласники з≥бралис¤ б≥л¤ л≥жка ќлекс≥¤. ѕочалас¤ розмова, хто ≥ ким буде п≥сл¤ школи. Ќевисокий на зр≥ст ¬асилько (батько його був льотчиком ≥ загинув у перш≥ дн≥ в≥йни, а маму розстр≥л¤ли н≥мц≥) промовив:

Ц я хочу бути льотчиком, ¤к м≥й батько.

Ц я хочу бути ≥нженером, тому й вивчаю математику, ф≥зику... Ц сказав ≥нший.

Ц ј ¤ хочу бути л≥карем, Ц соромливо промовив ѕетрик.

“≥льки ќлекс≥й мовчав. ¬≥н уважно слухав товариш≥в, не в≥дкриваючи своњх таЇмниць.

Ц ј ти ким хочеш бути? Ц допитувались у нього хлопц≥.

Ц я стану генералом, Ц нарешт≥ осм≥л≥в ќлекс≥й. ¬с≥ були вражен≥, дивились на нього, ¤к на дивака. јле мету в житт≥ хлопець поставив.

ѕ≥сл¤ зак≥нченн¤  ременецькоњ середньоњ школи є 3 (до реч≥, в≥н њњ зак≥нчив на чотири ≥ пТ¤ть), ќлекс≥й вступив до  остромського в≥йськового училища х≥м≥чних в≥йськ, тут здобув червоний диплом. ѕрот¤гом трьох рок≥в жодного разу не њздив на кан≥кули: не було грошей, та й не було куди њхати. ’одив у нар¤д разом з тими, хто одержав незадов≥льн≥ оц≥нки на сес≥¤х.

ѕо зак≥нченн≥ навчанн¤ його чекала дол¤ оф≥цера: командир взводу, роти, начальник х≥м≥чноњ служби полку, див≥з≥њ, начальник х≥м≥чних в≥йськ арм≥њ, округу. “ис¤ч≥ дн≥в навчань ≥ безсонних ночей. ѕрослужив тридц¤ть ш≥сть календарних рок≥в. «а цей пер≥од зм≥нив пТ¤тнадц¤ть м≥сць служби. Ѕрав участь у випробуванн≥ ¤дерноњ зброњ, пот≥м в≥др¤дженн¤ до ¬ТЇтнаму, де йшли бойов≥ д≥њ, а згодом важка операц≥¤ на хребт≥ в московському ≥нститут≥ травматолог≥њ ≥ ортопед≥њ. ћ≥с¤ць пролежав у г≥пс≥, ц≥лий р≥к носив титанов≥ пластини, що були скр≥плен≥ з хребтом двома болтами. „ерез р≥к повторна операц≥¤.

¬≥с≥м раз≥в дол¤ звТ¤зувала його з „орнобилем, б≥льш ¤к чверть року пробув у рад≥ац≥йних зонах. «а дванадц¤ть рок≥в служби на генеральських посадах дес¤ть раз≥в подавали документи на присвоЇнн¤ званн¤ генерал-майора, останн≥й Ц у 1989 роц≥. ќчевидно, в≥дмовити вже було неможливо Ц присвоњли. јктивно про¤вив себе на посад≥ начальника оперативноњ групи сектора є 3. “ут керував частинами, ¤к≥ л≥кв≥довували насл≥дки авар≥њ на „орнобильськ≥й ј≈—.

 

2. “ј  ѕќ„»ЌјЋј—я Ѕ»“¬ј « –јƒ≤ј÷≤™ё

–обочий день полковника ќлекс≥¤ ¬олодимировича —люсаренка почавс¤, ¤к ≥ завжди, дуже рано. ¬ислухав донесенн¤ чергового по управл≥нню, командир≥в п≥длеглих частин. —ам допов≥в начальников≥ штабу округу, що в його в≥йськах усе в пор¤дку. «айшов секретник, прин≥с дл¤ ознайомленн¤ ≥ на п≥дпис папку з документами. ѕ≥д час реЇстрац≥њ в≥н њх читав ≥ вже допов≥дав начальников≥, ¤к≥ з них б≥льш важлив≥, першочергов≥, ¤к≥ другор¤дн≥, а на ¤к≥ можна не звертати уваги. „ого т≥льки не було в ц≥й папц≥: постанови та резолюц≥њ ÷   ѕ–—, р≥шенн¤ ур¤ду, накази ћ≥н≥стра ќборони ≥ командуючого округом, розпор¤дженн¤ ≥нших начальник≥в, огл¤ди на р≥зн≥ теми Ц все дл¤ того, щоб бути в курс≥ справи сьогодн≥. „итав уважно т≥льки т≥, ¤к≥ стосувалис¤ його самого, служби ≥ п≥длеглих в≥йськ. ѕисав резолюц≥ю до виконанн¤ п≥длеглим оф≥церам, встановлював терм≥ни ≥ записував у зошит дл¤ контролю. Ќа ≥нших, менш важливих, розписувавс¤: Уќзнайомлений. ѕолковник —люсаренкоФ. ≤нколи думав: УЌав≥що ст≥льки переводити паперу, ¤кщо це вже обговорювалос¤? Ќевже житт¤ вимагаЇ  ст≥льки писанини? Ќевже цей паперовий пот≥к забезпечить дисципл≥ну ≥ пор¤док? ѕ≥вдн¤ сиджу над цими паперами,  а п≥вдн¤ Ц в приймальн¤х ≥ на нарадах. ј ск≥льки зайвих телефонних розмов, др≥бТ¤зкових завдань? ÷е все називаЇтьс¤ УтекучкоюФ, ¤ка зТњдаЇ весь робочий час. јле ж в≥н маЇ завданн¤ Ц вчити людей, забезпечувати њх ус≥м необх≥дним, та й самому вчитис¤. ≤ коли це робити?Ф ј займавс¤ п≥двищенн¤м свого профес≥йного р≥вн¤ п≥сл¤ зак≥нченн¤ робочого дн¤, коли розходилис¤ оф≥цери, коли переставали дзвонити телефони. «осереджувавс¤ на проблемних д≥л¤нках служби, читав спец≥альну л≥тературу, анал≥зував ¤к свою д≥¤льн≥сть, так ≥ п≥длеглих, складав план роботи на завтра ≥ дл¤ себе ≥ дл¤ п≥длеглих, прикидав, кого треба заслухати в першу чергу. ƒень минав у повс¤кденних турботах. ќй, ск≥льки тих справ у начальника х≥м≥чних в≥йськ округу? ¬же на сьогодн≥ досить. “реба в≥дпускати оф≥цер≥в додому. ¬ цю мить пролунав дзв≥нок з червоного апарата. ¬≥дчував: це Ц той дзв≥нок, з ¤кого пливе тривога. ≤ справд≥ Ц на провод≥ командуючий в≥йськами округу.

Ц «айд≥ть до мене!

” приймальн≥ сид≥ло к≥лька оф≥цер≥в ≥ генерал≥в з папками документ≥в. „екали виклику.

Ц ¬ас чекають, Ц п≥дполковник, порученець, в≥дчинив двер≥ до каб≥нету.

 омандуючий ступив ќлекс≥Їв≥ назустр≥ч, прив≥тавс¤ ≥ дав шифровку √енерального штабу: УЌегайно в≥дправити 144-й моб≥льний заг≥н х≥м≥чних в≥йськ, призначений дл¤ л≥кв≥дац≥њ авар≥њ на атомних станц≥¤х, до „орнобил¤, при цьому п≥дрозд≥ли рад≥ац≥йноњ розв≥дки Ц пов≥тр¤ним ешелоном, ≥нш≥ Ц двома зал≥зничнимиФ.

Ц –озпиш≥тьс¤. ¬и призначен≥ в≥дпов≥дальним за в≥дправку . «вТ¤зуйтесь з ћосквою, з управл≥нн¤м х≥м≥чних в≥йськ ћ≥н≥стерства ќборони, вони дадуть конкретн≥ш≥ вказ≥вки. «апровадьте ц≥лодобове чергуванн¤ своњх оф≥цер≥в.

…дучи до свого каб≥нету, —люсаренко зрозум≥в, ¤ка в≥дпов≥дальн≥сть л¤гаЇ на його плеч≥. ¬≥н опинивс¤ у тому екстремальному стан≥, коли треба моб≥л≥зувати досв≥д ≥ знанн¤ на виконанн¤ р≥шенн¤. …шов ≥ думав: Уўе зовс≥м недавно розмовл¤в з начальником х≥м≥чних в≥йськ ћ≥н≥стерства ќборони генерал-полковником ѕ≥каловим про навчанн¤, заплановане на травень з в≥йськами цив≥льноњ оборони, з х≥м≥чними, з персоналом атомних станц≥й на тему: УЋ≥кв≥дац≥¤ авар≥њ на Ѕалак≥вськ≥й ј≈—Ф. ¬же й визначено питанн¤, розроблено документац≥ю. ≤ ось, ≥дучи довжелезним коридором штабу, народилась думка: Уяк же генерал ѕ≥калов м≥г передбачити необх≥дн≥сть цього заходу? “аких навчань не було жодного разу за всю ≥стор≥ю ≥снуванн¤ атомних станц≥й. ƒобре, що ¤ вже пров≥в рекогносцируванн¤ з командирами в м≥сц¤х зосередженн¤ частин ≥ пор¤дком њх д≥й на навчанн≥Ф.

–аптов≥сть завданн¤ ≥ нев≥дом≥сть обстановки шокували його. ўе вранц≥ по прињзд≥ на службу в≥д оперативних чергових, з ¤кими був у добрих стосунках, дов≥давс¤: на „орнобильськ≥й ј≈— вибухнув реактор. ѕодзвонив до ћоскви по телефону «ј—. ¬≥дпов≥ли в обт≥чн≥й форм≥, що так, Ї невелик≥ неполадки, але детал≥ нев≥дом≥. як оф≥цер-х≥м≥к, в≥н розум≥в усю небезпеку, ¤ку може принести цей вибух: без людських жертв не об≥йдетьс¤, ≥ ¤кщо √енеральний штаб ≥ сам ѕ≥калов посилають моб≥льний заг≥н на виручку, то справи кепськ≥.

” чергового по управл≥нню вже були п≥длегл≥ оф≥цери. ¬они ще не знали, що в них ≥ в њхнього начальника ц¤ н≥ч буде безсонною. ¬же через двадц¤ть хвилин полет≥ли шифровки-розпор¤дженн¤ в частини Ц на в≥дправку 144-го моб≥льного загону до „орнобил¤. ÷е був потужний, вишколений, оснащений нов≥тньою техн≥кою ≥ приладами заг≥н, готовий д≥¤ти в умовах рад≥ац≥йного ≥ х≥м≥чного зараженн¤, л≥кв≥дац≥њ насл≥дк≥в ¤дерних вибух≥в, х≥м≥чних авар≥й. ÷ей заг≥н виплекав ѕ≥калов. …ого п≥дрозд≥лами командували кращ≥ оф≥цери-х≥м≥ки.  ерував ним п≥дполковник ћ.ќ. ¬ибодовський. (¬≥н одержав велику дозу опром≥ненн¤, важко хвор≥в, п≥сл¤ „орнобил¤ служив у  ал≥н≥нград≥ начальником х≥м≥чних в≥йськ арм≥њ). „ерез п≥втори години п≥дрозд≥ли рад≥ац≥йноњ розв≥дки, очолен≥ ¬ибодовським, лет≥ли на важких транспортних л≥таках до „орнобил¤ ≥ першими вступили в б≥й ≥з страшним ворогом Ц рад≥ац≥Їю. ¬они першими розв≥дали маршрути з найменшими р≥вн¤ми рад≥ац≥њ, за ¤кими п≥шли колони з вантажами буд≥вельних матер≥ал≥в та ≥ншого майна, щоб приборкати стих≥ю в реактор≥, накинути на нього саркофаг. ¬с≥ вони одержали велик≥ дози рад≥ац≥њ, дол¤ розкидала њх Ц кого куди. ’то з них ще живий? “≥, що працювали п≥зн≥ше в зон≥, повинн≥ д¤кувати њм за збереженн¤ свого здоровТ¤ ≥ житт¤.

≤нш≥ два ешелони повинн≥ були њхати зал≥зничним транспортом: з≥ станц≥й —≥нна ≥ ѕричернавка.

≤з —≥нноњ ешелон вирушив своЇчасно, а з≥ станц≥Їю ѕричернавка звТ¤зку н≥¤кого не було. ћосква  вимагала: негайно в≥дправити його. « р≥зних управл≥нь √енерального штабу (√Ў) щогодини дзвонили, кричали: УЎвидше в≥дправл¤йте!Ф ѕогрожували. јле звТ¤зку не було н≥ по в≥йськових, н≥ по цив≥льних, н≥ по зал≥зничних каналах.

«адзвонив телефон ур¤дового звТ¤зку.

Ц ѕолковник —люсаренко слухаЇ.

Ц ўо з ешелоном на ѕричернавц≥?

Ц ЌемаЇ звТ¤зку.

Ц якщо до ранку не в≥дправите його Ц будете зн¤т≥ з посади, розжалуван≥ ≥ зв≥льнен≥ з арм≥њ.

ѕогрози сипались щогодини. ѕод≥¤ Ц надзвичайна. Ќедаремно такий заклопотаний √енеральний штаб.

¬же п≥зн≥ше, через к≥лька м≥с¤ц≥в, коли лет≥ли разом до ћоскви, генерал-полковник ѕ≥калов розпов≥дав: У√енштаб запитував: Уўо потр≥бно?Ф я: Уѕослати до „орнобил¤ п≥дготовлен≥ частини   з Ўихан (навчальний центр х≥м≥чних в≥йськ), оф≥цер≥в-х≥м≥к≥в з округ≥в, створити в округах батальйони з п≥дготовки л≥кв≥датор≥в авар≥њ.  оли б державна ком≥с≥¤, особливо в початковий пер≥од, прислухалась до моњх пропозиц≥й, то за все це лихо не було б заплачено такою дорогою ц≥ноюФ.

√енерал-полковник ѕ≥калов Ц людина вольова, розумна, працездатна Ц дививс¤ далеко вперед. “ому й приймав см≥лив≥ р≥шенн¤ ≥ швидко вт≥лював њх у житт¤, ум≥в ≥ти на ¤вний ризик. ∆итт¤ довело його правоту.

«нову пролунав ур¤довий телефон, ≥ генерал-лейтенант з √енштабу в груб≥й форм≥ пооб≥ц¤в —люсаренков≥, що зв≥льнить його з арм≥њ ≥ в≥ддасть п≥д трибунал. ј звТ¤зку з ѕричернавкою не було. ўо робити? —итуац≥¤ дос¤гла критичноњ меж≥.

¬ Ўиханах командиром одн≥Їњ з частин був п≥дполковник ¬.ќ. —ажин, старий друг ≥ при¤тель —люсаренка. ≤ десь по перш≥й годин≥ ноч≥ ќлекс≥й вир≥шив подзвонити йому на квартиру.

Ц ¬асилю, вибачаюсь, що дзвоню так п≥зно, але в мене нема ≥ншого виходу. я повинен в≥дправити з ѕричернавки ешелон з техн≥кою до „орнобил¤, а звТ¤зку з ним не встановлено. ѕрошу тебе поњхати на станц≥ю, роз≥братись в обстановц≥ ≥ допов≥сти мен≥.

Ц ќлекс≥ю, у мене сьогодн≥ день народженн¤, за столом ще сид¤ть гост≥, але, ¤к треба, тв≥й наказ виконаю.

ƒосв≥дчений оф≥цер через сорок хвилин допов≥в: п≥дрозд≥ли дл¤ в≥дправки готов≥, сто¤ть у колонах, зал≥знична станц≥¤ подала дес¤ть платформ, решту подадуть через дв≥ години. ѕлатформи стар≥ Ц вимагають ремонту.

Ц Ћюбий м≥й ¬асилю, Ц телефонував знову —люсаренко, Ц в≥зьми на себе нагл¤д за ешелоном, зроби все можливе, щоб в≥дремонтувати платформи, допоможи пиломатер≥алами.

ѕ≥дполковник —ажин зробив неможливе: сперечавс¤ з зал≥зничним начальством, ремонтував платформи, кр≥пив техн≥ку, розм≥щував особовий склад у вагонах Ц всього не перерахуЇш. ј вже вранц≥ ешелон з техн≥кою ≥ майном вирушив до „орнобил¤, а полковник —люсаренко допов≥в ћоскв≥: завданн¤ виконано. „ерез де¤кий час почали надходити пов≥домленн¤ про в≥дправку п≥дрозд≥л≥в х≥м≥чних в≥йськ з обТЇднань округу.

ќдним з перших в≥дправивс¤ до „орнобил¤ начальник штабу управл≥нн¤ х≥м≥чних в≥йськ округу п≥дполковник ¬.ѕ. ѕетрушин. (ѕрацював на найв≥дпов≥дальн≥ших д≥л¤нках. ќдержав велику дозу опром≥ненн¤, л≥кувавс¤ в шпитал¤х ≥ незабаром помер. «алишив молоду дружину ≥ трьох маленьких син≥в).

” клопотах минав час, ≥ через два тижн≥ стали повертатис¤ з „орнобил¤ оф≥цери, ¤к≥ одержали допустиму дозу опром≥ненн¤. Ќа м≥сце катастрофи њхали все нов≥ люди, так що б≥льш≥сть оф≥цер≥в-х≥м≥к≥в побували там, а декотр≥ Ц по к≥лька раз≥в. –озпов≥дали про недосконал≥сть дозиметричних прилад≥в, про те, що здобут≥ ними знанн¤ Ц далек≥ в≥д практики. ≤ в≥д цих розмов душа полковника скн≥ла, чахла, переповнювалась не зрозум≥лою дл¤ нього тривогою. ¬≥н збагнув одне: так продовжуватись не може. ќдн≥Їњ ноч≥ вир≥шив: треба њхати до „орнобил¤. ≤ на перш≥й нарад≥ кер≥вного складу округу звернувс¤ до командуючого:

Ц ѕрошу дозволити мен≥ в≥дправитись до „орнобил¤. Ѕ≥льш≥сть моњх оф≥цер≥в побувала там. “≥льки начальник не був...

“ой, примруживши оч≥, в≥дпов≥в:

Ц „ого ти туди рвешс¤? ўо н≥чого робити тут?..

Ц я не можу, не маю морального права керувати людьми, ¤к≥ в≥дчули на соб≥ небезпечну д≥ю рад≥ац≥њ, не ухилилис¤ в≥д наказу виконати завданн¤, хоча знали, ¤к це шкодить здоровТю. ѕрацюючи тепер з ними, ¤ почуваю себе незручно.

 омандуючому це не сподобалось, в≥н н≥чого не в≥дпов≥в. „ерез к≥лька дн≥в ще раз звернувс¤ до нього, але на своЇ проханн¤ знову одержав в≥дмову. ќлекс≥й ¬олодимирович написав рапорт, в ¤кому акцентував: Уќкрем≥ оф≥цери в≥дправились до „орнобил¤ п≥д силою мого наказу, ≥ ¤ не маю права б≥льше керувати людьми, ¤к≥ не повернулись з „орнобил¤Ф.

 омандуючий написав резолюц≥ю: УЌачальнику штабу. ¬важаю за доц≥льне в≥др¤дити полковника —люсаренка на дес¤ть д≥б до „орнобил¤Ф.

≤ ось одного червневого дн¤ л≥так лет≥в до „орнобил¤. Ќа його борту Ц полковник ќлекс≥й ¬олодимирович —люсаренко. ƒень був теплий ≥ прив≥тний. Ќебо Ц голубе, жодноњ хмаринки. —онце пестило землю Ц м≥ста, села, зелен≥ луги, л≥си, р≥ки, зас≥¤н≥ хл≥бом пол¤. 

 

3. ¬≤„-Ќј-¬≤„ « –≈ј “ќ–ќћ

Ћ≥так торкнувс¤ колесами бетонноњ дор≥жки, проб≥гс¤ нею ≥ зупинивс¤.

Ќавколо бу¤ло л≥то. ¬ блакитному неб≥ то скупчувалис¤, то розходились у р≥зн≥ боки хмаринки. —онце см≥¤лос¤ з радост≥ й кидало на землю пучки промен≥в.

ѕолковник —люсаренко прибув цим л≥таком до „орнобил¤. –аз у раз кидав оком на небо, ≥ йому спадало на думку: УЌевже й тих хмаринок торкнулас¤ рад≥ац≥¤? ўо вони несуть у соб≥ Ц добро чи зло? Ќе хот≥лось в≥рити, що десь недалеко, серед цього буйноњ зелен≥, Ї м≥сц¤, заражен≥ рад≥оактивними елементами, що ¤кась невидима сила с≥Ї хворобу ≥ смерть Ц убиваЇ все живе на земл≥ Ц не в≥дразу, за одним махом, а так пов≥льно розт¤гуЇ своЇ задоволенн¤, щоб д≥сталос¤ не т≥льки цьому, що зараз живе покол≥нню, а й п≥зн≥шому Ц д≥т¤м, онукам, правнукам, ≥ ще Ц пра, пра, пра... јле навколо сп≥вало л≥то, похитували гол≥вками кв≥ти, в трав≥ стрибали коники, стр≥лами л≥тали ласт≥вки. “≥льки люди Ц заклопотан≥, засмучен≥, в тривоз≥.

—люсаренко ¤комога швидше помчав до готелю, ≥ за ¤кусь мить вињхав у п≥дпор¤дковану йому частину. ўе здалеку побачив виструнчен≥ р¤ди намет≥в, засипан≥ п≥ском дор≥жки, днювальних, ¤к≥ з ц≥кав≥стю дивилис¤: хто ж це прињхав до них? Ўофер зупинивс¤. ўе не встиг в≥дчинити дверц≥, ¤к пролунала команда:

Ц —трунко-о-о!..

’то був поблизу, завмер. ќф≥цери приклали руки до головних убор≥в. „ерговий п≥дб≥г до полковника ≥ допов≥в:

Ц «а час вашоњ в≥дсутност≥ в частин≥ н≥чого особливого не трапилось. ќсобовий склад виконуЇ завданн¤ на обТЇктах за планом.

—люсаренко, прив≥тавшись за руку з черговим, скомандував:

Ц ¬≥льно!

Ц ¬≥льно-о-о! Ц повторив черговий ≥ почав докладн≥ше розпов≥дати про справи в частин≥.

ѕодалис¤ до штабу. Ќазустр≥ч њм уже посп≥шали начальник штабу ≥ заступник командира з тилу.

Ц ƒе командир? Ц запитав —люсаренко начальника штабу.

          Ц  омандир з п≥дрозд≥лами вињхав до реактора, Ц в≥дпов≥в той.

Ц ѕрошу вид≥лити оф≥цера, ¤кий добре знаЇ маршрут. якщо мене шукатимуть Ц ¤ теж вињхав до реактора.

ѓхали через покинут≥ села. Ќ≥де н≥ душ≥. “≥льки вр¤ди-годи прошмигне розжир≥ла лисиц¤ або назустр≥ч виб≥жить з обл≥злими боками пес, та ще в≥дблиски сон¤чного пром≥нн¤ з мертвих в≥кон засл≥плюють оч≥.

¬≥д вигл¤ду четвертого енергоблоку ќлекс≥ю ¬олодимировичу  стало моторошно. ¬ибух реактора ц≥лком знищив покр≥влю, зруйнував ст≥ни; металева кришка в к≥лькасот к≥лограм≥в стала на ребро ≥ вис≥ла в пов≥тр≥. ќдин к≥нець балки, на ¤к≥й лежало перекритт¤, гойдавс¤: опора, ¤ка його п≥дтримувала, теж була зруйнована. Ѕалка ≥ металева кришка ¤вл¤ли собою серйозну небезпеку, бо при пад≥нн≥ могли б завдати ще б≥льших руйнувань. –еактор випром≥нював ди¤вольське св≥т≥нн¤, а з його кратера вил≥тали палаюч≥ шматки урану, граф≥ту, а також свинцю, що розплавивс¤, зм≥шавс¤ з ¤дерним паливом ≥ сам став рад≥оактивним.

Ќа покр≥вл≥ метушились люди, од¤гнен≥ в захисн≥ костюми ≥ респ≥ратори, Ц вони щипц¤ми збирали розпечен≥ уламки, що випром≥нювали рад≥ац≥ю.

”в≥йшли в прим≥щенн¤ б≥л¤ четвертого блоку. ¬ишикувана четв≥рка солдат готувалас¤ до чергового наб≥гу, щоб скинути рад≥оактивн≥ шматки, одержувала ≥нструктаж. ќф≥цер, ¤кий його проводжав, говорив:

Ц ѕ≥дн≥маЇтесь по сходах на вих≥дний руб≥ж Ц ≥ б≥гом до розпеченого шматка. ¬з¤ли Ц ≥ назад. ’лопц≥! ¬≥тчизна вимагаЇ в≥д вас лише одн≥Їњ хвилини хороброст≥. ¬перед!

—командував:

Ц Ќапра-во!

≤ вони рушили виконувати завданн¤.

¬ сус≥дньому прим≥щенн≥ п≥длегл≥  —люсаренка очищали вентил¤ц≥йн≥ системи в≥д рад≥онукл≥д≥в. “емпература сорок-пТ¤тдес¤т градус≥в. Ќа обличч¤х респ≥ратори, ноги в захисних панчохах. ќд¤г мокрий в≥д поту, хоч викручуй, але працюють зосереджено...

—люсаренко з≥брав командир≥в.

Ц як≥ у вас Ї проблеми? ўо потр≥бно? Ц спитав.

Ц Ќ≥чого, Ц в≥дпов≥дали т≥, Ц хочемо скор≥ше виконати завданн¤ та й Ц додому. ≤ще краще було б, щоб не солдати збирали рад≥оактивн≥ шматки, а роботи. «а один робочий день набираЇмо дозу до пТ¤ти бер.

ѕолковник розум≥в, що ц≥ проблеми Ц не його компетенц≥¤, що цим питанн¤м повинн≥ займатис¤ люди науки ≥ кер≥вники держави, але... але вони далеко зв≥дси...

…ого увагу привернув солдат, ¤кий сид≥в на п≥длоз≥. ќпершись л≥кт¤ми об кол≥на, в≥н охопив голову руками: дививс¤ в одну точку.

Ц „ого засумував, хлопче? яку думку думаЇш?..

Ц  омандире, ¤ думаю, чому тих учених, котр≥ придумали атомну енерг≥ю, а пот≥м тих, що запропонували таку методику л≥кв≥дац≥њ насл≥дк≥в авар≥њ, не спалили на багатт≥?..

¬с≥ перегл¤нулис¤, але зрозум≥ли, що полковник з ними зг≥дний.

—люсаренко вийшов надв≥р. ѕодуло св≥жим в≥терцем. ѕовз нього проходили люди в респ≥раторах, захисних плащах. ¬с≥ були однаков≥ ≥ кудись посп≥шали.

Ц „ого зажуривс¤? Ц хтось ударив полковника по плечу, в≥д≥рвавши в≥д думок. Ц ѕрив≥т х≥м≥кам!

÷е був командуючий ав≥ац≥Їю чорнобильськоњ зони генерал-лейтенант ћ.ќ. Ќедзелюк, з ¤ким —люсаренко служив у ¬ТЇтнам≥.

Ц ј ¤к поживаЇ ав≥ац≥¤? Ц подав йому руку ќлекс≥й ¬олодимирович.

√енерал розпов≥в про т≥ складн≥ завданн¤, ¤к≥ вони тепер вир≥шують: пломбують реактор. Ќе так-то легко вкинути в його кратер м≥шок п≥ску чи свинцю, особливо, коли над ним зд≥ймаЇтьс¤, кр≥м рад≥ац≥йного, стовп теплового опром≥ненн¤, ¤ке значно знижуЇ аеродинам≥чн≥ властивост≥ вертольота.  рилату машину може чекати дол¤ м≥шка з вантажем.

Ц я хочу, щоб ти мен≥ по¤снив... Ц генерал уз¤в —люсаренка за л≥коть, Ц але не тут, ход≥мо до бункера адм≥н≥стративного будинку.

 оли с≥ли за ст≥л, генерал продовжував:

Ц ...як д≥Ї рад≥ац≥¤ на орган≥зм?

Ц –еактор може викинути в пов≥тр¤, Ц почав журливо —люсаренко, Ц до двохсот рад≥оактивних елемент≥в з пер≥одом п≥врозпаду в≥д мит≥ до тридц¤ти рок≥в ≥ б≥льше. јле найстрашн≥шими з рад≥онукл≥д≥в Ї йод-131, цез≥й-137, стронц≥й-90. …од вражаЇ щитовидну залозу, а цез≥й ≥ стронц≥й Ц весь орган≥зм, особливо  печ≥нку, леген≥, селез≥нку, мТ¤зи. ¬с≥ вони руйнують к≥стковий мозок, ¤кий руйнуЇ кров. ∆ивий орган≥зм, Ц продовжував полковник, Ц маЇ в своЇму склад≥ б≥лки, вуглеводи, жири ≥ ш≥стдес¤т пТ¤ть в≥дсотк≥в води. ћолекули цих речовин утворюють кл≥тини, ¤к≥ Ї структурною одиницею живоњ матер≥њ. –ад≥ац≥¤ ≥он≥зуЇ молекули в кл≥тинах, що призводить до порушенн¤ обм≥ну речовин, ≥нших б≥олог≥чних процес≥в у кл≥тин≥, утворюЇ активн≥ токсичн≥ елементи, може викликати зм≥ну спадковост≥. јле, що дивно, Ц в≥в дал≥ —люсаренко, вс¤ наша наука при ураженн≥ рад≥ац≥Їю людини не вивчаЇ зм≥н в орган≥зм≥ через пТ¤ть-дес¤ть рок≥в. Ќ≥ вчен≥, н≥ ур¤довц≥ не задумуютьс¤, що станетьс¤ з нашим народом у майбутньому, ¤к≥ в нього будуть нащадки. ¬ладу ц≥кавить лише те, ¤к опром≥ненн¤ д≥Ї на людину, скаж≥мо, прот¤гом тижн¤. ¬она ж потр≥бна њм лише на сьогодн≥.

ќдного разу нам привезли групу солдат≥в, ¤к≥ одержали значну дозу опром≥ненн¤, ≥ ¤ спостер≥гав за ними. —початку у них бол≥ла голова, мучило головокруж≥нн¤, лихоманило, нудило, окрем≥ нав≥ть блювали. „ерез к≥лька дн≥в повесел≥шали, здавалось,  н≥би вже видужують. јле це був пер≥од у¤вного полегшенн¤; через тиждень стан хворих пог≥ршивс¤ блюванн¤ почаст≥шало, по¤вилась висока температура, њх огорнула загальна слаб≥сть. ¬≥д захворюванн¤ до у¤вного видужанн¤ минуло багато м≥с¤ц≥в.

Ц —лухай, ќлекс≥ю, Ц генерал стишив голос, Ц ознаки сказаного тобою ¤ вже в≥дчув на соб≥. ≤ де ж це ¤ перебрав? “реба йти до шпиталю.

¬≥н р≥зко п≥дв≥вс¤ ≥ вийшов з бункера, не попрощавшись...

—люсаренко теж скоро вийшов надв≥р. ќгл¤нувс¤. Ќе було на чому зупинити погл¤д.  азали люди, тут був кв≥тучий оазис: клумби кв≥т≥в, декоративн≥ дерева, кущ≥, килими трав, басейн з фонтаном. ”се, що колись пестило з≥р, створювало гарний настр≥й, зруйновано, залито бетоном ≥ пофарбовано у зелений кол≥р. “≥льки де-не-де зелен≥ остр≥вц≥ трави нагадували колишню красу, спок≥й.

Ќа будинку адм≥н≥стративного корпусу, ¤к символ нехлюйства ≥ бездумност≥, вис≥в лозунг: У„орнобильська ј≈— працюЇ на комун≥змФ.

ѕ≥д≥йшов до солдат, ¤к≥ працювали на буд≥вництв≥ саркофага. —аркофаг Ц потужна зал≥зобетонна споруда, товщина ст≥н Ц понад метр. ¬она накриваЇ реактор ц≥лком, покр≥вл¤ Ц з масивних плит. —аркофаг захоронив реактор ≥ таким чином усунув на ¤кийсь пер≥од небезпеку дальшого руйнуванн¤ енергоблоку, розкиданн¤ залишк≥в ¤дерного палива. ўоб випускати зайвий тиск, в покр≥вл≥ м≥ж плитами залишено щ≥лини. „ерез них реактор УдихаЇФ, викидаючи в пов≥тр¤ чергову порц≥ю рад≥онукл≥д≥в. јле на той зразок, ¤к усе робилос¤ в —–—–, перед буд≥вництвом саркофага не було продумано ≥ не передбачено отвор≥в та н≥ш дл¤ датчик≥в, що мали стежити за контролем температури, тиску, р≥вн≥в рад≥ац≥њ, а також ≥нших прилад≥в, що повинн≥ були ≥нформувати про житт¤ реактора.

Ќа цю ун≥кальну споруду працювала вс¤ крањна. ќдин з командир≥в по зак≥нченню буд≥вництва наказав водрузити червоний прапор на верх≥вц≥ саркофага. —олдат, ¤кий виконав цей наказ, пот≥м важко хвор≥в. „и живе в≥н ще, нев≥домо.

—умно було на душ≥ —люсаренка. ќсобливо гн≥тили мертв≥ села: аж до в≥кон с¤гали бурТ¤ни; всюди запломбован≥ криниц≥; чорн≥ли стежки, ¤кими вже давно н≥хто не ходив.

Ќаступив веч≥р, коли повернулись до штабу частини.

Ц “оваришу полковник, Ц вод≥й показав рукою на дивного зв≥ра, Ц гл¤ньте.

« боку намет≥в б≥гло щось, схоже на порос¤. ¬оно нагадувало сплющеного л¤ща з гострим хребтом. —олдати кидали йому з казан≥в хл≥б, ≥ншу њжу, але порос¤ не реагувало Ц б≥гло в б≥к л≥су.

Ц ƒе воно тут вз¤лос¤? Ц дивувалис¤ хлопц≥.

ƒень минув Ц ¤к хвилина. Ѕуло вже дуже п≥зно, коли полковник прињхав до свого готелю. ѓсти не хот≥лось. ¬≥д вражень довго не м≥г заснути. ”ранц≥, так-с¤к посн≥давши, вир≥шив попрацювати в оперативн≥й груп≥ ћ≥н≥стерства ќборони, штаб ¤коњ м≥стивс¤ в самому „орнобил≥, в двоповерховому будинку колишнього  райкому парт≥њ, за в≥с≥мнадц¤ть к≥лометр≥в в≥д „ј≈—.

” зал≥ зас≥дань на великому стол≥ лежала карта, на ¤к≥й було накреслене коло. –ад≥ус Ц тридц¤ть к≥лометр≥в. ” центр≥ Ц намальований реактор.  оло розд≥лили рад≥уси на три сектори. ќф≥цер штабу розпов≥в усе про сектор є 3 ≥ показав —люсаренков≥ рад≥ац≥йн≥ пол¤, маршрути з найменшими р≥вн¤ми рад≥ац≥њ, райони зосередженн¤ частин, а також розпов≥в про завданн¤, ¤к≥ вони виконали ≥ треба виконати.

≤дучи до своЇњ частини, полковник —люсаренко зрозум≥в: кер≥вництво Ц на правильному шл¤ху. ¬же визначено основн≥ напр¤мки л≥кв≥дац≥њ насл≥дк≥в авар≥њ. јле був переконаний: стих≥¤ ще не скоро буде приборкана. ¬се ж в≥ра в те, що з нею можна справитись, вселилис¤ в його серце. 

 

4. «ј–јƒ» ∆»““я Ћёƒ≈…

√енерал-майор ќ.я. √рубий, полковники —люсаренко ≥ ¬.≤. ћожейко пильно дивилис¤ в синЇ л≥тнЇ небо. Ќа горизонт≥ зТ¤вилась невеличка ц¤точка. ¬она все зб≥льшувалось, а скоро пролунав потужний гул мотор≥в. √винтокрила машина н≥би зависла на одному м≥сц≥ ≥ в≥дразу почала плавно спускатис¤ на землю. Ћопат≥ гвинта зд≥ймали такий в≥тер, що аж колосс¤ на пшеничному пол≥ схил¤Їтьс¤ на землю, ≥ молод≥ бер≥зки, що росли на гал¤вин≥, теж пригиналис¤ до трави, а картузи на головах оф≥цер≥в так набралис¤ пов≥тр¤, що т≥ змушен≥ були њх притримувати, аби не злет≥ли.

¬же к≥лька тижн≥в у сектор≥ п≥дупала дисципл≥на Ц процв≥тало пТ¤нство ¤к серед оф≥цер≥в, прапорщик≥в, так ≥ серед сержант≥в та солдат≥в. Ћюди перестали виконувати денн≥ завданн¤, тут запанували знев≥ра ≥ байдуж≥сть.  омандуванн¤ ѕрикарпатського в≥йськового округу, кер≥вництво ќперативноњ √рупи ћ≥н≥стерства ќборони (ќ√ ћќ) вир≥шили зам≥нити начальника сектора є 3. ≤ щоб роз≥братис¤ в обстановц≥, вз¤ти участь у передач≥ справ полковников≥ —люсаренков≥, ¤кого призначили начальником сектора, прибув «аступник ћ≥н≥стра ќборони Ц генерал арм≥њ ¬.Ћ. √оворов.

” зал≥, де з≥бравс¤ кер≥вний склад частин ≥ сектора, генерал арм≥њ, с≥вши за ст≥л, надав слово полковников≥ ћожейку, ¤кий дос≥ командував сектором.

ƒопов≥дь його була нерозб≥рлива, плутана. ¬с≥ зрозум≥ли, що полковник ћожейко не волод≥Ї рад≥ац≥йною обстановкою, не зовс≥м був ознайомлений з≥ станом справ, з обс¤гом завдань ≥ терм≥нами њх виконанн¤.

√енерал √рубий, у п≥дпор¤дкуванн≥ ¤кого був полковник ћожейко, нервував. ” душ≥ в≥н засуджував ту безпринципн≥сть, з ¤кою ставилось до своњх обовТ¤зк≥в кер≥вництво сектора. ≤ хоча сам генерал √рубий Ц людина працелюбна, профес≥йно п≥дготовлена ≥ досв≥дчена (в≥н к≥лька раз≥в в≥дправл¤вс¤ в зону, ≥нколи нав≥ть керував там очищенн¤м покр≥вл≥ реактора в≥д рад≥оактивних уламк≥в, а ще ран≥ше понад м≥с¤ць був начальником сектора є 3, мав досв≥д бойових д≥й в јфган≥стан≥), тут, у зал≥, почував себе погано. “≥ докори, ¤к≥ кидали ћожейков≥ генерал арм≥њ √оворов ≥ його почет, в≥н сприймав так, н≥би у вс≥х цих недол≥ках винен сам.

ѕолковник ћожейко виправдовувавс¤: мовл¤в, хворий променевою хворобою, вже давно просив зм≥ни, але до його прохань н≥хто не прислухавс¤.

Ќа зак≥нченн¤ генерал арм≥њ, звертаючись до полковника —люсаренка ≥ кер≥вного складу сектора, за¤вив: Уя допов≥м ћ≥н≥стру ќборони про незадов≥льний стан справ у сектор≥. ƒаю вам м≥с¤ць на виправленн¤ становища. Ќе виправите, Ц акцентував, дивл¤чись на полковника —люсаренка, втратите посаду ≥ будете зв≥льнен≥ з арм≥њ. „ерез м≥с¤ць прињдуФ.

√енерал арм≥њ холодно попрощавс¤.

¬с≥ неприЇмно почували себе п≥сл¤ його виходу ≥з залу. ј скоро в≥н ≥ його почет вилет≥ли до „орнобил¤.

—ектор є 3, ¤ким оп≥кувавс¤ ѕрикарпатський в≥йськовий округ, контролював площу, що об≥ймала понад 1200 квадратних к≥лометр≥в Ц на територ≥њ ∆итомирськоњ ≥  ињвськоњ областей. ¬ нього входило понад дв≥ст≥ с≥л, селищ ≥ м≥ст, найб≥льшими були Ц „орнобиль, ѕрипТ¤ть, Ќародич≥, ѕол≥ське, ѕершотравневе, ќвруч,  оростень, а в тридц¤тик≥лометров≥й зон≥ сектора опинилос¤  б≥льше с≥мдес¤ти с≥л ≥ м≥ст, у тому числ≥ „орнобиль ≥ ѕрипТ¤ть. —ектор є 3 в≥др≥зн¤вс¤ в≥д ≥нших тим, що площ≥ рад≥онукл≥дного забрудненн¤ були обТЇмн≥ш≥, особливо стронц≥Їм-90. Ќа територ≥њ сектора були райони, де р≥вн≥ рад≥ац≥њ становили тридц¤ть рентген на годину. ≤ дл¤ того, щоб детально уточнити райони, заражен≥ рад≥онукл≥дами, ще до заслуховуванн¤ генералом арм≥њ √оноровим, полковник —люсаренко вилет≥в до науково-досл≥дного ≥нституту, що знаходивс¤ в м≥ст≥ ≤рп≥н≥, недалеко в≥д  иЇва.  ерував цим ≥нститутом генерал-майор –.‘. –озуванов. …ого науковц≥ одержували ≥нформац≥ю про забрудненн¤ не т≥льки з в≥йськових частин, а й з ≥нших джерел, брали проби грунту з уражених район≥в, ви¤вл¤ли нов≥, ≥ тому мали точн≥ш≥ карти рад≥ац≥йних пол≥в. –озуванов був давн≥й знайомий —люсаренка. ÷е справжн≥й учений. ¬≥н розпов≥в про останн≥ лабораторн≥ досл≥ди свого ≥нституту, про площ≥, заражен≥ рад≥онукл≥дами, що становили: по стронц≥ю-90 Ц 1800 квадратних к≥лометр≥в, по плутон≥ю-239 Ц 900 квадратних к≥лометр≥в. ѕоказав ќлекс≥ю ¬олодимировичу особливо небезпечний район у його сектор≥, кордон ¤кого межував з Ѕ≥лорус≥Їю ≥ проходив по р≥чц≥ ѕрипТ¤т≥, гирл≥ р≥ки “етер≥в, через села ќраноЇ, –осоха, “овстий л≥с. ў≥льн≥сть зараженн¤ плутон≥Їм ≥ стронц≥Їм в окремих м≥сц¤х цього району дос¤гала сорока кюр≥ на квадратний к≥лометр, що становило велику небезпеку дл¤ людей, тварин ≥ рослин. ÷≥Їњ ≥нформац≥њ кер≥вництво сектора не мало ≥ тому працювало наосл≥п.

 ƒл¤ виконанн¤ завдань, звТ¤заних з л≥кв≥дац≥Їю насл≥дк≥в авар≥њ, сектор у своЇму склад≥ мав три полки, ремонтно-в≥дновний батальйон, вузол звТ¤зку, фельдТЇгерський звТ¤зок, в≥йськову автомоб≥льну ≥нспекц≥ю, речовий ≥ продуктовий склади, банно-пральний комб≥нат. “ут нараховувалос¤ до пТ¤ти тис¤ч солдат≥в та оф≥цер≥в ≥ б≥льше тис¤ч≥ одиниць техн≥ки. ѕолки ≥ забезпечувальн≥ частини розм≥щувались на гал¤винах у л≥с≥ навколо села –адч≥, в в≥йськових м≥стечках, ¤к≥ були збудован≥ в коротк≥ терм≥ни, обгороджен≥ колючим дротом ≥ складались з житловоњ та з адм≥н≥стративноњ зон, парку, стройового плацу, клубу, зони склад≥в, лазн≥.

ќф≥цери жили в деревТ¤них зб≥рно-щитових одноповерхових казармах, солдати ≥ сержанти Ц в наметах. ¬загал≥ в≥йськов≥ м≥стечка були обладнан≥ вс≥м необх≥дним  дл¤ нормальних умов житт¤ ≥ в≥дпочинку. Ќа високому р≥вн≥ працювали служби тилу: повн≥стю забезпечували речовим майном, продовольством, паливом. Ќорми харчуванн¤ було зб≥льшено наст≥льки, що солдати не зТњдали свого пайка: залишались масло, цукор, хл≥б, консерви.   м≥тлив≥ прапорщики вс≥ залишки м≥н¤ли на самогон, продавали.

“≥Їњ ноч≥ полковник —люсаренко довго не м≥г заснути. „ерез чуж≥ гр≥хи. ¬≥дчував себе причетним до них, мучив страх, що не встигне запоб≥гти новим б≥дам. як же налагодити роботу? ¬≥н знав, що сам не мусить збирати уламки ¤дерного палива, рад≥ац≥йн≥ граф≥т ≥ свинець, ¤к це робл¤ть його солдати ≥ оф≥цери, кидаючись в те пекло зам≥сть ман≥пул¤тор≥в ≥ робот≥в (¤ких у них немаЇ), не змивати йому струменем дезактивац≥йного розчину рад≥онукл≥ди в селах ≥ м≥стах, не вести рад≥ац≥йну розв≥дку в районах зараженн¤! ¬≥н, полковник —люсаренко, повинен продумати ≥ прийн¤ти р≥шенн¤, але таке, щоб його п≥длегл≥ своЇчасно виконали поставлен≥ завданн¤, без втрат, рад≥ац≥йних уражень, авар≥й ≥ поломок. “реба перегрупувати сили на основн≥ напр¤мки, зб≥льшити контроль за виконанн¤м, не сковувати ≥н≥ц≥ативу командир≥в частин... –аптом у¤снив, ¤к усунути ц≥ вс≥ в≥с≥мнадц¤ть недол≥к≥в, ¤к≥ поставив перед ним генерал арм≥њ √оворов.

 оли вже почало сходити сонце, заснув. ј ¤к прокинувс¤ ≥ гл¤нув на годинник, то ви¤вилось: спав п≥втори години. —≥в за ст≥л, швидко написав план. “рохи полегшало. Ќервове напруженн¤ почало спадати. ƒумки л¤гали на пап≥р обірунтован≥ ≥ лог≥чно виважен≥.

ќ восьм≥й годин≥ ранку, за сн≥данком, новонароджений план передав начальников≥ штабу.  ÷≥лий день штаб≥сти займались розрахунками, писали ≥ в≥дправл¤ли в частини розпор¤дженн¤. ј вже о с≥мнадц¤т≥й годин≥ —люсаренко у тому ж самому зал≥ ставив завданн¤ командирам.

...Фќй синочки моњ, що ж це ви робите! Ќародилас¤ ¤ тут, усе житт¤ прожила, д≥ток виростила. ќженила њх ≥ зам≥ж в≥ддала, добра нажила, земельку оцю ск≥льки раз≥в оцими руками перекопувала... Ц показувала натруджен≥ жилав≥ руки. Ц ќй дорогеньк≥ моњ, хто ж це знав, що така б≥да прийде? «а що Ѕог так покарав? „им ми прогн≥вили його?.. —адок дл¤ онучк≥в виростила... ѕрињдуть, думала, в цьому роц≥, покуштують... Ќав≥що ж нас зв≥дси висел¤Їте?...Ф Ц √≥рк≥ сльози текли по щоках бабус≥.

ѕрост≥ люди не в≥рили, що ц¤ невидима ≥ тиха рад≥ац≥¤ може њх привести до смерт≥, що через нењ треба покидати р≥дн≥ осел≥, городи, кв≥туч≥ сади, що ц¤ близька, р≥дна земл¤, ¤ка прот¤гом стол≥ть годувала, давала житт¤, стала њхн≥м ворогом.

Ѕабус¤ голосила, прост¤гувала до нього, полковника —люсаренка, руки, кликала на допомогу. јле чим в≥н м≥г допомогти, зарадити?  оли це бачив, його серце кровТю обливалос¤ в≥д болю за них. як ц≥ люди в≥рили в державу, владу, ¤к≥ њх нещадно експлуатували заради Усв≥тлого майбутнього...Ф ≤ ось це св≥тле стало чорним!.. ¬они в≥рили цим можновладц¤м! ¬они казали, що њх висел¤ють тимчасово, мовл¤в, в≥йськов≥ проведуть дезактивац≥ю, через тиждень-два спадуть р≥вн≥ рад≥ац≥њ, ≥ вони повернутьс¤ у своњ дом≥вки... Ћюди ≥ в думц≥ не мали, що покидають цю свою батьк≥вщину назавжди.

УЅер≥ть з собою т≥льки необх≥дне!Ф Ц казали м≥л≥ц≥онери. ≤ вони брали лише те, що беруть у тимчасове в≥др¤дженн¤.

ћолод≥ Ц грамотн≥ш≥, розумн≥ш≥. “≥ покидали батьк≥вськ≥ хати р≥шуче ≥ см≥ливо. Ћ≥тн≥ Ц неохоче, з недов≥рТ¤м до властей, але вс≥ в≥д малого до старого Ц з пекучим болем.

«аблищали сльози у —люсаренка, коли та сама бабус¤, замкнувши двер≥ на замок ≥ перехрестивши њх, п≥д≥йшла до вишеньки , що росла на подв≥рТњ, обн¤ла њњ ≥ довго-довго сто¤ла, пот≥м подивилась на в≥кна, наче в оч≥ близькоњ людини, ≥ заплакала, ¤к на похорон≥.

ј молода симпатична ж≥нка з малюком на руках все верталас¤ ≥ верталас¤ до своЇњ хати п≥д оцинкованою бл¤хою, щоб ще раз подивитис¤ на р≥дн≥ ст≥ни, загл¤дала у в≥кна... ≥ ридала.

„ийсь собака жал≥бно скавучав б≥л¤ автобуса, вологими очима дививс¤ на людей, н≥би питав: УЌав≥що ви мене тут залишаЇте?Ф

ј люди, уз¤вши з собою, Уна вс¤к випадокФ, найнеобх≥дн≥ш≥ реч≥, пов≥льно йшли до автобус≥в ≥ машин.

Ц „и швидко ми повернемос¤ до р≥дних хат? Ц запитували сел¤ни —люсаренка, Ц коли зак≥нчите дезактивац≥ю? ¬ гост¤х добре, а дома Ц краще.

Ц Ћюб≥ моњ, Ц сп≥вуче говорила бабус¤, Ц постарайтесь, прискорте час нашого поверненн¤.

ѕолковник дививс¤ на цих людей з болем, Ц але що в≥н м≥г њм порадити? ≤ коли автобуси в≥дТњхали, подав команду:

Ц ѕриступити до дезактивац≥њ.

¬ першу чергу њњ проводили в дит¤чих садках, школах, ¤слах, л≥карн¤х, адм≥н≥стративних будинках, а вже пот≥м в осел¤х сел¤н.

–озТњжджались по всьому селу роти, взводи, в≥дд≥ленн¤ Ц ≥ солдати, од¤гнут≥ в захисний од¤г, в протигазах ≥ респ≥раторах... мили покр≥вл≥, ст≥ни. Ѕульдозери зр≥зували грунт завтовшки 10-15 сантиметр≥в, загр≥бали його в кучугури, екскаватори вантажили на самоскиди, ¤к≥ його везли в УмогильникиФ. —оломТ¤н≥ покр≥вл≥ зам≥нювали шифером, на подв≥рТ¤х зр≥зували дерева, зн≥мали заражену огорожу. ј навколо все зелен≥ло, цв≥ло, радувало оч≥, на пол¤х наливалос¤ колосс¤, поважно ходили кури, гуси, качки. ≤ ¤кби хтось подививс¤ на це збоку, то подумав би: люди ц≥ божев≥льн≥, з глузду зТњхали, що виконують роботу, неп≥двладну розумов≥.

¬ одному ≥з селищ, куди вже повернулис¤ люди з евакуац≥њ (не хот≥ли жити Ув гост¤хФ), полковник —люсаренко спостер≥гав таку картину: п≥дходить до солдата л≥тн¤ ж≥нка ≥ каже:

 Уƒай мен≥, синку, цей УрегомерФ Ц зам≥р¤ти рад≥ац≥ю на город≥Ф.

—олдат розгубивс¤...

Ц ƒай, хлопче, Ц дозволив —люсаренко, Ц при умов≥, що ж≥нка ум≥Ї ним користуватис¤.

Ќа його здивуванн¤, ц¤ сел¤нка ув≥мкнула прилад, вивела його на робочий режим, перевела на перший п≥д д≥апазон ≥ почала м≥р¤ти спочатку капусту, пот≥м картоплю.

Ц як було три дн≥ тому, так Ї ≥ зараз, Ц н≥чого не зм≥нилос¤. –ад≥ац≥¤, бач, колорадських жук≥в не бере.

Ц ’то ж це вас так навчив? Ц допитувавс¤ ќлекс≥й ¬олодимирович.

Ц Ћихо навчило, Ц в≥дпов≥дала вона.

—люсаренко подумав:

 У—олдата м≥с¤ц¤ми вчимо користуватис¤ цим приладрм, ≥ не кожен дос¤гаЇ такого ум≥нн¤, ¤к продемонструвала ц¤ стара ж≥нка.

Ќаступила пора об≥дати. —таршини рот завжди привозили об≥д на м≥сц¤ роб≥т.

”с≥ продукти вкрит≥ пл≥вкою, ≥ перед тим, ¤к роздати њжу, проводили дезактивац≥ю ц≥Їњ м≥сцевост≥: зн≥мали шар грунту, мили столи, лавки, посуд.

 Ќ≥хто не мав права приступити до њж≥, не помивши рук ≥ обличч¤. ѕ≥сл¤ об≥ду знову працювали до п≥знього вечора.

 

5. ѓ’ ѕјћТя“јё“№ «ј¬∆ƒ»

Ќайб≥льше д≥ставалос¤ розв≥дникам. ѓхн≥ п≥дрозд≥ли вињжджали на виконанн¤ завдань о четверт≥й годин≥ ранку, сн≥дали ≥ об≥дали в рад≥оактивних зонах. ≤ хоч не л≥тали тут кул≥ ≥ осколки снар¤д≥в, не чути було тр≥скотн≥ автоматичноњ зброњ ≥ вибух≥в м≥н, але емоц≥йна напруга не менша, ≥ в≥дпов≥дальн≥сть Ц теж... ћаршрут 60 к≥лометр≥в, њдеш Ц весь увага... ќсь заштормило... ќдин суц≥льний звук... “ридц¤ть рентген≥в на годину.

Ц јлло, алло, ¤ Ц У”ранФ... ћоњ координати... ѕередаю р≥вень рад≥ац≥њ...

≤ швидше з цього м≥сц¤...

–озв≥дка велась на Ѕ–ƒћ-2рх ≥ –’ћ, ≥ щоб краще захистити ек≥паж в≥д рад≥ац≥њ, всередин≥ машин закр≥плювали свинцев≥ листи.

¬ечор≥ло, коли розв≥дники добирались до частини, але й тут њх чекала важка прац¤. “реба було очистити техн≥ку в≥д бруду ≥ вимити так, щоб вона стала УчистоюФ в≥д рад≥онукл≥д≥в. ÷е вимагало дв≥-три години виснажливоњ прац≥. ∆одноњ машини не ставили у парк, ¤ка не пройшла дозиметричного контролю.

ƒн≥ проб≥гали за дн¤ми. ≤ одного разу, коли полковник —люсаренко л≥г в≥дпочивати, задзвонив телефон.

—права в тому, що в чорнобильськ≥й зон≥ поширивс¤ слух, н≥бито алкоголь виводить рад≥онукл≥ди, зменшуЇ д≥ю рад≥ац≥њ на орган≥зм, завд¤ки цьому багато оф≥цер≥в, прапорщик≥в ≥ солдат почали захоплюватис¤ спиртними напо¤ми.  омандуванн¤ застосувало заходи. ѕ≥сл¤ поверненн¤ з рейс≥в почали уважно перев≥р¤ти вм≥ст машин. ¬ окремих вилучали по 10-20 пл¤шок гор≥лки. ¬ивчивши систему перев≥рки, солдати п≥дТњжджали до табору, зупин¤лис¤, ховали гор≥лку в кущах ≥, поставивши машину, приносили гор≥лку в намети ≥ там пили. Ѕули й ≥нш≥ випадки...

„ерговий по њдальн≥ телефонував —люсаренку.

Ц “оваришу полковник, назр≥ваЇ б≥йка: один з Упартизан≥вФ, з тих, що працюють на кухн≥, вим≥н¤в у сел≥ на цукор пТ¤ть пл¤шок гор≥лки. –об≥тники кухн≥ три з них уже випили Ц здалос¤ мало, почали вимагати решту.  ухар в≥дмовивс¤ дати њм гор≥лку, ≥ вони накинулись на нього з кулаками, кажучи: УЌаш цукор украв ≥ вим≥н¤в на спиртнеФ.

ќлекс≥й ¬олодимирович швиденько од¤гс¤ ≥ прибув до њдальн≥. Ѕ≥йка Ц в розпал≥.

Ц —трунко! Ц пролунала команда.

¬с≥ завмерли.

Ц ¬≥льно!

—люсаренко с≥в за ст≥л.

Ц я вас слухаю.

—олдати навпереб≥й стали допов≥дати, показуючи пальцем на злод≥¤.

Ц ћовчати! Ц подав голос полковник, Ц  говор≥ть по-одному.

≤ почалос¤... ѕолковник вислухав ус≥х .  рад≥й не заперечував своЇњ вини, чесно у всьому з≥знавс¤. —люсаренко пройшовс¤ перед принишклими солдатами, подививс¤ кожному у в≥ч≥ ≥ сказав:

Ц якщо серед вас Ї хтось такий, що за своЇ житт¤ не присвоњв соб≥ чужоњ коробки с≥рник≥в ≥ не випив чарки гор≥лки, то ¤ дозволю йому покарати винного. ≤ ще скажу одне: гор≥лка не л≥куЇ в≥д рад≥ац≥њ...

Ќ≥хто не ворухнувс¤. ѕрийшов командир батальйону.

Ц –озбер≥тьс¤, завтра допов≥сте. якщо буде така потреба Ц готуйте документи дл¤ в≥йськкомату, Ц розпор¤дивс¤ полковник.

Ц ѕросимо вас, не треба цього робити, Ц за¤вив старший за в≥ком бешкетник.

—олдати дуже бо¤лис¤ такого р≥шенн¤, бо в≥йськкомат не виплатив би њм належних грошей, не зарахував би проходженн¤ обовТ¤зкових збор≥в ≥ м≥г повторно призвати на м≥с¤ць до „орнобил¤. ƒо того ж позбавив би вс≥х п≥льг, виключив би з≥ списк≥в на одержанн¤ житла та ще багато чого.

–обота штабу сектора є 3 починалас¤ о восьм≥й ранку. „астина оф≥цер≥в в≥дразу по сн≥данку в≥дправл¤лась в п≥длегл≥ њм частини Ц на м≥сце Ц дл¤ контролю ≥ уточненн¤ завдань. Ќа с≥мнадц¤ту годину вони повинн≥ прибути на нараду з даними про х≥д виконанн¤ нам≥чених завдань. Ќа ц≥й нарад≥ мали бути присутн≥ вс≥ командири ≥ њх заступники, оф≥цери оперативноњ групи. –оботу починали з перев≥рки присутн≥х.

Ц ’то в≥дсутн≥й сьогодн≥? Ц запитував полковник —люсаренко. ўоразу в≥дпов≥дав майор ‘едорченко.

Ц Ќачальник штабу, п≥дполковник  риворучко.

Ц ƒе в≥н ≥ чому в≥дсутн≥й? Ц знову запитав полковник.

Ц ¬≥н њздив у „орнобиль, а тепер дезактивуЇ св≥й автомоб≥ль, Ц в≥дпов≥дав хтось ≥з залу.

ѕролунав см≥х. ƒо по¤снень н≥хто не вдававс¤. ћовчали.

ќлекс≥й ¬олодимирович намагавс¤ ви¤снити причини у самого начальника штабу, але той в≥дмахувавс¤ ≥ також мовчав. “ак бувало не раз.  оли запитував оф≥цер≥в, т≥ з усм≥хом в≥дпов≥дали, що  риворучко њздить дорогами, де п≥двищен≥ р≥вн≥ рад≥ац≥њ, ≥ тому його машина забруднена значно б≥льше, тому й миють њњ так довго.

ќдного разу автомоб≥ль начальника штабу поламавс¤, ≥ в≥н попросив, щоб дав йому свою машину начальник сектора: терм≥ново треба в≥двезти донесенн¤.

Ц ƒивись, у мене машина чиста, недавно одержав з≥ складу, не зап≥знюйс¤, Ц сказав —люсаренко начальнику штабу.

Ц ѕостараюсь, Ц в≥дпов≥в той, с≥даючи в машину.

јле й цього разу п≥дполковник  риворучко зап≥знивс¤ на дв≥ з половиною години.

У¬ чому причина? Ц замислювавс¤ начальник сектора. Ц ќф≥цер дисципл≥нований, сумл≥нний, штабну роботу знаЇ, правда, трохи сухуватий, але начальник штабу й повинен бути такимФ.

ѕричина, ¤к пот≥м ви¤снилос¤, була в тому, що окремим оф≥церам набридла його вимоглив≥сть. “≥льки в≥н п≥дТњжджав  до  ѕѕ, хтось дзвонив туди ≥ наказував: ще раз перев≥рити машину начальника штабу, а пот≥м продезактивувати до повноњ УчистотиФ. ѕрац≥вники  ѕѕ зупин¤ли, перев≥р¤ли ≥ допов≥дали, що його машина заражена понад допустиму норму, отже, њњ треба ¤к сл≥д вимити. як правило на митт¤ йшло дв≥-три години. Ќачальник штабу не розум≥вс¤ на дозиметричних приладах, перев≥рити св≥дченн¤ не м≥г. ћоже, дл¤ когось це був ≥ жарт, а дл¤ начальника штабу Ц нервове потр¤с≥нн¤.

¬елику роботу проводив заступник начальника штабу майор ћ.‘. ‘едоренко Ц досв≥дчений, працьовитий оф≥цер. ”с≥ документи, ¤к≥ в≥н опрацьовував, в≥дпов≥дали вимогам штабноњ служби. …ого робота забирала багато часу, вимагала профес≥йних знань. «а кожний день, у кожному наказ≥ начальника сектора треба було без помилок записати близько в≥с≥мсот пр≥звищ солдат≥в ≥ оф≥цер≥в Ц тих, що в≥дправл¤лис¤ в райони з високими р≥вн¤ми рад≥ац≥њ, а також тих, що заступали в нар¤д., њхали у в≥дродженн¤ чи хвор≥ли. ¬≥н приходив уранц≥ (п≥сл¤ безсонноњ ноч≥ стомлений, з запаленими очима) з документами в каб≥нет начальника сектора, щоб усе це п≥дписати. ѕот≥м дв≥-три години в≥дпочивав Ц ≥ знову бравс¤ за роботу.

ƒн¤ми вийшов наказ ћ≥н≥стра ќборони, в ¤кому зазначалось, що солдат≥в, ¤к≥ одержали двадц¤ть пТ¤ть бер≥в, можна в≥дправл¤ти додому. ѕро це дов≥дались солдати Ц УобслугаФ, Ц так називали писар≥в, звТ¤зк≥вц≥в, кочегар≥в, кухар≥в, ком≥рник≥в, ремонтник≥в. ≤ вс¤ ц¤ Угвард≥¤Ф почала осаджувати командуванн¤. ѕросили в≥дправити њх у райони з високими р≥вн¤ми рад≥ац≥њ. ¬≥дбитис¤ в≥д них дуже важко. јле були й вин¤тки: ¤кщо треба когось в≥др¤дити додому Ц через с≥мейн≥ чи ¤к≥сь ≥нш≥ обставини, тод≥ командири включали таку людину до складу команди, ¤ка працювала в районах з високими р≥вн¤ми рад≥ац≥њ Ц на реактор≥, в промислов≥й зон≥, а через пТ¤ть-ш≥сть дн≥в вона одержувала двадц¤ть пТ¤ть бер≥в Ц ≥ лише тод≥ њњ в≥дправл¤ли. Ќ≥хто не мав права неправильно записати дозу опром≥ненн¤: ан≥ зб≥льшити, ан≥ зменшити. «а це каралос¤ законом, за цим пильно стежили командири ≥ штаби.

Ц “оваришу полковник, товаришу полковник! Ц до штабу б≥г солдат-звТ¤зк≥вець, розмахуючи ¤кимсь пап≥рцем. Ц “оваришу полковник, дозвольте звернутис¤.

Ц ѕрошу, ¤ вас слухаю.

Ц ¬ам телеграма ≥з —амари.

“епл≥ почутт¤ охопили ќлекс≥¤ ¬олодимировича. ¬≥н зрозум≥в, в≥д кого телеграма. –озгорнув њњ, прочитав: У¬ил≥таю рейсом —амара- ињв-Ћьв≥в. ÷≥лую. “ет¤наФ.

–ад≥сно забилос¤ серце. ¬же к≥лька м≥с¤ц≥в не бачив дружини. ÷¤ новина п≥дн¤ла його настр≥й. ¬≥н в≥дчув запах њњ волосс¤, тепло рук. “урботи, звТ¤зан≥ з≥ службовими обовТ¤зками, поглинули його так, що не мав часу подумати про дружину, д≥тей. як треба багато зробити, щоб належно прийн¤ти “ет¤ну. јле в≥н не м≥г сам зустр≥ти њх: щоб поњхати на л≥товище, потр≥бен дозв≥л начальника ќ√ ћќ, а це не так просто. “ому в≥н доручив це одному з п≥длеглих оф≥цер≥в.

«найомий голова колгоспу з села «ал≥сс¤ Ќародицького району на пер≥од гостюванн¤ вид≥лив йому будинок за чотири к≥лометри в≥д штабу. «вТ¤зк≥вц≥ провели туди звТ¤зок.

 оли прибула “ет¤на, ќлекс≥й ¬олодимирович орган≥зував невеличку веч≥рку, тут познайомив њњ з≥ своњми заступниками та командирами частин. ÷≥лий тиждень возив њњ по рад≥ац≥йн≥й зон≥. “ет¤ну дуже дивував рослинний св≥т: лопухи своњми верхами с¤гали дах≥в будинк≥в, кропива та ≥нш≥ бурТ¤ни ц≥лком закривали в≥кна ≥ двер≥ хат. ј в одному сел≥ побачила тро¤нди дивовижноњ краси, понад два метри заввишки. ¬разили њњ мертв≥ села Ц порожн≥ осел≥, подв≥рТ¤ з травою в р≥ст людини, здивували кущ≥, що вздовж вулиць вигнали густе г≥лл¤, через ¤ке не могли розминутись машини.

јле найстрашн≥шим ви¤вилось ≥нше: в селах ≥ м≥стах, через ¤к≥ вони проњжджали, не видно було живоњ душ≥. ∆≥нку ц≥кавило, чим харчуютьс¤ не виселен≥ ще з с≥л люди, чи здають обовТ¤зков≥ поставки держав≥ зерна, молока, овоч≥в, мТ¤са. ќдин голова колгоспу розпов≥в, що плани обовТ¤зкових поставок не скоригован≥, ≥ вони њх виконують.

Ц  уди усе це йде?

√олова сказав:

Ц я допов≥дав влад≥: ц≥ поставки заражен≥ рад≥ац≥Їю, але мен≥ сказали, що њх зробл¤ть УчистимиФ, зм≥шають з незараженими ≥ в≥дправл¤ть в далек≥ райони ”крањни ≥ –ос≥њ.

Ц як же так? Ц обурювалась “ет¤на, Ц молоко ≥ зерно ще можливо зм≥шати, а кусень мТ¤са, картоплю, деревину, цеглу, шерсть? ÷е ж ¤вне шк≥дництво. Ќавмисне отруюють здорових людей!

√олова знизав плечима.

Ц ¬иконую вказ≥вки зверху.

“иждень з дружиною минув дуже швидко. ≤ вже у Ћьвов≥, в кол≥ друз≥в, “ет¤на жартувала:

Ц я теж була в „орнобил≥, але п≥льг н≥¤ких не заробила.

Ќа такий жарт ќлекс≥й ¬олодимирович в≥дпов≥дав:

Ц ѕ≥льг не маЇш тому, що прибула в „орнобиль без посв≥дченн¤ про в≥др¤дженн¤, а отже, в л≥кв≥дац≥њ насл≥дк≥в авар≥њ участ≥ не брала. ƒо того ж, в≥двол≥кала р≥дного чолов≥ка в≥д виконанн¤ службових обовТ¤зк≥в, а через твою ц≥кав≥сть зб≥льшено витрати бензину на службовий автомоб≥ль.

«гадувала “ет¤на з≥ страхом ≥ ≥нше: коли вони  прињхали попрощатис¤ з ‘едором ≤вановичем √рибом (голова колгоспу, в ¤кого гостювала “ет¤на), то серед господарських буд≥вель побачили трьох хлопчик≥в пТ¤ти-шести рок≥в. ¬они, голеньк≥, гралис¤ у трав≥, пот≥м на асфальт≥.

Ц ћоже, перев≥римо р≥вень рад≥ац≥њ?.. Ц з≥тхнула вона.

ѕринесли рад≥ометр, зам≥р¤ли. ¬с≥ жахнулис¤.

Ќаступного дн¤ полковник —люсаренко прислав машину ј–—-14, щоб провести дезактивац≥ю. ѕровели, але картина не зм≥нилась.

Ц Ќегайно в≥дправте д≥тей до р≥дних, ¤к≥ живуть у чист≥й м≥сцевост≥, Ц порадив ќлекс≥й ¬олодимирович родичам цих д≥тей.

ћинув м≥с¤ць з того дн¤, ¤к генерал арм≥њ √оворов перев≥р¤в сектор є 3. ≤ ось тепер, коли полковник —люсаренко ув≥йшов до штабу, черговий допов≥в:

Ц “оваришу полковник, дзвонив оперативний „орнобил¤ ≥ сказав, що до нас прил≥таЇ генерал арм≥њ √оворов з групою генерал≥в ≥ оф≥цер≥в, передавав наказ начальника ќ√, щоб ми приготувались до зустр≥ч≥.

…дучи до каб≥нету, —люсаренко думав: Ућинув м≥с¤ць п≥сл¤ перев≥рки. “реба подумати, ¤к показати сектор, зроблене тут. Ѕагато в≥д цього залежить. ћожеш день ≥ н≥ч гарувати, дос¤гти гарних результат≥в, а начальство за такий короткий час перебуванн¤ не все добре може пом≥тити... ¬се-таки заступник м≥н≥стра слова дотримуЇ...Ф

ќлекс≥й ¬олодимирович наказав начальников≥ штабу, щоб негайно прибули командири частин ≥ оф≥цери оперативноњ групи.

 оли вони прибули, в≥н кожному поставив завданн¤ п≥дготуватис¤ до зустр≥ч≥. « ц≥Їю метою в≥дм≥нив ус≥ роботи на обТЇктах (щоб дати можлив≥сть люд¤м трохи перепочити ≥ привести себе до належного вигл¤ду), за вин¤тком найважлив≥ших Ц „ј≈—, промисловоњ зони, –удого л≥су, пункту спец≥альноњ обробки (ѕ”—ќ) ƒ≥брова.  оли вже вс≥ розТњхались, полковник знову викликав чергового. Ќаказав нагадати вс≥м о 23-й прибути до штабу групи з допов≥дними зв≥тами.

¬с≥ зТ¤вились вчасно ≥ шл≥фували зв≥ти до першоњ години.  арта рад≥ац≥йноњ обстановки, схеми, плакати були готов≥ на шосту ранку. « сьомоњ до восьмоњ перев≥р¤в, п≥дписував, сам розв≥шував у зал≥. Ќе переставав хвилюватис¤.

Ќа дес¤ту ранку прибули вс≥ командири частин ≥ оф≥цери оперативноњ групи сектора, а о дес¤т≥й тридц¤ть приземливс¤ вертол≥т з генералом арм≥њ √оворовим  ≥ його почетом.

«в≥туванн¤ начальника ќ√ сектора ≥ командир≥в частин продовжувалось до тринадц¤тоњ години. ” своњй допов≥д≥ полковник —люсаренко детально охарактеризував рад≥ац≥йну обстановку на територ≥њ сектора.

Ц ...јле ¤ сумн≥ваюс¤, Ц продовжував в≥н, Ц чи сл≥д проводити дезактивац≥ю в селах, де вже це не раз робили, а в окремих Ц трич≥. ¬се одно пот≥м довелось висел¤ти з тих с≥л. “реба, щоб державна ком≥с≥¤ роз≥бралас¤ в цьому. ћи, звичайно, допоможемо конкретно визначити населен≥ пункти з високими р≥вн¤ми рад≥ац≥њ, ¤к≥ заражен≥ рад≥онукл≥дами з довготривалими пер≥одами п≥врозпаду ≥ дл¤ ¤ких дезактивац≥¤ Ц не ефективна. ѕропоную зосередити вс≥ на¤вн≥ сили сектора на обТЇктах, де будуть пом≥тн≥ конкретн≥ результати прац≥. („ерез два тижн≥ з  иЇва прибула державна ком≥с≥¤, ¤ка пропозиц≥њ полковника —люсаренка визнала розумними ≥ правильними).

ѕ≥сл¤ об≥ду генерал арм≥њ √оворов побував у кожному з полк≥в, зустр≥чавс¤ з солдатами ≥ оф≥церами, розпитував людей про побутов≥ умови, про працю, харчуванн¤, забезпеченн¤ ус≥м необх≥дним. «агл¤нув, так би мовити, в ус≥ куточки житт¤ сектора, нав≥ть розгл¤нув винаходи полкових рац≥онал≥затор≥в. «устр≥вс¤ з м≥сцевою владою район≥в, що входили до складу сектора. ≤, вже прощаючись, сказав оф≥церам сектора ≥ головам райвиконком≥в:

Ц ¬и добре попрацювали, щоб виправити становище. я см≥ливо можу за¤вити: сектор Ц на належному р≥вн≥. ј вам, полковнику, Ц звернувс¤ до —люсаренка, Ц д¤кую, що зум≥ли вид≥лити головн≥ проблеми ≥ усп≥шно њх вир≥шити. я задоволений вашою працею. ѕрошу вас усунути т≥ незначн≥ недол≥ки, ¤к≥ ми ви¤вили. я в≥дл≥таю з≥ спок≥йною душею.

 оли все вже було позаду, задоволен≥ собою оф≥цери оперативноњ групи, з дозволу начальника сектора, разом з командирами частин орган≥зували Утовариську веч≥ркуФ. “ут вони весело д≥лились враженн¤ми, згадували про велику ≥ пекельну працю. Ућожна все вир≥шити, т≥льки треба дуже захот≥тиФ, Ц зробили висновок.

Ќаступного дн¤ в≥дбулас¤ парт≥йна конференц≥¤ чорнобильськоњ зони. “ут сектор є 3 назвали одним з кращих. ѕ≥зн≥ше про це написала газета УЌародна јрм≥¤Ф  ињвського в≥йськового округу.

ќсь уже двадц¤ть рок≥в, ¤к сталас¤ чорнобильська трагед≥¤. ѕочавс¤ в≥дл≥к нового часу не т≥льки дл¤ чорнобильц≥в Ц л≥кв≥датор≥в авар≥њ, але й дл¤ людства ус≥Їњ планети.

ћ≥ль¤рди ≥ м≥ль¤рди витрачено ≥ хтозна-ск≥льки њх попливе з кишень народу ”крањни на л≥кв≥дац≥ю насл≥дк≥в ц≥Їњ катастрофи. ≤ все через помилки можновладц≥в. ≤ к≥нц¤-краю цьому немаЇ. јле сусп≥льство здавна так уже запрограмувало соб≥ Ц в≥дзначати героњв тод≥, ¤к прийшла б≥да, Ц почест¤ми, нагородами, прем≥¤ми ≥ об≥ц¤нками. ј коли вона минаЇ (затихаЇ пожежа, замовкаЇ бур¤), наш≥ героњ Ц т≥, що першими кинулис¤ гасити пожежу, Ц стають УзайвимиФ людьми: своЇю присутн≥стю вони нагадують влад≥, що вона перед ними в боргу, Ц адже вони жертвували собою заради загального блага!

 

«ак≥нчуючи цю розпов≥дь про г≥рк≥ будн≥ оф≥цер≥в, прапорщик≥в ≥ солдат≥в сектора     є 3, гадаю: украњнц≥ Ц цив≥л≥зована нац≥¤, а отже, вони повинн≥ думати ≥ д≥¤ти... ѕромовл¤ти з трибун легше, ан≥ж  д≥лами  своњми показувати приклад, ¤к в≥дбити атаку будь-¤коњ стих≥њ, ¤к побачити в людин≥ особист≥сть ≥ ¤к захистити њњ в≥д байдужост≥, ¤к зберегти њњ дл¤ багатьох покол≥нь.

 

ƒќЋя, ќЅѕ≈„≈Ќј „ќ–ЌќЅ»Ћ≈ћ

ѕов≥сть

√лава 1

ќдним з тих, хто в≥д≥гравав вир≥шальну роль у забезпеченн≥ л≥кв≥дац≥њ насл≥дк≥в чорнобильськоњ катастрофи (1986), був генерал-майор ѕадалка ¬олодимир ћихайлович.

Ќародивс¤ в≥н 9 травн¤ 1937 року на  хутор≥ Ѕ≥рському  Ѕик≥нського району ’абаровського краю (за 180 к≥лометр≥в в≥д ’абаровська ≥ понад 150 Ц в≥д зал≥зниц≥) Ц у тайз≥.

“айга завжди викликала в ѕадалки асоц≥ац≥њ надзвичайноњ краси: його оч≥ милували л≥си Ц соснов≥, смереков≥, ¤линов≥, осиков≥, березов≥, м≥шан≥, Ц що розкинулись на тис¤ч≥ к≥лометр≥в. ” них Ц завжди сут≥нки, лише де-не-де кр≥зь зелене шатро в≥т пробиваютьс¤ ск≥сн≥ промен≥ сонц¤. Ћ≥совий молодн¤к т¤гнетьс¤ до св≥тла. ’одиш тут, наче по килим≥.

” вс≥ пори року тайга Ц мальовнича. Ќав≥ть узимку, коли всюди Ц лише чорно-б≥л≥ барви та ще й мороз градус≥в за сорок. ј ¤к пересуваЇшс¤ на лижах Ц тебе захоплюЇ краса природи Ц великого скарбу тайги.

¬ цих чудових непрох≥дних л≥сах Ц м≥льйони гектар≥в ¤г≥дник≥в. ј ск≥льки тут ц≥нних зв≥р≥в Ц соболь, б≥лка, горностай. ѓхнЇ хутро ц≥нуЇ весь св≥т. √осподарем тайги Ї ведм≥дь.

Ќа хутор≥ Ц т≥льки в≥с≥мнадц¤ть хат, розкиданих далеко одна в≥д одноњ. ќбТЇмн≥, рублен≥ з грубих ¤линових колод, не дуже висок≥, з р≥зьбленими   ганками. «водили њх без жодного цв¤ха. ¬с≥ вони Ц двоповерхов≥. Ќа першому, п≥вп≥двальному, поверс≥ кожноњ хати Ц кор≥вник, конюшн¤, прим≥щенн¤ дл¤ дров, комора. Ќа другому Ц мешкали господар≥. ¬ одн≥й з к≥мнат Ц велика п≥ч з п≥дп≥чч¤м. ” н≥й варили њду дл¤ себе ≥ дл¤ тварин. Ќа тепл≥й печ≥ взимку спала малеча. Ќа горищ≥ збер≥гали запаси с≥на дл¤ худоби. ќтже, виходити надв≥р не було потреби: з горища брали с≥но ≥ зносили його в п≥двал. ј дрова з п≥двалу несли на другий поверх Ц до к≥мнати.

 ¬олодимирова мати з самого ранку палила в печ≥ так, що њњ тепло трималос¤ ц≥лу добу. ¬ пер≥од великих мороз≥в нагр≥вала ще й невелику зал≥зну грубку (УбуржуйкуФ), трубу ¤коњ було пущено у димох≥д. ” н≥й ц≥лу добу гор≥в вогонь, п≥дтримуючи потр≥бну температуру.

’олодн≥ зими змусили хутор¤н будувати дом≥вки так, щоб вони були над≥йними нав≥ть у найстрашн≥шу пору року. ¬≥кна в них Ц невеличк≥, двер≥ Ц невисок≥, мебл≥ Цсаморобн≥. ѓх майстрували сам≥ господар≥ з дощок ≥ прутт¤.

 ожна хата в≥дзначалас¤ чистотою, хоч ст≥ни в н≥й не поб≥лен≥.

ƒо хутора добирались узимку Ц на сан¤х, а вл≥тку Ц   р≥кою на човн≥.

ƒит¤ч≥ роки на все житт¤ запамТ¤талис¤ ¬олодимиру ћихайловичу. Ѕатьки     його Ц  виходц≥ з сел¤н. Ќа в≥двойованих у тайги клаптиках земл≥ с≥¤ли пшеницю, жито, бур¤ки, моркву, садили картоплю. «аймалис¤ рибальством, мисливством.

Ќа хутор≥ здавна  жили старов≥ри, ¤к≥ ще в 17Ц18 стол≥тт¤х утекли в тайгу в≥д пересл≥дуванн¤ царською владою та духовенством. ¬ибирали глух≥ м≥сц¤, куди не могли добратис¤ пересл≥дувач≥. Ќав≥ть у сорокових роках 20-го стол≥тт¤ хутор¤ни не знали, що таке рад≥о, телефон, електричне св≥тло. “≥льки раз на р≥к (вл≥тку) човном добирались до районного центру, щоб купити необх≥дн≥ товари (сокири, нож≥, лопати, мисливську зброю та ≥нш≥ реч≥). Ќ≥хто з них не читав газет, бо й не вм≥ли, не мали звТ¤зку з владою, а   влада Ц з ними. ∆или за божими законами старих час≥в ≥ законами природи. „олов≥ча стать, починаючи з семи рок≥в, мала рушниц≥: д≥тей змалку привчали до мисливства. ¬ л≥с ≥ на рибалку без зброњ не вирушали. ¬олод¤ в п≥дл≥тковому в≥ц≥ став мисливцем, ловив рибу вудкою. ¬ дитинств≥ в≥н не знав, що Ї велик≥ м≥ста, зал≥зниц≥, станц≥њ, пот¤ги, автомоб≥л≥. ƒивувавс¤, коли хтось розпов≥дав про л≥таки, що,  ¤к птахи, л≥тають у неб≥. ¬≥н йому не в≥рив. ѕтах маЇ крила, махаЇ ними ≥ летить. як неживе т≥ло може л≥тати? ÷е не вкладалось у його в голов≥. Ќе в≥рив, що ≥снують ¤к≥сь автомоб≥л≥ ≥ пересуваютьс¤ дорогами, ¤к≥ прокладен≥ в тайз≥, до того ж Ц швидше в≥д кон¤ чи олен¤. ƒопитувавс¤: Уј ¤к же т≥ машини пройдуть через болото, мочар≥ ≥ тр¤совину, де лише олен≥ ≥ лос≥ можуть пробратис¤? Ќав≥ть к≥нь там не пройдеФ. ѕочуте в≥д старших було дл¤ нього казкою.

” 1942 роц≥ батька вз¤ли в арм≥ю. Ќа в≥йну тод≥ брали чолов≥к≥в не залежно в≥д њх в≥ку, стану здоровТ¤. У¬≥тчизна в небезпец≥Ф Ц це гасло д≥йшло ≥ до глухого хутора Ѕ≥рського. « нього на в≥йну в≥дправилось все чолов≥че населенн¤. ¬≥йськкомати виконували рознар¤дку. Ќа хутор≥ житт¤ проходило так, ¤к ≥ ран≥ше.

...¬≥йна зак≥нчилас¤, а про  батька Ц н≥ слова, н≥ п≥вслова. “≥льки в 1945 роц≥ один чолов≥к, ¤кий повернувс¤ з в≥йни ≥нвал≥дом, сказав ¬олодимиров≥й матер≥: У«агинув 2 с≥чн¤ 1943 року в —тал≥нград≥Ф. ¬≥н бачив убитих у тому бою солдат≥в. —еред них був ≥ ћихайло ѕадалка.

” Ѕ≥рському пошти не було Ц ≥ мати в≥дразу не одержала похоронку. ƒовелос¤ њй довго чекати спов≥щенн¤ про смерть свого чолов≥ка: в≥йськкомат не квапивс¤ зробити це вчасно. “≥льки п≥сл¤ багатьох поњздок до ’абаровська ≥ посланих лист≥в до центрального в≥йськового московського арх≥ву прислали матер≥ цей траг≥чний документ.

«а дванадц¤ть к≥лометр≥в в≥д хутора було в≥дкрито початкову школу. ѓњ в≥дв≥дували д≥ти з ус≥Їњ округи. ѕрацювала в н≥й учителька родом з ”крањни: не в≥домо, ¤ким в≥тром занесло њњ туди. ¬она була подвижницею осв≥т¤нськоњ справи. ћолода, красива, осв≥чена. ¬чила школ¤р≥в не т≥льки читати, писати, малювати, рахувати, а й прищеплювала њм любов до знань. ¬се робила дл¤ того, щоб виховати њх пор¤дними, г≥дними званн¤ людини. (¬с≥ вони згодом одержали вищу осв≥ту, стали профес≥оналами своЇњ справи).

¬олод¤ щодн¤ до школи мчав на лижах через тайгу (з рушницею за плечима, з торбою, в ¤к≥й, кр≥м зошита, зшитого з газет, були харч≥ Ц окраЇць хл≥ба, шматочок сала, цибулина, рибина). ¬ставав о пТ¤т≥й годин≥ ранку, сн≥дав Ц ≥ на девТ¤ту встигав на перший урок.

¬ клас≥ вис≥ла велика чорна дошка, на ¤к≥й д≥ти вчилис¤ писати крейдою. ќл≥вц≥в, чорнила, ручок, зошит≥в школ¤р≥ не мали, та й купити все це н≥де було.

ѕ≥сл¤ зак≥нченн¤ початковоњ школи ¬олод¤ разом з мат≥рТю та з молодшими братами перењхав жити на станц≥ю –озТЇднаковку. “ам була семир≥чка, до ¤коњ мати в≥ддала старшого сина ≥ молодших д≥тей. ¬олод¤ дуже швидко зрозум≥в, що т≥ знанн¤, ¤к≥ в≥н здобув у початков≥й школ≥, Ц набагато   вищ≥, н≥ж њх мають д≥ти, котр≥ навчались з ним тут, у пТ¤тому клас≥.

¬продовж  усього житт¤ в≥н був вд¤чний вчительц≥ з тайги, ¤ка в≥дкрила йому св≥т: навчила працювати з книгою. ÷е допомогло йому стати корисним дл¤ сусп≥льства.

«добут≥ знанн¤ не важк≥, њх легко носити: вони завжди з тобою. Ћюдина вчитьс¤ в≥д народженн¤ до смерт≥, допомагаЇ рухати вперед цив≥л≥зац≥ю, вивчати планету, космос, вийти за меж≥ галактики. ¬се людство колись буде жити, ¤к одна с≥мТ¤, у ¤коњ Ц Їдин≥ соц≥альн≥ закони, конституц≥¤.  ожна людина займе св≥й в≥дпов≥дний щабель у сусп≥льств≥. ¬чителька з тайги навчила д≥тей мислити, анал≥зувати, приймати потр≥бн≥ р≥шенн¤.

Ѕатько, ¤кого ¬олодимир ледве памТ¤таЇ, ум≥в т≥льки читати й писати, а мама так ≥ не навчилась грамоти...(ѕомерла у Ћьвов≥ в 1984 роц≥). ¬она була в≥руючою, любила добрих ≥ мудрих людей. «а св≥й в≥к н≥кого не образила, не потривожила. ¬бол≥вала за своњх молодших син≥в Ц Ћеон≥да, ¤кий тепер живе в ѕетропавловську на   амчатц≥, працюЇ там головним ≥нженером буд≥вельного управл≥нн¤, та ¬≥ктора, ¤кий загинув у 1961 роц≥ п≥д час вибуху в шахт≥ в м≥ст≥ јртем≥.

...—танц≥¤ –озТЇднаковка з њњ паровозами ≥ автомоб≥л¤ми здивувала ¬олодимира своњми зал≥зними Ук≥ньмиФ, ¤ких в≥н н≥коли не бачив. Ќеживе, а рухаЇтьс¤... …ого зац≥кавили ц≥ металев≥ машини. ѕ≥сл¤ урок≥в годинами вистоював б≥л¤ тих паровоз≥в. Ќа нього звертали увагу роб≥тники ≥ кер≥вники депо, придивл¤лис¤, а пот≥м, п≥сл¤ зак≥нченн¤ сьомого класу, вз¤ли на роботу. –адий був, що став ближче до техн≥ки.

«годом   хлопцем зац≥кавивс¤ один шофер: розпов≥в йому, ¤к працюЇ машина, з чого вона складаЇтьс¤, навчив керувати автомоб≥лем. ≤ ось ¬олод¤ вперше с≥в за кермо, а поруч з ним Ц наставник. ”в≥мкнув передачу й поњхав. «адоволенню ≥ радост≥ не було меж. ѕриб≥г додому ≥ в≥дразу Ц до матер≥: Ућамо, ¤ сьогодн≥ сам њхав, мен≥ дозволили! Ўофером будуФ. ” в≥дпов≥дь почув: У—инку, вчитис¤ треба, в люди вибиватис¤. ћи Цл≥сов≥ жител≥-старов≥ри. —≥м клас≥в ти зак≥нчив Ц продовжуй осв≥туФ. ¬олодимир прислухавс¤ до материних сл≥в. ÷≥ле л≥то готувавс¤. ¬ступив до техн≥куму механ≥зац≥њ л≥сового господарства.

÷ей навчальний заклад зак≥нчив на в≥дм≥нно. ¬продовж трьох рок≥в   вир≥с, став вродливим хлопцем. ¬же й д≥вчата почали загл¤дати на нього. јле мати не в≥дступала в≥д сина з≥ своњми вимогами: Уѕродовжуй навчанн¤!Ф ѕочав готуватис¤ до вступу в ≥нститут.

ќдного разу в≥н прийшов до гуртожитку Ц ≥ чергова подала йому невеличкий пап≥рець. –озгорнув, прочитав: Уѕрибути до в≥йськкоматуФ. „ого ж це його кличуть? ѕро арм≥ю знав т≥льки з книжок та з≥ сл≥в старших людей. “ам, мовл¤в, сувора дисципл≥на, туди набирають лише мудрих та здорових хлопц≥в. —лужити там престижно. ¬ м≥стечку бачив в≥йськових Ц у хромових чобот¤х, у б≥лих кожухах з погонами, п≥дперезан≥ рипл¤чими  ремен¤ми.

¬ призначену годину прибув до в≥йськкомату. “ам уже було багато таких юнак≥в, ¤к ≥ в≥н. ѕослали на медогл¤д. ¬≥йськовий л≥кар, голова ком≥с≥њ, перегл¤нувши обТЇктивн≥ дан≥ ≥нших л≥кар≥в, сказав:

Ц « таким здоровТ¤м можна ≥ до училища вступати.

Ц “о вступатимеш до училища? Ц спитав його оф≥цер Ц один з член≥в ком≥с≥њ.

¬олод¤ не спод≥вавс¤ почути це. «розум≥в: тут роздумувати н≥коли Ц р≥шенн¤ треба приймати в≥дразу.

Ц Ќу, то що Ц згоден? Ц знову озвавс¤ член ком≥с≥њ таким голосом, н≥би той уже погодивс¤. ≤ продовжив: Ц ј куди хочеш? Ц оф≥цер пот¤гнувс¤ рукою до папер≥в, ¤к≥ лежали перед ним. Ц “и, ¤ бачу, зак≥нчив техн≥кум механ≥зац≥њ л≥сового господарства, маЇш права   вод≥¤... –екомендую тоб≥ „ел¤б≥нське автомоб≥льне училище... “ак ≥ зазначаЇмо... Ц Ќе давши юнаков≥ подумати  про своњ дальш≥ плани, в≥н навпроти пр≥звища ѕадалки поставив галочку, а пот≥м  написав: У„ел¤б≥нське автомоб≥льне училищеФ. Ц ј завтра, Ц сказав в≥н, Ц   одержуй документи, проњзн≥ ≥ вважай, що ти вже курсант.

 “ри роки навчанн¤ в училищ≥  проб≥гли, ¤к один день. ¬олод¤ старавс¤. ÷е пом≥тили його командири. —праву автомоб≥льну вивчив досконало. ” рот≥ завжди був у першому дес¤тку курсант≥в. ” нього в≥рили оф≥цери. ¬≥н не  забував, що його батько загинув ≥ що матер≥ потр≥бна допомога. Ќад≥¤тись треба т≥льки на себе. –озум≥в: лише в≥дм≥нне навчанн¤, глибок≥ знанн¤ допоможуть дос¤гти усп≥х≥в у житт≥.

«ак≥нчились випускн≥ ≥спити Ц ≥ молод≥ оф≥цери одержали призначенн¤. ѕадалка просив, щоб його залишили служити тут, дома. јле дол¤ в≥йськовоњ людини Ц не в њњ руках. „отирьох випускник≥в, у тому числ≥ ≥ його, послали служити в ѕрикарпатський в≥йськовий округ (ѕрик¬ќ).

—лужбу почав командиром взводу у м≥ст≥ ’иров≥ Ц в ракетн≥й бригад≥. ѕот≥м перевели до Ѕрюхович≥в (пригород Ћьвова) Ц в окремий автомоб≥льний батальйон на посаду заступника командира роти з техн≥чноњ частини, а п≥зн≥ше став заступником начальника гаража штабу округу. —таранн≥сть, ум≥нн¤ орган≥зувати п≥длеглих, комун≥кабельн≥сть, профес≥онал≥зм Ц все це    привернуло до нього увагу начальник≥в.

ѕрослуживши р≥к заступником, в≥н став начальником гаража штабу ѕрик¬ќ. ¬олодимир ћихайлович зрозум≥в: хоч це ≥ висока посада, але без ірунтовних теоретичних знань просуватис¤ по служб≥ не вдастьс¤. ј йому так хот≥лос¤ довести вс≥м, ≥ перш за все самому соб≥, що в нього Ї сили, розум, можлив≥сть керувати масштабн≥ше. ћав пот¤г ¤к до навчанн¤, так ≥ до практичноњ д≥¤льност≥. Ќе раз чув, ¤к оф≥цери з ромбами на груд¤х хизувалис¤: Ући Ц академ≥ки...Ф ѕоводились зверхньо, зневажливо ставились до тих, у кого не було цього значка, отже, це означало, що в≥н не належав до њхнього кола. УЌевже ¤ г≥рший за них, за цих зарозум≥лих, ¤к≥ вважають себе людьми з ¤когось     ≥ншого св≥ту?Ф ≤ ѕадалка твердо вир≥шив: Уя вступлю до академ≥њФ. ¬продовж в≥дпусток, св¤т ≥ вих≥дних сид≥в над п≥дручниками не лише з в≥йськових ≥ спец≥альних предмет≥в, а й з математики, ф≥зики, х≥м≥њ, ≥ноземноњ мови. √либше вивчав рос≥йську мову ≥ л≥тературу, нав≥ть в≥рш≥ почав складати.

Ќапружена прац¤ дала своњ плоди. ¬ 1967 роц≥ ¬олодимир ћихайлович вступив до Ћен≥нградськоњ в≥йськовоњ академ≥њ тилу ≥ транспорту.

Ћен≥нград (сучасна назва Ц —анкт-ѕетербург) Ц м≥сто слави, м≥сто-герой, м≥сто пролетарськоњ революц≥њ (тепер кажуть: У∆овтневого переворотуФ). ≤ ось в≥н у ньому. Ќева, вбрана у гран≥т, широк≥ р≥вн≥ вулиц≥ Ц все дихало ≥стор≥Їю. ѕро це в≥н уже знав: начитавс¤ в книжках. “ут жили ≥ творили письменники Ц ѕушк≥н, Ўевченко, Ћермонтов,  ул≥ш, ƒостоЇвський, √оголь, а також  учен≥ Ц ѕавлов, ћечн≥ков, ѕопов; на кожному    кроц≥ Ц мемор≥альна дошка. ѕадалц≥ приЇмно в≥дчувати, що в≥н тепер ходить вулиц¤ми, ¤кими колись ходили ц≥ велик≥ люди.

¬ Ћен≥нград≥ в≥н Ц уперше. –ан≥ше був у ћоскв≥. ¬≥дв≥дав Ћен≥нську б≥бл≥отеку, ¬еликий ≥ ћалий театри,  ремль, “реть¤ковську галерею, ¬ƒЌ’, обходив ус≥ найвизначн≥ш≥ музењ, ≥нш≥ ≥сторичн≥ памТ¤тки. ћосква Ц старовинне рос≥йське м≥сто, але в≥н бував у ньому проњздом Ц лише тод≥, коли лет≥в л≥таком до ’абаровська (на батьк≥вщину) чи у в≥др¤дженн¤. Ќе раз бував ≥ в  иЇв≥. “епле, лаг≥дне м≥сто, зелене ≥ прив≥тне. «а два роки навчанн¤ в Ћен≥нград≥ в≥льний час в≥ддавав музе¤м, виставкам живопису, в≥дв≥дав ≈рм≥таж. ѕобував   ≥ в ѕетропавловськ≥й фортец≥, дуже зац≥кавив його ѕетродворець.  ≥лька раз≥в њздив туди Ц приваблювали фонтани ≥ скульптури, палаци, збудован≥ –астрелл≥. ¬ ≈рм≥таж≥ годинами простоював перед диво-картинами –афаел¤, Ћеонардо-да-¬≥нч≥, –убенса, “иц≥ана, ¬еласкеса, ¬ан √ога. ’одив на зустр≥ч≥ з лен≥нградськими, а також з прињжджими  поетами. ѕолюбив поез≥ю Ц рос≥йську, украњнську, заруб≥жну. «ачитувавс¤ творами ѕушк≥на, Ћермонтова, Ўевченка,  отл¤ревського, ≤вана ‘ранка, Ћес≥ ”крањнки, Ѕайрона, Ўексп≥ра, √ете, Ў≥ллера, √юго. ƒл¤ тренуванн¤ памТ¤т≥ сам соб≥ декламував њхн≥ в≥рш≥. ќсобливо подобавс¤ йому УƒемонФ Ћермонтова.

я тот, которому вникала
“ы в полуночной тишине,
„ь¤ мысль душе твоей шептала,
„ью грусть ты смутно отгадала,
„ей образ видела во сне.
я тот, чей взор надежду губит,
я тот, кого никто не любит,
я бич врагов моих земных.
я царь познань¤ и свободы,
я враг небес, ¤ зло природы,
» видишь Ц ¤ у ног твоих!

ѕоез≥¤ Ћермонтова вв≥йшла в його серце, в≥н знав   напамТ¤ть багато його твор≥в.

“еб¤ ¤, вольный сын эфира,
¬озьму в надзвездные кра¤:
» будешь ты царицей мира,
ѕодруга перва¤ мо¤.
Ѕез сожалень¤, без участь¤
—мотреть на землю станешь ты,
√де нет ни истинного счасть¤,
Ќи долговечной красоты,
√де преступлень¤ лишь да казни,
√де страсти мелкой только жить,
√де не умеют без бо¤зни
Ќи ненавидеть, ни любитьЕ

“акий молодий, а ¤к писав Ц на вс≥ в≥ки. ѕисав так, н≥би про сучасне житт¤. Ќ≥чого не зм≥нилос¤ в житт≥ людини за ст≥льки л≥т! ’одив на ћойку Ц останню квартиру ѕушк≥на ≥ поклав до узгол≥вТ¤ дивана, на ¤кому помер поет, жив≥ кв≥ти.

ѕрот¤гом двох рок≥в ¬олодимир ћихайлович склав екзамени ≥з загальноосв≥тн≥х предмет≥в.

якось на вокзал≥ ѕадалка зустр≥в генерала Ц начальника автомоб≥льноњ служби ѕрикарпатського в≥йськового округу. –озговорилис¤. ¬ипили по чарц≥.

Ц —лухай, майоре, Ц звернувс¤ до нього генерал, Ц у мене Ї вакантна посада командира окремого автомоб≥льного батальйону. ¬з¤в би тебе туди. якщо згоден, то даю команду на твоЇ призначенн¤. ј вчитис¤... ќформишс¤ на заочне навчанн¤... ѕрактика б≥льше даЇ, н≥ж наука. “ак що Ц раджу...

—пожили ще по одн≥й чарц≥. ѕадалка мовчав. ј генерал знову:

Ц “во¤ мовчанка Ц знак згоди. „ерез тиждень в академ≥њ буде наказ про твоЇ призначенн¤, а тим часом оформл¤йс¤ на УзаочнеФ...

ƒол¤ знову обернула його шл¤х. як ≥ казав генерал, так ≥ вийшло. Ќаписав рапорт начальников≥ академ≥њ, в ¤кому йшлос¤ про переведенн¤  ѕадалки на заочне навчанн¤. ѕрийн¤в окремий автомоб≥льний батальйон, що дислокувавс¤  в ўирц≥ Ц м≥стечку на Ћьв≥вщин≥. ¬продовж  чотирьох рок≥в командував тим батальйоном. ¬ив≥в його в передов≥, ≥ за це в 1974 роц≥ ¬олодимира ћихайловича перевели служити в автомоб≥льну службу округу. ƒоручили йому в≥йськову автомоб≥льну ≥нспекц≥ю. —коро й академ≥ю зак≥нчив. ќдержав диплом ≥нженера. Ќевдовз≥ став командиром третього автомоб≥льного полку. ѕ≥дн¤вс¤ ще на один щабель в≥йськовоњ карТЇри. “ут поповнились знанн¤, ум≥нн¤. ѕолк став одним з найкращих частин у рад¤нськ≥й арм≥њ. Ќезадовго обн¤в посаду начальника автомоб≥льноњ служби –≥вненськоњ арм≥њ. ≤ знову напружена прац¤.

ѕадалка був уродженим командиром, ≥ йому не хот≥лось ≥ти на згадану вище посаду. ≤н≥ц≥атива била з нього ключем. ¬ командирськ≥й прац≥ видно реально своњ здобутки ≥ промахи. ¬ начальника служби все залежить в≥д ≥нших: в≥н Ц виконавець чужих р≥шень. ¬≥дпов≥дальн≥сть Ц велика, а вплив на обставини не завжди залежать в≥д нього. Ќе хот≥лось йому йти на цю посаду. ўе коли був командиром полку, то задумав упровадити нов≥тн≥ методи навчанн¤, п≥двищити бойову готовн≥сть... ƒовелось написати ш≥сть рапорт≥в, щоб залишили на посад≥ командира полку. «вертавс¤ до командувача округом, просив, нав≥ть вимагав, щоб не призначали на ≥ншу посаду. јле прињхав начальник управл≥нн¤ кадр≥в округу з ком≥с≥Їю ≥ наказав передати полк   п≥дполковников≥ ¬алицькому. Ѕув вишикуваний полк, ≥ начальник автомоб≥льноњ служби округу генерал ѕопов вручив йому орден „ервоноњ «≥рки за дос¤гненн¤ в бойов≥й ≥ пол≥тичн≥й п≥дготовц≥.

Ќа прощальн≥й вечер≥ в ресторан≥,  де були присутн≥ полков≥ оф≥цери з дружинами, ¬олодимир ћихайлович ще раз под¤кував њм за службу.

Ќевдовз≥ ѕадалка вив≥в автомоб≥льну службу арм≥њ в передову: кардинально зм≥нив њњ систему Ц забезпечив новою техн≥кою, усунув надзвичайн≥ под≥њ.  олеги казали йому: Уўастить тоб≥...Ф јле в≥н знав: суть не в щаст≥, а в наполеглив≥й прац≥ й ум≥нн≥. ѕро нього добре в≥дгукувалис¤ не т≥льки у Ћьвов≥, але й у ћоскв≥.

Ќе минуло багато часу. 20 с≥чн¤ 1982 року в округ над≥йшов наказ, в ¤кому йшлос¤ про призначенн¤ полковника ѕадалки начальником автомоб≥льноњ служби ѕрикарпатського в≥йськового округу. «нову перењзд.

“од≥ командувачем в≥йськами ѕрикарпатського в≥йськового округу був генерал арм≥њ ЅЇл≥ков,  начальником штабу Ц генерал-лейтенант √усЇв. ќкруг вважавс¤ одним з кращих Ц експериментальним.

√енерал ЅЇл≥ков Ц високий на зр≥ст, огр¤дний, з круглим обличч¤м, мав бл≥д≥ незугарн≥ оч≥. …ого бо¤лис¤ не т≥льки оф≥цери управл≥нн¤ округу, але й начальники управл≥нь Ц генерали, ≥ нав≥ть заступники командувача.  оли в≥н ≥шов по коридору, оф≥цери розб≥гались у р≥зн≥ боки, щоб не потрапити йому на оч≥. ¬≥н м≥г ув≥йти до будь-¤кого каб≥нету, п≥дступити до оф≥цера ≥ поц≥кавитис¤ планом його сьогодн≥шньоњ роботи, перев≥рити, чи цей план затверджений, чи написане в ньому сп≥впадаЇ з тим, що в дану хвилину робить цей оф≥цер. Ѕув вимогливий до п≥длеглих. ѕрацював багато сам ≥ вимагав роботи в≥д ≥нших. ≤нколи засиджувавс¤ до другоњ години ноч≥. Ќачальники управл≥нь теж затримувались: чекали, коли командувач поњде додому. ќф≥цери штабу не покидали своњх робочих м≥сць, бо гадали: ану ж њх покличе ЅЇл≥ков ≥ попросить дати йому ¤кусь дов≥дку.

—лужити при ЅЇл≥кову було не з медом, а особливо начальников≥ автомоб≥льноњ служби. ѕадалка тижн¤ми не бував дома. Ќав≥ть коли знаходивс¤ у Ћьвов≥, то доводилось ц≥лими ночами сид≥ти в каб≥нет≥, щоб бути готовим у будь-¤ку хвилину допов≥дати про стан справ командувачу.

ЅЇл≥кова багато хто осуджував, особливо т≥, що його п≥дносили, так би мовити, творили з нього УкультФ. ¬они ≥ тепер поганоњ думки про нього, хоч пок≥йника не можна осуджувати. ј зробив в≥н дл¤ округу чимало.  «авершив буд≥вництво явор≥вського учбового центру (його почав розбудовувати генерал арм≥њ ¬аренников). ≤ нин≥ тут можуть навчатис¤ миротворц≥ —Ўј ≥ «аходу.  ЅЇл≥ков багато зробив дл¤ облаштуванн¤ казарм, парк≥в, а також дл¤ переозброЇнн¤ нов≥тньою техн≥кою частин ≥ зТЇднань округу, що маЇ велике значенн¤ ≥ сьогодн≥. як то кажуть, тримав округ Уу кулац≥Ф. ѕравда, не забував про себе. ƒивно, але ходили слухи, що в≥н був у своЇњ дружини п≥д каблуком. ћовл¤в, за њњ вказ≥вкою  посилав до себе додому солдата догл¤дати песика, прибирати в к≥мнатах. якщо той солдат не справл¤вс¤ з обовТ¤зками, то, за вказ≥вкою дружини, його в≥дправл¤ли на гауптвахту. √енеральша хизувалас¤ собою: хот≥ла бути першою серед ж≥ноцтва. “оваришувала т≥льки з дружиною першого секретар¤ Ћьв≥вського обкому парт≥њ.

ЅЇл≥ков мав чимало ворог≥в серед генерал≥тету ≥ оф≥цер≥в округу. Ќа нього посипались р≥зн≥ скарги Ц писали в ÷ , ћ≥н≥стерство оборони. јле все це не мало значенн¤. “а к≥нець настав. ѕрибула ком≥с≥¤ з партконтролю,  перев≥рила за¤ви скаржник≥в ≥ ви¤вила: ЅЇл≥ков зловживав своЇю посадою Ц розкрадав майно ≥ грош≥ у великих розм≥рах, а головне Ц все це робилос¤ не без участ≥ генеральш≥.  оли дружина першого секретар¤ обкому парт≥њ придбала  соб≥ ¤понський гарн≥тур за сорок тис¤ч рубл≥в, то й генеральш≥ захот≥лос¤ мати такий самий...  ошти, призначен≥ на бойову п≥дготовку, п≥шли на придбанн¤ шикарних мебл≥в. Ѕули й ≥нш≥ зловживанн¤. “≥, що знали про це, збирали факти. ” той час ЅЇл≥кова призначили  √оловнокомандувачем √рупи рад¤нських в≥йськ у Ќ≥меччин≥. ƒан≥ про результати роботи ком≥с≥њ було передано    в ѕол≥тбюро Ц ≥ ЅЇл≥кова покликали на колег≥ю ћ≥н≥стерства оборони. …ого зловживанн¤ стали ¤вними. ≤ язов, тод≥шн≥й ћ≥н≥стр оборони, за¤вив: У¬и, генерале, Ц злод≥й, вам не √рупою командувати, а в тюрм≥ сид≥тиФ. ЅЇл≥ков прибув до ¬юнсдорфа (там знаходивс¤ штаб √рупи) дуже пригн≥ченим. …ого порученець згадуЇ: У оли ¤ загл¤нув до к≥мнати в≥дпочинку, то побачив таку картину: командувач лежав на диван≥ з розкинутими руками, а на кр≥сл≥ вал¤лис¤ п≥гулки. „и то в≥н отруњвс¤, чи серце зупинилос¤, чи, може, одне й друге сталос¤Ф. “а влада тримала це в тайн≥. „иновник≥в такого р≥вн¤ ховали в ћоскв≥, а Ѕел≥кова, щоб не УпоганитиФ московський цвинтар, перевезли до Ћьвова. ћайже тиждень лежав у морз≥ окружного шпиталю, пот≥м в≥йськов≥ ≥ м≥сцева влада вир≥шили поховати його на Ћичак≥вському цвинтар≥. «годом демократи порушили питанн¤ про його перепохованн¤.   ажуть, перепоховали в  иЇв≥. ¬исновок з цього такий: УЌе роби люд¤м зла Ц ≥ тоб≥ його н≥хто не зробить: кара прийде ¤кщо не на цьому, то на тому св≥т≥Ф. “ак  споконв≥ку було.

√лава 2

26 кв≥тн¤ 1986 року о шост≥й ранку ¬олодимир ћихайлович зав≥тав до оперативного чергового на збор≥ командного складу рад¤нськоњ арм≥њ, що його ћ≥н≥стр оборони —–—– проводив на явор≥вському учбовому центр≥, ≥ запитав:

Ц яка ≥нформац≥¤ Ї в тебе сьогодн≥?

Ц ” „орнобил≥ б≥да: вибухнув атомний реактор, Ц схвильовано в≥дпов≥в той.

ѕро себе ѕадалка подумав: У÷е справа х≥м≥к≥в, ≥нших служб. јвтомоб≥льн≥й служб≥ там н≥чого робитиФ. ќтже, й не дуже перейн¤вс¤. јле п≥сл¤ двадц¤ть другоњ години його викликав командувач ≥ сказав:

Ц Ѕери групу оф≥цер≥в (з≥ своњх Ц кого хочеш, а з тилу Ц речовика, УгесеемщикаФ, когось з продовольчоњ служби, з х≥м≥к≥в, ≥нженер≥в), с≥дай з ними на м≥й вертол≥т Ц ≥ вранц≥ в ќвруч≥ зустр≥чай заг≥н з л≥кв≥дац≥њ насл≥дк≥в ¤дерноњ небезпеки ћ≥н≥стерства оборони.

«а к≥лька годин з≥брав групу ≥ розпор¤дивс¤, щоб до ќвруча прибули три трайлери з Ќовоград-¬олинського дл¤ перевезенн¤ важкоњ техн≥ки, ¤ка прибуде разом з загоном. як ≥ наказав йому командувач, о шост≥й уже був на м≥сц≥. ≤ ось два ваговози приземлилис¤ на ќвруцькому летовищ≥. ѕрињхав представник начальника х≥м≥чних в≥йськ (в≥д генерал-полковника ѕ≥калова). « л≥так≥в з≥йшла група в≥йськових, а також вивантажились чотири броньован≥ машини рад≥ац≥йно-х≥м≥чноњ розв≥дки. ¬≥дразу рушили до „орнобил¤. 27 кв≥тн¤ о 16-≥й годин≥ прибули на атомну станц≥ю. “ам працювала оперативна група ћ≥н≥стерства оборони п≥д кер≥вництвом генерала арм≥њ ¬аренникова. ѕадалка допов≥в йому про прибутт¤. ¬≥дразу одержав завданн¤ Ц орган≥зувати евакуац≥ю населенн¤ з „орнобил¤ й навколишн≥х с≥л, а також налагодити рад≥ац≥йну розв≥дку силами х≥м≥чних в≥йськ ѕрик¬ќ на територ≥њ сектора є 3.

¬иконати завданн¤ Ц важка ≥ напружена прац¤. –≥шенн¤ треба приймати в≥дразу, покладаючись на свою ≥нтуњц≥ю ≥ св≥й досв≥д (таких аналог≥в у св≥т≥ ще не було), обстановка невизначена: треба п≥дн¤ти тис¤ч≥ транспортних засоб≥в, прокласти маршрути, встановити пункти посадки, райони висадки, рубеж≥ регулюванн¤, дати сотн≥ розпор¤джень ≥ вимагати њх швидкого виконанн¤. ÷ього ворога Ц рад≥ац≥њ Ц не видно, не в≥дчували його люди, не вс≥ розум≥ли вимоги полковника. Ќ≥коли було писати розпор¤дженн¤ Ц все передавалось усно, по телефону.

Ќа що т≥льки не надививс¤, чого т≥льки не наслухавс¤ ѕадалка: крик немовл¤т, голос≥нн¤ ж≥нок, протести людей проти того, щоб покидати дом≥вки ≥ њхати хтозна-куди, погрозлив≥ вигуки чолов≥к≥в! ћало хто розум≥в ситуац≥ю, ¤ка склалас¤. ј в≥н то добре знав, що собою ¤вл¤Ї д≥¤ рад≥онукл≥д≥в на людський орган≥зм! “ут усе вир≥шував час. ѕотр≥бна розв≥дка небезпечних зон. ѕогр≥шн≥сть прилад≥в велика. —ам потрапл¤в у так≥ м≥сц¤, де одн≥ рад≥ометри показували р≥вн≥ рад≥ац≥њ в к≥лька раз≥в менш≥, н≥ж ≥нш≥.

 ј УверхиФ шукали Устр≥лочникаФ Ц винуватц¤, конкретну особу, хоч ус≥ добре розум≥ли: у всьому винна система брехн≥. Ћише на папер≥ було Увсе дл¤ народуФ, насправд≥ ж Ц ≥накше: парт≥йне кер≥вництво Ц в≥д √енерального секретар¤ парт≥њ до секретар¤ парткому колгоспу Ц пило кров з цього народу. Ѕез≥н≥ц≥ативн≥сть, безладд¤, безв≥дпов≥дальн≥сть стали нормою. ¬ „орнобил≥, на ј≈—, знайшли Устр≥лочникаФ Ц директора станц≥њ.

¬олодимир ћихайлович дов≥давс¤ про висновки, ¤к≥ зробило кер≥вництво оперативноњ групи –ади ћ≥н≥стр≥в —–—–: директор не орган≥зував рад≥ац≥йну розв≥дку, заборонив допов≥дати про реальну рад≥ац≥йну обстановку, в своњх пов≥домленн¤х занизив р≥вн≥ рад≥ац≥њ в дес¤тки раз≥в... √адав: об≥йдетьс¤. Ќе об≥йшлос¤. «акони     ф≥зики Ц це не соц≥альн≥ закони: за них не проголосуЇш.

Ѕрехав не т≥льки директор. Ѕрехали вс≥ Ц знизу доверху. ¬ житт≥, де брехн¤ бере гору, ≥стина в≥дступаЇ на задн≥й план, чорне робитьс¤ б≥лим, ≥ тод≥ в силу вступають  ≥нш≥ закони. Ќаверх виход¤ть катакл≥зми, трагед≥њ! «нев≥ра волод≥Ї сусп≥льством, а це веде до розпаду с≥мТњ, народу, нац≥њ, держави.

 омандувач ѕрик¬ќ призначив полковника ѕадалку старшим в≥д округу ≥ наказав йому дв≥ч≥ на добу допов≥дати про обстановку на станц≥њ. ≤ це кр≥м тих завдань, ¤к≥ ставив йому кер≥вник оперативноњ групи –ади ћ≥н≥стр≥в —–—–.

ўе 26 кв≥тн¤ рад≥ац≥йна обстановка в ѕрипТ¤т≥ ускладнилась, тому ур¤дова ком≥с≥¤ прийн¤ла р≥шенн¤ евакуювати жител≥в цього м≥ста ≥ в  30-к≥лометров≥й зон≥.

ѕадалка в≥дразу включивс¤ в роботу. « другого по сьоме травн¤ було евакуйовано понад 40 тис¤ч чолов≥к.

Ѕагато невир≥шених питань виникло у звТ¤зку з вивезенн¤м великоњ рогатоњ худоби та ≥нших с≥льськогосподарських тварин. Ќе вистачало обладнаних Ухудобовоз≥вФ, корм≥в, загон≥в (дл¤ њх розм≥щенн¤), житла дл¤ обслуговуючого персоналу. Ѕуло вивезено до 60 тис¤ч гол≥в худоби, дл¤ чого зад≥¤но 1486 вантаж≥вок.

—ьомого травн¤ ѕадалку розшукав оперативний черговий округу. ¬≥н пов≥домив: У¬ам присвоЇно званн¤ генерал-майора...  омандувач наказав негайно прибути до ЋьвоваФ.

ѕ≥сл¤ урочистостей з нагоди присвоЇнн¤ званн¤ генерал-майора Ц дес¤того  травн¤ Ц ¬олодимир ћихайлович в≥дправивс¤ в п≥дпор¤дкуванн¤ ур¤довоњ ком≥с≥њ з л≥кв≥дац≥њ насл≥дк≥в чорнобильськоњ катастрофи. ўе за дн¤ прибув до Ќовоград-¬олинського, а зв≥дти з групою оф≥цер≥в поњхав на станц≥ю. —меркало, ≥ швидко наступила н≥ч.  рислат≥ дерева нав≥ювали неприЇмн≥ в≥дчутт¤. Ѕуло темно. ¬од≥њ ≥ старш≥ машин напружено вдивл¤лис¤ в дорогу, але не знаходили тих ор≥Їнтир≥в, ¤к≥ ѕадалц≥ запамТ¤тались з час≥в першого свого прињзду. У«аблукались, Ц подумав в≥н, Ц так≥ схож≥ м≥ж собою ц≥ стежки-дорогиФ.

Ц «упинись, Ц гл¤нув  на вод≥¤, Ц до ранку др≥матимемо в машинах.

—тали й ≥нш≥ автомоб≥л≥. ¬ир≥шили ночувати.  оли розвидн≥лось, ¬олодимир ћихайлович побачив градирн≥ ј≈—. ¬ињхали з л≥су. «упинив њх м≥л≥цейський патруль. ћ≥л≥ц≥онери дуже здивувались, що з зони, де висок≥ р≥вн≥ рад≥ац≥њ, вийшла колона легкових машин. ѕадалка представивс¤ Ц ≥ його пропустили на станц≥ю.

 ер≥вником в≥йськових в≥д ћ≥н≥стерства оборони тут був генерал-лейтенант –афкат –≥затд≥нов. Ќевисокий на зр≥ст, худорл¤вий ≥ дуже рухливий, колишн≥й начальник ≥ товариш ѕадалки. ¬≥н зрад≥в, що одним з його пом≥чник≥в стане ¬олодимир ћихайлович. як ≥ годитьс¤, обмили генеральське званн¤. “ут же, за столом, –≥затд≥нов ув≥в його в суть справи. –озпов≥в, що 4 Ц 6 травн¤ викиди з реактора йшли ≥нтенсивн≥ше, але вчора ≥ сьогодн≥ зменшилис¤. ѕадалка поц≥кавивс¤ причинами авар≥њ, ≥ –≥затд≥нов, ¤кий мав доступ до таЇмноњ ≥нформац≥њ, пов≥домив таке:

Ц 25 кв≥тн¤ велас¤ п≥дготовка до зупинки 4-го енергоблоку на планово-запоб≥жний ремонт, ≥ саме тепер вир≥шили провести випробовуванн¤ реактора з в≥дключеними системами захисту. ѕрограму випробовуванн¤ затвердив головний ≥нженер „ј≈—: м≥ри безпеки розроблен≥ формально; було допущено порушенн¤ регламенту, ≥ головне: на станц≥њ склалас¤ атмосфера вседозволеност≥, благодушност≥.  ер≥вництво д≥¤ло неквал≥ф≥ковано, були серйозн≥ конструктивн≥ недол≥ки в реактор≥ –Ѕћ -1000. як ≥ завжди в –ад¤нському —оюз≥, людське житт¤ ц≥нувалос¤ т≥льки на словах, насправд≥ ж кер≥вн≥ парт≥йн≥ муж≥ ≥ ур¤дов≥ боси в≥дправл¤ли в пекло сотн≥ тис¤ч людей заради, ¤к вони казали, щасливого майбутнього д≥тей, онук≥в. –еволюц≥йне начало завжди випереджало еволюц≥йну д≥ю. ¬≥ра в кер≥вництво переважала  над анал≥зом ≥ розумом. ¬се хот≥ли голими руками робити там, де свинцев≥ рукавиц≥ потр≥бн≥. ѕарт≥йн≥ чиновники не розум≥ли, що закони ф≥зики Ц обТЇктивн≥ ≥ влада на них не впливаЇ. Ц –≥затд≥нов  з≥тхнув. Ц якби не люди,  ¤к≥ локал≥зували пожар, Ц то що було б? ќдн≥ з них уже загинули, ≥нших в≥дправили до ћоскви на л≥куванн¤. я запамТ¤тав њх пр≥звища. ÷е пожежники Ц  ¬ащук, ≤гнатенко,  ≥бенок, ѕравик, “итенок, ћ≥шура, Ќичипоренко, Ћегун, “ел¤тников, ’мель, а також персонал 4-го енергоблоку Ц ¬ершин≥н, Ћелеченко,  ѕерчук, ѕеревозченко, —итников, Ѕражник, ƒавлетбаЇв, ¤к≥ зрозум≥ли свою в≥дпов≥дальн≥сть  ≥ кинулись р¤тувати становище. ¬с≥ ц≥ люди отримали велик≥ дози рад≥ац≥њ ≥ оп≥ки.

 оли генерал-лейтенант називав пр≥звища, то обличч¤ його спохмурн≥ло ≥ вологою вкрилис¤ оч≥. ¬≥н продовжував:

Ц я був на 4-му енергоблоц≥ Ц бачив частково знищену покр≥влю машинного залу ≥ реакторного прим≥щенн¤, багато викинутих на територ≥ю станц≥њ шматк≥в урану, граф≥ту, рад≥оактивних уламк≥в конструкц≥й. ”чора на нарад≥ вчен≥ допов≥ли, що 50 тонн ¤дерного палива випарувалось в атмосферу в вигл¤д≥ двоокису урану, високоактивних рад≥онукл≥д≥в Ц йоду-131, плутон≥ю-239, стронц≥ю-90. Ѕлизько 90 тонн викинуто на  територ≥ю станц≥њ. ¬ шахт≥ реактора залишилось ще 50 тонн ¤дерного палива ≥ 800 тонн граф≥ту.

ўе довго   розмовл¤ли два генерали про насл≥дки ц≥Їњ катастрофи, про причини њњ виникненн¤. ¬они розум≥ли: колись настануть зм≥ни. јле чи будуть вони кращими?

 оли почало розвидн¤тис¤, поњхали, щоб вибрати м≥сце дл¤ ремонтно-в≥дбудовноњ бази на околиц≥ села Ѕаране.

“ого ж дн¤ ѕадалка одержав  завданн¤ в≥дрекогносцирувати м≥сцев≥сть дл¤ розм≥щенн¤ оперативноњ групи ѕрик¬ќ. ј коли вона розм≥стилас¤ ≥ зам≥р¤ли р≥вн≥ рад≥ац≥њ, то ви¤вилось, що вони перевищують допустим≥. ƒовелось зм≥нити м≥сце. ¬ибрали нове Ц в сел≥ ¬≥льч≥, ≥ штаб оперативноњ групи сектора є 3 поселивс¤ в м≥сцев≥й школ≥.

¬продовж травн¤ до половини червн¤ чим т≥льки не займавс¤ генерал: забезпечував автомоб≥льним транспортом евакуац≥ю населенн¤, орган≥зовував п≥двезенн¤ води, продукт≥в харчуванн¤, предмет≥в першоњ необх≥дност≥ дл¤ евакуйованих, перевозив до 4-го енергоблоку надважк≥ ≥ негабаритн≥ вантаж≥ трайлерами, орган≥зовував роботи з дезактивац≥њ техн≥ки, забезпечував запасними   частинами техн≥ку. —пав усього 4Ц5 годин на добу, ≥нколи Ц  просто в машин≥. Ќе думав ѕадалка про власну безпеку, Ц та хто тод≥ про нењ думав? ” вс≥х одно було на душ≥: ¤кнайшвидше л≥кв≥дувати небезпеку. ѓздили без в≥др¤джень, без ≥ндив≥дуальних дозиметр≥в. ќбл≥ку одержаних доз опром≥ненн¤   ≥ њх впливу на орган≥зм не велос¤. —початку њздили, куди хот≥ли: розвозили рад≥оактивну пилюку по вс≥х област¤х ”крањни. ѕрилади рад≥оактивного контролю були низькоњ чутливост≥.

Ќа одн≥й з≥ станц≥й знезараженн¤ автомоб≥льноњ техн≥ки назбиралось зо два дес¤тки машин.

Ц ” чому справа? Ц запитав ѕадалка вод≥њв.

Ц “оваришу генерал, не в≥дмиваЇтьс¤ чортова рад≥ац≥¤, вже к≥лька раз≥в мили, не можна н≥¤к в≥дмити. —туп≥нь зараженн¤ Ц один ≥ той же. ’≥м≥ки в≥дправл¤ють нас назад, змушують знову мити. ќт ≥ мучимось, Ц в≥дпов≥ли вод≥њ.

¬олодимир ћихайлович з≥брав усю л≥тературу з дезактивац≥њ техн≥ки,  сам  пров≥в спостереженн¤ ≥ ви¤вив, що найб≥льша к≥льк≥сть рад≥оактивних речовин збираЇтьс¤ на колесах, мостах ≥ днищах автомоб≥л≥в. «астосовував р≥зн≥ дезактивуюч≥ розчини ≥ прийшов до висновку, що дуже забруднен≥ частини автомоб≥л¤ добре в≥дмиваютьс¤ кислотним розчином з вод¤ною парою. ƒезактивац≥¤ автомоб≥льноњ техн≥ки стала його головним болем. Ќе раз проводив зан¤тт¤ з оф≥церами ≥ вод≥¤ми Ц вчив, ¤к правильно ≥ ефективно њњ зд≥йснювати. ÷¤ робота Ц трудом≥стка. —початку очищали в≥д бруду колеса ≥ знезаражували замаслен≥ частини, пот≥м обробл¤ли х≥м≥чно активними р≥динами всю машину. якщо не дос¤гали допустимого ступен¤ зараженост≥, то частково розбирали техн≥ку: ≥нколи зам≥нювали заражен≥ детал≥ новими. якщо автомоб≥ль не повн≥стю був знезаражений, то його в≥дправл¤ли до УмогильникаФ своњм ходом. ƒес¤тки таких Умогильник≥вФ техн≥ки виросло в 30-к≥лометров≥й зон≥. Ќа дезактивац≥ю машин витрачали в≥д 4-х годин до 2-х д≥б, але не завжди дос¤гали результату. ѕункти спец≥альноњ обробки техн≥ки генерал улаштовував в 3-х зонах: в зон≥  є 1 розбирали машини ≥ дезактивували, в зон≥ є 2 збирали ≥ остаточно дезактивували, в зон≥ є 3 проводили дозиметричний контроль. ” ц≥й зон≥ сто¤ли принципов≥ спец≥ал≥сти, вони не пропускали на Учисту половинуФ жодноњ машини, ¤ка мала понад допустимий ступ≥нь зараженост≥. ѓхн≥ вимоги викликали обуренн¤ вод≥њв. Ѕували так≥ конфл≥ктн≥ ситуац≥њ, що доводилось втручатись генералу.

ѕадалка не раз бував б≥л¤ реактора Ц тод≥, коли в≥н активно дихав, викидаючи в пов≥тр¤ смертельн≥ дози рад≥ац≥њ, а також п≥д час спорудженн¤ УсаркофагаФ ≥ п≥сл¤ того, ¤к його збудували. Ќайнов≥ш≥ технолог≥њ вклали вчен≥ в буд≥вництво укритт¤, щоб захистити в≥д цього зм≥¤-горинича житт¤ людей планети. Ћюдина загл¤нула глибоко в тањну природи, змусила на себе працювати ¤дро атома Ц давати тепло, св≥тло, рухати механ≥зми, ≥ це п≥дн¤ло цив≥л≥зац≥ю на вищий щабель. ƒивувавс¤, коли солдати вилазили на дах ≥ миттю на землю скидали рад≥оактивн≥ уламки, бачив, ¤к з вертольот≥в жбурл¤ли свинець, м≥шки з п≥ском, щоб заглушити д≥ю реактора, не дати створитись критичн≥й мас≥, виникненню самов≥льноњ ланцюговоњ реакц≥њ. јв≥атори розпов≥ли йому, що дл¤ ц≥Їњ мети було зад≥¤но 60 вертольот≥в, 1500 чолов≥к особового складу, 200 одиниць техн≥ки.

—в≥тило сонце, в ¤скравих його промен¤х з 200-метровоњ висоти вертол≥т скидав м≥шки з п≥ском у жерло реактора. ≤нколи з нев≥домих причин в≥н не потрапл¤в на певне м≥сце, а падав на дах енергоблоку. ¬ертольоти мчали один за одним Ц заглушували випром≥нюванн¤.

У„и це допоможе? Ц зТ¤вл¤лас¤ думка. Ц —к≥льки ж то затрат несе держава!Ф

Ѕуло скинуто понад 5 тис¤ч р≥зних сипких матер≥ал≥в, ¤к≥ створювали захисну УподушкуФ, знижували рад≥ац≥йний фон над реактором, зменшували викиди рад≥оактивних речовин в атмосферу ≥ таким чином л≥кв≥дували загрозу катастроф≥чного розвитку авар≥њ, стаб≥л≥зували обстановку в 30-к≥лометров≥й   зон≥.

У—аркофагФ зак≥нчили будувати в листопад≥ 1986 року. ƒл¤ буд≥вництва ц≥Їњ споруди за короткий терм≥н було змонтовано три бетонн≥ заводи ≥ дес¤ть тис¤ч тонн металевих конструкц≥й. ¬же п≥зн≥ше, дивл¤чись на цю громаду-ун≥кум  (такоњ споруди на планет≥ ще не будували), ѕадалка думав: УЋюдському розуму все п≥двладно Ц утихомирити атом, п≥дн¤тис¤ в космос, опуститись на найглибше дно океану. ќдного не можуть дос¤гти Ц жити в мир≥ ≥ злагод≥. ”р¤ди держав розпод≥л¤ють землю, сфери впливу, ринки збуту.  оли ж  почнетьс¤ новий виток цив≥л≥зац≥њ Ц узгодженн¤ людських ≥нтерес≥в, визначенн¤ основного пр≥оритету житт¤ Ц миру? ¬се живе маЇ право жити  спок≥йно ≥ рад≥сно. „и ж по¤вл¤тьс¤ нов≥ соц≥альн≥ закони, ¤к≥ захист¤ть людей, тварин, рослин? „и ¤дерна енерг≥¤ зам≥нить сон¤чну? яким шл¤хом п≥де цив≥л≥зац≥¤? „орнобиль показав: люди повинн≥ серйозн≥ше ставитись до питань над≥йност≥ й безпеки техн≥ки. Ќе треба рубати сук, на ¤кому вони сид¤ть. ѕрийн¤т≥ закони повинн≥ дисципл≥нувати сусп≥льство, створити умови дл¤ розвитку духовност≥.  оли пор¤док ≥ орган≥зован≥сть вийдуть на перше м≥сце, тод≥ добра буде б≥льше,  н≥ж злаФ.

ѕадалка Ц людина, ¤ка б≥льше думаЇ, анал≥зуЇ. ј коли говорить, то слова Ц вагом≥, переконлив≥. …ого слово Ц закон ≥ перш за все Ц дл¤ нього самого. –озмовл¤Ї Ц рос≥йською, але з украњнським акцентом. “е, що зал¤гло в серц≥, не вив≥тритьс¤ н≥коли. ƒе б украњнська душа не була Ц в јмериц≥, –ос≥њ, јз≥њ чи в јфриц≥, Ц далеке минуле предк≥в все одно про¤витьс¤: щир≥сть, масштабн≥сть мисленн¤ ≥ здоровТ¤. ¬с≥ от≥ давн≥ богатир≥ Ц ≤лл¤ ћуромець, ƒобрин¤ Ќ≥к≥тич, јльоша ѕопович Ц з –уси-”крањни. —тражденна ц¤ крањна. Ќа планет≥ нема такоњ держави, ¤ка б зазнала ст≥льки лиха. ѕамТ¤тна њњ ≥стор≥¤. ¬≥дв≥чно цю землю пересл≥дуЇ зло: на нењ нападали печен≥ги, половц≥, татари, пол¤ки,  турки,  рос≥¤ни, угорц≥, литовц≥, н≥мц≥... “епер додались ще й економ≥чн≥ проблеми Ц в≥д нерозумноњ д≥¤льност≥, злоњ вол≥ людей.

Ѕ≥да ц¤ Ц ≥нтернац≥ональна, ¤к ≥ мова науки. ѕадалка десь вичитав, що наднац≥ональний характер науки викликаний тим, що створювали науку кращ≥ уми вс≥х час≥в ≥ народ≥в. ”чен≥ сп≥льними зусилл¤ми створили базу дл¤ техн≥чних революц≥й, ¤к≥ рухають уперед цив≥л≥зац≥ю. Ќов≥тн¤ ж цив≥л≥зац≥¤  формувалас¤ в 19-му ≥ 20-му стол≥тт¤х; њњ ≥дењ людство почне впроваджувати з 21-го ≥ наступних стол≥ть. ћета його Ц п≥двищенн¤ свого добробуту, створенн¤ умов дл¤ в≥льного розвитку...

Ќема такого м≥сц¤ в зон≥, де б не побував генерал. ¬≥н щодн¤ в≥дв≥дував  п≥дрозд≥ли сектора є 3, њздив в≥дпочивати в ќвруч Ц часом увечер≥, а б≥льше вноч≥ чи п≥д ранок. «асинав в≥дразу. ¬ снах повторювалос¤ те, що бачив, з ким недавно сп≥лкувавс¤, що пережив. „омусь приснилис¤ м≥л≥ц≥онери, ¤к≥ ходили вулиц¤ми ѕрипТ¤т≥, заспокоювали людей, казали њм брати з собою необх≥дн≥   реч≥ ≥ харч≥в на три доби. ѓх запитували: куди њдуть, на ¤кий час? “≥льки плечима знизували. ѕробуджувавс¤ весь сп≥тн≥лий, ≥ в≥дразу приходило на думку: Уј п≥д час в≥йни ¤к було?.. ѕокидали все своЇ майно ≥ т≥кали: р¤тувались в≥д н≥мц≥в. Ќе хот≥ли жити з поневолювачами. ј тепер л≥таки з хрестами на крилах не ревуть, бомби не рвутьс¤, кул≥ не свист¤ть. —пок≥йно ≥ тихоФ.

ѕамТ¤таЇ, ¤к одного п≥знього вечора њхав  поблизу 4-го енергоблоку. ¬сюди було темно, небо Ц чорне, а пов≥тр¤ над корпусом рожево-червоним струменем п≥дн≥малос¤ вгору, ≥ в≥тер розносив цю пекельну отруту на п≥вн≥ч ≥ на зах≥д. —тало моторошно, тривожно, н≥би важкий кам≥нь завис над головою. ѓхав повз мертв≥ села Ц всюди лише бурТ¤ни ≥ гн≥тюча тиша. ѕол¤ зелен≥ють, бу¤ють, чекають господар¤, а навкруги Ц безлюдд¤. ƒвер≥ в осел¤х зачинен≥, в кор≥вниках ≥ свинарниках в≥тер гул¤Ї. ќсь вони Ц плоди атомного в≥ку, сьогодн≥шньоњ цив≥л≥зац≥њ. ћоже, й там, на ћарс≥ чи на ¬енер≥, колись зникло житт¤... “аких картин, ¤к у „орнобил≥, нав≥ть письменники-фантасти не могли придумати. ÷≥ картини ще довго ввижалис¤ ѕадалц≥...

ўовечора допов≥дав командувачу про те, що зроблено ≥ ск≥льки, ¤к≥ виникли проблеми. ≤ той усе вир≥шував негайно.

ѕадалка щодн¤ бував б≥л¤ реактора, контролював роботу, бер≥г людей ≥ вимагав цього в≥д п≥длеглих.  омандири частин, кер≥вництво оперативноњ групи сектора є 3 безпосередньо звертались до нього. «нали: в ќвруч≥ ним створено ф≥л≥али окружних склад≥в, ≥ видачу майна з них за за¤вками вир≥шував в≥н.

—початку гадали: л≥кв≥дац≥¤ насл≥дк≥в катастрофи зак≥нчитьс¤ за р≥к, тому й запаси в≥дпов≥дн≥ робили. ∆итт¤ внесло своњ корективи: ц≥ запаси довелос¤ поповнювати не одного року. «абезпечував в≥н ними не т≥льки частини ѕрикарпатського в≥йськового округу, а й Ѕ≥лоруського та ѕрибалт≥йського.

¬ ќвруч≥, в казармах мотостр≥лецькового полку, розм≥стили науково-досл≥дний ≥нститут п≥д кер≥вництвом генерала арм≥њ ¬аренникова. Ќауковою частиною цього ≥нституту керував генерал-лейтенант ƒутов. ¬аренников доручив ѕадалц≥ забезпечити науковий заклад ус≥ма видами майна. Ќелегко йому доводилось працювати в так≥й обстановц≥. ¬чен≥ стежили за повед≥нкою рад≥онукл≥д≥в залежно в≥д њх в≥ддаленн¤ од реактора, а також за њх впливом на грунт, воду, продукти харчуванн¤. ¬они щодн¤  брали проби з р≥зних м≥сць зони ≥ областей ”крањни, де випали рад≥оактивн≥ опади. ƒл¤ цього потр≥бний справний автотранспорт. —початку було важко.  оли розгорнули ремонтну базу, працювати йому стало легше. Ќайб≥льше страждала бронетанкова техн≥ка, ¤ка перевозила по бездор≥жжю людей у м≥сцевост¤х з високими р≥вн¤ми  рад≥ац≥њ.

¬ екстремальних умовах люди ведуть себе по-р≥зному. ќдн≥ т≥кають в≥д небезпеки, ≥нш≥ вступають з нею в б≥й, не роздумуючи. ¬се залежить в≥д духовноњ сили, закладеноњ в людин≥. ѕравда, ѕадалка зустр≥чав ≥ таких, ¤к≥ думали лише про себе. јле 99,9 в≥дсотка Ц це люди сумл≥нн≥, обовТ¤зков≥, мужн≥. ¬они см≥ливо йшли назустр≥ч небезпец≥ Ц виконували св≥й обовТ¤зок з честю. Ќ≥хто з них не здригнувс¤, не в≥дступив. ÷е був подвиг народу. ¬ св≥тов≥й ≥стор≥њ н≥хто такого не робив. ” л≥тератур≥ планети «емл¤ про таке ще не написано.

¬ „орнобил≥ про¤вились парадокси 20-го стол≥тт¤. ¬≥дкрито ≥ п≥дкорено атомну енерг≥ю, але коли вона вийшла з-п≥д контролю, то приборкували њњ лопатою, м≥шками з п≥ском, УсаркофагомФ. ј ще в пер≥од в≥йн ≥ революц≥й м≥шками з п≥ском захищалис¤ в≥д стр≥л, куль, осколк≥в... “епер же Ц в≥д рад≥ац≥њ. як далеко ми зайшли в наукових в≥дкритт¤х ≥ ¤к мало гарант≥й, що ц≥ в≥дкритт¤ не обернутьс¤ проти нас. ’од¤ть президенти крањн з вал≥зками. ¬ кожн≥й Ї кнопка.  оли натиснути на нењ Ц половину населенн¤ земноњ кул≥ буде знищено! Ћ≥пше б кожен з них носив вал≥зку з кнопкою, в≥д натисканн¤ на ¤ку рад≥оактивн≥ промен≥ повернулис¤ до реактора... Ќе придумали ще такого. «а м≥льйони рок≥в свого ≥снуванн¤ люди набралис¤ досв≥ду, ¤к боротис¤ з вогнем, повен¤ми, землетрусами, виверженн¤м вулкан≥в. Ћише „орнобиль став (уперше) прикладом, ¤к боротис¤ з рад≥ац≥Їю в планетарному масштаб≥. ¬ обласних ≥ республ≥канських адм≥н≥страц≥¤х Ї плани, граф≥ки, документи на випадок надзвичайних ситуац≥й. ј спрацьовують ¤к?.. „орнобиль показав...

ѕадалка дививс¤ на цих людей, таких звичайних ≥ буденних, але тут, у зон≥ л≥кв≥дац≥њ, вони були особлив≥ Ц з почутт¤ми, ¤к≥ виникають т≥льки тод≥, коли знаЇш, що в≥д твоњх д≥й залежить дол¤ сотень тис¤ч.

ƒва оф≥цери, ¤ких уже нема, не виход¤ть з памТ¤т≥ генерала. ÷е —таф≥Їнко ≥  атанов. ¬они прибули першими на л≥кв≥дац≥ю насл≥дк≥в катастрофи, заходили в т≥ чи ≥нш≥ м≥сцевост≥, не знаючи, що там висок≥ р≥вн≥ рад≥ац≥њ, шукали чистих д≥л¤нок,    знаходили њх, зустр≥чали частини з округ≥в, вели колони в т≥ незаражен≥ райони. як  день, так ≥ н≥ч були на бойовому посту.  ерували автомоб≥льною ≥нспекц≥Їю, регулювальниками, тримали руку на пульс≥ дор≥г, завжди були там, де важко, л≥кв≥довували УпробкиФ. ќй, ц≥ УпробкиФ на дорогах! —таф≥Їнко ≥  атанов наводили пор¤док швидко, ≥ машини з вантажами пр¤мували до своњх пункт≥в призначенн¤. «авд¤ки робот≥ цих оф≥цер≥в на транспорт≥ ≥ на дорогах зони надзвичайних под≥й не було. Ќе загинула жодна людина. ¬с≥ працювали, не шкодуючи свого житт¤, не думали, ¤к≥ дози рад≥ац≥њ вони одержали. ÷е вже пот≥м завели карточки доз опром≥ненн¤ ≥ почали њх записувати в них. ј тод≥?  “од≥ н≥хто на це уваги не звертав. “≥ перш≥, що йшли у нев≥дом≥сть, були справжн≥ми геро¤ми-чорнобильц¤ми.

¬елику орган≥заторську роботу з л≥кв≥дац≥њ насл≥дк≥в катастрофи провадив тод≥шн≥й перший заступник начальника √енерального штабу «бройних —ил —оюзу генерал арм≥њ ¬аренников. якщо ¤к≥сь питанн¤ не вир≥шувались, ѕадалка звертавс¤ до нього, ≥ все ставало на своњ м≥сц¤. ≤ таке бувало досить часто. ¬олодимир ћихайлович з глибокою повагою ставивс¤ до цього в≥йськового кер≥вника, ¤кого знав ще з того часу,  коли в≥н командував в≥йськами ѕрикарпатського в≥йськового округу. ÷е людина високоњ ерудиц≥њ, феноменальноњ памТ¤т≥, маЇ велик≥ орган≥заторськ≥ зд≥бност≥. ¬аренников у перш≥ дн≥ л≥кв≥дац≥њ насл≥дк≥в чорнобильськоњ авар≥њ був основним виконавцем р≥шень, прийн¤тих ур¤довою ком≥с≥Їю. ѕринциповий, в≥дданий справ≥, в≥н керував не т≥льки науковим потенц≥алом, радивс¤ з ученими, ¤к краще вир≥шити ту чи ≥ншу проблему, не лише керував в≥йськами вс≥х округ≥в, але й координував д≥њ ≥нших м≥н≥стерств ≥ в≥домств, вникав у детал≥ побуту солдат≥в ≥ оф≥цер≥в, у њх с≥мейн≥ ≥ особист≥ справи. Ќазивав ѕадалку своњм над≥йним пом≥чником, найдисципл≥нован≥шим виконавцем. ¬аренников був людиною великоњ громад¤нськоњ мужност≥, далекогл¤дний. ¬≥н бажав добра своњй Ѕатьк≥вщин≥ ≥ робив усе дл¤ того, щоб вона була першою ≥ могутньою державою на планет≥. “ака його ≥дейна ор≥Їнтац≥¤.

¬с≥ поставлен≥ перед генералом ѕадалкою завданн¤ були виконан≥: над≥йно функц≥онувала база, склади безпереб≥йно постачали запасн≥ частини, в≥йськова автомоб≥льна ≥нспекц≥¤ п≥дтримувала пор¤док на шл¤хах. —творена ним система працювала без збоњв, ≥ командувач округу в≥дкликав його до Ћьвова: нов≥ завданн¤ сто¤ли перед ним. «а активну д≥¤льн≥сть у л≥кв≥дац≥њ насл≥дк≥в чорнобильськоњ катастрофи генерала нагороджено орденом „ервоноњ «≥рки, грошовими прем≥¤ми, а ¬аренников за науково-досл≥дну роботу подарував йому  телев≥зор У≈лектронФ. ѕ≥зн≥ше ѕадалку призначено заступником командувача в≥йськами ѕрикарпатського в≥йськового округу з озброЇнн¤. Ѕлискуче справивс¤ в≥н ≥ на ц≥й посад≥.

Ќаступили зм≥ни в державному устроњ ”крањни. ¬она стала незалежною, суверенною. ¬иконуючи волю народу, ур¤д формував нов≥ «бройн≥ —или. ¬ажкий це був пер≥од Ц хитанн¤ ≥ розбр≥д. Ќе вс≥ генерали й оф≥цери п≥дтримали ур¤д: не зрозум≥ли поступу ≥стор≥њ, бажанн¤ народу: вагалис¤ Ц приймати њм чи н≥ прис¤гу на в≥рн≥сть ”крањн≥. √енерал ѕадалка був одним з перших, хто це зробив. ѕочалось реформуванн¤ арм≥њ, зТ¤вились нов≥ турботи. «нову Ц безсонн≥ ноч≥ ≥ напружена прац¤. Ќе обминув його ≥ „орнобиль. Ќе раз њздив туди, допомагав ≥ забезпечував запасними частинами й техн≥кою п≥дрозд≥ли не т≥льки округу, але й цив≥льних в≥домств.  оли п≥драхував, ск≥льки м≥с¤ц≥в пробув у чорнобильськ≥й зон≥, то ви¤вилось Ц аж в≥с≥м. ўоразу, п≥дТњжджаючи     до реактора (1987 Ц 1990), думки про майбутнЇ хвилювали його, дививс¤ на УсаркофагФ не ¤к на дос¤гненн¤ буд≥вельноњ науки, а ¤к на страх≥тт¤ ¤дерного в≥ку.

У„ому збудували атомну „орнобильську станц≥ю?Ф Ц виникало питанн¤. ѕерш н≥ж робити це, треба було оптимально визначити м≥сце розташуванн¤ ц≥Їњ станц≥њ, встановити метеоролог≥чн≥ умови, к≥льк≥сть населенн¤ ц≥Їњ зони, дов≥датись, ¤к≥ р≥чки, озера, водоймища Ї в н≥й ≥ ¤к вони можуть впливати на њњ експлуатац≥ю. ќдн≥Їю з основних проблем при спорудженн≥ ј≈— мали б бути виб≥р типу реактора, над≥йн≥сть системи захисту, м≥сце захороненн¤ ¤дерних в≥дход≥в.

„орнобиль змусив сусп≥льство по-≥ншому ставитись до ¤дерноњ енерг≥њ. Ќаступила нова епоха Ц п≥сл¤чорнобильська. јтомна ера вимагала в≥д кожноњ людини знань основ ¤дерноњ ф≥зики, х≥м≥њ. јтомний в≥к перер≥с у компТютерний. ¬се так швидко сталос¤, що б≥льш≥сть населенн¤ планети ≥ не вглед≥ла, що живе в новому, компТютерному, третьому тис¤чол≥тт≥. –озвиток ¤дерноњ енерг≥њ мусить бути суворо контрольованим, ≥ це тому, що ми маЇмо справу з незворотними речами. “ут нема др≥бТ¤зк≥в. —ьогодн≥ народне господарство не об≥йдетьс¤ без використанн¤ ¤дерних технолог≥й.

” 1987 роц≥ генерал ѕадалка сформував 12 автомоб≥льних батальйон≥в на збиранн¤ врожаю в  азахстан≥. ¬≥н ешелонами в≥дправл¤в його за призначенн¤м. ”же там одержав наказ, за ¤ким його призначено начальником оперативноњ групи, до складу ¤коњ входило дес¤ть таких батальйон≥в. ”продовж чотирьох м≥с¤ц≥в курсував на вертольот≥. ўодн¤ наб≥гало понад тис¤чу к≥лометр≥в. «о три тис¤ч≥ машин возили хл≥б на елеватори.

ƒо Ћьвова повернувс¤ 6 листопада. “≥льки розформував батальйон, ¤к  командувач в≥йськами округу знову наказав, у котрий уже раз, њхати до „орнобил¤ на допомогу зал≥зничникам. ѕерша гвард≥йська зал≥знична бригада будувала г≥лку Ц в≥д основноњ кол≥њ до „орнобил¤. Ќе вкладалис¤ в терм≥ни: бракувало в≥дпов≥дноњ техн≥ки, необх≥дно було п≥дсилити ремонтну базу. «а два тижн≥ проблеми  Ц вир≥шено, ≥ ѕадалка повернувс¤ в округ.

ѕ≥д час перебуванн¤ в чорнобильськ≥й зон≥ одержав 16,6 рентгена дози. Ѕагато це чи мало? ’то його знаЇ? —к≥льки в≥дпустила дол¤, ст≥льки й житиме.  оли дов≥давс¤ про смерть —таф≥Їнка ≥  атанова, серце стиснулось, жаль переповнив душу. ’то  винен, що ц≥ люди померли в≥д хвороб, ¤к≥ спровокувала рад≥ац≥¤. ћедична ком≥с≥¤ визначила ¬олодимиру ћихайловичу другу категор≥ю чорнобильц¤. ѕ≥зн≥ше його здивувало те, що де¤к≥ чиновники, ¤к≥ лише на к≥лька годин прил≥тали чи прињздили до „орнобил¤, одержували першу категор≥ю, ще й велик≥ ур¤дов≥ посади. Ѕагато хто з них використав  чорнобильський фонд не за призначенн¤м: побудували дач≥, будинки, придбали машини, щороку одержують безплатн≥ пут≥вки до санатор≥ю.

 

√лава 3

ѕенс≥¤. ÷е слово нав≥юЇ думки про безтурботне житт¤, про незалежн≥сть в≥д начальник≥в, д≥тей, дружини. Ќе треба сп≥шити вранц≥ на роботу Ц лежи соб≥, ск≥льки хочеш, а ввечер≥ дивись телев≥зор, аж поки оч≥ не почнуть злипатис¤. ћожеш ходити на м≥тинги, на збори, говорити там усе, що думаЇш. ѓздити в тролейбусах, трамва¤х безплатно, нав≥ть у прим≥ському транспорт≥ по вс≥й територ≥њ област≥, в електричках Ц куди тоб≥ заманетьс¤. “и Ц пенс≥онер, попрацював на користь ¬≥тчизн≥ ≥ тепер, ¤к  кажуть, Ц на заслуженому в≥дпочинку. ј ¤кщо ти поет, учений, л≥кар, музикант, художник, то пенс≥йн≥ роки Ц найкращий час дл¤ того, щоб зробити все те, про що ран≥ше мр≥¤в. ÷≥ профес≥њ Ц в≥чн≥ в план≥ творчост≥. —аме на пенс≥њ творч≥ особистост≥ ≥ дос¤гають найб≥льшого усп≥ху. ¬ дитинств≥, юност≥ мало хто чогось може дос¤гти. ј в зр≥лост≥? Ќароджуютьс¤ д≥ти, а там ≥ онуки... —тар≥сть даЇ великий життЇвий досв≥д.

ѕ≥сл¤ тридц¤ти рок≥в служби починаЇш думати, ¤к завершити своЇ житт¤, своЇ майбутнЇ. ≤ чим менше в оф≥цера залишаЇтьс¤ л≥т до цього майбутнього, тим б≥льше в≥н думаЇ: ¤ким воно буде? ƒе саме почнетьс¤ Ц чи там, де зак≥нчатьс¤ дн≥ служби, чи там, де живуть батьки, родич≥, друз≥ дитинства? јдже вони нав≥ки зас≥ли в його серц≥!

’оч правда, р≥дко хто повертаЇтьс¤ до свого р≥дного села  Ц даЇ перевагу  м≥сту: люди т¤гнутьс¤ до культури, науки, цив≥л≥зац≥њ. ўо б там не говорили, а в м≥ст≥   побут Ц кращий. ≤ коли цього оф≥цера Ц майбутнього пенс≥онера Ц т¤гне до прац≥ на земл≥, то йому дадуть д≥л¤нку. Ѕудь ласка вирощуй овоч≥, фрукти, ¤годи, експериментуй, задовольн¤й свою душу. ѕопрацювавши, можеш у кол≥ друз≥в-однодумц≥в пити пиво, забивати козла, говорити про все, що тебе влаштовуЇ, а що н≥...  ожна людина живе думкою про Упенс≥йний райФ.

ѕ≥сл¤ виходу на пенс≥ю оф≥цер може зм≥нити профес≥ю. –акет, танк≥в, л≥так≥в , зброњ на Угражданц≥Ф нема...

ќф≥цери Ц це ел≥та нац≥њ!.. ¬они н≥коли не занепадають духом, потрапивши в екстремальну ситуац≥ю: живуть над≥Їю, що вийдуть з≥ скрутного становища Ц одержать перспективну посаду ≥ чергове в≥йськове званн¤. ¬≥д лейтенанта Ц до маршала, в≥д командира взводу Ц до командувача округом, м≥н≥стра оборони. ѕроте у кожного Ц сво¤ межа, а житт¤ проводить в≥дб≥р за своњми законами. ¬ одних Ї ≥ знанн¤, ≥ вм≥нн¤, ≥ бажанн¤, але њм не завжди щастить: буваЇ так, що на них накладаЇ печать випадок. ¬≥н або п≥дносить людину на певну висоту, або кидаЇ њњ в пр≥рву, з ¤коњ вибратись не може. јле вс≥х чекаЇ одно Ц пенс≥¤. ≤ тод≥ кожний з них анал≥зуЇ своЇ житт¤, п≥дсумовуЇ його... „ого б≥льше зробив Ц добра чи зла?

¬олодимир ћихайлович часто думаЇ про себе... „и завжди там, де треба, в≥н про¤вл¤в принципов≥сть, хоробр≥сть? “а пот¤г п≥шов: минулого не повернеш ≥ не виправиш. ЌаступаЇ стар≥сть, а з нею прийдуть хвороби, ¤к≥ з кожним роком прогресуватимуть. ”се част≥ше треба звертатис¤ до л≥кар≥в.  ѕережите часто випливаЇ в картинах сну Ц так ч≥тко, н≥би справжнЇ житт¤. —н¤тьс¤ под≥њ, ¤к≥ найб≥льше   вразили, Ц чорнобильська авар≥¤, обпалена рад≥ац≥Їю м≥сцев≥сть, той жовтий л≥с, т≥ зарост≥, з ¤ких прогл¤дали порожн≥ осел≥, безлюдн≥ дороги, люди Ц начальники ≥ п≥длегл≥. “аких дор≥г на планет≥ ще не було Ц з жовтими прапорц¤ми на зал≥зних штир¤х (на узб≥чч≥) Ц позначки про р≥вень рад≥ац≥њ  в дан≥й м≥сцевост≥.

Ќе дають ц≥ сни спокою, знову переживав те, що сталос¤. ѕробуджувавс¤ серед ноч≥: УЌав≥що все це?Ф „итав газети, щоб заснути. јле сни знову ввижалис¤. ј вже вранц≥ сам себе питав: У„и це т≥льки мен≥   снитьс¤? ѕевно, вс≥м Ц в≥д солдата до генерала. ¬≥д цього н≥де не д≥нешс¤Ф.

«устр≥вс¤ ¤ з ¬олодимиром ћихайловичем в його каб≥нет≥. “ут сид≥в генерал-лейтенант ≈лбак≥дзе ≥ ще двоЇ оф≥цер≥в. —идимо. ѕТЇмо каву, пригадуЇмо минул≥ роки. —лужили колись в одн≥й частин≥. “а й п≥зн≥ше наш≥ шл¤хи не раз перетиналис¤.

 –озпитую ѕадалку про житт¤-бутт¤ на пенс≥њ.

Ц ѕенс≥њ мен≥ вистачаЇ, Ц каже в≥н, та ось тут трохи п≥дробл¤ю. Ѕуло б здоровТ¤, а все ≥нше буде. якщо ≥ про¤вл¤Їтьс¤ ¤кась недуга, то ненадовго... ƒопомагаЇ далекосх≥дне загартуванн¤. „орнобильське посв≥дченн¤ одержав п≥сл¤ того, ¤к  п≥шов на пенс≥ю. ѕ≥льгами не користуюсь... јле щом≥с¤ц¤ одержую 30 Ц 40 гривень. Ѕ≥льше    не маю н≥чого Ц н≥ л≥к≥в, н≥ санатор≥ю.

Ц ј в пенс≥йний пер≥од були в „орнобил≥? Ц питаю.

Ц ” 1997 роц≥ њздив у зону з генерал-лейтенантом Ћог≥новим, заступником ћ≥н≥стра з надзвичайних ситуац≥й ”крањни, Цгенерал на мить замовк, Ц  до „орнобил¤. «апросили ¤к консультанта. ѓздили перев≥р¤ти УмогильникиФ.

я запропонував побудувати там сталеплавильний завод дл¤ переплавки залишеноњ там техн≥ки. ÷е ж ск≥льки металобрухту! ћожна одержати з нього прокат ≥ використати в народному господарств≥ ”крањни. ѕ≥дприЇмц≥ ≥ промисловц≥ з јнгл≥њ об≥ц¤ли ≥нвестувати буд≥вництво такого заводу. ѕоговорили-поговорили ≥ на ц≥й балаканин≥ справа зак≥нчилась. ј дл¤ ”крањни це дуже було б виг≥дно ≥ потр≥бно. ƒес¤тки тис¤ч одиниць р≥зноњ техн≥ки прибували своњм ходом до Умогильник≥вФ, а тепер, коли ми там побували, то побачили: залишилис¤ т≥льки остови. ћародери роз≥крали, зн¤ли все, що можна було зн¤ти... –озпродали. ј т≥ детал≥ Ц рад≥оактивн≥. Ћюди десь опром≥нюютьс¤.

Ц ¬и тепер Ц пенс≥онер... —каж≥ть: ¤к почуваЇте себе без такоњ, ¤к ран≥ше, активноњ д≥¤льност≥, без уваги, ¤ку вам, генералов≥, кер≥вников≥ високого р≥вн¤, прид≥л¤ли скр≥зь?

Ц Ѕагато хто з молодих людей т≥льки й мр≥Ї про той час, коли вийде на пенс≥ю, особливо т≥, що не мають перспектив у робот≥. я про нењ не думав. «нав: вона забезпечить мене. «а р≥к до виходу на пенс≥ю думав одне, а житт¤ так круто повернуло... Ќе чекав цього... ƒовелось перебудовуватис¤... Ќа пенс≥њ, Ц ¬олодимир ћихайлович п≥дв≥в голову, гл¤нув на стелю, н≥би там була в≥дпов≥дь на вс≥ питанн¤ сьогоденн¤ ≥ майбутнього. Ц Ќа пенс≥њ Ц справжн¤ вол¤: ти н≥ в≥д кого не залежиш. √оловне Ц щоб у держав≥ були спок≥й, стаб≥льн≥сть, щоб вона вчасно грош≥ виплачувала. якби в житт≥ запанувала пом≥ркован≥сть Ц не було б стрес≥в, негативних емоц≥й.

Ц «наю: ви маЇте гарну садово-городню д≥л¤нку, побудували будинок. „ого т≥льки не росте на н≥й Ц ¤блун≥, груш≥, вишн≥, сливи. ¬с≥ ц≥ дерева районован≥, ви й тут показали себе справжн≥м господарем.

Ц  оли ¤ вийшов на пенс≥ю, то в≥дчув: так хочетьс¤ в≥дпочити в≥д усього пережитого. “ож п≥сл¤ пенс≥йного банкету ¤ в≥дразу подавс¤ на дачу. ’одив пом≥ж деревами ≥ думав: Уўо б тут ще зробити, удосконалити? –ан≥ш усе часу бракувало. “ут треба докопати, там Ц дор≥жку поправити, зайв≥ г≥лл¤чки обр≥зати. —тар≥ дерева зрубати, а молод≥ посадити. ƒерева, ¤к ≥ люди, стар≥ють, чекають свого к≥нц¤. –ан≥ше все робилос¤ нашвидкуруч, тепер треба починати з ремонту.

¬олодимир ћихайлович замовк, н≥би оц≥нював сказане. ѕот≥м заговорив знову:

Ц я колись мр≥¤в мати власну земельну д≥л¤нку. ÷е в нас з д≥да-прад≥да до земл≥ прихильн≥сть. ≤ ц≥ мр≥њ збулис¤. ѕобудував будинок, зайн¤вс¤ городництвом, сад≥вництвом...

ѕ≥сл¤ виходу на пенс≥ю ѕадалка впродовж двох м≥с¤ц≥в жив на дач≥, н≥ з ким не сп≥лкувавс¤, не њздив до Ћьвова Ц до д≥тей, до дружини. Ѕув радий, що його н≥хто не тривожить.

–аз на тиждень в≥дв≥дують його дружина, син, онуки. ѕривоз¤ть продукти, сигарети, газети. –озпов≥дають, що д≥Їтьс¤ у Ћьвов≥, на ”крањн≥, за кордоном. √азет, що њх привоз¤ть р≥дн≥, не читаЇ: написане в них викликаЇ негативн≥ емоц≥њ, а йому хочетьс¤ мати спок≥й, жити своњми думками. јле раптом  в≥дчув, що йому хочетьс¤ бути серед людей, сп≥лкуватись з ними. ≤ коли черговий раз на дачу прињхав син ≥ сказав, що його розшукують колеги, дзвон¤ть часто додому, ¬олодимир ћихайлович зрозум≥в: в≥н комусь потр≥бний, ≥ того ж дн¤ прибув до Ћьвова.

≤ тепер щодн¤ звертаютьс¤ до нього за консультац≥Їю оф≥цери ћ≥н≥стерства оборони ”крањни, ѕрикарпатського в≥йськового округу, прац≥вники державних ≥ комерц≥йних п≥дприЇмств. ќхоче допомагаЇ њм вир≥шувати  р≥зн≥ питанн¤. Ќабутий досв≥д ≥ знанн¤ передаЇ люд¤м. ќдна з ф≥рм запропонувала йому посаду в≥це-президента.  (¬она займаЇтьс¤ утил≥зац≥Їю боЇприпас≥в).

Ц ÷е також чорнобилець, Ц звертаЇ мою увагу на ≈лбак≥дзе. Ц ¬ пер≥од чорнобильськоњ катастрофи займав посаду начальника цив≥льноњ оборони √руз≥њ. “ам, у „орнобил≥, його частини ≥ п≥дрозд≥ли облаштовували пункти спец≥альноњ обробки, проводили дезактивац≥ю техн≥ки, м≥сцевост≥, населених пункт≥в. я наведу обс¤г роб≥т, виконаних силами в≥йськ –ад¤нськоњ арм≥њ ≥ ÷ив≥льноњ оборони за 1986 р≥к: евакуйовано 90784 чолов≥ки ≥з 72-х населених  пункт≥в, на що було зад≥¤но понад 1500 автобус≥в ≥ близько 3000 вантажних автомоб≥л≥в. —отн≥ тис¤ч людей пройшли через сан≥тарн≥ пропускники. ѕродезактивовано: 102175 к≥лометр≥в дор≥г ,  412799 одиниць техн≥ки, 11834 будинки, 9725000 квадратних метр≥в площ≥ в населених  пунктах, вивезено ≥ захоронено 34860 к≥лограм≥в твердих рад≥оактивних в≥дход≥в. ” цей же пер≥од дл¤ л≥кв≥дац≥њ насл≥дк≥в авар≥њ на „ј≈— було зад≥¤но понад 40000 чолов≥к особового складу ≥ 10600 одиниць техн≥ки. ÷≥ ж сили зд≥йснили контроль рад≥ац≥йноњ обстановки на площ≥ 3500 квадратних к≥лометр≥в, збудували ≥ в≥дремонтували 780 к≥лометр≥в дор≥г, звели дв≥ переправи, поставили 285 к≥лометр≥в огорож≥, навели ≥ встановили 530 метр≥в мост≥в, збудували 131 водоохоронну споруду. ÷≥ цифри подаю дл¤ того, щоб зрозум≥ти, ск≥льки людських сил ≥ матер≥альних ресурс≥в витрачено на л≥кв≥дац≥ю насл≥дк≥в ц≥Їњ планетарноњ катастрофи.

√енерал ≈лбак≥дзе к≥лька рок≥в тому перењхав з √руз≥њ до Ћьвова. “ут живуть його д≥ти, онуки. ¬ √руз≥њ пост≥йно йшла боротьба за владу, були велик≥ непорозум≥нн¤ з јбхаз≥Їю. Ќеспок≥йно там. ” Ћьвов≥ в≥н служив начальником орган≥зац≥йно-моб≥л≥зац≥йного управл≥нн¤ ѕрикарпатського в≥йськового округу ≥ знав його, ¤к одно з найкращих ≥ цив≥л≥зованих м≥ст ™вропи. “ому й повернувс¤ сюди, щоб доживати тут св≥й в≥к.

«а чашкою кави час зб≥гаЇ непом≥тно. ¬олодимир ћихайлович продовжуЇ розпов≥дь:

Ц якби хто-небудь побачив, що робитьс¤ у в≥йськово-морських силах ”крањни Ц в ‘еодос≥њ, —евастопол≥, ≤змањл≥, ќдес≥! ∆ахливо. Ќа складах лежать тис¤ч≥ за≥ржав≥лих бомб, м≥н, снар¤д≥в, ¤к≥ будь-¤коњ хвилини можуть здетонувати ≥ вибухнути. ¬ держав≥ на њх утил≥зац≥ю кошт≥в нема. «а цю справу, Ц ѕадалка задумавс¤. «а ¤кусь мить продовжив: Ц ™ така людина... ÷е ћацл≥в  јнатол≥й ћаксимович, п≥дприЇмець. ¬≥н запропонував мен≥ ≥ президенту одн≥Їњ ф≥рми Ц √рицюку Ц зайн¤тис¤ утил≥зац≥Їю боЇприпас≥в. ѕ≥дготували листа командувачу в≥йськами ѕрикарпатського округу, Ц ¬олодимир ћихайлович п≥двищив голос. Ц „ому це питанн¤ хвилюЇ мене? ј тому, що ¤ живу у Ћьвов≥. якби можновладц≥ усв≥домили свою в≥дпов≥дальн≥сть за те, що знаходитьс¤ в Ѕрюховичах, то њх оптим≥зм скоро вив≥тривс¤ б. Ѕудь-¤коњ хвилини може статис¤ надзвичайна под≥¤ Ц ≥ половину Ћьвова буде стерто з лиц¤ земл≥. ј х≥ба т≥льки це загрожуЇ Ћьвову? Ѕ≥л¤ ’мельницькоњ атомноњ станц≥њ, в —лавут≥, стоњть база з боЇприпасами, а ще за 25 к≥лометр≥в в≥д нењ Ц недалеко в≥д селища ÷в¤тос≥ Ц м≥ститьс¤ центральний арсенал. ј ск≥льки таких арсенал≥в ≥ баз в ”крањн≥? ћожу сказати, що т≥льки на складах в≥йськово-пов≥тр¤них сил ”крањни Ц б≥льше трьох тис¤ч вагон≥в боЇприпас≥в, у ¤ких вийшов терм≥н збер≥ганн¤, особливо ав≥ац≥йних бомб. «ам≥сть 25 рок≥в (¤к зазначено в ≥нструкц≥¤х) вони лежать 30 ≥ б≥льше рок≥в. ѓх треба знищити. ћетод       л≥кв≥дац≥њ  Ц п≥дрив. “ож подумайте, ск≥льки сл≥д зробити площадок дл¤ таких п≥дрив≥в. Ћише одна 500-к≥лограмова  бомба займе площу 16 квадратних к≥лометр≥в! ј ск≥льки потр≥бно транспорту, людей, щоб забезпечити охорону! Ќа т≥й земл≥ п≥сл¤ п≥дриву впродовж ста рок≥в н≥чого не родитиме. ќтже, ф≥рму з л≥кв≥дац≥њ боЇприпас≥в орган≥зував ћал≥в, а мене в≥н призначив техн≥чним кер≥вником проекту. ѕ≥д ’мельницьким у нас Ї база, лаборатор≥¤, де ми проводимо досл≥дженн¤ розробок, експериментуЇмо.

ѕадалка розпов≥в, що в≥н обТњхав –ос≥ю, Ѕ≥лорус≥ю Ц хот≥в знайти орган≥зац≥ю, ¤ка займаЇтьс¤ розробкою найкращих метод≥в знешкодженн¤ боЇприпас≥в.

Ц Ќема такого арсеналу, науково-досл≥дного ≥нституту (Ќƒ≤), закритих спец≥ал≥зованих установ, в ¤ких би ¤ не побував. Ќав≥ть в≥дв≥дав обТЇднанн¤ УЅазальтФ, що проектуЇ ав≥ац≥йн≥ бомби, „ервоноарм≥йський Ќƒ≤, п≥дприЇмство У“≥з≥тФ у „апаЇвську, ¤ке виготовл¤Ї артбоЇприпаси, технолог≥чний ≥нститут у —амар≥ Ц ним керуЇ академ≥к  алашников. ” вс≥х цих орган≥зац≥¤х ¤ познайомивс¤ з технолог≥¤ми утил≥зац≥њ боЇприпас≥в, з њх нов≥тн≥ми розробками. ¬с≥ вони дуже дорого коштують. ƒосить сказати, що розроблений „ервоноарм≥йським Ќƒ≤ (його закупила Ѕ≥лорус≥¤ ≥ дос≥ не може запустити в експлуатац≥ю) комплекс Ц найскладн≥ша споруда Ц   коштуЇ 1,5 м≥льйона долар≥в. ѓњ технолог≥¤ Ц виплавка тротилу параф≥ном. ¬ результат≥ виходить субпродукт, ¤кий, щоб використати його в народному господарств≥, треба переробл¤ти ≥ очищати. –озробки, що њх впроваджуЇ наша ф≥рма, дають чистий продукт ≥ коштуЇ в≥н втрич≥ дешевше в≥д рос≥йського. Ќаша технолог≥¤ Ц вибухобезпечна. ѕри утил≥зац≥њ боЇприпас≥в, ¤к≥ м≥ст¤ть  у соб≥ тротил (чи то снар¤д, чи то бомба), зад≥¤н≥ пара, вода, стиснуте пов≥тр¤. ≤ншого механ≥чного або електричного впливу чи д≥њ на боЇприпаси в наш≥й розробц≥ нема.

¬олодимир ћихайлович поклав перед≥ мною альбом з малюнками й фотограф≥¤ми ≥ показав, ¤к невеличк≥, схож≥ на б≥кфорд≥в шнур, зар¤ди розр≥зали сталев≥ рейки, бетонн≥ стовпи, м≥ни на потр≥бну глибину ≥ ширину, не торкаючись самоњ вибуховоњ начинки.

Ц ¬с¤ справа  в розрахунках ≥ речовин≥. ќт≥ перш≥ пристроњ з парою ≥ стиснутим пов≥тр¤м застосовувалис¤ п≥д час знешкодженн¤ боЇприпас≥в, наповнених тротилом. якщо ж у них  ≥нша вибухова речовина чи р≥дина, то ми њх знищуЇмо шнурами, зробленими з особливоњ речовини. ÷≥ шнуров≥ кумул¤тивн≥ зар¤ди розроблен≥ ≥ виготовлен≥ спец≥ал≥стами нашоњ ф≥рми. ћи проводили досл≥ди ≥ демонстрували д≥ю цих зар¤д≥в перед ур¤довц¤ми, в≥йськовими ≥ просили њх допомогти нам у справ≥ сер≥йного випуску згаданоњ речовини. ¬есь секрет  Ц в розрахунках њхньоњ д≥њ, а це вже наша таЇмниц¤. ѕроведен≥ нами досл≥ди в лаборатор≥њ п≥д ’мельницьким показали, що вони ефективн≥ ≥ безпечн≥. ќдержали на них патент. ћи перш≥ на ”крањн≥ практично почали використовувати ц≥ силов≥ зар¤ди кумул¤тивноњ д≥њ знешкодженн¤ боЇприпас≥в, що значно здешевило њх утил≥зац≥ю.

Ц —каж≥ть, Ц звернувс¤ ¤ до ѕадалки, Ц ¤к на ваше в≥дкритт¤ зреагувала держава? ўо потр≥бно дл¤ того, щоб його запустити в конвейЇр? ўоб воно працювало на користь нашого народу?

Ц ѕерш за все держава мусить розробити програму ≥ ф≥нансуванн¤ њњ. ¬се  пот≥м  окупитьс¤, ≥ держава матиме чималий прибуток. ” наш≥й ф≥рм≥ працюють висококвал≥ф≥кован≥ спец≥ал≥сти-практики, анал≥тики ≥ знавц≥ вибуховоњ справи Ц в≥с≥м полковник≥в ≥ два генерали. ћ≥н≥стр оборони ”крањни генерал арм≥њ  узьмук був св≥дком випробовувань наших засоб≥в утил≥зац≥њ боЇприпас≥в. …ому сподобавс¤ наш проект, в≥н под¤кував нам. ¬иступаючи перед спец≥ал≥стами зац≥кавлених в≥домств, сказав: Уќце серйозне вир≥шенн¤ проблеми, його треба впроваджувати в житт¤Ф. „ерез де¤кий час генерал –адецький викликав мене до  иЇва. ÷е було в грудн≥ 1998 року. “од≥ ми вилет≥ли на чорноморське узбережж¤ Ц на бази в≥йськово-морських сил, провели там показов≥ навчанн¤.  ер≥вництво цього в≥домства в≥дразу збагнуло, що ми  Ц ун≥кальна команда, дали нам можлив≥сть попрацювати. Ќа цьому все ≥ зак≥нчилось. Ќема грошей. “епер чекаЇмо р≥шенн¤ ур¤ду. ј час минаЇ...

¬олодимир ћихайлович вийн¤в з кишен≥ посв≥дченн¤ в син≥й обкладинц≥ з гербом ”крањни посередин≥ ≥ подав мен≥. ¬ ньому написано, що генерал-майор ѕадалка маЇ право давати дозв≥л орган≥зац≥¤м ≥ п≥дприЇмствам знешкоджувати боЇприпаси з простроченими терм≥нами збер≥ганн¤, проводити з ними навчанн¤, ≥нструктувати њх, контролювати њхню роботу.

Ц ÷е посв≥дченн¤ видала мен≥ промислова академ≥¤ ”крањни. —ам ректор з ком≥с≥Їю приймав екзамени у член≥в ф≥рми. ѕеред цим ¤ ≥ вс≥ моњ оф≥цери зак≥нчили м≥с¤чн≥ курси з м≥р безпеки тут, у Ћьвов≥, при рег≥ональному в≥дд≥ленн≥ ц≥Їњ академ≥њ. Ќаш≥ розробки ≥ наша технолог≥¤ утил≥зац≥њ боЇприпас≥в зац≥кавили ћ≥н≥стерства оборони –ос≥њ ≥ Ѕ≥лорус≥њ, а також  в≥йськов≥ в≥домства зах≥дних держав. « цього приводу ¤ зустр≥чавс¤ з м≥н≥страми оборони крањн —Ќƒ, побував у ћоскв≥, ћ≥нську; н≥чого безпечн≥шого, н≥ж наш≥ проекти з утил≥зац≥њ р≥зних тип≥в бомб, м≥н, снар¤д≥в та ≥нших вибухонебезпечних засоб≥в, у тих державах нема. ћи одержали на це три патенти. ¬ийшли на м≥жнародний р≥вень. ј щоб нам дали м≥жнародний патент, сл≥д вийти на патентне бюро, ¤ке знаходитьс¤ у ‘ранц≥њ. «а це треба заплатити 60 тис¤ч долар≥в. ј таких грошей ми не маЇмо. ’от≥лос¤ б попрацювати на ”крањну.  јле...

 

√лава 4

—ьогодн≥ Ц 8 липн¤ 2000 року. ” мене квиток-запрошенн¤ на торжество з нагоди 55-р≥чч¤ з дн¤ заснуванн¤ ѕрикарпатського в≥йськового округу, ¤кий у незалежн≥й, суверенн≥й ”крањн≥ перейменований в «ах≥дне оперативне командуванн¤ («ќ ).

ѕеред входом до оперного театру Ц багато в≥йськових. —еред них вид≥л¤Їтьс¤ полковник Ћитвиненко, секретар в≥йськовоњ ради, з телефоном-моб≥льником у руц≥.  омусь даЇ вказ≥вку, покручуЇ головою, когось вигл¤даЇ. ¬≥н завжди щось виконуЇ. “ак≥ його обовТ¤зки. 

ѕрибувають машини. « них виход¤ть генерали, начальники управл≥нь «ќ . ј ось ≥ голова Ћьв≥вськоњ облдержадм≥н≥страц≥њ. ѕ≥д≥йшла група генерал≥в-пенс≥онер≥в. —еред них генерал-лейтенант √усЇв, генерал-лейтенант –≥затд≥нов, генерал-майор ѕадалка, генерал-майор —люсаренко... ¬с≥ Ц у парадн≥й форм≥. Ѕлищать золотом погони, по¤си, впадають в оч≥ њхн≥ лампаси. „ергов≥ при вход≥ виструнчились, в≥ддали њм честь. ѕрибуло ≥ багато цив≥льних Ц ур¤довц≥в з облдержадм≥н≥страц≥њ, м≥ськоњ ради. ќкремою групою ступають учасники ¬еликоњ ¬≥тчизн¤ноњ в≥йни. ѓх груди Ц в орденах ≥ медал¤х.

ўоразу, коли в≥дв≥дую цей райський куточок, в≥дчуваю, ¤к очищаЇтьс¤ мо¤ душа, св≥тл≥Ї розум, а серце наповнюЇтьс¤ щаст¤м ≥ рад≥стю.

Ќа ”крањн≥ два таких театри Ц Ћьв≥вський ≥ ќдеський. ÷е неперевершен≥ твор≥нн¤ зодчих ≥ художник≥в, св≥тов≥ шедеври. ’то заходить до Ћьв≥вського оперного театру Ц цього храму духовност≥, Ц в≥дчуваЇ велич ≥ силу великих майстр≥в. —ерце завмираЇ в≥д побаченого. ¬ражають б≥бл≥йн≥ картини, ¤кими розписан≥ стел¤ ≥ ст≥ни, беруть у полон  с¤юча позолота, акустика. ≤ це назавжди залишаЇтьс¤ в памТ¤т≥.

¬ цьому театр≥ звучав неперевершений голос —олом≥њ  рушельницькоњ, багатьох украњнських ≥ заруб≥жних сп≥вак≥в.

Ќедаремно в≥йськове кер≥вництво вибрало дл¤ св¤ткуванн¤ 55-оњ р≥чниц≥   ѕрик¬ќ саме оперний театр: це св≥дченн¤ того, що арм≥¤ й ≥нтел≥генц≥¤ Ц Їдин≥. ¬они Ц ел≥та нац≥њ: до них не байдужа м≥сцева влада; у вс≥х Ц Їдине завданн¤ Ц зм≥цнювати державн≥сть ”крањни.

” вестибюл≥ сто¤ть групи бойових побратим≥в. ÷е Ц колишн≥ начальники ≥ п≥длегл≥. ћен≥ знайом≥ њхн≥ обличч¤: наш≥ стежки не раз сходились упродовж  багатьох рок≥в в≥йськового житт¤. ∆вав≥ рухи, тепл≥ погл¤ди... –озмовл¤ють про минуле, дають оц≥нку сучасним проблемам. ’оч в≥к у вс≥х поважний, але духом вони не зм≥нилис¤ Ц    так≥ ж, ¤к ≥ двадц¤ть-тридц¤ть рок≥в тому. «гадують тих, кого вже нема на св≥т≥.

” центр≥ вестибюл¤, ближче до входу в зал, стоњть група оф≥цер≥в. ¬они чекають  ћ≥н≥стра оборони ”крањни генерала арм≥њ  узьмука, ¤кий ось-ось прибуде.  омандувач в≥йськами «ќ  генерал-полковник —ерг≥й „ерн≥левський поњхав в аеропорт, щоб зустр≥ти його там. ќсторонь в≥д них Ц генерали й оф≥цери запасу. ¬ид≥л¤Їтьс¤ генерал-лейтенант √усЇв ѕетро ≤ванович Ц колишн≥й начальник штабу ѕрик¬ќ, вимогливий штаб≥ст. ¬≥н ан≥трохи не зм≥нивс¤ Ц такий, ¤к ≥ колись, Ц стрункий, розсудливий. ¬с≥ начальники його р≥вн¤ перебрались до ћоскви, а в≥н залишивс¤ у Ћьвов≥. ƒ≥ти та онуки живуть у цьому м≥ст≥. ѕоруч з ним генерал лейтенант –афкат –≥затд≥нов. я вже згадував про його роль у л≥кв≥дац≥њ насл≥дк≥в чорнобильськоњ катастрофи, але про цю людину, ¤ка маЇ енциклопедичн≥ знанн¤, про талановитого орган≥затора хочетьс¤ сказати б≥льше. ƒе Ї –≥затд≥нов Ц там завжди усп≥х. ¬≥н виступав проти приниженн¤ людськоњ г≥дност≥: вважав це великим злом.

–≥затд≥нов обн¤в ¬олодимира ћихайловича, поц≥лував... ” св≥й час –≥затд≥нов був його безпосередн≥м начальником. «авжди захоплювавс¤ далекогл¤дним р≥шенн¤м ѕадалки, ¤кий теж багато чого у нього навчивс¤.

ѕрив≥тавшись з ним, –афкат –≥затд≥нов сказав, усм≥хнувшись:

Ц «наю, знаю про ваш≥ в≥дкритт¤ з утил≥зац≥њ боЇприпас≥в. ћолодц≥...    ѕридумали ж... “акий точний математичний розрахунок... ÷е твоЇ, ¬олодимире, в≥дкритт¤?..

Ц Ќ≥, н≥, Ц заперечив ѕадалка, Ц це прац¤ багатьох оф≥цер≥в ≥ науковц≥в.    я Ц орган≥затор ≥ техн≥чний кер≥вник проекту.

Ц Ќе приб≥днюйс¤. «гуртував б≥л¤ себе кращих ≥ талановитих. √арний у тебе колектив. «наю: нелегко реал≥зувати ≥дею, але це тоб≥ п≥д силу.

¬олодимир ћихайлович подумав: У≤ зв≥дки генерал-лейтенант дов≥давс¤. я  ж не казав йому про цеФ.

ѕ≥д≥йшов до них генерал-майор —люсаренко Ц сивий, ¤к лунь.  ”см≥хаючись, каже:

Ц ўо це ви, товариш генерал-лейтенант, розговорилис¤? ƒайте й мен≥ з≥ вс≥ма прив≥татис¤, Ц тиснув руку кожному з присутн≥х. ≤ звернувс¤ до     ѕадалки: Ц  “и чомусь перестав мен≥ дзвонити! —прави Ц справами, але друз≥в не можна забувати. “реба зустр≥чатис¤ не т≥льки на оф≥ц≥озах!   я посив≥в, а ти, ¬олодю, Ц чорний, не беруть тебе роки.

Ц “и що, ќлекс≥ю, Ц не забув ¤ тебе! —к≥льки рок≥в служили разом, а п≥сл¤ виходу на пенс≥ю роз≥йшлис¤, ¤к у мор≥ корабл≥... Ўукали соб≥ зан¤тт¤ в ≥нших умовах Ц економ≥чних негаразд≥в.

Ц “об≥, ¬олодю, щастить: генерала одержав в≥дразу, а ¤ дес¤ть рок≥в чекав. Ћише тод≥, коли мав розпастис¤ —оюз, присвоњли... ѕр≥звище було причиною... якби ¤ був —люсаренков, то не мав би проблем, а то —люсаренко.  олись  рахували, ск≥льки генерал≥в повинно бути з татар≥в (гл¤нув у б≥к –≥затд≥нова), ск≥льки Ц з украњнц≥в. ”крањнц≥ в арм≥њ Ц т¤глова сила! —ержанти, старшини ... ўе Ц молодш≥ оф≥цери... ј генерал≥в Ц на пальц¤х можна було порахувати. ќсь ќлександр  узьмук, наш колишн≥й п≥длеглий, Ц ћ≥н≥стр оборони ”крањни. ћи вс≥ Ї св≥дками його зростанн¤. Ѕ≥льш н≥ж половина кер≥вного складу в ћ≥н≥стерств≥ Ц вих≥дц≥ з ѕрикарпатського в≥йськового округу. √енерал-полковник –адецький Ц √енеральний ≥нспектор «бройних —ил ”крањни, генерал-полковник Ўул¤к Ц командувач сухопутними в≥йськами, генерал-лейтенант Ћитвак Ц начальник х≥м≥чних в≥йськ... ѕрикарпатський округ Ц кузн¤ м≥н≥стерських кадр≥в.

я сто¤в пом≥ж них ≥ думав: Уѕовод¤тьс¤, ¤к школ¤р≥ п≥сл¤ кан≥кулФ.

—олдати комендантськоњ роти вит¤глис¤ в струнку, в≥ддаючи честь. ” вестибюль ув≥йшла група генерал≥в ≥ цив≥льних на чол≥ з ћ≥н≥стром оборони ”крањни генералом арм≥њ ќлександром  узьмуком. ¬глед≥вши знайомих, ћ≥н≥стр п≥д≥йшов до них, кожному по черз≥ подав руку, поц≥кавивс¤, ¤к ус≥ себе почувають, ¤к≥ проблеми њх хвилюють.

Ц Ѕачу, Ї ще порох... –адий вас бачити. „ерн≥левський казав, що перед прийн¤тт¤м серйозних р≥шень радитьс¤ з вами. ѕробачте, сп≥шу... ѕ≥сл¤ збор≥в   запрошую вас на об≥д. Ц ≤ п≥шов дал≥ з≥ своњм почетом. ј генерали попр¤мували до партера, почали займати передн≥ м≥сц¤.

55 рок≥в хоч ≥ не кругла дата, а все-таки юв≥лейна, особливо дл¤ ветеран≥в... –атн≥ справи ≥ подвиги н≥коли не з≥йдуть з аннал≥в ≥стор≥њ, памТ¤ть про них Ц в≥чна.

 ожному з присутн≥х на св¤ткуванн≥ було вручено програму св¤ткового концерту ≥ прим≥рник газети Ујрм≥¤ ”крањниФ, в ¤к≥й надруковано статтю, присв¤чену 55-р≥ччю ѕрикарпатського в≥йськового округу. ¬ н≥й в≥дображен≥ основн≥ етапи його ≥стор≥њ.

√енерал-майор ѕадалка 35 рок≥в житт¤ в≥ддав цьому округу, крок за кроком долаючи в≥хи арм≥йськоњ служби Ц в≥д лейтенанта до генерала. …ому приЇмно було за мить огл¤нути кожний з в≥йськових рок≥в, ≥ лише зараз збагнув, що в≥н дос¤гнув вершини свого в≥ку, з ¤коњ так видно все минуле Ц ≥ добре, ≥ погане. ј що в майбутньому? …ому привид≥лос¤ чисте голубе небо, а п≥д ним Ц золот≥ лани хл≥б≥в Ц багатство ”крањни. ¬елике задоволенн¤ огорнуло його: в≥н, н≥кому не в≥домий, потомок вт≥кач≥в-старов≥р≥в, що в≥д пересл≥дуванн¤ царським ур¤дом втекли на ƒалекий —х≥д Ц в непролазну тайгу, повернувс¤ до своЇњ ¬≥тчизни Ц ”крањни ≥ завд¤ки наполеглив≥й прац≥ здобув знанн¤, змужн≥в ≥ п≥дн¤вс¤ на вершину житт¤ без УправоњФ руки, що ≥ншим даЇ можлив≥сть вил≥зти на верхн≥ щабл≥ службовоњ драбини.

—в¤то Ї св¤то, та ще й таке, ¤к р≥чниц¤ округу, на ¤ке прињхав з≥ своњми пом≥чниками ћ≥н≥стр оборони. ѕрозвучав г≥мн ”крањни. ¬ит¤глис¤ в струнку сивочол≥ генерали ≥ молод≥ лейтенанти, курсанти в≥йськового ≥нституту, дружини оф≥цер≥в ≥ ж≥нки-в≥йськовослужбовц≥. Ќастала тиша, оч≥ зас¤¤ли. √≥мн Ц не молитва, в ¤к≥й        замолюють гр≥хи. ¬ ньому Ц Їдн≥сть народу, повага до держави, св¤т≥ почутт¤ нац≥њ. ”крањнська нац≥¤ Ц це не лише етн≥чн≥ украњнц≥, а рос≥¤ни, татари, пол¤ки, Їврењ, н≥мц≥, угорц≥, молдавани, чехи Ц вс≥ нац≥ональност≥, що живуть на св¤щенн≥й земл≥ ”крањни.

 оли г≥мн зак≥нчивс¤, то прозвучав голос «аслуженого артиста ”крањни ™вгена ‘едорченка. ѕрив≥тавши вс≥х, в≥н сказав:

Ц «≥бранн¤, присв¤чене 55-≥й р≥чниц≥ створенн¤   ѕрикарпатського в≥йськового округу,  в≥дкрито.

ƒопов≥даЇ командувач «ах≥дного оперативного командуванн¤ генерал-полковник „ерн≥левський. √оворив мудро ≥ впевнено. ¬≥дзначивши здобутки округу в бойов≥й готовност≥ ≥ п≥дготовц≥, п≥двищенн≥ р≥вн¤ в≥йськового мистецтва, морального духу ≥ майстерност≥ особового складу, п≥дкреслив, що в к≥нц≥ березн¤ 1992 року у в≥йськах округу на в≥рн≥сть ”крањн≥ прийн¤ли прис¤гу 95 в≥дсотк≥в в≥йськовослужбовц≥в ≥ 82 в≥дсотки оф≥церського складу. ѕрик¬ќ був першим в ”крањн≥, вже п≥зн≥ше прис¤гу прийн¤ли ≥нш≥ в≥йськов≥ обТЇднанн¤ ≥ частини.

ѕершими серед генерал≥в на в≥рн≥сть ”крањн≥ прийн¤ли прис¤гу ¬асиль —обков, ѕетро Ўул¤к, ќлександр  узьмук, ¬олодимир ѕадалка, ¬≥ктор ѕал≥й, —ерг≥й „ерн≥левський, јнатол≥й ’ристич. ¬ к≥нц≥ допов≥д≥ командувач в≥йськами «ќ  прив≥тав присутн≥х з великим св¤том, побажав ус≥м добра, благополучч¤, здоровТ¤ та щаст¤.

Ќа трибун≥ Ц ћ≥н≥стр оборони ќлександр  узьмук. —татечний, з козацькими вусами. √оворив без пап≥рц¤, ≥ тому вс≥ прислухалис¤, не пропускаючи жодного слова. –озпов≥дав ћ≥н≥стр ≥ про свою службу в славному ѕрикарпатському окруз≥, про його значенн¤ у систем≥ оборони ”крањни, але найб≥льше Ц про своњх колишн≥х виховател≥в Ц начальника штабу  округу ѕетра ≤вановича √усЇва, заступника командувача в≥йськами ѕрик¬ќ  з озброЇнн¤ ¬олодимира ћихайловича ѕадалку. Ќаголосив: Уѕо-батьк≥вськи передавали вони мен≥ св≥й досв≥д, п≥дтримували у важк≥ часи. ¬чивс¤ ¤ в них командувати частинами ≥ зТЇднанн¤миФ.

÷≥ тепл≥ слова зворушили ѕадалку: УѕамТ¤таЇ мене, не минула марно мо¤ наука, вд¤чний мен≥. ¬же ск≥льки рок≥в ¤ на пенс≥њ! ƒумав, в≥н мене забув, але Ц н≥. ƒобре, коли п≥длегл≥ п≥шли дал≥ од тебе ≥ ти бачиш, що тво¤ прац¤ не пропала: маЇш посл≥довник≥вФ.

–озхвилювавс¤ ветеран, аж сльози виступили. ¬олодимиру ћихайловичу приЇмно було чути своЇ пр≥звище з вуст ћ≥н≥стра, думки ¤кого близьк≥ йому ≥ його побратимам Ц тим, ¤к≥ вже в≥дслужили, ≥ тим, ¤к≥ ще служать в украњнському в≥йську. «бройн≥ —или ”крањни Ц своЇр≥дний механ≥зм, насичений бойовою техн≥кою. ѓх    завданн¤ Ц захистити Ѕатьк≥вщину в≥д пос¤гань недруг≥в. —поконв≥ку ”крањна потерпала в≥д зовн≥шн≥х ворог≥в Ц печен≥г≥в, половц≥в, монгол≥в, татар≥в, турк≥в, пол¤к≥в, литовц≥в, н≥мц≥в, рос≥¤н. „ому цей працьовитий ≥ талановитий народ вони намагались закабалити? ”крањна впродовж в≥к≥в боролась за свою незалежн≥сть.

ћ≥н≥стр говорив не лише про дос¤гненн¤ округу, а й про його недол≥ки, ¤к≥ виникли через прорахунки пол≥тик≥в.

Ц «ах≥дне оперативне командуванн¤, Ц сказав у к≥нц≥ свого виступу ќлександр  узьмук, Ц  одне з найпотужн≥ших в≥йськових угрупувань «бройних —ил ”крањни: воно маЇ могутн≥й бойовий потенц≥ал, ¤кий стоњть на сторож≥ зах≥дних ≥ п≥вденно-зах≥дних кордон≥в нашоњ держави.

¬иступали й ≥нш≥ учасники св¤та. –озпов≥дали про свою службу, про значенн¤ в≥йськового вихованн¤, наголошували: т≥льки арм≥¤ робить з юнака дорослого, об≥ц¤ли допомогу. ј кер≥вник Ћьв≥вськоњ зал≥зниц≥ вручив командувачу в≥йськами «ќ  —ерг≥ю „ерн≥левському  чек на 155 тис¤ч гривень дл¤ нужд округу.

«нову звучав г≥мн ”крањни. ¬≥н заповнив серц¤ вс≥х, хто був у зал≥. –аптом загойдались величезн≥ люстри, заблист≥ли золот≥ в≥зерунки на стел≥. Ѕ≥бл≥йн≥ картини посв≥тл≥шали, наче ожили. √≥мн Ц слова ≥ музика, Ц ¤к здавалось ¬олодимиру ћихайловичу, п≥дсилили патр≥отизм людей, њх устремл≥нн¤ до подвижництва. ¬≥н викликав у них ще глибшу любов до своЇњ р≥дноњ     Ѕатьк≥вщини Ц ”крањни.

ќ ”крањно Ц мученице ≥ страднице! “и переборола найстрашн≥ше зло: скинула з себе ланцюги невол≥, дихнула на повн≥ груди. “и Ц найстар≥ша в ™вроп≥ держава Ц була мудра й осв≥чена ще тод≥, коли французький король ан≥ читати, ан≥ писати не вм≥в. ј тепер≥шн≥ можновладц≥ вважають тебе немовл¤м, розкрадають усе, що здобуто твоњм народом упродовж в≥к≥в, ≥ продають чужинц¤м. «адурманили тебе лиход≥њ, зробили жебрачкою, приспали твою мудр≥сть, щоб ти не могла користуватис¤ порадами своњх великих предк≥в, щоб робила помилку за помилкою, слухаючи закордонц≥в, щоб виконувала њхн≥ забаганки ≥ не  прислухалас¤ до свого серц¤. ўо ж тебе, р≥дна, чекаЇ в майбутньому? ѕробудись, ненько, гл¤нь навколо себе. “и Ц велика ≥ мудра. ј твоњ доньки по вс≥й планет≥ розкидан≥... «бирай њх у своЇ лоно, на свою найкращу в св≥т≥ землю.

√≥мн ще ≥ ще раз нагадав ус≥м присутн≥м про невмирущ≥сть украњнськоњ нац≥њ, про великих борц≥в за волю ”крањни, що впали за њњ незалежн≥сть ≥ державн≥сть. ћелод≥¤ г≥мну кликала до боротьби.

√олос ведучоњ ќксани „орн≥й вив≥в мене з цього стану, ≥ ¤ почув: через к≥лька хвилин почнетьс¤ св¤тковий концерт.

ѕадалка захопивс¤ танцюристами ансамблю п≥сн≥ ≥ танцю «ќ . …ому приЇмно було дивитис¤ на цих молодих  людей, вродливих ≥ сильних, особливо на д≥вчат в украњнських стро¤х. Уяк≥ гарн≥ украњнськ≥ д≥вчата, Ц розм≥рковував в≥н, придивл¤ючись до струнких, чар≥вних танцюристок, ¤ких виростила щедра украњнська земл¤. Ќема н≥чого кращого на св≥т≥, н≥ж ж≥нка. ¬она н≥жна, ласкава, продовжуЇ р≥д людський. ∆≥нка викликаЇ натхненн¤ до творчост≥, заради нењ чолов≥ки йдуть на подвиг...Ф

¬олодимир ћихайлович обожнюЇ ж≥нок. ¬важаЇ, що вони в чомусь б≥льше важать, н≥ж чолов≥ки, ≥, дивл¤чись на танцюристок, в≥н захоплювавс¤ ними. ƒо нього прийшла думка: Ујрм≥¤ ≥снуЇ не т≥льки дл¤ держави, а й дл¤ них,   ж≥нок Ц коханих, матер≥в, сестер, дочок. ¬они вт≥люють у соб≥ неньку ”крањну, дл¤ захисту ¤коњ створен≥ «бройн≥ —или, де служать кращ≥ сини ¬≥тчизниФ.

—подобалас¤ ѕадалц≥ драматизована новела ¬асил¤ —тефаника, ¤ку  з≥грали обдарован≥ артисти ќксана „орн≥й ≥ ™вген ‘едорченко.

 оли вийшли з оперного театру, була вже с≥мнадц¤та година. Ќакрапав дощ. “ротуари, дерева, площа перед театром були мокрими. ¬≥¤ло сир≥стю ≥ прохолодою, на алењ й тротуарах проспекту —вободи Ц повно дорослих ≥ малих. У лумбаФ (так називають площу перед памТ¤тником “арасу Ўевченков≥) Ц заповнена людьми. ¬ кавТ¤рн¤х, що зл≥ва в≥д театру, голосно звучить музика. Ћунають п≥сн≥ ≥ноземною мовою. Ќа Уклумб≥Ф чолов≥ки з сумом говор¤ть про траг≥чну загибель народного артиста ”крањни, композитора ≤гор¤ Ѕ≥лоз≥ра. Ќа дошках оголошень вис¤ть лист≥вки з закликом в≥ддати до суду винних у цьому злочин≥.

 

√лава 5

Ц ¬чора знову вимкнули св≥тло, Ц почув ѕадалка голос молодоњ вродливоњ ж≥нки на зупинц≥ тролейбуса, Ц ≥ це все тому, що закрили „орнобильську ј≈—.

’от≥в заперечити њй: У—в≥тло вимикають не у звТ¤зку з закритт¤м „ј≈—, а тому, що мешканц≥ м≥ста своЇчасно не плат¤ть за спожиту електроенерг≥юФ. јле вир≥шив не втручатись у розмову...  ∆≥нка ще щось говорила, та в≥н уже не чув њњ сл≥в. …ого атакували думки про дальшу долю ”крањни, њњ б≥ди. У„ому, Ц запитував сам себе, Ц все дл¤ нењ обертаЇтьс¤ лихом? „орнобильську ј≈— будували дл¤ житт¤, вийшло Ц дл¤ гор¤. „ому тод≥, в 1986 роц≥, вчен≥, спец≥ал≥сти не могли вилучити з реактора ¤дерне паливо ≥ захоронити його в УмогильникахФ або переробити на потр≥бн≥ дл¤ народного господарства матер≥али?Ф

ѕадалка дочекавс¤ тролейбуса, проте не с≥в у нього: вир≥шив пройтись по ран≥шньому Ћьвову. …шов вулицею ≤вана ‘ранка. ÷е його вулиц¤. √уркот¤ть трамвањ, шугають легков≥ автомоб≥л≥. ўе холодно, лежать латки сн≥гу, с≥рого в≥д бруду й дощу. « голови не виход¤ть слова ж≥нки про виведенн¤ з експлуатац≥њ „ј≈—. ¬иникаЇ запитанн¤: У„и допоможе закордон закрити станц≥ю? ƒобудувати енергоблоки на –≥вненськ≥й ≥ ’мельницьк≥й ј≈—? —к≥льки раз≥в об≥ц¤ють вид≥лити кошти на подоланн¤ проблем, звТ¤заних з „орнобилем, а насправд≥ Ц лише об≥ц¤нки-ц¤ц¤нки, дал≥ розмов справа не йдеФ.

„орнобиль Ц болюча тема не лише дл¤ ¬олодимира ћихайловича, але ≥ дл¤ всього украњнського народу, ≥ не т≥льки украњнського. ўе непокоњть його, ¤к вестимуть себе держави Увеликоњ с≥мкиФ. ¬они вич≥кують...

 оли прийшов на роботу ≥ с≥в за ст≥л у своЇму каб≥нет≥, то в першу чергу (а це в нього давн¤ звичка), вз¤вс¤ за читанн¤ газет. Ўукав новин. Ќайб≥льше таких матер≥ал≥в, що були звТ¤зан≥ з чорнобильською катастрофою. —початку читав, п≥дкреслював, а тод≥ вже перечитував, записував, вир≥зував. ¬ир≥зав пов≥домленн¤ про те, що ѕрезидент ”крањни на зустр≥ч≥ з заруб≥жними учасниками слухань про чорнобильську б≥ду зазначив, що У15 грудн¤ 2000 року було поставлено останню крапку в процес≥ виконанн¤ украњнською стороною своњх зобовТ¤зань щодо закритт¤ „ј≈—...Ф

  ≤ дал≥: У”крањна маЇ ¤к моральне, так ≥ юридичне право домагатис¤ того, щоб зах≥дн≥ партнери не в≥дставали у наповненн≥ практичним зм≥стом принципу колективноњ в≥дпов≥дальност≥ за розвТ¤занн¤ проблем „орнобильськоњ ј≈—Ф.

„орнобильська катастрофа Ц хвороба невил≥ковна дл¤ ”крањни, але закритт¤ ц≥Їњ станц≥њ на пТ¤ть в≥дсотк≥в зменшить енергогенеруюч≥ потужност≥ держави, ≥ це бол¤че вдарить по хвор≥й економ≥ц≥ крањни. ўоб хоч трохи п≥дл≥кувати енергетичну систему ”крањни, потр≥бна гарантована ф≥нансова м≥жнародна допомога. ј чи буде вона?

15 грудн¤ 2000 року Ћеон≥д  учма по телефону з палацу У”крањнаФ наказав оператору о 13-≥й годин≥ ≥ 18-≥й хвилин≥ зупинити трет≥й реактор „ј≈—.

ѕадалку зац≥кавила вм≥щена в газет≥ ≥сторична дов≥дка. ¬ н≥й ≥шлос¤ про те, що У...пуск першого енергоблоку „ј≈— в≥дбувс¤ в 1977 роц≥, а вже в 1983 роц≥ до енергосистеми станц≥њ було п≥дключено 2-ий, 3-≥й ≥ 4-ий блоки. ѕочали будувати 5-ий ≥ 6-ий, але катастрофа на 4-му Ц знищила вс≥ над≥њ на њх добудову.  ј вони були готов≥ на 90 в≥дсотк≥в.  2-ий енергоблок вивели з експлуатац≥њ в 1991 роц≥ п≥сл¤ пожеж≥ на одному з турбогенератор≥в. «начних руйнувань пожежа не завдала, на зупинку блоку б≥льше вплинула рад≥офоб≥¤, що панувала тод≥ в сусп≥льств≥. „ерез в≥с≥м рок≥в за р≥шенн¤м ур¤ду було зупинено ≥ 1-ий енергоблок, ¤кий виробив св≥й ресурс на 63,3 в≥дсотка, а на 15 грудн¤ 2000 року, ¤к уже згадувалось, Ц 3-≥й енергоблок.

«агальна к≥льк≥сть д≥ючих у св≥т≥ атомних електростанц≥й становить 436 одиниць. Ќин≥ в стад≥њ буд≥вництва Ц 38 ¤дерних реактор≥в.

¬ дес¤ти крањнах частка атомноњ енерг≥њ у загальному енергетичному баланс≥ становить: ‘ранц≥¤ Ц 75 в≥дсотк≥в, Ћитва Ц 73,1 в≥дсотка, Ѕельг≥¤ Ц 57,7 в≥дсотка, Ѕолгар≥¤ Ц 47,1 в≥дсотка, —ловаччина Ц 47 в≥дсотк≥в, Ўвец≥¤ Ц 46,8 в≥дсотка, ”крањна Ц 43,8 в≥дсотка, –еспубл≥ка  оре¤ Ц 42,8 в≥дсотка, ”горщина Ц 38, 3 в≥дсотка, ¬≥рмен≥¤ Ц 36,4 в≥дсотка.

ѕерший ¤дерний реактор запущено в „икаго у грудн≥ 1942 року. ј першу в св≥т≥ ј≈— збудовано в —–—– Ц у м≥ст≥ ќбн≥нську, потужн≥сть ¤коњ дос¤гала всього 5 ћ¬т. ” «ах≥дн≥й ™вроп≥ ще до пуску „орнобильськоњ ј≈— збудовано 43 атомн≥ енергоблоки. ¬ 2001 роц≥ в ”крањн≥ працюЇ 14 енергоблок≥в Ц на «апор≥зьк≥й, –≥вненськ≥й,  ’мельницьк≥й, ѕ≥вденно-”крањнськ≥й ј≈—. ѓх треба вдосконалювати ≥ запровадити сувор≥ш≥ заходи з рад≥ац≥йного захистуФ.

¬олодимир ћихайлович розпов≥в своњм сп≥вроб≥тникам про останн≥ новини в св≥т≥, прочитав њм дов≥дку про атомну енергетику.

ќдин з оф≥цер≥в, полковник „ерн¤в≥н, висловив свою позиц≥ю щодо закритт¤ „ј≈—:

Ц я проти закритт¤ станц≥њ. ƒосв≥ду виведенн¤ з експлуатац≥њ таких станц≥й ще нема. ¬чен≥ сперечаютьс¤: не знають, що робити з УсаркофагомФ Ц зм≥цнювати його новими бетонними плитами чи забирати залишки ¤дерного палива. Ќа це потр≥бн≥ грош≥. «ах≥д не виконуЇ своњх об≥ц¤нок. Ќе в≥домо, коли будуть збудован≥ компенсуюч≥ блоки  на –≥вненськ≥й ≥ ’мельницьк≥й ј≈—. Ќав≥ть ¤кщо й дадуть кредити на закритт¤ станц≥њ, то з часом њх необх≥дно буде повернути та ще й з в≥дсотками. ј що робити з тими прац≥вниками „ј≈—, ¤ких зв≥льн¤ть? ƒе њх працевлаштувати? ¬иникаЇ питанн¤: чи взагал≥ потр≥бн≥ атомн≥ станц≥њ?..

¬ розмову втрутивс¤ генерал-лейтенант ≈лбак≥дзе:

Ц ”крањна на вимогу св≥товоњ демократ≥њ вже знищила свою ¤дерну зброю, хоч була третьою за потужн≥стю п≥сл¤ —Ўј ≥ –ос≥њ ¤дерною державою, а тепер закрила й „орнобильську станц≥ю, бо цього вимагають —Ўј ≥ «ах≥д. Ќа мою думку, закритт¤    „ј≈— Ц передчасне: буде зв≥льнено 5 тис¤ч роб≥тник≥в. ј ск≥льки с≥мей постраждаЇ в≥д цього? ј щоб вивантажити ≥ захоронити ¤дерне паливо, ¤ке залишилос¤ на станц≥њ, потр≥бно м≥ль¤рд долар≥в. ’то дасть ц≥ грош≥?

ѓм почав заперечувати полковник ≤ванов:

Ц я хочу вам нагадати слова ѕрезидента. ¬≥н сказав: У«акритт¤ станц≥њ не викличе колосальних проблем, ≥ моњ опоненти у нин≥шн≥й скрутн≥й економ≥чн≥й ситуац≥њ використають цю под≥ю дл¤ набиранн¤ очок в очах народуФ. я в≥рю ѕрезидентов≥ ≥ ”р¤дов≥, схвалюю њхн≥ р≥шенн¤. ѕродовжувати безпечну експлуатац≥ю станц≥њ Ц надто дорого коштуЇ: на це потр≥бн≥ сотн≥ м≥льйон≥в долар≥в. ≤ все ж ми не можемо бути ≥зольованими в≥д держав «аходу. ¬же 70 рок≥в жили без них. ≤ що з цього вийшло? Ќ≥чого! Ќам треба йти в ™вропу. ј щоб вони нас там прийн¤ли, мусимо виконувати њхн≥ умови. ÷е ж наш≥ партнери!

 оли ≤ванов замовк, „ерн¤в≥н заговорив:

Ц ¬≥дколи почали л≥кв≥довувати насл≥дки авар≥њ на „ј≈—, в≥дтод≥ й стали говорити про њњ закритт¤, але мало хто в≥рив у це. ј чому? “а тому, що нам ус≥м добре в≥домо про стан нашого енергетичного комплексу. —кажу: т≥льки 3-≥й енергоблок „ј≈— Ц –Ѕћ -1000 Ц виробл¤в один м≥льйон  ¬т за годину. ÷е трохи менше, н≥ж виробл¤ють три енергоблоки ¬¬–-440 на «апор≥зьк≥й ј≈—. ƒо того ж на заходи, спр¤мован≥ на безпечну експлуатац≥ю енергоблок≥в, починаючи з 1986 року, витрачено понад 200 м≥льйон≥в долар≥в. Ќа модерн≥зац≥ю лише 3-го блоку, ¤ку проводили в 1998 Ц 1999 роках, витрачено понад 3 м≥льйони долар≥в. ’то ж би викидав на в≥тер грош≥, ¤кби знав, що станц≥ю зупин¤ть? Ќав≥що зупин¤ти њњ на зиму? якщо ≥ зупин¤ти, то краще було б навесн≥ чи вл≥тку. я не президент ≥ не ур¤д. јле хто заплатить за введенн¤ нових компенсац≥йних потужностей? ’то проф≥нансуЇ безпечне житт¤ УсаркофагуФ, в ¤кому Ї щ≥лини до 1000 квадратних метр≥в? Ќа чињ ж плеч≥ л¤же буд≥вництво сховищ ¤дерних в≥дход≥в ≥ заводу дл¤ переробки цих в≥дход≥в? Ц „ерн¤в≥н вит¤гнув з кишен≥ хусточку ≥ почав витирати нею п≥т на чол≥.

¬олодимир ћихайлович подумав: Уѕолковники „ерн¤в≥н та ≤ванов мають рац≥ю, але ≥стина сама про себе скажеФ. ¬≥н почав:

Ц ’оч «ах≥д пооб≥ц¤в вид≥лити грош≥ на закритт¤ „ј≈—... јле чомусь цього  не зробив? „ому? Ѕо знав, що п≥сл¤ катастрофи у св≥т≥ було зупинено майже вс≥ програми, звТ¤зан≥ з розвитком ¤дерноњ енергетики, в тому числ≥ ≥ науков≥ розробки. Ќам стало ¤сно: ¤кщо наука не знайде шл¤х≥в дл¤ подоланн¤ насл≥дк≥в  ц≥Їњ глобальноњ авар≥њ, то буде поставлено питанн¤ про доц≥льн≥сть використанн¤ ¤дерноњ енерг≥њ ¤к такоњ. “ому «ах≥д згоден давати кошти дл¤ досл≥дженн¤ л≥кв≥дац≥њ насл≥дк≥в ц≥Їњ авар≥њ: л≥пше навчитис¤ на чуж≥й б≥д≥, ¤к подолати так≥ катастрофи.

ѕадалка збагнув: не все так просто! «упинити станц≥ю примусили обставини, в ¤ких опинилась тепер держава. ÷ього вимагають св≥това сп≥вдружн≥сть ≥ ситуац≥¤, ¤ка склалас¤ на ”крањн≥, котра шукаЇ виходу з енергетичноњ кризи. ≤ в≥н висловив свою думку так:

Ц ќбладнанн¤ наших теплових  станц≥й зношене на 90 в≥дсотк≥в, дл¤ його реконструкц≥њ потр≥бн≥ не т≥льки грош≥, але й час, а на це п≥де 10 Ц 15 рок≥в. “ому нам треба ¤кнайшвидше ввести в експлуатац≥ю енергоблоки на –≥вненськ≥й ≥ ’мельницьк≥й ј≈—, щоб компенсувати потужност≥ „ј≈—. ѕ≥дкреслюю: л≥кв≥дувати ¤дерну ≥ рад≥ац≥йну небезпеку вже зупиненоњ станц≥њ можна лише через 20 Ц 30 рок≥в. ÷е потр≥бно ст≥льки часу, щоб вивести станц≥ю з експлуатац≥њ. ’очу наголосити: треба ¤кнайшвидше вир≥шувати проблему УсаркофагаФ. ≤накше ми й дал≥ сид≥темо на порохов≥й бочц≥ з запаленим гнотом.

“рохи подумавши, ¬олодимир ћихайлович зак≥нчив так:

Ц ћи вступили в третЇ тис¤чол≥тт¤, в 21-й в≥к Ц ¤дерний, косм≥чний ≥ компТютерний. Ќаселенн¤ планети швидко зростаЇ. «апаси нафти, газу, корисних копалин не безконечн≥ Ц вичерпуютьс¤ швидко. —онце, в≥тер ≥ вода забезпечують потреби цив≥л≥зац≥њ в енерг≥њ на 15 в≥дсотк≥в. “акий напрошуЇтьс¤ висновок Ц альтернативи ¤дерн≥й енерг≥њ нема. ј можновладц≥ ”крањни, перш н≥ж приймати р≥шенн¤, затверджувати њх, повинн≥ думати виважено ≥ далекогл¤дно.

 

’≤ћ≤ »-–ќ«¬≤ƒЌ» » ¬ „ќ–ЌќЅ»Ћ≤

ћи Ц в≥йськов≥ х≥м≥ки Ц
нейтрон≥в розв≥дники,
дол≥ м≥льйон≥в людей Ц
в наших руках.
Ќадзвичайно чутлив≥
в нас гамма-л≥чильники Ц
й ми не впадаЇмо в страх.
ћи його побороли
≥, сповнен≥ в≥рою, Ц
невидиму отруту
знайдемо в ¤рах ≥ л≥сах,
допоможемо люд¤м,
≥ птахам, ≥ зв≥рам...
∆дуть нас у селах й м≥стах!
ѕокажчики виставим
там, де ховаЇтьс¤ смерть.
ћи Ц швидка допомога:
мусимо устигати Ц
≥накше
             все Ц шкереберть...
ћи Ц в≥йськов≥ х≥м≥ки Ц
оф≥цери, 
                солдати!
“ам, за нами, с≥ють хл≥б,
й нов≥ вивчають св≥ти...        
ћи ж вгамуЇм не т≥льки цей,
що вибухнув,
                        атом,
але й кожний знешкодим Ц
                                                 завжди!        

„ќ–ЌќЅ»Ћ№

(¬≥нок сонет≥в)

65. „орнобиль у 1987 роц≥.

ƒзв≥нок розбив н≥чну, могильну, тишу,
на провод≥ тривога Ц "на аврал",
уп≥знаю говорить генерал
(два дн≥ тому в≥дбув в столицю нашу).

"“оваришу полковник!.. ¬се це страшно, Ц
з≥рвавсь реактор*... ¬ трет≥й акурат...
¬ цю хвилю вже в≥домий результат...
„омусь в секрет≥ держать гор¤ чашу..."

«апанувало раптом безгом≥нн¤...
“ак завше Ї, коли горить сумл≥нн¤...
’тось розкида, а хтось збира кам≥нн¤.

 оли б≥да прийшла й несила жить,
тод≥ душа, ¤к р≥зочка тремтить...
≤ н≥ч кв≥тнева потьм¤н≥ла вмить.
_______________
*¬ н≥ч з 24 на 25 кв≥тн¤ 1986 року на
„орнобильськ≥й ј≈— вийшов з ладу
4- ий реактор.

                         2

≤ н≥ч кв≥тнева потьм¤н≥ла вмить...
ћене з≥ Ћьвова кличуть до столиц≥...
ƒихтить реактор Ц сатанинська птиц¤,
кидаЇ пилом, Ц ¤к њњ спинить?

ј наш народ в нев≥данн≥ сидить.
…ому, б≥дац≥, нав≥ть не приснитьс¤,
що в  рањ вже не засп≥ва зигзиц¤
≥ соловей сюди не прилетить.

≈поха знань, великоњ науки
дала ключ≥ своњ в нечист≥ руки...
¬ас прокл¤нуть ≥ д≥ти, ≥ онуки.

Ѕезглузда, легковажна ненасить
кермо правл≥нн¤ тишком загребла...
ќ Ѕоже милий, ¤к душа болить!..

                      3

...ќ Ѕаже милий, ¤к душа болить!..
¬ столиц≥ св¤то у травнев≥м с¤йв≥:
нема колонам н≥ к≥нц¤, н≥ краю, Ц
зате „орнобиль Ц "Ќа пожар! Ц кричить.

ћен≥ у  иЇв≥ недовго жить...
„и х≥м≥ка житт¤ хтось добре знаЇ?..
¬≥н землю р≥дну л≥кувати маЇ:
њњ недугу мусить пригасить.

… моЇ житт¤ висить на волосочку...
’оч ≥ родивс¤ вбраний у сорочку,
та дол¤ не даЇ мен≥ в≥дстрочку, Ц

вона щодн¤ керунок точний пише Ц
дл¤ мене вибира вогненну точку...
ј груди зц≥пен≥ли Ц вже й не дишуть.

                       4

ј груди зц≥пен≥ли Ц вже й не дишуть...
¬ ки¤н сьогодн≥ всм≥хнен≥ обличч¤ Ц
не пом≥чають мнимого величч¤:
з трибуни линуть в небо гасла пишн≥.

÷≥луЇ лег≥т цв≥т шовковий вишн≥,
вслухаЇтьс¤ в гар¤ч≥ майськ≥ р≥ч≥,
вгл¤даЇтьс¤ у молодеч≥ в≥ч≥,
та раптом струм≥нь ловить вогнедишний.

я кваплюс¤ Ц дороги шмат позаду,
з≥ мною њде х≥м≥к≥в бригада...
∆де генерал... ј п≥т б≥жить з нас градом...

ѕопереду робота Ц наче вперше...
Ћ≥так пласти хмарин у неб≥ креше...
я слухаю Ц ≥ б≥ль мене колише!

                     5

я слухаю Ц ≥ б≥ль мене колише:
такоњ людство ще не знало с≥ч≥ Ц
не тис¤ч Ц сотень тис¤ч не дол≥чиш...
ћинувс¤ в≥к дл¤ вс≥х живих затишний.

Ћише у сн≥ уздр≥Їш св≥т колишн≥й:
ночей не буде зор¤но-маг≥чних,
не буде дн≥в с¤йливо-предков≥чних, Ц
лиш дзв≥н в вухах гуд≥тиме нестишний.

“ож ось до чого довела "наука"!
” н≥й лихе затаЇно сидить.
ј з того св≥ту н≥ч холодна стука.

ќ ¤к шалено час вт≥ка, б≥жить...
я щось скажу сус≥дов≥ з розпуки,
й слова в лог≥чну не л¤гають нить.

                        6

… слова в лог≥чну не л¤гають нить...
ћ≥й генерал мене не вп≥знаЇ,
та й сам зчорн≥в... «авданн¤ роздаЇ...
ј тембр його з тривоги аж дрижить...

 оманда наша в спецмашинах мчить...
«≥брались хлопц≥, наче на п≥дб≥р, Ц
≥з —умщини та ≥з  арпатських г≥р, Ц
њх молод≥сть Ц над≥¤ звабна й щит.

≤ знаЇ генерал, що жде на них,
та мусить усел¤ти оптим≥зм:
"—олдатам нашим не бо¤тись лих,

пройдуть вони без страху, см≥ло скр≥зь,
не будуть слухать наговор≥в злих..."
...¬ вухах на сполох дзв≥н гучний дзвенить.

                          7

¬ вухах на сполох дзв≥н гучний дзвенить...
«аговорили люди про „орнобиль Ц
усе чудово взнали до подробиць, Ц
але ≥з хвиль чужих ц¤ в≥сть летить.

ј над ƒн≥пром сам≥тний птах ¤чить, Ц
¬иплакуЇ свою г≥рку жалобу:
"“а що ж ти,  ањне прокл¤тий, робиш?" Ц
ѕрор≥к ≥ впав! Ћише луна кричить.

¬ розв≥дник≥в стиснулис¤ вуста...
„и ж зна тепер великий усевишн≥й,
¤ка ¬крањну поведе зв≥зда?

Ќевже ми в нього раптом стали гр≥шн≥,
що в≥н судьбу таку страшну нам дав,
думки моњ тремк≥ на скалки кришить?

                           8

ƒумки моњ тремк≥ на скалки кришить
той лаврський дзв≥н, що св≥титьс¤ на сонц≥...
√адюкою* повзе в столицю стронц≥й, Ц
¬крањну нашу спок≥й вже полишить?

ј дзвони б'ють... –ентгени хмари чешуть,
н≥мий народ п≥дмоги в Ѕога просить:
чорнобильську пожежу хай погасить:
ј дзвони лаврськ≥ мертву тишу крешуть...

...ƒо ѕрип'¤т≥ машини мчать галопом,
над р≥чкою кружл¤Ї чайок стан,
≥з пекла зирить епохальне око.

„орнобиль чорним болем в св≥т≥ став:
символ≥зуЇ смерть. ≤ крок за кроком...
„уж≥ "дари" ус≥м вилаз¤ть боком.
____________________
* 1986-ий р≥к - р≥к ∆овтоњ «м≥њ.

                            9

„уж≥ "дари" ус≥м вилаз¤ть боком Ц
це добре видно в селищах пустинних:
лиш пси й коти голос¤ть безупинно,
рентгенами пронизан≥ жорстоко.

… бронемашини втратили вже спок≥й:
¬они, ¤к й ми, у день вступили судний...
«авданн¤: шк≥ру дерти з п≥ль дор≥дних Ц
≥ поховати в землю цю Ц в окопи.

≤стор≥¤ не зна такого дива
(хоча вона вже дуже-дуже сива),
коли хорон¤ть землю в гр≥б правдивий.

ѕростерлас¤ чорнобильська ≥мла,
Ќа ц≥лий св≥т њњ накресливсь шл¤х, Ц
у  рањ гинуть люди ≥ земл¤.

                       10

”  рањ гинуть люди ≥ земл¤...
≤ хлопц≥ вже Ї хвор≥ у бригад≥, Ц
он "пом≥ч скора" поблизу, за садом,
готова њх в л≥карню в≥дправл¤ть.

” мене тута Ц тис¤ч≥ зан¤ть:
повсюдно розгул¤вс¤ "мирний атом",
≥ гинуть раптом без в≥йни солдати, Ц
за що ж хлоп'¤та ц≥ на смерть сто¤ть?

√р¤де по руслу передв≥чна ѕрип'¤ть,
свойого шл¤ху њй не обминуть.
Ќарод вкрањнський море лиха вип'Ї.

÷е ж р≥к «м≥њ таку накреслив путьЕ
Ќе охопити б≥ди наш≥ оком Ц
пливе „орнобиль страдницьким потоком.

                      11

ѕливе „орнобиль страдницьким потоком
в ус≥ крањ, в ус≥ куточки св≥ту, Ц
йому н≥коли сонце не засв≥тить:
в≥н в тьму п≥рнув, ¤к океан, глибоку.

” н≥м отрути на м≥льйони рок≥вЕ
¬есни не вбачить, осен≥ ≥ л≥таЕ
Ќе з≥йдуть в пол≥ ан≥ хл≥б, н≥ кв≥тиЕ
≤ марно ждати мес≥ю-пророка.

ѕарад планет св≥й чорний шл¤х уславив
енерг≥Їю ¤дерною Ц моромЕ
¬ полинн≥м неб≥ плачуть галки хором.

ј чорн≥ хмари-туч≥ сунуть валом,
в≥д рад≥ац≥й дибитьс¤ земл¤, Ц
де ж допомога з  расного  ремл¤?

                  12

ƒе ж допомога з  расного  ремл¤?..
Ѕула команда: "Ќе зчин¤ть трагед≥й Ц
усе минетьс¤Е Ћише без комед≥й!
“ут т≥льки й гор¤, що не вс≥ поспл¤ть".

Ќе об≥йшлос¤ без великих кл¤тьбЕ
Ќаклав на себе руки академ≥к Ц
Ћегасов* на ≥м'¤. ¬≥н без полем≥к
покинув св≥т √”Ћј√≥в ≥ розп'¤ть.

Ќе кожен про високий мр≥Ї чин,
бо ≥стина дорожча за житт¤
у цю добу ≥ прикру, ≥ жорстоку.

“ак думаЇ в≥тчизни справжн≥й син:
не зн≥с би в≥н пустого ка¤тт¤
в держав≥, де лихе з≥бралось скопом.
_______________
* Ћегасов Ц академ≥к, ¤кий в≥дпов≥дав за
атомн≥ станц≥њ.

                     13

¬ держав≥, де лихе з≥бралось скопом,
на вс≥х призбираних просторах
пануЇ хаос Ц скр≥зь содом й гоморра Ц
й все б≥льш ≥ б≥льш ≥з кожним дальшим роком.

Ћюдина на людину зирить вовком,
пропала "дружба" Ц чуЇш т≥льки спори...
« усього видно: лад не прийде скоро Ц
в≥д пересртойки, знать, не буде толку.

ј тут ще й зачастили катакл≥зми, Ц
«емл¤ звичайним Ї планетним т≥лом, Ц
то землетрус, тепер „орнобиль гр≥зний...

ќ ¤к нам рани ц≥ страшн≥ бол¤ть!
ќ ¤к серц¤ вс≥м кров'ю обкип≥ли, Ц
¤кий чекаЇ нас дальн≥ший шл¤х?

                         14

який чекаЇ нас дальн≥ший шл¤х?
Ќа ”крањн≥ ж Ц не одна ј≈—...
≤ що? ¬есь в≥к нести важкий цей хрест?
«а що √осподь цю землю так прокл¤в?

¬≥д "перестройки" вже народ охл¤в:
пусте в порожнЇ лить Ц не добрий жест...
Ѕез вм≥нн¤ не здобути ≈верест,
без в≥тру не колишетьс¤ г≥лл¤.

≈пох на перехрест≥ опинились:
—таре вмира, нове ще не вродилось...
Ќам вол¤ дуже часто снилась...

ћене недуга убиваЇ нишком Ц
то скрутить раптом, то попустить тр≥шки...
ƒзв≥нок розбив н≥чну могильну тишу.

                      15

ƒзв≥нок розбив н≥чну могильну тишу
≥ н≥ч кв≥тнева потьм¤н≥ла вмить...
ќ Ѕоже милий, ¤к душа болить!..
ј груди зц≥пен≥ли Ц вже й не дишуть...

я слухаю Ц ≥ б≥ль мене колише,
й слова в лог≥чну не л¤гають нить,
в вухах на сполох дзв≥н гучний дзвенить,
думки моњ тремк≥ на скалки кришить.

„уж≥ "дари" тепер вилаз¤ть боком:
у  рањ гинуть люди ≥ земл¤...
ѕливе „орнобиль страдницьким потоком...

ƒе ж допомога з  расного  ремл¤?
¬ держав≥, де лихе з≥бралось скопом, Ц
¤кий чекаЇ нас дальн≥ший шл¤х?

≈¬ј ”ј÷≤я —≈ЋяЌ « –јƒ≤ј÷≤…Ќќѓ «ќЌ»

ќдин чолов≥к розпов≥в, ¤к вноч≥,
не давши й пожитки з≥брати,
в автобус людей запихали хутч≥й.
ƒалеко в≥д р≥дноњ хати
везли в незнайоме пол≥ське село
≥ там геть ус≥х розсел¤ли.
„ого нас т¤гли у той край Ц ≥нше тло? Ц
не зовс≥м соб≥ у¤вл¤ли...
ћене молода¤ с≥мТ¤ прийн¤ла, Ц
¤к≥ там у нењ достатки?
јле благородно вона уз¤ла
на себе усеньк≥ видатки.
ј пот≥м держава Ц по триста рубл≥в...
… тин¤йс¤ по б≥лому св≥ту!..
ј де ж влади правда? Ќема, далеб≥...
...—тар≥ умирають ≥ д≥ти.
“ак мучили т≥ негаразди мене,
що вже через м≥с¤ць по тому
в≥дчув ¤, що матер≥ дух прокл¤не,
коли не вернус¤ додому.
ј серце все билось (той б≥ль не згасить),
так сильно Ц бол≥ли аж груди:
тод≥ ¤ з≥бравс¤, щоб ще до роси
≥ти у село р≥дне Ц Ѕуда,
що в Узон≥Ф тод≥ вже пропалим було
в розпутн≥й рад¤нськ≥й держав≥...
я йшов ≥ моливсь, щоб воно ожило
в колишн≥й зелен≥й дубрав≥...
ћене зупинили: УЌе можна туди,
хвороба тебе там чекаЇ,
вертайс¤ назад! “а хутч≥ше ≥ди:
це УзонаФ Ц житт¤ в н≥й немаЇФ.
“а ¤ вже не м≥г, бо на цвинтар≥ там
м≥й батько, ≥ д≥д, Ц тож вол≥ю ≥ сам,
щоб пор¤д й мене поховали.
як лис, уноч≥, по зв≥рин≥й троп≥,
пробравс¤ до р≥дноњ хати,
а в н≥й здичав≥л≥ собаки сл≥п≥
вз¤лис¤ на мене гарчати.

...«азнавши в вигнанн≥ страшноњ б≥ди,
в дом≥вки вернулись сел¤ни...
“акоњ покари не склали б суди,
що њх уже мають земл¤ни.
” Узон≥Ф конаЇм, за дротом колючим,
по хл≥б ≥демо кр≥зь застави...
Ќ≥ св≥тла, н≥ рад≥о... ƒуш≥ болюч≥
≥снують у чорн≥й дубрав≥.

 

 

¬≤ƒ√”  Ќј  Ќ»√” ¬≤“јЋ≤я ћ» ”Ћ№—№ ќ√ќ

УЋ≤ ¬≤ƒј“ќ–»Ф

 

ћихайло ¬ербинський, член ”крањнськоњ јсоц≥ац≥њ письменник≥в.

„ќ–ЌќЅ»Ћ№: —≈ “ќ– є 3

ѕодробиц≥ того, ¤к було л≥кв≥довано авар≥ю на „орнобильськ≥й атомн≥й станц≥њ, знають не вс≥.

—аме про це розпов≥даЇ полковник у в≥дставц≥ ¬≥тал≥й ћикульський у своњй книз≥ УЋ≥кв≥даториФ. јвтор, спец≥ал≥ст з х≥м≥чного захисту ≥ рад≥ац≥йноњ безпеки.

“еритор≥ю, вражену рад≥ац≥Їю, було розпод≥лено на сектори. «а роботи в сектор≥ є 3 в≥дпов≥дав ѕрикарпатський в≥йськовий округ. ” цьому сектор≥ площею 1200 квадратних к≥лометр≥в знаходилос¤ понад 200 м≥ст, селищ, с≥л ∆итомирськоњ та  ињвськоњ областей.

 нижка складаЇтьс¤ з публ≥цистичних нарис≥в ≥ пов≥стей. ” кожному твор≥ автор в≥ддаЇ належне в≥йськовим х≥м≥кам. ÷е т≥, ¤к≥ першими кинулис¤ приборкувати атомного дракона. ¬≥тал≥й ћикульський називаЇ конкретних людей, ¤к≥ ви¤вили в≥двагу, самов≥ддан≥сть, героњзм. ÷е Ц генерал-полковник ѕ≥калов (помер у 2001 роц≥), генерал-лейтенант  ёхновець (помер у 2000 роц≥), генерал-лейтенант –≥затд≥нов (живе у Ћьвов≥), генерал-майори —люсаренко, √рубий, ѕадалка (помер у 2004 роц≥), “итаренко (тепер начальник головного управл≥нн¤ з надзвичайних ситуац≥й Ћќƒј), полковники Ц Ѕиков, Ћитвиненко, ∆уков, Ћатишевський, “руновський (помер у 1996 роц≥),  рамаревський, ѕлоск≥н (помер у 2002 роц≥), —олонович, јвраменко (помер у 2001 роц≥) та ≥нш≥.

’≥м≥ки були п≥дпор¤дкован≥ генерал-полковнику ѕ≥калову, ¤кий прибув на „ј≈— в≥дразу п≥сл¤ авар≥њ. ¬≥н в≥дзначивс¤ не т≥льки ¤к орган≥затор, але й ¤к мужн¤ людина. ѕрисв¤чен≥ йому р¤дки книги  не можна читати без хвилюванн¤.

” н≥ч на 27 кв≥тн¤, коли реактор продовжував бушувати, генерал-полковник п≥шов на поЇдинок з ним. ѕ≥калов висадив ек≥паж –’ћ, сам с≥в за важел≥ ≥ протаранив ст≥ну 4-го енергоблоку, наблизивс¤ до реактора. ѕот≥м в≥н по¤снив, що потр≥бно було знати реальну рад≥ац≥йну обстановку, щоб прийн¤ти найправильн≥ше р≥шенн¤, ¤к зупинити випром≥нюванн¤ реактора.

ћи д≥знаЇмос¤ про те, що генерал разом з≥ спец≥ал≥стами, безпосередньо в еп≥центр≥ авар≥њ, вивчаючи ситуац≥ю, давав своњ висновки ур¤дов≥й ком≥с≥њ, ¤к≥ пот≥м л¤гали в основу зд≥йсненн¤ конкретних заход≥в.

ѕеред читачами постають жахлив≥ картини того, що в≥дбулос¤ на м≥сцевост≥, заражен≥й рад≥ац≥Їю. ќмертв≥ла природа. Ћюди, ¤ким д≥сталась велика доза рад≥ац≥њ, залишались кал≥ками, вмирали. « перших дн≥в почалас¤ евакуац≥¤ населенн¤, дл¤ чого прибули сотн≥ автобус≥в. ≈вакуйован≥ брали т≥льки найнеобх≥дн≥ш≥ реч≥, залишаючи будинки, квартири, нажите роками добро. ѓм говорили, що вони скоро повернутьс¤, насправд≥ ж Ц не повернутьс¤ н≥коли...

—олдати трьох полк≥в, спец≥альних п≥дрозд≥л≥в виконували велику, важку роботу. ¬ели дезактивац≥ю буд≥вель, житла. Ѕульдозерами зр≥зували верхн≥й шар грунту ≥ в≥двозили у в≥дведен≥ м≥сц¤. ¬се, що було вражене рад≥ац≥Їю, спалювали або кидали в УмогильникиФ.

√оловний герой пов≥ст≥ У—ектор є 3Ф Ц начальник сектора полковник ќлекс≥й —люсаренко. јвтор пише: У™ люди, ¤к≥ ще в дитинств≥ кохаютьс¤ в ≥стин≥, прагнуть робити добро. ƒо таких належить ќ. —люсаренко, ¤кий був зразком чест≥ й г≥дност≥Ф.

” перш≥ дн≥ п≥сл¤ авар≥њ в≥н, ¤к начальник х≥м≥чних в≥йськ округу, приймав необх≥дн≥ р≥шенн¤, в≥др¤джав спец≥ал≥ст≥в. ѕеребував на Упередньому крањФ; його поради, настанови, вказ≥вки були влучними ≥ ц≥нними. ѕризначений начальником сектора є 3, полковник з натхненн¤м в≥ддавс¤ робот≥ на цьому посту. …ого розсудлив≥сть, тверда вол¤ допомагали йому тримати дисципл≥ну в п≥дрозд≥лах, що д≥¤ли в сектор≥, прискорити х≥д поставлених перед ними завдань.

¬ пов≥ст≥ Уƒол¤, обпечена „орнобилемФ показано долю заступника командуючого ѕрик¬ќ з озброЇнн¤ генерал-майора ѕадалки.

” 1986 роц≥, коли сталас¤ чорнобильська трагед≥¤,  в≥н забезпечував автомоб≥льним транспортом евакуац≥ю населенн¤, орган≥зовував п≥двезенн¤ води, продукт≥в харчуванн¤, предмет≥в першоњ необх≥дност≥ дл¤ евакуйованих, перевозив до 4-го енергоблоку надважк≥ ≥ негабаритн≥ вантаж≥ трайлерами, орган≥зовував роботи з дезактивац≥њ техн≥ки, забезпечував запасними   частинами техн≥ку.

¬ книз≥ Ї роздуми автора про долю ”крањни, чорнобильську трагед≥ю. ѕостраждали м≥льйони людей. ¬еличезн≥ кошти витрачен≥ на л≥кв≥дац≥ю насл≥дк≥в катастрофи. “а чорнобильськ≥ дзвони не стихають. ¬они нагадують про те, що тим, хто постраждав, потр≥бн≥ увага й допомога з боку держави, особливо тим, хто першим кидавс¤ на вогонь, щоб загасити пожежу на авар≥йному четвертому енергоблоц≥.  ѕисьменник нагадуЇ, що чорнобильська катастрофа носить м≥жнародний характер. ÷е трагед≥¤ не одн≥Їњ ”крањни, а всього людства. Ќа допомогу ”крањн≥ повинн≥ прийти ≥нш≥ держави. “а зам≥сть цього ми чуЇмо т≥льки рекомендац≥њ й вимоги закрити „ј≈—. ј ¤к закрили, то не компенсували затрати на буд≥вництво нових блок≥в на ’мельницьк≥й ≥ –≥вненськ≥й атомних станц≥¤х.

Ќариси, пов≥ст≥, в≥рш≥ ¬≥тал≥¤ ћикульського зм≥стовн≥, ц≥кав≥. ’оча в≥д тих траг≥чних под≥й минуло близько двадц¤ти рок≥в, тема звучить по-сучасному.

 

«ћ≤—“

 

¬они були першими

‘ед≥р ћедв≥дь Уƒзвони „орнобил¤Ф

Ќа передов≥й у мирний час

—ектор є 3 (пов≥сть)

Ќачальник сектора є 3

“ак починалась битва з рад≥ац≥Їю

¬≥ч-на-в≥ч з реактором

«аради житт¤ людей

ѓх памТ¤тають завжди

ƒол¤, обпечена „орнобилем (пов≥сть)

 ’≥м≥ки-розв≥дники в „орнобил≥ (в≥рш)

„орнобиль (в≥нок сонет≥в)

≈вакуац≥¤ сел¤н з рад≥ац≥йноњ зони (в≥рш)

¬≥дгук на книгу ¬≥тал≥¤ ћикульського УЋ≥кв≥даториФ

ћихайло ¬ербинський У„орнобиль: —ектор є 3Ф

 

Ћ≤“≈–ј“”–Ќќ-’”ƒќ∆Ќ™ ¬»ƒјЌЌя

ћикульський ¬≥тал≥й ≤ванович

Ћ≤ ¬≤ƒј“ќ–»

‘ќ“ќ«Ќ≤ћ », Ќј–»—», ѕќ¬≤—“≤, ¬≤–Ў≤, ¬≤Ќ » —ќЌ≈“≤¬

 

 

–едактор ћ.≤. ¬акалюк-ƒорошенко.

 оректор ћ.≤. —в≥дз≥нська.

 омпТютерний наб≥р, верстка,

макет книги ¬≥тал≥й ћикульський.

 

ѕ≥дписано до друку 1.08.2005 р.

‘ормат 60х84 1/16. ѕап≥р офсетний.

ќфсетний друк. ƒрук. арк.. прив. 11,9

 

¬идавництво УѕлайФ

–еЇстрац≥йне св≥доцтво 06041.

79058, Ћьв≥в, —орочинська, 2/5.

 

ћикульський ¬.≤.

 

Ћ≥кв≥датори-чорнобильц≥. ‘отозн≥мки, нариси,

пов≥ст≥, в≥рш≥, в≥нки сонет≥в. Ц Ћьв≥в: ѕлай, 2005. Ц 244 с.

≤люстр. Ц 66.

 

ISBN 966-7313-19-0

 

 УЋ≥кв≥даториФ Ц четверта прозова книга ¬≥тал≥¤ ≤вановича ћикульського. ¬ н≥й ≥детьс¤ про солдат≥в, оф≥цер≥в, генерал≥в Ц л≥кв≥датор≥в насл≥дк≥в чорнобильськоњ катастрофи, щоб вр¤тувати сотн≥ тис¤ч  людей.  нига написана на реальних фактах. “ут Ц фотодокументи, на ¤ких зображен≥  л≥кв≥датори цього страшного лиха: генерал-полковник ѕ≥калов (помер у 2001 роц≥), генерал-лейтенант  ёхновець (помер у 2000 роц≥), генерал-лейтенант –≥затд≥нов (живе у Ћьвов≥), генерал-майори —люсаренко, √рубий, ѕадалка (помер у 2004 роц≥), “итаренко (тепер начальник головного управл≥нн¤ з надзвичайних ситуац≥й Ћќƒј), полковники Ц Ѕиков, Ћитвиненко, ∆уков, Ћатишевський, “руновський (помер у 1996 роц≥),  рамаревський, ѕлоск≥н (помер у 2002 роц≥), —олонович, јвраменко (помер у 2001 роц≥) та ≥нш≥. ” твор≥ Ц фотозн≥мки, що показують процес л≥кв≥дац≥њ рад≥оактивного зараженн¤ ≥ насл≥дки, ¤к≥ натворила ц¤ б≥да.  јвтор змушуЇ читача думати над проблемами ¤дерноњ безпеки, над њх вир≥шенн¤м на планетарному р≥вн≥.

ѕеру ¬≥тал≥¤ ћикульського належать поетичн≥ зб≥рки У—п≥шу до тебеФ (1993), У–осою св≥титьс¤ траваФ (1993), Ућ≥й дух не погаснеФ (1994),  У„орнобильФ (1996), У¬ павутинн≥ кам≥нного м≥стаФ (1998), У«елений сигнал на причал≥Ф (2002), У¬ об≥ймах житт¤Ф (2004), а також прозов≥ книги У—ектор є 3. ќф≥цериФ (1997), У—погади про батькаФ (2003). У омандир полкуФ (2003).

 

4702640004 Ц 005  

       ћ_______________________ Ѕез оголошенн¤                                         ЅЅ  84,4 ” –

        2005

---

”гору